Справа № 420/29269/25
30 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не призначенні та не виплаті ОСОБА_1 повної суми одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розмірі 15 000 000, 00 грн.
- зобов'язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 матері загиблого ОСОБА_2 внаслідок смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини, недоплачену другу частину одноразової грошової допомоги із 15000000 грн., у сумі 7500000 грн
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є єдиним членом сім'ї загиблого, що має право на призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 грн. з урахуванням раніше виплаченої їй допомоги яка звернулась із відповідною заявою.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позовні вимоги вважаються такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з того, що виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю військовослужбовця проводиться на підставі відповідного рішення розпорядника бюджетних коштів про призначення особі такої виплати. Комісія МОУ дійшла висновку, який оформлено протокольним рішенням Комісії від 22.02.2023 № 54/168, про призначення одноразової грошової допомоги матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 02.09.2022 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 28.12.2022 № 321/КЦ/18234 - в розмірі 1/2 частини 15000000 грн., в сумі 7500000 (Сім мільйонів п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. Друга частина коштів в сумі 7500000 (Сім мільйонів п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. була зарезервована за батьком військовослужбовця ОСОБА_4 . При цьому, оскільки на протязі трьох років з дати загибелі військовослужбовця батько не звернувся до ОТЦК та СП з заявою про отримання зарезервованої на ним частики ОГД, зарезервована за батьком частина коштів може бути розподілена матері військовослужбовця лише за заявою матері про виплату її нерозподіленої частини ОГД. Тобто комісія міністерства з урахуванням положень постанови КМУ №975 не може самостійно ініціювати розгляд питання виплати недорозподіленої частини ОГД матері військовослужбовця. Для розгляду зазначеного питання позивач повинен звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою про виплату. В свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_4 направляє до комісії МОУ документи з висновком про можливість такої виплати та документами про відсутність звернення за виплатою батька військовослужбовця. При цьому звертаю увагу суду, що позивач до ІНФОРМАЦІЯ_4 та Міністерства оборони України зі заявою про виплату зарезервованої частини ОГД не звертався, відмови про виплату від міністерства не отримував, тобто на час розгляду справи в суду, жодних прав позивача Міністерством оборони України не порушено, що на думку Міністерства оборони України є самостійною підставою для відмови у позові.
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій вказано, що відповідно до заяви, яка міститься в матеріалах про призначення грошової допомоги Позивач просив йому виплатити грошову допомогу, саме у розмірі 15000 000,00 грн. Крім того, 11.02.2025 на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 та командувачу В/ч НОМЕР_2 направлялась повторна заява про отримання грошової допомоги, як мати військовослужбовця загиблого під час виконання бойового завдання. 04.03.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшов лист зі змісту якого вбачається, що матері загиблого призначено 7500000,00 грн, щодо виплати другої частини взагалі нічого не зазначено. У спірних правовідносинах позивачка, як мати загиблого солдата ОСОБА_2 має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000, 00 грн, яка передбачена постановою № 168, у зв'язку із чим призначення і виплата їй половини цієї суми не ґрунтується на вимогах законодавства. Таким чином, оскільки після 30.08.2025 (сплив трирічний строк) батько загиблого ОСОБА_4 не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_5 , вважаю, що додаткових заяв після спливу трьох річного строку не потрібно, оскільки таку заяву на повну суму подано 22.08.2024, відповідно до Порядку від 25.01.2023 № 45.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/29269/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року у задоволенні клопотання представника заявника - Кузнецової Тетяни Анатоліївни (від 17.09.2025 року вхід. № ЕС/96796/25) про здійснення за правилами загального позовного провадження розгляду справи № 420/29269/25 за позмвроовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовлено.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який був призваний на військову службу по мобілізації під час воєнного стану.
31 серпня 2022 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 сповіщено гр. ОСОБА_1 про те, що її син, стрілець -санітар стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону солдат ОСОБА_2 , 1995 року народження, призваний на військову службу по мобілізації 06 Березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_8 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_9 поблизу населеного пункту Степова Долина Миколаївського району Миколаївської області.
Протокольним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.02.2023 року № 54/168 призначено одноразову грошову допомогу матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 02.09.2022 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 28.12.2022 № 321/КЦ/18234 - в розмірі 1/2 частини 15000000 грн., в сумі 7500000 (Сім мільйонів п'ятсот тисяч) грн. 00 коп.
11.02.2025 року ОСОБА_1 повторно звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 грн.
04.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 надано відповідь та повідомлено, що ОСОБА_1 вже отримує одноразову грошову допомогу в сумі 7500000.
Бездіяльність відповідача щодо виплати недоплаченої другої частини одноразової грошової допомоги із 15000000 грн., у сумі 7500000 грн послугувалп підставою для звернення позивача до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії є такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту першого статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підпунктами 1-3 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній на дату смерті) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Статтею 16-1 Закону № 2011-XII встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно з пунктом третім статті 16-2 Закону № 2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом першим статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 161 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 161 цього Закону.
Відповідно до пунктів восьмого та дев'ятого даної статті Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзацами першим-третім пункту 2 Постанови № 168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Порядок і умови визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів визначає Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45.
Згідно п. 1.4, 1.5, 1.7 Порядку № 45 особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання ОГД, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на ОГД. Відмова засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат» або міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Особам, які мають право на ОГД, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
ОГД призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦКСП) незалежно від місця реєстрації заявника.
З матеріалів справи вбачається, що Протокольним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.02.2023 року № 54/168 призначено одноразову грошову допомогу матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 02.09.2022 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 28.12.2022 № 321/КЦ/18234 - в розмірі 1/2 частини 15000000 грн., в сумі 7500000 (Сім мільйонів п'ятсот тисяч) грн. 00 коп.
При цьому, вказане рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 1/2 частини 15000000 грн., в сумі 7500000 (Сім мільйонів п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. є чинним та не оскаржувалось.
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо того, що після 30.08.2025 (сплив трирічний строк) батько загиблого ОСОБА_4 не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_5 , вважаю, що додаткових заяв після спливу трьох річного строку не потрібно, оскільки алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД визначений розділом IV Порядку № 45.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Конституційний Суд України в рішенні від 01 грудня 2004 року по справі №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 листопада 1997 року N 6-зп, пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року N 9-зп. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Суд не приймає посилання позивача в обґрунтування протиправної бездіяльності Міністерства оборони України на те, що відповідну заяву нею подано 22.08.2024, відповідно до Порядку від 25.01.2023 № 45, так як з матеріалів справи слідує, що вказану заяву було подано до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказана заява з відповідним пакетом документів була опрацьована відповідно до Порядку № 45, в тому числі структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та були подані на розгляд Комісії Міноборони, позивачем не надано.
При цьому, приписами чинного законодавства не передбачено право відповідача Міністерства оборони України діяти поза межами повноважених та порядку, визначених чинним законодавством України.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії- відсутні.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 255, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 30.10.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці з 29.09.2025 по 24.10.2025 року включно.
Суддя Ю.В. Харченко
.