Рішення від 30.10.2025 по справі 440/7056/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/7056/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бевзи В.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Китайгородської І.О.,

представника відповідача - Купка Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправним та скасування наказу, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу від 17.04.2025 №147/09-09,

- поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу з 18.04.2025.

З урахуванням зміни предмета позову, додатково просить:

- стягнути за рахунок з бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Центрального округу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул з 18.04.2025 до винесення рішення по справі.

Відповідно до заяви про розподіл судових витрат позивача також просить:

- стягнути з Державної екологічної інспекції Центрального округу судові витрати у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн. на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звільнений з посади завідувача сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу (далі - Інспекція), відповідно до п. 6 ч. 1 та ч. 3 ст. 83 Закону України "Про державну службу", вважає наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Позивач отримав 28.02.2025 лист - повідомлення від в. о. начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу Ігора Семинога про те, що відповідно до ст. 43 Закону України "Про державну службу" у зв'язку із виробничою необхідністю потрібна зміна розташування робочого місця завідувача сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу, з метою організації ефективної роботи сектору, а саме посилення планових перевірок в Черкаській області, чим повідомлено позивачу про зміну істотних умов державної служби, у зв'язку з переміщенням робочого місця позивача, без зміни кваліфікації, посади, посадових обов'язків та розміру заробітної плати, до міста Черкаси, вул. Вернигори, 17.

Також у повідомленні відповідачем зазначено, що у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби, позивач має подати керівнику, заяву про звільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про державну службу" або заяву про переведення на іншу посаду не пізніше як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо упродовж 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов служби від Позивача не надійдуть вищезазначені заяви, він буде вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби за вищевказаними умовами. Позивачу також повідомлений перелік вакантних посад державної служби у м. Полтава для переведення.

Позивач зазначає, що таке переміщення його робочого місця із міста Полтава до міста Черкаси є спонуканням позивача до звільнення, оскільки на новому місці роботи відповідач не забезпечив позивачу умови проживання, а оскільки позивач та його дружина є особами з інвалідністю другої групи, то їм необхідні належні умови для життєдіяльності у новому місці роботи. Оскільки відповідач не повідомив позивача про забезпечення належних побутових умов у місті Черкаси, то позивач тричі подав заяву 28.03.2025, 15.04.2025, 17.04.2025 на звільнення із державної служби із запереченнями.

Додатково в судовому засіданні по суті спору позивач зазначив, як підставу позову, що його незаконно звільнили внаслідок того, що відповідно до додатку 3 наказу відповідача від 17.04.2025 №23, тільки його робоче місце визначене у м. Черкаси, всі інші робочі місця залишені без змін за новою організаційною структурою Державної екологічної інспекції Центрального округу.

Таким чином, позивач вважає, що переміщаючи тільки його робоче місце до міста Черкаси, відповідач примусив позивача звільнитися із державної служби Державної екологічної інспекції Центрального округу у прихований спосіб, штучно змінюючи організаційну структуру відповідача, саме з метою примушення до звільнення ОСОБА_1 із посади державної служби (завідувача сектору ринкового нагляду інспекції).

Відповідь на відзив позивач не подав.

Стислий зміст заперечень відповідачів.

Відповідач позов не визнав. У наданому відзиві до суду просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що процедура зміни істотних умов праці державної служби здійснена відповідно до закону, а звільнення позивача відбулось на підставі його заяви.

Також відповідач зазначає, що позивачу запропонований перелік вакантних посад для продовження державної служби в Державній екологічній інспекції Центрального округу у м. Полтава, на які позивач не погодився.

Визначення нового розташування місця служби посади позивача пов'язане із зміною нової організаційної структури відповідача, про що позивач повідомлений завчасно.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивачем подана заява про зміну предмета позову. Відзив від відповідача на змінений предмет позову не надійшов.

Представником позивача подана заява про стягнення витрат на правничу допомогу, заперечення відповідачем на цю заяву не подані.

У судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо правничих витрат, як неспівмірних із розглядом цієї справи.

Представником позивача подане клопотання про зупинення провадження у справі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 позов залишений без руху.

28.05.2025 на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху позивачем надано докази.

Полтавським окружним адміністративним судом від 02.06.2025 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувані судом докази від відповідача.

26.06.2025 до суду надійшла заява представника позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 прийняті до розгляду змінені позовні вимоги в наступному змісті:

"- визнати протиправним та скасувати Наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу від 17.04.2025 №147/09-09,

- поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу з 18.04.2025;

- стягнути за рахунок з бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Центрального округу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул з 18.04.2025 р. до винесення Рішення по справі".

Під час розгляду справи судом у письмовому провадженні із публічних даних декларації позивача, поданої до НАЗК у травні 2025 року, встановлена обставина, що позивач припинив державну службу "Категорія посади Б", що є підставою для розгляду справи в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 18.08.2025, враховуючи, що підставами та предметом позову є правовідносини, які визначені у частинах 4, 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, постановлено перейти до розгляду справи у загальному позовному провадженні.

Підготовче засідання призначене у справі о 09:10 год. 04.09.2025.

У підготовче засідання 04.09.2025 з'явились представники сторін. Судом витребувані докази від відповідача, підготовче засідання відкладене.

08.09.2025 відповідачем надані докази на виконання вимог ухвали суду.

У підготовче засідання 11.09.2025 з'явились представники сторін та позивач. За результатами засідання підготовче провадження закрите судом а справа призначена до судового розгляду по суті.

02.10.2025 судове засідання не відбулось внаслідок оголошення сигналу «повітряна тривога» у м. Полтава.

У судове засідання 16.10.2025 з'явились представники сторін та позивач. Позивачем заявлене усне клопотання про оголошення перерви для подання нового позову до суду про оскарження пункту 1 Додатку 3 наказу Державної екологічної інспекції Центрального округу №23 від 17.04.2025.

Судом протокольною ухвалою відмовлено у такому клопотанні, як необґрунтованому.

У судовому засіданні 16.10.2025 здійснений судовий розгляд справи по суті, оголошена перерва на стадії судових дебатів.

У судове засідання 23.10.2025 з'явились представники сторін. Представником позивача подане клопотання про зупинення провадження у справі. Суд протокольною ухвалою повернувся із стадії судових дебатів до стадії з'ясування обставин справи та дослідження доказів для забезпечення процесуальної можливості розглянути клопотання представника позивача про зупинення провадження по суті.

Ухвалою суду від 23.10.2025 клопотання представника позивача про зупинення провадження залишене без задоволення.

Протокольної ухвалою суду - за відсутності заперечень учасників справи - перейшов до стадії судових дебатів.

У судовому засіданні 23.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголошення рішення суду призначене на 30.10.2025 о 15 год. 00 хв.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснювалось на підставі Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Із 04.06-10.06.2025, 23.07-10.08.2025, 25.08.2025, 17.09.2025-18.09.2025, 06.10.2025-10.10.2025 суддя перебував у відпустці.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

До Державної екологічної інспекції Центрального округу листом №867/8/8-25 від 24.02.2025 надійшла затверджена т.в.о. голови Державної екологічної інспекції України нова Структура Державної екологічної інспекції Центрального округу.

Відповідно до нової Структури Державної екологічної інспекції Центрального округу від 20.02.2025, змінена штатна чисельність сектору державного ринкового нагляду з 3 до 4 працівників.

Заступником начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу, якому підпорядковується сектор ринкового нагляду, надана 27.02.2025 службова записка до керівника позивача, в якій запропоновані зміни, з метою організації ефективної роботи в частині посилення планових перевірок в Черкаській області: змінити розташування робочого місця завідувача сектору з м. Полтава на м. Черкаси наступного змісту:

«Від 1 січня 2025 року в Україні відновлено планові перевірки нехарчової продукції ринкового нагляду (перевірка якості автомобільних бензинів, дизельного палива, суднового, котельного палива). Відповідну постанову ухвалено на засіданні Кабінету Міністрів 27 грудня 2024 року. 3 початку 2025 року Сектором державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу проведено 13 планових перевірок суб'єктів господарювання, які проводять реалізацію нафтопродуктів, з них: - 4 перевірки в Черкаській області; 9 перевірок в Полтавській області. З метою організації ефективної роботи, а саме посилення планових перевірок в Черкаській області вважаю за необхідне змінити розташування робочого місця завідувача сектора державного ринкового нагляду ОСОБА_1 з м. Полтави, вул. Коцюбинського, 6 на м. Черкаси, вул. Вернигори, 17.»

Враховуючи, що позивач з 26 по 28 лютого знаходився у відрядженні, позивачу направлене повідомлення про зміну істотних умов праці 28.02.2025 на особисту електронну пошту позивача:

«Відповідно статті 43 Закону України «Про державну службу», у зв'язку із виробничою необхідністю зміни розташування робочого місця завідувача сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу, з метою організації ефективної роботи сектору, а саме посилення планових перевірок в Черкаській області, повідомляю Вас про зміну істотних умов державної служби, у зв'язку з переміщенням робочого місця, без зміни кваліфікації, посади, посадових обов'язків та розміру заробітної плати, до міста Черкаси, вул. Вернигори, 17.

Відповідно до законодавства України, роботодавець вправі змінювати розташування робочого місця державного службовця без його згоди лише у межах тієї ж місцевості. У такому випадку зміни істотних умов проходження державної служби не відбувається. Водночас переміщення робочого місця до іншого населеного пункту тягне за собою зміну істотних умов державної служби, так як ставить перед працівником низку завдань з організації подальшого місця проживання, побуту, проїзду та інше.

Одночасно повідомляю, що у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби, Ви подаєте керівнику Державної екологічної інспекції Центрального округу, заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону або заяву про переведення на іншу посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов служби від Вас не надійдуть вищезазначені заяви, Ви будете вважається таким, що погодились на продовження проходження державної служби за вищевказаними умовами.

У разі Вашої незгоди на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби, до дня звільнення Ви зобов'язані у ринкового повному обсязі нагляду виконувати Державної свої обов'язки за посадою завідувача сектору державного екологічної інспекції Центрального округу.»

Після надсилання повідомлення позивачу, відповідачем складений протокол про доведення інформації до відома державного службовця від 28.02.2025.

Позивач в судовому засіданні підтвердив отримання повідомлення.

28.03.2025 заступником начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу, якому підпорядковується сектор ринкового нагляду, надана 27.02.2025 службова записка від керівника позивача, в якій запропоновано, з метою організації ефективної роботи в частині посилення планових перевірок в Черкаській області зміни розташування робочого місця завідувача сектору з м. Полтава на м. Черкаси наступного змісту:

«Від 1 січня 2025 року в Україні відновлено планові перевірки нехарчової ринкового нагляду (перевірка якості автомобільних бензинів, дизельного палива, суднового, котельного палива). Відповідну постанову ухвалено на засіданні Кабінету Міністрів 27 грудня 2024 року.

З початку 2025 року Сектором державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу проведено 18 планових перевірок суб'єктів господарювання, які проводять реалізацію нафтопродуктів, з них: 5 перевірок в Черкаській області; 13 перевірок в Полтавській області.

З метою організації ефективної роботи, а саме посилення планових перевірок в Черкаській області вважаю за необхідне змінити розташування робочого місця завідувача сектора державного ринкового нагляду Козіна Олега Борисовича з м. Полтави, вул. Коцюбинського, 6 на м. Черкаси, вул. Вернигори, 17.»

Ознайомившись із повідомленням, позивачем подана до відповідача заява від 28.03.2025, наступного змісту щодо розгляду повідомлення про зміну істотних умов праці:

«На №09-25/1211 від 28.02.2025 року, у відповідності до П.6 ст.83 ЗУ «Про державну служу» повідомляю про свою незгоду на проходження державної служби у зв'язку зі зміною її істотних умов, так як переміщення мого робочого місця до іншого населеного пункту іншої області ставить перед мною низку соціальних та побутових проблем. За місцем знаходження мого нового робочого місця відсутнє місце проживання.

Я особисто та моя дружина ОСОБА_2 являємося інвалідами ІІ групи загального захворювання, що потребує організації специфічних умов проживання та побуту.

Окрім того вважаю, що прийняття рішення про переміщення мого робочого місця є не обґрунтованими та носять штучний характер і прийнято задля спонукання мене до припинення державної служби.

У зв'язку з викладеним прошу звільнити мене з займаної посади».

Листом відповідача від 07.04.2025 №09-25/1965 позивачу повідомлений розгляд його заяви від 28.02.2025 наступного змісту:

«На Вашу заяву від 28.03.2025, оригінал якої надійшов на розгляд 07.04.2025, повідомляємо, що у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби, Ви подаєте керівнику Державної екологічної інспекції Центрального округу, заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону або заяву про переведення на іншу посаду (список вакантних посад додається).

У зв'язку з чим нагадуємо Вам, що у разі ненадання Вами відповідних заяв, після закінчення частини щорічної основної відпустки - 15 квітня 2025 року, Вам необхідно приступити до виконання своїх посадових обов'язків за адресою: місто Черкаси, вул. Вернигори, 17.»

До листа відповідача від 07.04.2025 №09-25/1965 долучений список вакантних посад Державної екологічної інспекції Центрального округу станом на 07 квітня 2025 року:

« 1. Заступник начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю земельних ресурсів та надр Управління державного екологічного нагляду (контролю) Полтавській області - старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

2. Начальник відділу державного екологічного нагляду (контролю) у сферах запобігання утворенню та управління відходами, поводження з небезпечними хімічними речовинам Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

3. Головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю атмосферного повітря Управління державного екологічного нагляду (контролю) Полтавській області - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

4. Головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавські області - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовищ Центрального округу. 5. Начальник відділу державного екологічного нагляду (контролю) біоресурсів, природного-заповідного фонду, лісів, рослинного та тваринного світу Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області старший державний інспектор охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

6. Заступник начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю біоресурсів, природно-заповідного фонду, лісів, рослинного та тваринного світ, Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

7. Заступник начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Черкаській області - старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

8. Заступник начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю біоресурсів, природно-заповідного фонду, лісів, рослинного та тваринного світу Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Черкаській області старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

9. Головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) біоресурсів, природно-заповідного фонду, лісів, рослинного та тваринного світу Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Черкаській області - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

10. Завідувач сектору ресурсного забезпечення та експлуатації, цивільного захисту та охорони праці.

11. Головний спеціаліст сектору ресурсного забезпечення та експлуатації, цивільного захисту та охорони праці.

12. Головний спеціаліст сектору з питань запобігання та виявлення корупції. 13. Головний спеціаліст з питань організації та проведення процедур закупівель.»

Після надсилання листа від 07.04.2025 №09-25/1965 позивачу на електронну пошту, відповідачем складений протокол про доведення інформації до відома державного службовця від 07.04.2025.

Позивач в судовому засіданні підтвердив отримання повідомлення.

Позивачем у відповідь на даний лист від 07.04.2025 №09-25/1965 надана заява відповідачу 15.04.2025:

«Прошу Вас звільнити мене із займаної посади у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», ст. 38 Кодексу законів України про працю з 15.04.2025.

Додатково повідомляю про свою незгоду на проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов, так як переміщення його робочого місця до іншого населеного пункту іншої області ставить перед ним низку соціальних та побутових проблем - відсутнє місце проживання.

Я особисто та моя дружина ОСОБА_3 являємося інвалідами ІІ групи загального захворювання, що потребує організації спеціальних умов проживання та побуту.

Окрім того вважаю, що прийняття рішення про переміщення мого робочого місця є необґрунтованим та носить штучний характер і прийняте задля спонукання мене до припинення державної служби».

Позивач також подав заяву від 17.04.2025 керівнику відповідача наступного змісту:

« 28.03.2025 на Ваше ім'я мною подана заява про звільнення в зв'язку з незгодою зі зміною істотних умов праці.

З 28.03.2025 по 15.04.2025 знаходився у відпустці.

За це час рішення Вами прийнято не було.

В зв'язку із чим мною 15.04.2025 була подана заява аналогічного змісту.

Станом на 17.04.2025 рішення по не розглянуто.

Прошу Вас негайно розглянути мої заяви і прийняти рішення відповідно до законодавства».

Наказом Державної екологічної інспекції Центрального округу № 23 від 17.04.2025 введена в дію Структура та штатний розпис Інспекції, якою закріплено робочі місця - у Полтавській області два головних спеціаліста, у Черкаській області - один головний спеціаліст - Бойко М.Ю. та завідувач сектору - Козін О.Б. (додаток 3 до цього наказу відповідача).

Відповідачем 17.04.2025 прийнятий наказ від 17.04.2025 №147/09-09 «Про звільнення ОСОБА_1 , відповідно до пункту 6 частини 1 та частини 3 статті 83 Закону України «Про державну службу» наступного змісту:

«НАКАЗУЮ:

1. ЗВІЛЬНИТИ ОСОБА_4 , завідувача сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу, 18 квітня 2025 року, у зв'язку з незгодою на проходження державної служби у зв'язку зі зміною її істотних умов.

2. Сектору бухгалтерського обліку та фінансів ( ОСОБА_5 ) забезпечити проведення розрахунку із ОСОБА_1 :

2.1. Виплатити компенсацію за невикористані 15 календарних днів щорічної додаткової відпустки, як державному службовцю, що має стаж державної служби понад 17 років за період роботи з 10.09.2024 по 09.09.2025.

2.2. Виплатити вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати.».

Зазначені вище обставини не заперечуються сторонами, та викладені у заявах по суті спору.

Позивач не зазначає та не оскаржує звільнення із процедурних порушень, у судовому засіданні підтвердив отримання всіх документів від відповідача та підтвердив обізнаність про істотну зміну умов служби, шляхом визначення робочого його місця, посади, у м. Черкаси.

Сторони не подали заперечень щодо поданих ними доказів у справі, отже судом встановлені наступні обставини.

Позивач повідомлений відповідачем 28.02.2025 про зміну істотних умов праці державної служби стосовно переміщення робочого місця позивача до іншого населеного пункту, іншої області, до міста Черкаси, не менше ніж за 30 календарних днів.

У той же час позивач на повідомлення подав заяву 28.03.2025 через 30 днів від дати повідомлення про зміну істотних умов праці, в якій висловив заперечення щодо зміни істотних умов праці та просив його звільнити, проте не зазначив дату звільнення.

Із 28.03.2025-15.04.2025, відповідно до заяви позивача від 15.04.2025, позивач знаходився у відпустці та 15.04.2025 подав заяву про його звільнення із державної служби із 15.04.2025 та висловив аналогічні заперечення, як і в заяві від 15.04.2025.

Позивач 17.04.2025 подав заяву про звільнення, якою просив виконати вимоги заяв від 28.03.2025, 15.04.2025.

Наказом відповідача, позивач звільнений із посади державної служби із 18.04.2025.

У заявах від 28.03.2025, 15.04.2025 позивач зазначив, що вважає зміну істотних умов праці необґрунтованою та такою, що направлена на примушування позивача до звільнення.

Позивач не оскаржив рішення відповідача щодо зміни структури та переміщення саме його робочого місця до міста Черкаси.

Позивач у позовній заяві також не зазначив підстави відмови від обрання вакантних посад державної служби Державної екологічної інспекції Центрального округу у м. Полтава для продовження державної служби, серед яких також наявні вакантні посади керівник та заступників керівників структурних підрозділів відповідача.

У судовому засіданні позивач зазначив, що внаслідок того, що тільки його робоче місце визначене у м. Черкаси у новій організаційній структурі, вважає такі дії відповідача прихованим примушенням до звільнення.

Пояснив суду, що не захотів обирати інші вакантні посади, які йому запропоновані у м. Полтава, оскільки бажає продовжувати службу виключно на своїй посаді завідувача сектору ринкового нагляду, з якої звільнений, за його переконанням, незаконно. Заяву про звільнення написав під прихованим тиском у формі визначення у новій організаційній структурі його посади територіально в новому місці у м. Черкаси без забезпечення відповідних умов (житла).

Представник відповідача надала на вимогу суду докази, що після звільнення позивача опубліковані оголошення про вакантну посаду завідувача сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу, а обов'язки тимчасово покладені на інших працівників Державної екологічної інспекції Центрального округу на час відсутності завідувача сектору.

Представник відповідача також пояснила суду особливість здійснення повноважень Державної екологічної інспекції Центрального округу та її структури, що даний орган поширює свої повноваження на дві області - Полтавську та Черкаську.

У кожній області є відповідні аналогічні управління, тобто дублюються структурні підрозділи у кожній області для виконання відповідних функцій та повноважень Державної екологічної інспекції Центрального округу.

Особливістю організаційної діяльності є те, що керівник Державної екологічної інспекції Центрального округу територіально знаходиться у м. Черкаси, а його заступники територіально знаходяться у м. Полтава.

Також у м. Полтава перебувають інші структурні підрозділи відповідача, які відсутні у м. Черкаси - сектор державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу, бухгалтерія, сектор управління персоналом тощо.

За поясненнями представника відповідача у судовому засіданні, внаслідок того, що заступник начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу, в межах повноважень якого знаходиться сектор державного ринкового нагляду перебуває у м. Полтава, подана пропозиція начальнику інспекції підвищити якість роботи сектору ринкового нагляду у м. Черкаси, оскільки за новою організаційною структурою, затвердженою, Державною екологічної інспекцією та Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України від 20.02.2025, збільшена із лютого 2025 чисельність одиниць сектору із 3 до 4, а показники роботи сектору за кількістю перевірок у м. Черкаси суттєво поступаються показникам перевірок у м. Полтава. Для покращення ефективності роботи сектору ринкового нагляду та внаслідок збільшення чисельності подана пропозиція збільшити у м. Черкаси у секторі ринкового нагляду кількість працівників до 2 одиниць, перемістивши робоче місце завідувача сектору у м. Черкаси для посилення організації роботи.

Представник відповідача пояснила, що у попередній структурі Державної екологічної інспекції Центрального округу, затвердженої Державною екологічної інспекцією та Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України від 12.04.2024, визначена чисельність сектору ринкового нагляду у кількості трьох одиниць. З цих підстав дві одиниці включно із завідувачем сектору знаходились і м. Полтава, а одна одиниця - м. Черкаси.

Представник відповідача пояснила суду, що заступник начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу, якому в межах його повноважень підпорядковується сектор ринкового нагляду знаходиться у м. Полтава, а у м. Черкаси у секторі ринкового нагляду працював тільки один спеціаліст. З урахуванням викладеного, начальником Державної екологічної інспекції Центрального округу погоджена пропозиція заступника начальника інспекція і визначене у м. Черкаси дві одиниці у секторі ринкового нагляду, включно із посадою завідувача сектора. Позивач завчасно повідомлений про істотні зміни умов служби внаслідок територіальної зміни його місця служби. Примушування до звільнення позивача не існувало, що підтверджується наданими суду доказами завчасного повідомлення та пропонування позивачу очолити інші керівні посади структурних підрозділів.

Судом на підставі наданих відповідачем доказів підтверджені обставини щодо зміни організаційної структури відповідача, яка затверджена Державною екологічної інспекцією та Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України від 20.02.2025, згідно із якою збільшена кількість одиниць сектору ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу із трьох до чотирьох.

Додатково представник позивача пояснила у судовому засіданні, що дата звільнення позивача 18.04.2025 пов'язана із значною кількістю справ, які передавав позивач внаслідок свого звільнення. До матеріалів справи наданий відповідний акт №8 (№8/04) від 18.04.2025 приймання-передачі справ при звільненні державного службовця.

Позивач вважає протиправним наказ відповідача про звільнення із займаної посади державної служби, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Суд зауважує, що Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), є спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону №889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч. 2 ст. 1 Закону №889-VIII).

Процедура переведення державних службовців врегульована нормами статті 41 Закону України "Про державну службу", а саме ч. 1-3 цієї статті:

1. Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

2. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

3. Не допускається переведення в іншу місцевість державного службовця - вагітної жінки або особи, яка є єдиним опікуном дитини віком до 14 років, а також державного службовця, який у встановленому законодавством порядку визнаний особою з інвалідністю. Не допускається таке переведення також у разі виникнення у державного службовця особливо важливих особистих або сімейних обставин.

Переведення не повинно бути прихованим покаранням (ч. 7 ст. 41 Закону №889-VIII).

Стаття 43 Закону №889-VIII врегульовує зміну істотних умов державної служби (ч. 3, 4 статті):

3. Зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов'язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

4. Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Частиною 1 ст. 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);

4) за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);

7) у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади";

9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України "Про державну службу", дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно із ч. 2 ст. 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗПП України), у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (ч. 3 ст. 32 КЗПП України).

Пунктом 6 статті 36 КЗПП України встановлено, що підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності безпосередньо у судовому засіданні, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів у наступних висновках.

Позивач в момент звільнення мав статус державного службовця та проходив державну службу в підрозділі відповідача на посаді завідувача сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу, тобто для зміни істотних умов праці позивача застосовуються статті 43, 83 Закону України «Про державну службу», а не стаття 41 цього Закону щодо процедури переведення.

Стаття 43, 83 Закону №889-VIII не визначають особливостей у процедур зміни умов державної служби для осіб з інвалідністю другої групи.

Відповідно до викладених вище норм законодавства, державних службовців, серед іншого, може бути звільнено з посад державної служби відповідно до частини першої статті 83 Закону, якою передбачено, що державна служба припиняється, зокрема, у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 Закону). Згідно із зазначеною статтею зміна місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту) належить до зміни істотних умов державної служби.

Застосування положень статті 43 Закону визначає виконання наступних суттєвих вимог.

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Судом встановлені обставини, що позивача повідомлено 28.02.2025 про зміну істотних умов праці державної служби не пізніше ніж за 30 календарних днів до таких змін, що визначено відповідним Законом №889-VIII. Позивач відмовився (висловив незгоду) про зміну істотних умов праці на підставі поданих ним заяв 28.03.2025, 15.04.2025, 17.04.2025 від та звільнений із державної служби з 18.04.2025.

Судом також встановлені обставини, що позивач звільнений не раніше визначених строків, що зазначені у Законі №889-VIII, тобто дата 18.04.2025 звільнення позивача не порушує мінімальних стандартів щодо припинення державної служби.

Суд враховує, що із дати подання заяви 28.03.2025 по 15.04.2025, позивач перебував у відпустці, про що самостійно зазначено позивачем у його заяві.

Звільнення позивача 18.04.2025 не є порушенням процедури припинення державної служби, адже на такому звільненні наполягав самостійно тричі позивач у його заявах 28.03.2025, 15.04.2025, 17.04.2025.

Позивачу, як завідувачу сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу, запропонований відповідачем перелік вакантних посад для подальшого проходження державної служби в підрозділах позивача без необхідності переїзду до міста Черкаси, серед переліку вакантних посад судом встановлені посади керівників та заступників керівників структурних підрозділів відповідача:

10. Завідувач сектору ресурсного забезпечення та експлуатації, цивільного захисту та охорони праці».

Тобто відповідач запропонував позивачу з метою подальшого проходження державної служби в місті Полтава, без необхідності зміни місця проживання, перелік вакантних посад.

Додатково у секторі ринкового нагляду у м. Полтава залишалась одна вакантна посада головного спеціаліста після зміни організаційної структури, оскільки чисельність штатних одиниць збільшилась до чотирьох із лютого 2025, по дві одиниці у м. Черкаси та м. Полтава, а посада завідувача сектору переміщена до м. Черкаси.

Позивач міг продовжити службу саме у секторі державного ринкового нагляду у м. Полтава, але не на керівній посаді завідувача сектору, що також свідчить про об'єктивну можливість у позивача продовжити службу без зміни місця проживання, як на керівних посадах у інших структурних підрозділів, так і на посаді головного спеціаліста саме у секторі державного ринкового нагляду.

Позивач жодних пояснень із даної обставини не надав, а пояснив суду, що це немає значення, оскільки він вважає своє звільнення прихованим примушуванням до цього, внаслідок чого звернувся до суду для відновлення порушеного права.

Стаття 43 Закону №889-VIII не вимагає під час процедури зміни істотних умов праці запропонувати державному службовці іншу вакантну посаду, на відмінну від такого обов'язку у ч. 3 статті 87 цього Закону, у той же час позивачу такий перелік запропонований та повідомлений відповідачем, але позивач не виявив подальшу волю у проходженні державної служби на інших посадах у м. Полтава Державної екологічної інспекції Центрального округу.

Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року №9, а також постанови Верховного Суду, зокрема, від 9 жовтня 2019 року у справі №826/12592/14, від 16 травня 2018 року у справі №813/315/16 містять роз'яснення й висновки про те, що переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці.

Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2021 року у справі №160/9533/19 зауважував, що такі заходи як переведення на іншу роботу (посаду) та зміна істотних умов служби мають принципові відмінності, а їхнє застосування є наслідком різних за змістом та юридичними наслідками організаційних змін у діяльності установи (пункт 69 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі №813/1229/17).

Предметом правового регулювання статті 41 Закону України «Про державну службу» є умови та підстави переведення державних службовців із займаних ними посад на інші рівнозначні або нижчі вакантні посади у тому ж самому чи іншому державному органі.

Згідно до вказаної статті Закону, таке переведення державного службовця може здійснюватися як в межах тієї ж самої місцевості, так і в інший населений пункт. Однак передумовою для переведення державного службовця має бути наявність вакантної посади (рівнозначної або нижчої).

Матеріали даної справи не свідчать про те, що відповідач переводив позивача на вакантну посаду у місто Черкаси, натомість свідчать про те, що суб'єкт владних повноважень здійснив зміну (переміщення) робочого місця державного службовця шляхом визначення його місцеперебування в іншому населеному пункті - у місті Черкаси.

Аналізуючи приписи абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону України "Про державну службу", Верховний Суд у згаданій вище постанові виснував, що в разі зміни істотних умов служби - переведення державного службовця на іншу посаду не відбувається. Переведення може мати місце у випадку, коли державний службовець не бажає продовжувати службу на відповідній посаді після змін істотних умов і погоджується на пропозицію суб'єкта призначення обійняти іншу посаду. (Аналогічний висновок викладений також у пунктах 74-75 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі №813/1229/17).

Місцезнаходження робочого місця працівника є істотною умовою державної служби у випадку його переміщення в інший населений пункт, що імпліцитно (не виражено) закладено у пункті 5 частини 3 статті 43 Закону України "Про державну службу", у якому йде мова про таку істотну умову державної служби як переміщення державного органу до іншого населеного пункту.

У цьому пункті закону по своїй суті особлива увага розташуванню робочих місць державних службовців приділяється з тих причин, що держава дбає про їхні інтереси не лише у разі зміни статусу посади, обов'язків, оплати праці, режиму служби, а й у випадку переміщення робочого місця до іншої місцевості.

Роботодавець вправі змінювати розташування робочого місця державного службовця без його згоди лише у межах тієї ж місцевості. У такому випадку зміни істотних умов праці не відбувається.

Водночас переміщення робочого місця до іншого населеного пункту тягне за собою зміну істотних умов державної служби, позаяк ставить перед працівником низку завдань з організації подальшого місця проживання, побуту, добирання до нового місця роботи та загалом тягне за собою додаткове фінансове навантаження з цього приводу.

У такому випадку застосування процедури зміни істотних умов праці здатне забезпечити дотримання необхідного балансу між приватними й публічними інтересами сторін.

З одного боку ця процедура є гарантією дотримання професійних і трудових прав державного службовця, що надає йому необхідний час для розв'язання подібних питань і прийняття рішення щодо подальшого проходження державної служби.

З іншого боку ця процедура забезпечує роботодавцю належне вирішення кадрових й організаційних питань у законний та прозорий спосіб, не ставлячи їхнє розв'язання у залежність від волі працівника і не здійснюючи посягання на його права й інтереси.

Зміна істотної умови праці повинна здійснюватися з дотримання гарантій і процедури, встановлених Законом України "Про державну службу" й нормами законодавства про працю у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Аналогічне тлумачення норм права визначене у постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №160/7132/19.

Закон України "Про державну службу", ні загальні норми трудового законодавства не містять положень або приписів, за якими факт наявності у позивача статусу особи з інвалідністю є передумовою для будь-яких винятків із процедури зміни істотних умов державної служби для державних службовців.

Розрізнення у ставленні до державних службовців на підставі такого факту може призвести до неприпустимої дискримінації частини громадян України під час проходження державної служби, за таких обставин у Законі відсутні обмеження для осіб з інвалідністю щодо зміни істотних умов праці.

Відсутність забезпечення житлом державного службовця у випадку зміни істотних умов праці в разі переміщення робочого місця в іншу місцевість, внаслідок зміни організаційної структури державного органу, не є підставою для заборони зміни таких істотних умов праці.

Щодо посилання позивача на приховане звільнення і примушування до припинення державної служби, то суд зазначає, що позивач жодних доказів на протиправність рішень відповідача про зміну організаційної структури не надав.

Покликання позивача на ту обставину, що у новій організаційній структурі тільки для сектору ринкового нагляду здійсненні переміщення робочого місця у місто Черкаси, як визначено у п. 1 Додатку 3 наказу Державної екологічної інспекції Центрального округу №23 від 17.04.2025, на переконання суду не свідчить про обставину прихованого звільнення позивача, шляхом примушування до звільнення внаслідок зміни його місця роботи у іншій області в межах Центрального округу повноважень відповідача.

Судом встановлена обставина, що організаційна структура змінена також і у місті Черкаси: встановлені дві посади завідувача сектору та головного спеціаліста державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу із 17.04.2025.

Зміна структури відбулась внаслідок збільшення штатних одиниць у секторі ринкового нагляду (з трьох до чотирьох) із дня її затвердження Державної екологічної інспекції 20.02.2025.

Позивач не оскаржив рішення відповідача щодо зміни структури сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу та визначення місця роботи завідувача сектору державного ринкового нагляду у місті Черкаси в іншій місцевості.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначені наступні особливості розгляду трудових спорів під час зміни істотних умов праці:

«Роз'яснити судам, що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо, пункт 10 постанови Пленуму).

Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці (пункт 31 постанови Пленуму).»

Судом не встановлені порушення керівником відповідача повноважень та положень Наказу Державної екологічної інспекції України від 20 лютого 2023 року № 30 «Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу (нова редакція, ідентифікаційний номер 42149108)» щодо визначення робочих місць державних службовців сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу у м. Полтава та в іншій місцевості у м. Черкаси в межах структури Державної екологічної інспекції Центрального округу, оскільки відповідач здійснює повноваження в обох областях.

Попередня та нова структура Державної екологічної інспекції Центрального округу затверджена наказом Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України та наказом Центральної екологічної інспекції України визначає структурні підрозділи відповідача, як у Полтавській, так і в Черкаській областях.

Тобто зміна істотних умов державної служби позивача відбулась в межах місцевості, в якій здійснює повноваження відповідач - Центральному окрузі, а тому суд не вбачає порушень у здійсненні повноважень керівником відповідача під час визначення робочих місць сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу у м. Полтава та м. Черкаси.

Збільшення штатних одиниць із трьох до чотирьох у секторі ринкового нагляду надало заступнику начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу нові можливості щодо поліпшення ефективності роботи у місті Черкаси (збільшення кількості перевірок), і одночасно збільшення чисельності поставило перед таким заступником начальника (якому підпорядковується сектор державного ринкового нагляду) нові організаційні питання (необхідність у прийняття управлінських рішень): як використати збільшення чисельності структурного підрозділу для покращення діяльності та організації їхньої роботи.

Логічним є визначення місця роботи завідувача сектору (структурного підрозділу) у іншій місцевості ніж місцезнаходження керівного органу, що сприяє централізації влади та управління в середині державного органу та відповідного структурного підрозділу.

Як встановлено судом, заступник начальника інспекції, якому підпорядковується сектор ринкового нагляду перебуває у м. Полтава, тобто у м. Черкаси, може виникнути необхідність у посиленні керівництва та управління сектором під час здійснення повноважень, оскільки у м. Полтава такої нагальної необхідності може не бути, внаслідок того, що заступник начальника інспекції теж знаходиться у м. Полтава, а в м. Черкаси керівна посада для управління сектором відсутня.

Тобто, на переконання заступника начальника інспекції, для кращого управління працівниками сектору у віддалених робочих місцях є необхідність переміщення у таку місцевість завідувача сектору, в якій відсутнє місце роботи заступника начальника, оскільки у м. Черкаси знаходиться тільки головний спеціаліст сектора та керівник інспекції, в межах розподілу повноважень керівника та заступників, не підпорядковується керівнику інспекції сектор державного ринкового нагляду.

Також переміщення завідувача сектору (централізація управління) може сприяти покращенню кількості та якості перевірок державного ринкового нагляду у м. Черкаси.

Щодо твердження позивача про те, що тільки у секторі ринкового нагляду переміщена посада у м. Черкаси, то судом встановлена обставина, що це може бути пов'язано із тим, що всі інші структурні підрозділи дзеркально дублюються по напрямках роботи інспекції, як у м. Черкаси, так і у м. Полтава, окрім сектору державного ринкового нагляду. Що в свою чергу призвело до зміни організації, оскільки у структурному підрозділі у формі сектор відсутня посада заступника, а внаслідок нової структури збільшена кількість штатних одиниць до чотирьох, що дозволило керівнику відповідача розподілити по дві штатні одиниці сектору в кожній області в межах Центрального округу.

Суд об'єктивно розуміє причини та підстави незгоди позивача щодо зміни істотних умов праці державної служби, оскільки позивач та його дружина мають статус осіб з інвалідністю та соціально-побутово пов'язані із місцем проживання, проходження лікування у місті Полтава, а м. Черкаси відсутнє житло, у той же час, позивач не надав жодних пояснень щодо неможливості обрання подальшого проходження державної служби керівником чи заступником керівника (враховуючи, що він обіймав керівну посаду завідувача сектору) структурного підрозділу відповідача на інших вакантних посадах у м. Полтава, або продовжити службу у секторі ринкового нагляду на посаді головного спеціаліста.

Позивач також не надав доказів опосередкованого (непрямого) примушування до звільнення із посади або служби: перевірки якості роботи позивача, дисциплінарні стягнення, листування із керівництвом тощо.

Єдиними обставинами прихованого звільнення позивач вважає переміщення робочого місця у м. Черкаси тільки для сектору державного ринкового нагляду, у чому вбачає приховану упередженість та необ'єктивність керівника відповідача до нього.

Проте, такі твердження позивача за своїм змістом та на підставі матеріалів справи, суд оцінює як суб'єктивну внутрішню незгоду із управлінським рішенням керівника відповідача, яке прийняте на підставі пропозиції заступника начальника інспекції в межах їх повноважень.

Суд також зазначає, що позивачу наданий достатній час для прийняття рішення щодо подальшого проходження служби, порушення процедури його звільнення судом не встановлене на підставі наданих сторонами доказів.

У той же час державна служба забезпечує співвідношення балансу приватних інтересів державного службовця та загальносуспільним (загальнодержавним) інтересам, на які направлена державна служба.

З огляду на це, позивач не позбавлений відповідачем для подальшого проходження державної служби на вакантних посадах, враховуючи приватний інтерес позивача залишитись у м. Полтава.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач цінує професійний досвід та професіоналізм позивача, внаслідок пропонування позивачу інших керівних посад у м. Полтава.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, функція начальника (керівника) відповідача щодо прийняття управлінських рішень стосовно визначення робочого місця службовців структурного підрозділу є виключною дискреційною функцією керівника.

Відповідач надав обґрунтовані пояснення та докази, з яких підстав відбулось переміщення робочого місця завідувача сектору ринкового нагляду інспекції до міста Черкаси.

Тобто у цій справі має місце прийняття управлінського рішення керівником та наявна обставина розумного логічного пояснення, підстав, які передували та на яких ґрунтується, прийняття відповідного управлінського рішення начальником Державної екологічної інспекції Центрального округу.

За таких обставин, очевидних ознак свавілля керівника (начальника) інспекції судом не встановлені, які могли свідчити про опосередковане примушування позивача до звільнення, якщо таке рішення відбулось без відповідних підстав та обставин.

У даних спірних правовідносинах рішенню керівника про переміщення робочого місця позивача передували обставини фактичної дійсності, які поставили перед заступником начальника та начальником інспекції певні управлінські виклики для нової організації сектору державного ринкового нагляду.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за начальником Державної екологічної інспекції Центрального округу, які останній застосовує за своїм внутрішнім переконанням, маючи при цьому свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Таким чином, питання внутрішньої структури, штатного розпису, положення про структурні підрозділи Інспекції і посадові інструкції працівників належать до дискреційних повноважень начальником Державної екологічної інспекції Центрального округу, що визначено пунктом 5 розділу ІІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №813/4523/17.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 серпня 2019 року у справі №9901/986/18, дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Однак, наявність таких повноважень у відповідача не означає, що він як орган державної влади не повинен дотримуватись встановленому на законодавчому рівні механізму, тобто правової процедури здійснення його повноважень, також його рішення повинні відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

Суд зазначає, що суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною другою статті 2 КАС України підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Законом.

Суд висновує, що не встановлені обставини порушення процедури зміни істотних умов державної служби та припинення державної служби позивача, визначених у ст. 43, 83 Закону №889-VIII, а також судом не встановлено, що відповідач дія не у спосіб та не на підставі наданих йому повноважень під час визначення місця роботи позивача у іншій місцевості в місті Черкаси (зміни структури інспекції), в межах території, на яку поширюються повноваження Державної екологічної інспекції Центрального округу.

Обрання відповідачем зміни істотних умов для завідувача сектору та головного спеціаліста ринкового нагляду у м. Черкаси є дискрецією керівника відповідача, у суду відсутні докази того, що таке обрання здійснене умисно та свавільно з метою припинення державної служби виключно позивачем, оскільки зміна місця роботи відбулась для двох одиниць сектору у м. Полтава та у м. Черкаси.

Суду також не надані докази того, що таке обрання зміни місця роботи позивача відбулось внаслідок дискримінації відповідача по відношенню до позивача, як особи з інвалідністю другої групи чи з будь-яких інших мотивів, наприклад особистої неприязні.

Відповідач надав можливість позивачу продовжити державну службу на вакантних посадах Державної екологічної інспекції Центрального округу в місті Полтава, від яких позивач відмовився.

Судом встановлена обставина, що у позивача існувала можливість, як продовжити службу на керівних посадах інших структурних підрозділів відповідача у м. Полтава, так і продовжити службу у секторі ринкового нагляду головним спеціалістом, якщо у позивача існувала така воля на продовження служби у інспекції, або продовження служби саме у секторі ринкового нагляду.

Суд висновує, що доводи позивача про примушування відповідачем позивача припинити державну службу, у формі зміни істотних умов державної служби, є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами, а дискреція керівника позивача не містить ознак порушення процедури, безпідставності, непропорційності та свавільності.

Головним доводом позивача про його приховане (заувальоване, опосередковане, «тихе») примушування до припинення державної служби є неможливість проходження державної служби в місті Черкаси, проте відсутні заперечення про неможливість проходження позивачем державної служби в цьому ж органі в м. Полтава, але на інших вакантних посадах керівників (заступників керівник) структурних підрозділів відповідача чи на посаді спеціаліста у секторі державного ринкового нагляду.

Тобто суд констатує одночасну наявність двох суперечливих доводів між собою: неможливість проходження служби у м. Черкаси і наявна можливість продовжити службу у м. Полтава на іншій посаді із висновком про примушування до припинення державної служби.

З огляду на такі обставини, не можуть існувати дві істини щодо одночасної можливості продовжити службу у м. Полтава та припинити службу, що суперечить формальній логіці.

Відповідно до закону суперечності (lex contradictionis) або принципу суперечності (principium contradictionis), що є одним із чотирьох основних законів формальної логіки, який застосовується в римському праві: не можуть бути правдивими два несумісних висловлювання про один і той самий предмет, що виникають в один і той самий час та в одному і тому ж відношенні.

Позивач не надав суду інших доказів того, окрім суб'єктивної оцінки прийнятому управлінському рішенню начальника відповідача, що зміна істотних умов шляхом зміни місця роботи у іншій місцевості, має в собі умисел (мету) відповідача створити умови, які будуть спонукати позивача прийняти рішення про припинення державної служби.

Незгода державного службовця із прийнятим рішення керівника відповідача не свідчить про протиправність такого рішення, а повинна доказуватись у порядку встановленому нормами КАС України.

Також позивач мав диспозитивне право ініціювати оскарження рішення начальника відповідача щодо зміни істотних умов праці, проте цього не здійснив.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом".

Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання (свавілля) з боку держави та її органів.

Рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб'єктом.

При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, засада використання та захисту цивільних прав, якій корелює принцип добросовісності у пункт 5 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Цивільні права у публічно-правовому спорі захищаються в адміністративній юстиції.

Принципи адміністративної процедури є добросовісність і розсудливість (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року № 2073-IX).

Стаття 10 Закону України «Про адміністративну процедуру» пояснює добросовісність і розсудливість в адміністративній процедурі. Адміністративний орган зобов'язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. Особа зобов'язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними.

Принципу добросовісності («bona fides») корелюють доктрина римського права «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки, інша назва принципу - «естопель») ґрунтується ще на римських максимах - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), «nemo auditur propriam turpitudinem allegans» (ніхто не може посилатися на власну ганебність або провину, щоб отримати перевагу в суді або в правових питаннях - тобто заборони отримувати вигоду від власного неправомірної поведінки). В основі зазначених доктрин знаходиться принцип добросовісності.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Доктрина заборони суперечливої поведінки або добросовісність є визначальним під час надання оцінки обставин про виконання трудових спорів (проходження публічної служби) та встановлення доказами обставин справи шляхом їхньої достовірності.

Особливим видом цих спорів є спори щодо проходження підвладними особами публічної служби, до яких відноситься державна служба.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони або відповідних правовідносин.

У нормах ЦК України не передбачено доктрини заборони суперечливої поведінки, хоча з урахуванням того, що вона є проявом добросовісності, то допустиме її застосування на підставі загальних засад приватного права (ст. 3 ЦК України).

Одним із принципів державної служби, відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну службу» є доброчесність.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності або доброчесності (трудовій поведінці чи проходженні державної служби), є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

Це означає, що добросовісність поширюється не тільки на суб'єкта владних повноважень, але й також на підвладну особу, державного службовця, який проходить публічну службу.

Таким чином, суд висновує, що у не тільки суб'єкт владних повноважень, але і підвладна особа під час відносин публічної служби можуть зловживати правами, з метою протиправного отримання переваг, штучного створення конфліктів чи видимості порушення процедури.

Наведене об'єктивно підтверджує існування можливої недобросовісності та зловживання правами не тільки роботодавцем, але й працівниками, які можуть мати різні прояви, але завжди суперечитимуть призначенню права - справедливості, розумності та добросовісності.

Відмінністю адміністративного процесу є те, що суб'єкт владних повноважень має обов'язок довести правомірність прийнятого ним рішення.

У той же час позивач повинен надати суду належні, допустимі та достовірні докази, що підтверджують підстави та обставини, на які покликається підвладна особа у своєму позові щодо протиправності (незаконності) рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність своїх дій та рішень у цьому спорі, як щодо звільнення, так і щодо прийняття ним дискреційних управлінських рішень.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду у цьому рішенні.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст. 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Зважаючи на те, що позовні вимоги залишені без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, буд. 6, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 42149108) про визнання протиправним та скасування наказу залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 30.10.2025.

Головуючий суддя В.І. Бевза

Попередній документ

131401134

Наступний документ

131401136

Інформація про рішення:

№ рішення:	131401135
№ справи:	440/7056/25
Дата рішення:	30.10.2025
Дата публікації:	03.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Полтавський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (13.11.2025)
Дата надходження:	13.11.2025
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування наказу

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

04.09.2025 09:10	Полтавський окружний адміністративний суд
11.09.2025 13:30	Полтавський окружний адміністративний суд
02.10.2025 14:00	Полтавський окружний адміністративний суд
16.10.2025 14:00	Полтавський окружний адміністративний суд
23.10.2025 13:50	Полтавський окружний адміністративний суд
30.10.2025 15:00	Полтавський окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

МАКАРЕНКО Я М

суддя-доповідач:

БЕВЗА В І

МАКАРЕНКО Я М

відповідач (боржник):

Державна екологічна інспекція Центрального округу

позивач (заявник):

Козін Олег Борисович

представник позивача:

Максименко Юлія Петрівна

суддя-учасник колегії:

ЖИГИЛІЙ С П

ПЕРЦОВА Т С