30 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/3065/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/3065/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
07.03.2025 адвокат Франскевич Юлія Ігорівна, здійснюючи на підставі ордеру серія АЕ №1367223 на надання правничої допомоги від 07.03.2025 представництво інтересів ОСОБА_1 , звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (надалі - в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я за період з 21.02.2024 по 22.11.2024, зобов'язавши в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я за період з 21.02.2024 по 22.11.2024;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування позивачу грошового забезпечення за останньою займаною посадою у повному обсязі за період з травня 2024 року по листопад 2024 року, зобов'язавши в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за останньою займаною посадою у повному обсязі за період з травня 2024 року по листопад 2024 року.
В якості підстави для звернення до суду заявниця вказує на обставини порушення відповідачем, як роботодавцем, прав позивача на отримання належних сум грошового забезпечення військовослужбовця під час перебування на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим в особливий період пораненням, а також додаткової винагороди збільшеної до 100 000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні у медичних закладах.
В якості підстави для звернення до суду заявниця вказує на обставини порушення прав військовослужбовця внаслідок невиплати відповідачем додаткової винагороди до грошового забезпечення позивача у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, упродовж строку перебування позивача на стаціонарному лікуванні в Латвійській Республіці у період з 21.02.2024 по 22.11.2024, а також невиплати у повному обсязі місячного грошового забезпечення військовослужбовця за період з травня по листопад 2024 року у зв'язку з перебуванням на тривалому лікуванні тяжкої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини. Зазначає, що право ОСОБА_1 на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн за період з 08.11.2023 по 23.11.2023 та з 01.12.2023 по 20.02.2024 за весь час перебування на стаціонарному лікуванні в Ризькій Східній клінічній університетській лікарні було підтверджено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі №440/5697/24.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позов представник відповідача вказує на обставини того, що позивач проходив службу у складі в/ч НОМЕР_2 у період до 26.11.2024, яка хоч і перебувала на забезпеченні відповідача, але була окремою військовою частиною, командування якої самостійно приймало рішення в межах своєї компетенції, у т.ч. щодо правовідносин, з яких виник даний спір з позивачем. Тому командування відповідача не може нести відповідальність за неправомірну дію або бездіяльність командування в/ч НОМЕР_2 , у випадку наявності такої. З приводу невиплати додаткової грошової винагороди зазначав, що підставою для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на такому лікуванні є те, що військовослужбовець проходить саме стаціонарне лікування через отримане під час захисту Батьківщини поранення (контузію, травму або каліцтво). Тобто в документах, виданих медичним закладом, має зазначатися чіткий період перебування на стаціонарному лікуванні. Проте додані позивачем до позову документи не підтверджують обставин того, що позивач проходив у Латвійській Республіці саме стаціонарне лікування. З приводу невиплати грошового забезпечення військовослужбовця зазначав про відсутність підстав для цього, оскільки позивач після тривалого (понад 12 місяців) лікування всупереч вимогам Наказу №402 про негайну реалізацію постанови ВЛК про непридатність не лише не надав до в/ч НОМЕР_2 свідоцтво про хворобу з постановою ВЛК, але й відмовлявся надати рапорт про звільнення до в/ч НОМЕР_2 після того як вказане свідоцтво про хворобу з постановою ВЛК надійшло до в/ч НОМЕР_2 засобами СЕДО. Лише після переходу у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 після розформування (анулювання) в/ч НОМЕР_2 26.11.2024 позивач надав відповідачу рапорт на звільнення і його наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09.01.2025 за №6-РС було звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців) (а.с. 64-71).
У відповіді на відзив представник позивача всупереч позиції відповідача наголошувала на обставинах правомірності визначення в якості відповідача в/ч НОМЕР_1 , оскільки, як видно з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 30.01.2024 №29-РС та наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 01.02.2024 №33, ОСОБА_1 перебував у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 аж з 30.01.2024. Доводи відповідача щодо ненадання доказів саме стаціонарного лікування представник позивача вважає хибними, оскільки наданими медичними документами, які направлялися відповідачу разом з рапортами від 08.10.2024 та від 24.12.2024, а пізніше були долучені в якості додатків до позову на підтвердження позовних вимог, повністю підтверджується факт стаціонарного лікування ОСОБА_1 у період з 21.02.2024 по 22.11.2024 в Латвійській Республіці тяжкого поранення, отриманого під час захисту Батьківщини. Пояснювала, що за результатами ВЛК від 07.11.2023 ОСОБА_1 не було визнано непридатним з виключенням з військового обліку, що є підставою для звільнення з військової служби. До того ж з формулювання пункту 6.14 глави 6 розділу ІІ Наказу №402 слідує, що подання на звільнення військовослужбовця за результатом огляду ВЛК є повноваженням саме командування військової частини, а не обов'язком військовослужбовця ініціювати таке звільнення шляхом подання рапорту, про що наголошує у відзиві відповідач. Доводи відповідача про ненадання до в/ч НОМЕР_2 свідоцтва про хворобу №2432 від 07.11.2023 вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки саме за фактом отримання такого свідоцтва командиром цієї військової частини було видано наказ №355 від 21.11.2023 про направлення позивача у відрядження до Латвійської Республіки для проходження лікування (а.с. 77-82).
Розгляд справи судом здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до указів Президента від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", №69/2022 "Про загальну мобілізацію", на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 14.03.2022 №2 (а.с. 25) був призваний на військову службу за мобілізаційним планом та зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_2 на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, ВОС-100915, штатно-посадова категорія "солдат".
10.01.2023 за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме - при виконанні бойових завдань у складі 3 стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 на околиці АДРЕСА_1 ОСОБА_1 одержав вогнепальне осколкове проникаюче (лівої бокової ділянки) сліпе поранення черевної порожнини з пораненням шлунку, тонкої кишки, нисхідного відділу ободової кишки сигмоподібної кишки, гемоперітонеум, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої в/ч НОМЕР_2 від 16.03.2023 за №32/171 (зворот а.с. 25).
Представник позивача у позовній заяві зазначає, що у період з моменту отримання травми (10.01.2023) до початку листопада 2023 року ОСОБА_1 отримував повне грошове забезпечення за останньою займаною посадою та щомісячну додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманням тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
07.11.2023 штатна військово-лікарська комісія в/ч НОМЕР_3 АДРЕСА_2 провела медичний огляд позивача за розпорядженням командира в/ч НОМЕР_2 від 19.09.2023 №15/2025 з метою визначення ступеню придатності для військової служби.
Відповідно до висновків Свідоцтва про хворобу №2432 від 21.11.2023 поранення, отримане ОСОБА_1 , 10.01.2023, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини, відноситься до тяжких травм.
Крім того, відповідно до постанови ВЛК, ОСОБА_1 на підставі ст. 81 графи ІІ Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців (а.с. 23-24).
Наказом командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.11.2023 №325 надано відрядження для лікування у Латвійській Республіці солдату ОСОБА_1 (зворот а.с. 98), у зв'язку з чим 21.11.2023 командир в/ч НОМЕР_2 видав ОСОБА_1 посвідчення про відрядження від 21.11.2023 №113, відповідно до якого позивач відряджений до Латвійської Республіки. Термін відрядження: з 21.11.2023 по ________. Для проходження лікування (а.с. 22).
На підтвердження факту безперервного лікування ОСОБА_1 тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, в Латвійській Республіці у період з 24.11.2023 по 22.11.2024 до позовної заяви надано наступні медичні документи з перекладом з латиської на українську мову:
- медична довідка Ризької Східної клінічної університетської лікарні (стаціонар «БІКЕРНІЄКІ») від 12.06.2024 вих. № ВІК4/1.4-07/24/88, відповідно до якої позивач проходив стаціонарне лікування у даному медичному закладі у період 24.11.2023 - 15.04.2024 (а.с. 28-29);
- виписка-епікриз з медичної карти пацієнта №18415-2024 Ризької Східної клінічної університетської лікарні (хірургічне відділення №13) від 22.04.2024, відповідно до якої позивачу проведено операцію та післяопераційне лікування у стаціонарі в період 15.04.2024 - 22.04.2024 (а.с. 30-32);
- виписка з амбулаторної медичної карти пацієнта (форма №027/о) Ризької Східної клінічної університетської лікарні (стаціонар «БІКЕРНІЄКІ») від 22.11.2024, відповідно до якої позивач з 22.04.2024 по 22.11.2024 проходив реабілітацію та лікування у стаціонарі лікарні "Бікернієки" Ризького Східного клінічного університету Реабілітаційної клініки у зв'язку з травмами, отриманими під час війни (а.с. 33-34).
Тож з досліджених письмових доказів суд з'ясував, що у період з 24.11.2023 по 22.11.2024 ОСОБА_1 перебував на безперервному тривалому стаціонарному лікуванні поранення, отриманого 10.01.2023, у Латвійській Республіці, - в Ризькій Східній клінічній університетській лікарні.
У період перебування на лікуванні ОСОБА_1 наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 30.01.2024 №29-РС (зворот а.с. 45) звільнений від займаної посади стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 та зарахований у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 з 30.01.2024 із залишенням у списках в/ч НОМЕР_2 .
Підставою для виведення ОСОБА_1 у розпорядження в наказі №29-РС від 30.10.2024 зазначено: «відповідно до підпункту 15 пункту 116 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» - якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення».
Крім того, відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 №33 від 01.02.2024 увільнено від займаної посади солдата ОСОБА_1 , стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 , призначеного наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 30.01.2024 №29-РС у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 , у зв'язку з довготривалим лікуванням (а.с. 58).
Представник позивача у позовній заяві зазначає, що після прибуття на лікування до Латвійської Республіки позивачу перестали надходити виплати щомісячної додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права на отримання додаткової грошової винагороди за період стаціонарного лікування в період з 08.11.2023 по 21.11.2023 (відпустка за станом здоров'я), а також за період з 24.11.2023 (прибуття на лікування до Латвійської Республіки) по 20.02.2024 (дата звернення до суду).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі №440/5697/24 позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов'язано в/ч НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 08.11.2023 по 23.11.2023 та з 01.12.2023 по 20.02.2024. Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 08.11.2023 по 23.11.2023 та з 01.12.2023 по 20.02.2024.
На виконання рішення суду відповідачем виплачено позивачу 317 464,38 грн.
Представник позивача у позовній заяві зазначає, що за період з 21.02.2024 по 22.11.2024 незважаючи на обставини продовження безперервного лікування ОСОБА_1 в Латвійській Республіці виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні знову припинено. Крім того, з травня 2024 року по червень 2024 року ОСОБА_1 перестав отримувати від відповідача будь-які виплати місячного грошового забезпечення військовослужбовця, крім суми у розмірі 652,56 грн щомісяця. А з липня 2024 року по день звернення до суду ОСОБА_1 перестав отримувати взагалі будь-які виплати будь-яких видів місячного грошового забезпечення як діючий військовослужбовець, що був виведений наказом командира у розпорядження у зв'язку з перебуванням на тривалому лікуванні тяжкої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
На підтвердження обставин ненарахування додаткової грошової винагороди та інших видів грошового забезпечення позивач надав скріншоти з банківської картки з переліком трансакцій з надходження коштів на рахунок позивача від в/ч НОМЕР_1 за період лютий-листопад 2024 (а.с. 49-50).
08.10.2024 позивач направив до в/ч НОМЕР_1 рапорт, в якому повідомив про факт продовження перебування на безперервному тривалому стаціонарному лікуванні поранення, отриманого 10.01.2023, в Латвійській Республіці (у Ризькій Східній клінічній університетській лікарні) у період, який не був охоплений при розгляді справи №440/5697/24, до якого надав підтверджувальні медичні документи та просив виплатити йому суму додаткової грошової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні за період з 21.02.2024 по 01.10.2024 (а.с. 38-39).
Відповіді на вказаний рапорт позивач від відповідача не отримав, жодні виплати, які просив провести у вказаному рапорті, на його рахунок не надходили.
Після завершення безперервного тривалого лікування поранення, отриманого 10.01.2023, в Латвійській Республіці позивач знову звернувся до в/ч НОМЕР_1 з рапортом від 24.12.2024 (а.с. 26-27), в якому просив провести перерахунок та виплату суми додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) за період з 21.02.2024 по 22.11.2024, а також провести перерахунок та виплату сум усіх належних видів грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням тощо) за період з травня 2024 року по листопад 2024 року.
Відповідно до трекінгу поштових відправлень АТ "Укрпошта" поштове відправлення з рапортом ОСОБА_1 від 24.12.2024 (поштове відправлення №4904103645787) було вручено за довіреністю відповідачу 17.01.2025 (зворот а.с. 36, а.с. 37).
Не отримавши відповідь на рапорт у місячний строк, позивач через представника звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-XII).
Частинами першою-третьою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з абзацами 1, 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває і дотепер.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24.02.2022 №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №168, пунктом 1 якої, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (у даному випадку - 21.02.2024), встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пункт 12 Постанови №168, крім іншого, передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 11, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
З аналізу пункту 1 Постанови №168 видно, що право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень мають військовослужбовці за умов:
- отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
- перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (надалі - Порядок №260).
Дія цього Порядку (крім розділів II, V, VI, IX, XII, XVI-XXIV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.
Абзацом 16 пункту 2 розділу І Порядку №260 (у редакції згідно з наказом Міноборони від 25.01.2023 №44) визначено, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 Порядок №260 доповнено розділом XXXIV (Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану).
Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
За умовою пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Спір у цій справі зводиться до з'ясування, крім іншого, обставин наявності/відсутності ознак бездіяльності відповідача в частині нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, за період з 21.02.2024 по 22.11.2024 за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я після поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, яке позивач отримав 10.01.2023.
Аналізуючи обставини виплати спірної винагороди ОСОБА_1 , суд з'ясував наступне.
Як вже встановлено cудом з довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 16.03.2023 №32/171, солдат ОСОБА_1 10.01.2023 одержав: вогнепальне осколкове проникаюче (лівої бокової ділянки) сліпе поранення (від 10.01.2023) (зворот а.с. 25).
Тож факт отримання ОСОБА_1 поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, підтверджено документом, який передбачений п. 12 розділу XXXIV Порядку №260.
У подальшому позивач у період з 24.11.2023 по 22.11.2024 проходив стаціонарне лікування отриманого 10.01.2023 поранення у Латвійській Республіці у Ризькій Східній клінічній університетській лікарні, що підтверджується медичною довідкою Ризької Східної клінічної університетської лікарні (стаціонар «БІКЕРНІЄКІ») від 12.06.2024 вих. № ВІК4/1.4-07/24/88, випискою-епікризом з медичної карти пацієнта №18415-2024 Ризької Східної клінічної університетської лікарні (хірургічне відділення №13) від 22.04.2024, випискою з амбулаторної медичної карти пацієнта (форма №027/о) Ризької Східної клінічної університетської лікарні (стаціонар «БІКЕРНІЄКІ») від 22.11.2024 (а.с. 28-34).
Заперечуючи проти права позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн відповідач зауважив, що додані до позову документи не підтверджують факт проходження позивачем в Латвійській Республіці саме стаціонарного лікування.
Однак такі доводи суд визнає неприйнятними, оскільки у вступній частині довідки від 12.06.2024 вих. № ВІК4/1.4-07/24/88 та виписці з амбулаторної медичної карти пацієнта (форма №027/о) Ризької Східної клінічної університетської лікарні від 22.11.2024 зазначена назва лікувального закладу стаціонар «БІКЕРНІЄКІ» (а.с. 28-29, 33-34), а у виписці-епікризі з медичної карти пацієнта №18415-2024 Ризької Східної клінічної університетської лікарні (хірургічне відділення №13) від 22.04.2024 зазначено, що пацієнта у задовільному стані виписують із стаціонару на подальше амбулаторне лікування (а.с. 31), що повністю спростовує твердження представника відповідача про відсутність доказів перебування позивача саме на стаціонарному лікуванні.
Інших обґрунтованих доводів щодо відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за період з 21.02.2024 по 22.11.2024 відзив в/ч НОМЕР_1 не містить.
Факт виплати відповідачем додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 08.11.2023 по 23.11.2023 та з 01.12.2023 по 20.02.2024 в загальній сумі 317 464,38 грн на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі №440/5697/24 сторонами не заперечується.
За встановлених судом обставин безперервного перебування позивача на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я Латвійської Республіки, у т.ч. за період з 21.02.2024 по 22.11.2024, суд виявив ознаки протиправної бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу такої винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні з 21.02.2024 по 22.11.2024, у зв'язку з чим позов у відповідній частині вимог підлягає задоволенню.
Вирішуючи позов у частині вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за останньою займаною посадою у повному обсязі за період з травня 2024 року по листопад 2024 року, суд виходить з такого.
Як вже встановлено судом вище, позивач у період з 24.11.2023 по 22.11.2024 проходив стаціонарне лікування отриманого 10.01.2023 поранення у Латвійській Республіці у Ризькій Східній клінічній університетській лікарні, факт чого підтверджено медичними довідками.
У період перебування на лікуванні ОСОБА_1 наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 30.01.2024 №29-РС (зворот а.с. 45) звільнений від займаної посади стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 та зарахований у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 з 30.01.2024 із залишенням у списках в/ч НОМЕР_2 . Підставою для зарахування ОСОБА_1 у розпорядження в наказі № 29-РС від 30.10.2024 зазначено: "відповідно до підпункту 15 пункту 116 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" - якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення".
Крім того, наказом командира в/ч НОМЕР_2 №33 від 01.02.2024 увільнено від займаної посади солдата ОСОБА_1 у зв'язку з довготривалим лікуванням (а.с. 58).
Відповідно до пункту 1 розділу ХХVIII Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Такий порядок виплати грошового забезпечення не стосується військовослужбовців, зарахованих у розпорядження посадових осіб (які мають право призначення на посади) відповідно до підпунктів 121 та 13 пункту 116, а також пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
Крім того, згідно з пунктом 5 розділу ХХVIII Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Як видно з наданих позивачем відомостей про зараховані на його рахунок кошти, у лютому 2024 року ОСОБА_1 зараховано за січень 2024 року грошове забезпечення у розмірі 21 333,10 грн, у березні 2024 року зараховано за лютий 2024 року - 21 333,11 грн, у квітні 2024 року зараховано за березень 2024 року - 19 998,88 грн, у травні 2024 року зараховано з квітень 2024 року - 652,56 грн, у червні 2024 року зараховано за травень 2024 року - 652,56 грн. У подальшому виплата грошового забезпечення не здійснювалася.
З наданої відповідачем довідки в/ч НОМЕР_1 від 26.03.2025 про нараховане та виплачене грошове забезпечення та інші виплати за травень-листопад 2024 року (а.с. 72) видно, що ОСОБА_2 : у травні 2024 року нараховано за квітень 2024 року оклад за військовим званням - 530,00 грн, надбавку за вислугу років - 132,50 грн, до виплати - 652,56 грн; у червні 2024 року нараховано за травень 2024 року оклад за військовим званням - 530,00 грн, надбавку за вислугу років - 132,50 грн, до виплати - 652,56 грн.
З наданих сторонами доказів слідує, що ОСОБА_1 починаючи з 30.01.2024 (після переходу у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 ) протягом двох місяців виплачувалося грошове забезпечення у повному обсязі, потім (за квітень - травень 2024 року) - у розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, що у повній мірі відповідає положенням пунктів 1 та 5 розділу ХХVIII Порядку №260.
У свою чергу представник позивача у відповіді на відзив наполягає на тому, що відповідно до ч. 9 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та відповідно до абзацу 29 пункту 2 розділу ХХХIV Порядку №260 позивач як військовослужбовець виведений у розпорядження командира, визнаний за ВЛК непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців має право на отримання грошового забезпечення за останньою займаною посадою у повному обсязі протягом всього періоду лікування поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Заперечуючи проти цього, відповідач вказує на те, що позивач перебував на лікуванні понад 12 місяців (початок безперервного лікування 11.01.2023) і при цьому не виконав норми Наказу №402 від 14.08.2008 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" (не подавав рапорт на звільнення) щодо свого звільнення відповідно до постанови ВЛК про тимчасову непридатність, тоді як грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується максимум протягом 12 місяців безперервного лікування.
Вирішуючи суперечку між сторонами з цього приводу, суд враховує наступне нормативно-правове регулювання.
Питання грошового забезпечення військовослужбовців врегульовує стаття 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності з 18.05.2024, крім абзаців дванадцятого і тринадцятого підпункту 2 пункту 8 розділу I цього Закону (щодо внесення змін до частин четвертої і п'ятої статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), які набирають чинності через вісім місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону), статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено пунктом 9.
Відповідно до п. 9 ст. 9 вказаного Закону, за військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв'язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 101 цього Закону.
У свою чергу, як передбачено пунктом 11 статті 101 цього ж Закону, військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Так само, згідно з підпунктом 6.13 пункту 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (надалі - Положення №402), загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.
У разі визнання військовослужбовця ВЛК непридатним до військової служби, документи про його звільнення з військової служби можуть бути надіслані посадовій особі, яка видає наказ про звільнення, до виписки військовослужбовця із закладу охорони здоров'я (установи).
Медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.
У разі направлення військовослужбовців на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, безперервним перебуванням на лікуванні за кордоном вважається період надання медичних послуг в закладах охорони здоров'я іноземних держав, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров'я до іншого та час очікування між плановими етапами лікування, реабілітації, протезування.
Крім того, відповідно до пункту 9 розділу І Порядку №260 (в редакції, чинній станом на травень 2024 року) грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Аналізу викладених норм Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Положення №402, Порядку №260 свідчить на користь висновку про те, що виплата матеріального і грошового забезпечення військовослужбовцю, який перебуває на лікуванні в закладах охорони здоров'я, здійснюється при безперервному лікуванні протягом 12 місяців поспіль. При цьому умовою виплати грошового забезпечення після спливу чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини є факт проходження військовослужбовцем медичного огляду ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні з можливістю проведення огляду ВЛК дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України, якщо хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду.
Тож враховуючи обставини того, що ОСОБА_1 перебував на безперервному стаціонарному лікуванні у період з 24.11.2023 у Латвійській Республіці у Ризькій Східній клінічній університетській лікарні, він мав пройти медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні після 24.03.2024 та отримати відповідний висновок, який був би для в/ч НОМЕР_1 підставою для виплати грошового забезпечення військовослужбовця.
Однак, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд ВЛК після спливу чотирьох місяців безперервного лікування в іноземному закладі охорони здоров'я, підстави для виплати йому грошового забезпечення в повному обсязі за період травень - листопад 2024 року, про що він просить у позові, відсутні.
Тож позов у частині вимог щодо виплати грошового забезпечення за останньою займаною посадою за період травень - листопад 2024 року слід залишити без задоволення, а позов у цілому - задовольнити частково.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону, інших судових витрат не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/3065/25 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо ненарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я за період з 21.02.2024 по 22.11.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я за період з 21.02.2024 по 22.11.2024.
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Збройних Сил України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ; АДРЕСА_4 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Cуддя Є.Б. Супрун