Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 жовтня 2025 року Справа № 520/9297/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військову частину НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року за період виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01 червня 2023 року по 1 липня 2023 року (вимога-1);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову винагороду у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року за період виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01 червня 2023 року по 1 липня 2023 року (вимога-2);
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 30 днів за 2022 рік, за 30 днів за 2025 рік, за 5 днів за 2024 рік, за 30 днів за 2025 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 (вимога-3);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 30 днів за 2022 рік, за 30 днів за 2025 рік, за 5 днів за 2024 рік, за 30 днів за 2025 рік, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 (вимога-4);
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 (вимога-5);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та ОСОБА_1 , грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 (вимога-6);
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 за 2025 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 (вимога-7);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Інструкції про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 (вимога-8).
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивача з 26.03.2025 виключено із особового складу та всіх видів забезпечення. Під час проходження військової служби позивачу не виплачено додаткової бойової винагороди за період з 01.06.2023 до 01.07.2023. Разом із тим, позивачу не проведено компенсацію щорічної основної відпустки з урахуваннями додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168. Йому не проведено компенсацію матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки з урахуваннями додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168. З урахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Відповідачем подано відзив, який містив заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що
позивачу здійснено усі виплати у належним розмірах. Просить у позові відмовити.
Ухвалою суду від 21.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін. Витребувано докази у відповідача.
Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, позивач проходив військову службу у відповідача з 16.09.2019 та 26.03.2025 виключений із списку особового складу військової частини.
Щодо позовних вимог-1 та -2 суд прийшов наступного.
Позивач наводить аргументи про те, що йому за період з з 01.06.2023 до 01.07.2023 не виплачено додаткову бойову винагороду у розмірі 30000,00 грн.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII), який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі статтею 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-XII у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок №260, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (далі Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 р. № 836 внесено зміни до Постанови №168, доповнено п.1-1, яким зокрема установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Постанову №168 доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року.
Пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції Постанови КМУ № 43 від 20.01.2023) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, врегульовано, зокрема, Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення № 912/з/29).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (далі Окреме доручення, застосовувалося до січня 2023 включно), що узгоджується з пунктом 2-1 Постанови, який застосовується з 24.02.2022.
Зазначеним Окремим дорученням надано визначення термінів, застосованих у Постанові №168 від 28.02.2022 (зокрема, визначено поняття безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів), встановлено порядок визначення районів ведення бойових дій, визначено перелік документів, які є підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, встановлено порядок видання наказів про виплату додаткової винагороди тощо.
Пунктом 1 Окремого доручення № 912/з/29 визначено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Згідно пунктів 2, 3 Окремого доручення №912/з/29, на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Райони ведення бойових дій визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави-відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального-штабу Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість;
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надається довідка керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Відповідно до пунктів 5 - 6 Окремого доручення, виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі військових частини) - особовому складу військової частини;
керівника вищого органу військового управління командиром (начальником) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди обов'язково зазначаються підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Крім того, наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку №260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану, що застосовується з 01 лютого 2023 року.
За пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану виплачується в таких розмірах, зокрема:
- 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Згідно з пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 4 розділу ХХХІV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно п.9 розділу ХХХІV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 10 розділу XXXIV Порядку №260).
Суд установив, позивачу за період з 01.06.2023 до 01.07.2023 виплачено додаткову бойову винагороду у розмірі 30000,00 грн, що підтверджено карткою особового рахунку військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 за 2023 рік.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової бойової винагороди за оспорюваний період, адже такі обставини спростовану установленими даними у цій справі. Відповідач протиправної бездіяльності не допустив, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а відтак суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.
Щодо позовних вимог -3 та -8 суд прийшов наступного.
Відповідно до відомостей із картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 останньому під час звільнення із військової служби виплачено компенсацію за невикористану основну відпустку у розмірі 54646,15 грн.
Згідно відомостей із картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 останньому під час проходження військової служби виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік позивачу не виплачувалась, що підтверджено грошовим атестатом від 26.03.2025 №19/ФЕС.
Згідно з відомостей із карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 останньому виплачувалась додаткова бойова винагорода за 2023-2025 роки.
Позивач наводить аргументи про те, що вищевказана компенсація та допомоги виплачені без урахування додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина 3 ст. 9 цього ж Закону встановлює, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч. 1ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
За змістом абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічної основної та додаткової відпусток.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно пункту 2 Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260).
За приписами пункту 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно пункту 7 розділу XXIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
З аналізу даних правових норм слідує, що до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховується грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, включається посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).
Виходячи з приписів Порядку № 260 до місячного грошового забезпечення не входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 встановлено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває наразі.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, яка набрала чинності 28.02.2022 та застосовується з 24.02.2022.
Відповідно до п. 1 Постанови № 168 (в редакції від 28.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Суд повторно відмічає, що позивач стверджує, що має право на включення додаткової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, до складу грошового забезпечення з якого обчислено компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та при обчисленні матеріально допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, оскільки вона має постійний характер, адже виплачувалась йому щомісячно.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 27.03.2025 у справі №240/2921/23, вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, висловив правову позицію, що пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється. Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Отже, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні позивачки зі служби в поліції, додаткової винагороди відповідно до Постанови №168.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №200/1564/24 та від 27.03.2025 у справі №240/2921/23.
Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Суд у цій справі враховує останній правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 16.01.2025 у справі №200/1564/24 та від 27.03.2025 у справі №240/2921/23, та вважає, що винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 і виплачувана позивачу як тимчасовий додатковий вид грошового забезпечення, немає враховуватися у загальній сумі грошового забезпечення для обчислення компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток та при нарахування та виплаті грошові допомоги на оздоровлення за 2025 рік.
Відтак, при нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток та допомоги на оздоровлення за 2025 рік, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №168, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо частини позовних вимог про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2025 рік з урахування постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, суд прийшов переконання, що у такій позовній вимозі слід також відмовити у зв'язку із тим, що така допомога позивачу не виплачувалась, а відтак відсутні підстави для її нарахування та виплати з урахуванням постанови КМУ від 28.02.2022 № 168.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище приходжу до переконання про те, що у адміністративному позові слід відмовити.
У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до Закону України “Про судовий збір».
Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, суд відмічає, що такий у відповідності до ст. 233 КЗпП України не пропущено, адже позивач звільнений із військової служби 26.03.2025, а позов подано до суду 11.04.2025.
Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У адміністративному позові ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.10.2025.
Суддя М. І. Садова