Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
29 жовтня 2025 року Справа № 520/27623/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І. , розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи “Качанівська виправна колонія (№54)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи “Качанівська виправна колонія №54» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно протягом служби до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2024;
- зобов'язати Державну установу “Качанівська виправна колонія №54» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2024.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 позовну заяву по справі залишено без руху. Встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.
Для усунення недоліків встановлених в ухвалі суду від 21.10.2025 позивачу необхідно було надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.
24.10.2025 позивачем подано заяву про усунення недоліків, в якій викладено аргументи щодо відсутності підстав для залишення позову без руху, зокрема, щодо форми викладення позиції з строкового питання в тексті позовної заяви, особливостей обчислення строків звернення до суду, застосування спеціального місячного строку відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язковості досудового порядку врегулювання спору та дотримання цього порядку позивачем.
Дослідивши позовну заяву, а також долучені до позовної заяви документи (разом з заявою), суддя дійшов висновку про те, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 21.10.2025.
Вважаю, що цей адміністративний позов необхідно залишити без руху, виходячи з наступних мотивів.
Щодо строку звернення до суду із адміністративним позовом та вжиття заходів досудового врегулювання спору.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Приписами частин третьої і п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до статті 17 КАС України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. У разі, коли законом передбачено обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору, позивач зобов'язаний надати докази дотримання такого порядку (копію звернення до суб'єкта владних повноважень та відповіді на нього, якщо така відповідь надана). Відсутність таких доказів є підставою для залишення позовної заяви без руху відповідно до статті 169 КАС України.
У цій справі предметом позову є визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Качанівська виправна колонія №54» щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а також зобов'язання нарахувати та виплатити таку компенсацію станом на 01.01.2024.
З матеріалів справи та аргументів позивача вбачається, що позивач посилається на обов'язковість досудового порядку врегулювання спору, передбаченого спеціальними нормами законодавства, зокрема порядком виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі - Порядок № 178), та Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 578 (далі - Порядок № 578).
Відповідно до правових позицій Верховного Суду (зокрема, у постановах від 03.10.2018 у справі № 803/756/17, від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18, від 04.02.2020 у справі № 825/1571/16, від 30.07.2020 у справі № 820/5767/17) право на грошову компенсацію за неотримане речове майно реалізується шляхом подання відповідної заяви (рапорту) до суб'єкта владних повноважень (установи за місцем служби). Це узгоджується з пунктом 23 Порядку № 578, де передбачено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування виплачується на підставі заяви відповідно до пункту 60 цього Порядку, а також з пунктами 3 та 4 Порядку № 178, які регулюють аналогічний механізм для осіб, звільнених зі служби.
Законодавством передбачено чіткий алгоритм дій для отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який є обов'язковим етапом досудового врегулювання спору та спрямований на забезпечення можливості суб'єкта владних повноважень самостійно врегулювати питання без звернення до суду.
Право на грошову компенсацію виникає у разі звільнення особи зі служби (виключення зі списків особового складу) за умови, що протягом служби особа не отримала належне речове майно відповідно до встановлених норм (згідно з пунктом 3 Порядку № 178 та нормами забезпечення, визначеними в Порядку № 578). Вартість компенсації розраховується за цінами предметів обмундирування на дату звернення без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права.
Звільнена особа подає до установи за місцем останньої служби (у даному випадку - Державної установи «Качанівська виправна колонія №54») заяву (для звільнених осіб) або рапорт (для осіб на службі) з чіткою вимогою нарахувати та виплатити грошову компенсацію. Звернення повинно містити обґрунтування права на компенсацію, перелік неотриманого майна, розрахунок вартості та реквізити для виплати. Форма звернення повинна відповідати спеціальним нормам (пункт 4 Порядку № 178: рапорт як спеціальна форма доповіді або заява як звернення громадянина для реалізації прав). Звернення реєструється установою, і на нього надається мотивована відповідь.
Установа зобов'язана розглянути звернення протягом 30 днів (з можливим продовженням до 45 днів у складних випадках) відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Під час розгляду проводиться перевірка фактів неотримання майна, розрахунок компенсації за нормами Порядку № 578 (пункт 60: розрахунок на підставі норм забезпечення, строків носіння та вартості майна). Установа приймає рішення про нарахування та виплату компенсації або про відмову з обґрунтуванням (наприклад, відсутність підстав або неповний пакет документів).
У разі позитивного рішення компенсація виплачується на банківський рахунок особи. У разі відмови особа отримує письмову відповідь, яка може бути оскаржена в суді.
Якщо установа відмовляє у виплаті або не надає відповіді (бездіяльність), особа має право звернутися до адміністративного суду протягом місячного строку з моменту отримання відмови або спливу строку на відповідь (частина п'ята статті 122 КАС України).
Цей алгоритм забезпечує ефективне врегулювання спору на адміністративному рівні, зменшуючи навантаження на судову систему, та є обов'язковим відповідно до статті 17 КАС України, оскільки передбачений спеціальними нормами постанов Кабінету Міністрів України.
Однак, заява (рапорт), про яку йдеться в аргументах позивача, не є належним досудовим врегулюванням спору. Заява (рапорт) у розумінні Порядку № 178 та Порядку № 578 - це не будь-яке звернення, а спеціальне звернення з вимогою вчинити конкретні дії нарахувати та виплатити компенсацію. Воно повинно бути спрямоване на реалізацію права на компенсацію, містити чіткі вимоги та обґрунтування, а не на збір загальної інформації чи перевірку фактів. Якщо звернення не містить вимоги про виплату, а лише просить надати відомості (наприклад, про наявність підстав чи розрахунок без вимоги виплати), воно не запускає процедуру розгляду по суті та не може вважатися спробою досудового врегулювання. Такий підхід не дає установі можливості самостійно врегулювати спір, оскільки відсутня чітка вимога, на яку можна надати мотивовану відповідь з рішенням про виплату або відмову. Правові позиції Верховного Суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 підтверджують, що досудове врегулювання вимагає саме звернення з вимогою вчинити дії, а не загальних запитів. Отже, без такого спеціального звернення спір не вважається врегульованим на досудовому етапі, що є недоліком позовної заяви відповідно до статті 161 КАС України.
Крім того, адвокатський запит, на який посилається позивач (лист-відповідь від 17.09.2025), є збором інформації, а не заявою позивача щодо досудового врегулюванням спору у цій категорії спору.
Відповідно до ч. 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту
Отже, адвокатський запит є інструментом для отримання відомостей, необхідних для надання правової допомоги клієнту, таких як копії документів, довідки чи пояснення.
У даному випадку адвокатський запит не є заявою про вимогу вчинити адміністративні дії (наприклад, нарахувати та виплатити кошти) та не замінює заяву (рапорт) про виплату компенсації, оскільки не містить вимоги про задоволення матеріального права позивача, а лише просить надати дані (наприклад, про розрахунок чи підстави).
Відповідь на такий адвокатський запит не є рішенням по суті спору, а лише інформаційним повідомленням, яке не запускає строки оскарження та не свідчить про спробу врегулювання.
Це підтверджується практикою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 380/5093/20, де підкреслюється розмежування між запитами на інформацію та зверненнями з вимогами вчинити дії. Отже, адвокатський запит є етапом підготовки до можливого спору, а не досудловим врегулюванням спору.
З огляду на викладене суд прийшов до переконання про те, що доказів на підтвердження того, що існували будь-які обставини, які створили об'єктивні перешкоди та заважали позивачу вчасно звернутися до суду за захистом прав, позивачем не надано.
Намагання сторони позивача усунути недоліки, вказані в ухвалі від 21.10.2025, шляхом обґрунтування спеціального строку звернення, призвів до того, що позовна заява містить новий недолік, а саме відсутність доказів дотримання обов'язкового досудового порядку врегулювання спору, що є порушенням вимог статті 161 КАС України.
Отже, спірні правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду з вказаними позовними вимогами, виникли на час виключення позивача зі списку особового складу 17.05.2024.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 15.10.2025, що підтверджено матеріалами справи, тобто з суттєвим пропуском місячного строку звернення до суду, визначеного частини 5 статті 122 КАС України.
Відтак позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до адміністративного суду.
У зв'язку із наведеним суд прийшов до переконання про те, що причини, які названі позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду необхідно визнати неповажними через ненадання належних доказів, а відтак підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.
Згідно з частиною шостою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, позивачу належить надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску строк звернення до адміністративного суду, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин та надати суду оригінал або копію платіжного документа про сплату судового збору.
Щодо сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду.
Згідно з ч.3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Будь-яких даних щодо звільнення позивача від сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду згідно з ст. 5 Закону України “Про судовий збір» не встановлено.
Клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати у відповідності до ст. 8 Закону України “Про судовий збір» не подано.
Відтак позивачу необхідно здійснити оплату судового збору за подання адміністративного позову до суду.
Відповідно до пп.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028,00 грн.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позов подано через систему "Електронний суд", предметом позову у даній справі є позовна вимога немайнового характеру.
Відтак позивачу необхідно здійснити оплату судового збору у розмірі 968,96 грн, за наступними реквізитами: Отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Основ'ян/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) - 899998, Рахунок отримувача - UA678999980313141206084020661, Код класифікації доходів бюджету - 22030101, Призначення платежу*;101;__________, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
При цьому, позивач повинен надати суду оригінал або копію платіжного документа про сплату судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, приходжу переконання, що оскільки адміністративний позов подано без додержання вимог ч. 1 ст. 123, ст. 161 КАС України, а відтак такий необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині вказаних позовних вимог у відповідності до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України
У клопотанні позивача ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку звернення до суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи “Качанівська виправна колонія (№54)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк протягом десяти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись не поданою та повертається заявнику зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 29.10.2025.
Суддя М. І. Садова