30 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/12540/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бевзи В.І. розглянув заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення Полтавського окружного адміністративного суду у цій справі у письмовому провадженні, з урахуванням порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі №440/12540/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року максимальним розміром виплати суми пенсії, обчисленої у розмірі 90 % суми грошового забезпечення на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Полтавській області №66/21/4/12фв від 03 лютого 2021 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року пенсію, обчислену у розмірі 90 % суми грошового забезпечення на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Полтавській області №66/21/4/12фв від 03 лютого 2021 року, без обмеження максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось.
До суду надійшла заява стягувача про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі №440/12540/21 відповідно до статті 378 КАС України, в якій заявник просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі №440/12540/21 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії в сумі 303271,90 грн.
Ухвалою суду від 15.10.2025 заяву стягувача про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №440/12540/2 призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника об 15:15 28 жовтня 2025 року в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: 36611, Полтавська область, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26. Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розрахунок заборгованості, нарахованої ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі №440/12540/21, разом з доказами її обліку в органах Пенсійного фонду України. Постановлено витребувані докази надати до суду до 24 жовтня 2025 року.
Згідно із розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 № 222 у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 2142/0/15-25 від 16.10.2025, призначено повторний автоматичний розподіл справи.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025 справу передано для розгляду судді Бевзи В.І.
Ухвалою суду від 23.10.2025 адміністративну спрау за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії прийнято до провадження, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 09:15 30 жовтня 2025, в яке не з'явились учасники справи, які повідомлені про дату,час та місце проведення засідання, проте подали клопотання про розгляд справи без їх участі.
30.10.2025 суд перейшов до розгляду заяви в порядку письмового провадження, у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи.
Суд розглянув заяву у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.
Складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява №60750/00, зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У силу статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тож обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.
За обставин цієї справи суд враховує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у цій справі зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року пенсію, обчислену у розмірі 90 % суми грошового забезпечення на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Полтавській області №66/21/4/12фв від 03 лютого 2021 року, без обмеження максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
Відповідач зазначив, що на виконання рішення суду у справі позивачу проведений перерахунок пенсії та нарахована заборгованість із виплати пенсії у сумі 303 271, 90 грн.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що згідно зі статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, нарахована позивачу сума доплати до пенсії має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України, внаслідок чого проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Європейський суд з прав людини у пункті 39 рішення від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" (заява №18966/02) зазначив, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, пар. 66, ЄСПЛ 1999-V). Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана (там же пар. 69).
Принцип обов'язковості судового рішення, внаслідок набрання законної сили яким у боржника в особі компетентного державного органу виник обов'язок сплатити певну суму коштів на користь особи, зобов'язує такий орган демонструвати добросовісне ставлення до свого обов'язку, зокрема шляхом вжиття належних заходів з метою якнайшвидшого виконання приписів судового акта.
Водночас матеріали справи, що розглядається, не містять доказів, що свідчили б про вжиття боржником дієвих заходів з метою виконання судового рішення в частині виплати стягувачу заборгованості.
Суд враховує, що наявність заборгованості з пенсійних виплат за судовими рішеннями в України є структурною проблемою, на якій акцентував увагу Європейський суд з прав людини у рішеннях від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" та від 12.10.2017 у справі "Бурмич та інші проти України".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №1218-р було схвалено Національну стратегію розв'язання проблеми невиконання рішень судів, боржниками за якими є державний орган або державне підприємство, установа, організація, на період до 2022 року.
Так, однією з причин виникнення системної проблеми невиконання судових рішень Стратегією було визначено недосконалий механізм здійснення судового контролю за виконанням рішень судів щодо стягнення заборгованості, тоді як однією з цілей Стратегії закріплено удосконалення процедури встановлення або зміни способу або порядку виконання судових рішень.
Неналежне виконання судових рішень, неефективність механізмів судового контролю за виконанням судових рішень є одними із основних проблем, окреслених в Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки, затвердженій Указом Президента України від 11.06.2021 №231/2021.
Суд враховує, що Законом №4094-IX частину третю статті 378 КАС України доповнено абзацом другим, відповідно до якого невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отож законодавець визначив, що невиконання територіальним органом Пенсійного фонду України рішення суду про зобов'язання виплатити нараховану пенсію протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд враховує, що спір у цій справі стосувався перерахунку та виплати пенсії, обчисленої у розмірі 90 % суми грошового забезпечення на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Полтавській області №66/21/4/12фв від 03 лютого 2021 року, без обмеження максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність .
Заборгованість у розмірі 303 271, 90 грн, нарахована на виконання судового рішення у цій справі, позивачу не виплачена.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що судове рішення, яким зобов'язаний орган Пенсійного фонду України здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу (стягувачу), не виконане, суд, керуючись приписами частини третьої статті 378 КАС України у редакції Закону №4094-IX, дійшов висновку про задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення у цій справі.
Керуючись статтями 2, 5, 14, 241, 243, 248, 256, 370, 372, 378 КАС України, суд
Заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі №440/12540/21 - задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 12 листопада 2021 року у справі №440/12540/21 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року пенсію, обчислену у розмірі 90 % суми грошового забезпечення на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Полтавській області №66/21/4/12фв від 03 лютого 2021 року, без обмеження максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат, на
"Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області недоотриману заборгованість із виплати пенсії у розмірі 303 271, 90 грн (триста три тисячі двісті сімдесят одна гривня та 90 коп.) на користь ОСОБА_1 ".
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя В.І. Бевза