Рішення від 30.10.2025 по справі 420/18900/25

Справа № 420/18900/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Крилова Я.А.,

представника позивача - адвоката Бєліцького І.С., (на підставі довіреності),

представника відповідача - Малюченка А.С., (на підставі витягу ЄДРПОУ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хумана Південь» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 13 червня 2025 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хумана Південь» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1155215320705 від 18 березня 2025 року, яким Головним управлінням ДПС в Одеській області збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1 441 541 гривню, в тому числі 1 347 965 гривень податкових зобов'язань та 93 576 гривень штрафних санкцій;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1155915320705 від 18 березня 2025 року, яким Головним управлінням ДПС в Одеській області зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за звітні 9 місяців 204 року на 1 521 145 гривень;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1155515320705 від 18 березня 2025 року, яким Головним управлінням ДПС в Одеській області збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 713 807 гривень, в тому числі 3 376 188 гривень податкових зобов'язань та 337 619 гривень штрафних санкцій;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1156315320705 від 18 березня 2025, яким Головним управлінням ДПС в Одеській області застосовано штраф у сумі 1 886 315 гривень;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №12605/15-32-24-06-20 від 21 березня 2025 року, яким Головним управлінням ДПС в Одеській області яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 345 270,63 гривень, в тому числі 1 124 033,85 гривень податкових зобов'язань та 221 236,78 гривень штрафних санкцій;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №12607/15-32-24-06-20 від 21 березня 2025 року, яким Головним управлінням ДПС в Одеській області яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 112 096,88 гривень, в тому числі 93 660,48 гривень податкових зобов'язань та 18 436,40 гривень штрафних санкцій;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №12608/15-32-24-06-20 від 21 березня 2025, яким Головним управлінням ДПС в Одеській області яким застосовано штраф у сумі 1020,00 гривень;

- стягнути з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Одеській області (ЄДРПОУ: 44069166, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ХУМАНА ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ: 34737448, адреса: 65048, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 47) сплачений судовий збір за звернення до суду із цим адміністративним позовом у розмірі 30 280 грн 00 коп.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

Позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС в Одеській області (надалі - відповідач) було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» (надалі - позивач), за результатами якої було складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хумана Південь» від 19 лютого 2025 року №6875/15-32-07-05-18. На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення №1155215320705 від 18 березня 2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1 441 541 гривню, в тому числі 1 347 965 гривень податкових зобов'язань та 93 576 гривень штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення №1155915320705 від 18 березня 2025 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за звітні 9 місяців 204 року на 1 521 145 гривень; податкове повідомлення-рішення №1155515320705 від 18 березня 2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3713 807 гривень, в тому числі 3376 188 гривень податкових зобов'язань та 337 619 гривень штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення №1156315320705 від 18 березня 2025 року, яким застосовано штраф у сумі 1 886 315 гривень; податкове повідомлення-рішення №12605/15-32-24-06-20 від 21 березня 2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 345 270,63 гривень, в тому числі 1 124 033,85 гривень податкових зобов'язань та 221 236,78 гривень штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення №12607/15-32-24-06-20 від 21 березня 2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 112 096,88 гривень, в тому числі 93 660,48 гривень податкових зобов'язань та 18 436,40 гривень штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення №12608/15-32-24-06-20 від 21 березня 2025 року, яким застосовано штраф у сумі 1020,00 гривень.

Позивач вважає вищезазначені рішення протиправними та такими, які підлягають скасуванню, посилаючись в цілому на те, що відповідач, вважаючи, що позивачем не було надано документального підтвердження того, що надані послуги ТОВ «Клінкор Інвест», ТОВ «Артал Груп», ТОВ «Артал Ком» та ФОП Бондаренко були використані для отримання доходу, необґрунтовано прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Так позивач зазначає, що ним з ТОВ «Клінкор Інвест», ТОВ «Артал Груп», ТОВ «Артал Ком» та ФОП Бондаренко було укладено, договори, предметом яких є надання послуг з транспортного оброблення вантажів, навантажувально-розвантажувальних послуг, інших послуг, пов'язаних з підготовкою вантажів позивача до транспортування. Одиницею виміру надання послуг для встановлення їх вартості послуг є 1 година. Сторони на підтвердження приймання-передачі послуг укладали акти приймання передачі наданих послуг, а саме навантажувально-розвантажувальних послуг та транспортного оброблення вантажів, обсяг яких визначався у годинах. Всі акти приймання передачі відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, вони містять чітко визначений зміст наданих послуг 3 (їх назви відповідно до видів згідно договорів) та обсяг, який на підставі додатків №1 до договорів визначається у годинах. 1.3. Контрагенти здійснювали розвантаження отриманих позивачем від постачальника товарів, їх транспортне оброблення та підготовку до транспортування до магазинів (господарських точок) позивача, та розвантаження товарів безпосередньо в магазинах. Очевидно, що розвантаження товарів, їх підготовка до транспортування в магазини, та розвантаження товарів в магазинах є невід'ємною частиною господарської діяльності позивача, та направлено на забезпечення доставки товарів в магазини в цілях їх подальшого продажу та отримання доходу від такого продажу. Більше того, якби відповідні послуги не отримувались би, позивач не забезпечив би наявність у своїх господарських точках товарів, та не отримував би доходи від їх продажу. Позиція відповідача жодним чином не свідчить про невикористання отриманих послуг у господарській діяльності: вимога надати товарно-транспортні накладні є безпідставною, оскільки за спірними Договорами жодні транспортні послуги не надавались. . Потенційні порушення контрагентів чи ознаки (на необґрунтовану думку відповідача) того, що контрагенти не могли надавати відповідні послуги, жодним чином не вказує на невикористання отриманих послуг позивачем в господарській діяльності. При цьому, ознаки, що контрагенти не могли надавати послуги стосуються транспортних послуг, які за спірними договорами не надавались. Позивач зазначає, що всі податкові накладні реєструвались контрагентами позивача без зупинення реєстрації, що вказує на те, що у контролюючих органів не було жодних питань до можливості відповідними контрагентами надавати навантажувально-розвантажувальні послуги та послуги транспортного оброблення вантажів. В будь-якому разі, застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України для донарахування податкових зобов'язань вказує на той факт, що обидві умови для його застосування дотримано, зокрема наявний факт придбання послуг.

Окремою підставою для скасування ППР №1155215320705 та ППР №1155915320705, позивач вказує те, що навіть якщо припустити, що отримані позивачем послуги не були використані ним в господарській діяльності, з чим позивач категорично не погоджується, здійснені позивачем на користь ТОВ «Клінкор Інвест», ТОВ «Артал Груп», ТОВ «Артал Ком» та ФОП Бондаренко платежі повинні були бути кваліфіковані як безповоротна фінансова допомога та все одно відображені у складі витрат пункту 6 П(С)БО 16. Відповідно, кінцевий фінансовий результат позивача для цілей оподаткування податком на прибуток підприємства не повинен бути змінений.

Щодо ППР №1155215320705, ППР №1155915320705 та ППР №1155515320705 в частині безпідставної кваліфікації продажу товарів нижче ціни їх придбання та ППР №1156315320705 повністю, позивач зазначає, що відповідач безпідставно зробив висновок про продаж позивачем товарів за ціною, що є нижчою за ціну їх придбання. Разом з тим, відповідачем жодним чином не враховано специфіку діяльності позивача та його бізнес-модель, тому вибрано абсолютно безпідставний та помилковий підхід до розрахунку ціни придбання товарів, тому очевидно, що ним помилково кваліфіковано порушення.

Відповідач не врахував, що товар придбавається у кілограмах, однак кожна окрема річ має різну вагу, що прямо впливає на визначення ціни придбання конкретної речі. Так, позивач придбаває товар різних категорій, виражений у кілограмах, а продає його у штуках. Для визначення ціни придбання кожної окремої штуки товару відповідач поділив ціну придбання всієї категорії у кілограмах на кількість штук товарів, яка вийшла внаслідок рекласифікації товарів з кілограм у штуки. Однак, до категорії «Одяг б/в» входять різні види товарів, зокрема куртки, кофти, сорочки, футболки, спідня білизна. Відповідні види товарів мають різну вагу, відповідно їх питома вага в формуванні загальної вартості придбання є абсолютно різною. Відповідно і ціна придбання окремих речей, які мають різну вагу, є різною.

Позивач зазначає, що ППР №1156315320705 згідно статті 120-1 ПК України було застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 1 882 915 гривень за не реєстрацію податкової накладної по операціям, безпідставно кваліфікованим як реалізація товару нижче ціни придбання. Крім того, що відповідачем безпідставно кваліфіковано продаж товарів нижче ціни придбання та виникнення у зв'язку із цим необхідності реєструвати податкові накладі, наголошує, що відповідно до положень статті 120-1 ПК України, якщо податкова накладна на суму перевищення ціни придбання над ціною продажу товарів не була зареєстрована, то застосовується штраф в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Відповідач застосував штраф у розмірі 50% відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній, замість 5% обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень, тобто застосував штраф, який не міг бути застосований у спірних правовідносинах з огляду на кваліфіковане відповідачем порушення позивача, що є самостійною підставою для скасування ППР №1156315320705.

Відповідачем були прийняті ППР №12605/15-32-24-06-20, ППР №12607/15-32-24-06-20 та ППР № №12608/15-32-24-06-20 у зв'язку із безпідставною кваліфікацією необхідності утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору з суми виплачених орендодавцям фізичним особам-підприємцям сум компенсації витрат на комунальні послуги, які були частиною орендної плати за користування майном. Позивач зазначає, що ним укладено ряд подібних за своїми умовами договорів оренди нежитлових приміщень із фізичними особами-підприємцями, відповідно до положень яких, орендна плата за договором складається із: щомісячної орендної ставки компенсації витрат по комунальним послугам. Отже, фізичні особи-підприємці, які в межах своєї економічної господарської діяльності, надавали Позивачу нежитлові приміщення в оренду, отримували орендну плату, яка складалась з двох частин. Очевидно, що вся сума орендної плати, враховуючи обидві її складові частини, є доходом фізичної особи-підприємця від його господарської діяльності. Відповідно, позивач не є податковим агентом під час виплати орендодавцям фізичним особам-підприємцям орендної плати, включаючи обидві її складові частини, яка є доходом таких орендодавців, отриманим від провадження ними господарської діяльності.

Відзив Головного управління ДПС в Одеській області на адміністративний позов обґрунтовано наступним.

Контролюючий орган зазначає, що Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на І квартал 2025 року, на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 07.01.2025 року №117-п, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ 34737448) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2018 по 30.09.2024. Перевіркою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2018 по 30.09.2024, встановлені порушення платником податків податкового законодавства. За результатами перевірки складено акт від 19.02.2025 №6875/15-32-07-05-18 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ 34737448) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2018 по 30.09.2024.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ»: п.п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями), п.11, п.20 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 № 318 зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV, абз.2 п.2 Порядку подання фінансової звітності затвердженого Постановою КМУ від 28 лютого 2000 р. N 419 з урахуванням змін та доповнень, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1347965 грн., в тому числі в наступних податкових періодах: - 2018 р. на суму 170779 грн.; - 2019 р. на суму 215809 грн.; - 2020 р. на суму 198645 грн.; - 2021 р. на суму 213564 грн.; - 2022 р. на суму 241039 грн.; - 2023 р. на суму 308129 грн.; п.п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями), п.11, п.20 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 № 318 зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV, абз.2 п.2 Порядку подання фінансової звітності затвердженого Постановою КМУ від 28 лютого 2000 р. N 419 з урахуванням змін та доповнень, внаслідок чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1521145 грн., в тому числі в наступних податкових періодах: - 9 місяців 2024 р. на суму 1521145 грн.; п.188.1 ст.188, п.189.1, ст. 189, абз. «г» п.198.5. ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ ПДВ 3 690 610 грн. в наступних податкових періодах: - жовтень 2018 на суму ПДВ 314423 грн.; - листопад 2018 на суму ПДВ 436402 грн.; - грудень 2018 на суму ПДВ 511788 грн.; - січень 2019 на суму ПДВ 232052 грн.; - лютий 2019 на суму ПДВ 58 грн.; - березень 2019 на суму ПДВ 107548 грн.; - квітень 2019 на суму ПДВ 193360 грн.; - травень 2019 на суму ПДВ 108044 грн.; - червень 2019 на суму ПДВ 145927 грн.; - липень 2019 на суму ПДВ 92659 грн.; - серпень 2019 на суму ПДВ 305638 грн.; - вересень 2019 на суму ПДВ 236270 грн.; - жовтень 2019 на суму ПДВ 40700 грн.; - листопад 2019 на суму ПДВ 231630 грн.. - грудень 2019 на суму 239788 грн.; - грудень 2020 на суму 220717 грн.; - грудень 2021 на суму 237294 грн.; - грудень 2022 на суму 36313 грн.; абз. 4) п. 120 1.2. ст. 120 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині не зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних у сумі ПДВ 890 422 грн. в тому числі в наступних податкових періодах: грудень 2018 на суму 156311,35 грн.; грудень 2019 на суму 239787,80 грн.; грудень 2020 на суму 220716,65 грн.; грудень 2021 на суму 237293,75 грн., грудень 2022 на суму 36312,50 грн.; абз. 1) п. 120 1.2. ст. 120 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями)в частині не зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних у сумі ПДВ 3 765 829 грн., в тому числі в наступних податкових періодах: 2018 рік на суму 2 071 942 грн., 2019 рік на суму 1 693 887 грн.; ст.51, п.176.2 ст.176 з урахуванням ст.521 та п.69.2 ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» із змінами та доповненнями, внаслідок надання податкових розрахунків з недостовірними відомостями або з помилками за період ІІ квартал 2024 року - ІІІ квартал 2024 року; п.п. «є» п.п.14.1.54, п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.1, п.п.162.1.2, п.п.162.1.3. п. 162.1 ст. 162, п.п.163.1.1. п.163.1 ст.163, п.п.164.2.20, п.164.2, п.167.1. ст.167, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV" із змінами та доповненнями перевіркою встановлено занижено податку на доходи фізичних осіб з доходу нарахованого та виплаченого на користь фізичних осіб у вигляді компенсації комунальних послуг у сумі 1 124 033,85 грн, у тому числі за 2018 рік в сумі 77 286,90 грн, за 2019 рік в сумі 119 756,96грн , за 2020 рік в сумі 95 216,46грн, за 2021 рік в сумі 120 439,98грн, за 2022 рік в сумі 210 270,72грн, за 2023 рік в сумі 235 456,00грн, за 2024 рік у сумі 265 606,81 грн.; п.п. «є» п.п.14.1.54 п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.1 п.п.162.1.2. п.п.162.1.3. п. 162.1 ст. 162, п.п.163.1.1. п.163.1 ст.163, п.п.164.2.20, п.164.2., п.167.1. ст.167, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2, п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз.«а» п.176.2 ст.176, п.п.1.2, п.16? підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-ІV"(із змінами) занижено податкові зобов'язання з військового збору з доходу нарахованого та виплаченого на користь фізичних осіб у вигляді компенсації комунальних послуг у сумі 93 669,48грн, у тому числі за 2018 рік в сумі 6 440,58грн, за 2019 рік в сумі 9 979,75грн, за 2020 рік в сумі 7 934,70грн, за 2021 рік в сумі 10 036,66грн, за 2022 рік в сумі 17 522,56грн, за 2023 рік в сумі 19 621,33грн, за 2024 рік у сумі 22 133,90 грн.

На підставі вищевикладеного прийнято податкові повідомлення - рішення: від 18 березня 2025 року №1155215320705 з податку на прибуток на суму 1441541 грн., а саме - збільшення суми податкового зобов'язання на суму 1347965 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 93576 грн.; від 18 березня 2025 року №1155515320705 з податку на додану вартість на суму 3713807 грн., а саме - про збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ на суму 3376188 грн. та застосування штрафних ( фінансових) санкцій на суму 337619 грн.; від 18 березня 2025 року №1156315320705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1886315 грн. з податку на додану вартість; від 18 березня 2025 року №1155915320705 зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1521145 грн.; від 21 березня 2025 року №126051532240620, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1345270,63 грн. а саме - про збільшення суми податкового зобов'язання 1124033,85 грн. та застосування штрафних ( фінансових) санкцій на суму 221236,78 грн.; від 21 березня 2025 року №126071532240620, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 112096,88 грн. а саме - про збільшення суми податкового зобов'язання 93660,48 грн. та застосування штрафних ( фінансових) санкцій на суму 18346,40 грн.; від 21 березня 2025 року №126081532240620, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 1020 грн.

Відповідач вважає, що вищезазначені спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, складеними на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07 липня 2025 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: 65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань №30.

Крім того, ухвалою суду від 17 червня 2025 року, було витребувано у сторін: у Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) належним чином засвідчені копії матеріалів планової виїзної перевірки проведеної відносно ТОВ “Хумана Південь», а саме: акту перевірки від 19.02.2025 року №6875/15-32-07-05-18, наказу від 07.01.2025 року №117-п та направлення на проведення податкової перевірки позивача разом з усіма додатками (з урахуванням наданих позивачем в додатках до позовної заяви документів), відомчих наказів та розпоряджень, а також всіх отриманих відповідачем пояснень та відповідей на запити в межах проведеної перевірки позивача, витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю “Хумана Південь» (вул. Базарна, буд. 47, м. Одеса, 65048, код ЄДРПОУ 34737448) належним чином відомості, щодо посадових осіб відповідальних за оформлення документів по прийому-передачі товару при його розпакування в торгової мережі позивача в перівіряємому періоді; копії оформлених довіреностей щодо отримання послуг транспортування, за наявністю.

01 липня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

02 липня 2025 року від позивача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

02 липня 2025 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 03 липня 2025 року заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Хумана Південь» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хумана Південь» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Проведення попереднього судового засідання по справі №420/18900/25 призначеного на 07 липня 2025 року о 10 год. 00 хв. та в наступних судових засіданнях вирішено здійснювати в режимі відеоконференції поза межами суду відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвалою суду від 07 липня 2025 року:

Витребувано у Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України (вул. Лук'янівська, буд. 62, м. Київ, код ЄДРПОУ 40109173) інформацію щодо зареєстрованих транспортних засобів, які перебувають у власності, або в оренді, в період з 01.04.2018 року по 30.09.2024 року у: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІНКОР ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 42650180), товариства з обмеженою відповідальністю «АРТАЛ КОМ» (код ЄДРПОУ 42152833), товариства з обмеженою відповідальністю «АРТАЛ ГРУП» (код ЄДРПОУ 39527888).

Витребувано у Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) інформацію із наданням підтверджуючих доказів щодо наявності облікованих транспортних засобів, які перебувають у власності, або в оренді, а також з інших підстав використовувались товариства з обмеженою відповідальністю «АРТАЛ ГРУП» та відображені у звітних формах податкового обліку, а тому числі за формою 20-ОПП, у період з 1 квітня 2018 року по 30 вересня 2024 року, зокрема в межах співпраці з ТОВ «Хумана Південь».

Витребувано у Головного управління ДПС у Донецькій області (вулиця Італійська, буд. 59., м. Маріуполь, Донецька обл., 87515, код ЄДРПОУ 44070187) інформацію із наданням підтверджуючих доказів щодо наявності облікованих транспортних засобів, які перебувають у власності, або в оренді, а також з інших підстав використовувались товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІНКОР ІНВЕСТ», товариства з обмеженою відповідальністю «АРТАЛ КОМ» та відображені у звітних формах податкового обліку, а тому числі за формою 20-ОПП, у період з 1 квітня 2018 року по 30 вересня 2024 року, зокрема в межах співпраці з ТОВ «Хумана Південь».

Витребувано у Головного управління ДПС в Черкаській області (вул. Хрещатик, буд. 235, м. Черкаси, Черкаська обл., 18002, код ЄДРПОУ 44131663) інформацію щодо наявності зареєстрованих транспортних засобів, транспортних засобів, які перебувають в оренді, а також підстав для їх обліку у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , та відображені у звітних формах податкового обліку, а тому числі за формою 20-ОПП, у період з 1 квітня 2018 року по 30 вересня 2024 року, зокрема в межах співпраці з ТОВ «Хумана Південь».

Витребувано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІНКОР ІНВЕСТ» (пр. Соборний, буд. 21А, гуртожиток, кв. 94, м. Курахове, Покровський р-н, Донецька обл., 85612, код ЄДРПОУ 42650180), товариства з обмеженою відповідальністю «АРТАЛ КОМ» (вул.Пушкіна, буд. 12, кв. 2, м. Курахове, Покровський р-н, Донецька обл., 85612, код ЄДРПОУ 42152833), товариства з обмеженою відповідальністю «АРТАЛ ГРУП» (вул. Іллінська, буд. 12, оф. 5, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 39527888), належним чином засвідчені копії в тому числі первинних документів на підтвердження здійснення господарських операції в період з 01.04.2018 року по 30.09.2024 року з товариством з обмеженою відповідальністю «Хумана Південь», в межах договорів:

- договір №0400116-14 від 04.01.2016 року, з ТОВ «АРТАЛ ГРУП»;

- договір №200818-1 від 20.08.2018 року, з ТОВ «АРТАЛ КОМ»;

- договір №150219 від 15.02.2019 року, з ТОВ «КЛІНКОР ІНВЕСТ»;

- договір №01042022-4 від 01.04.2022 року, з ФОП ОСОБА_1 .

Зобов'язано сторони надати витребувані судом докази у строк до 31 липня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: 65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, 14.

08 липня 2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

09 липня 2025 року від Головного сервісного центру МВС до суду надійшов лист про надання інформації.

28 липня 2025 року від ГУ ДПС у Донецькій області до суду надійшов лист про надання інформації.

28 липня 2025 року від ТОВ «Артал Груп» до суду надійшов лист пояснення з доданими доказами.

28 липня 2025 року від ТОВ «Клінкор Інвест» до суду надійшов лист пояснення з доданими доказами.

29 липня 2025 року від ГУ ДПС у Черкаській області до суду надійшли письмові пояснення.

31 липня 2025 року до суду від ФОП ОСОБА_1 надійшла відповідь на ухвалу з доданими доказами.

01 серпня 2025 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

04 серпня 2025 року від ГУ ДПС у м. Києві до суду надійшов лист про виконання вимог ухвали щодо ТОВ «Артал Груп».

04 серпня 2025 року від ГУ ДПС у Черкаській області до суду надійшов лист щодо надання інформації.

04 серпня 2025 року від Головного сервісного центру МВС до суду надійшов лист про надання інформації.

04 серпня 2025 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

05 серпня 2025 року від ГУ ДПС в Одеській області до суду надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою суду на місці від 13.08.2025 року, занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника ГУ ДПС в Одеській області про виклик та допит у якості свідків Головного державного інспектора відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Євгена КУЛІКОВА та Головного державного інспектора відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Наталію ВИХРИСТЮК.

Ухвалою суду на місці від 13.08.2025 року, занесеною до протоколу судового засідання вирішено допитати у якості свідків генерального директора ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» ОСОБА_2 та головного бухгалтера ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 13 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 вересня 2025 року о 10 год. 30 хв. в Одеському окружному адміністративному суді за адресою: вул. Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, 65062, зала судових засідань 30.

Ухвалою суду на місці від 03.10.2025 року, занесеною до протоколу судового засідання вирішено допитати у якості свідка Головного державного інспектора відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Гесуйнову Катерину.

20 жовтня 2025 року до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшло клопотання в порядку ст. 102 КАС України, в якому заявник просить: прийняти ухвалу про призначення судово-економічної експертизи документів, які були надані позивачем у ході розгляду справи №420/18900/25, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту, судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року в задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про призначення судово-економічної експертизи у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хумана Південь» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, письмові пояснення, перевіривши їх доказами, допитавши свідків, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на І квартал 2025 року, на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 07.01.2025 року №117-п, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ 34737448) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2018 року по 30.09.2024 року.

Перевірка проводилась у період з 23.01.2025 року по 12.02.2025 року.

Термін проведення перевірки продовжено з 06.02.2025 року по 12.02.2025 року на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 31.01.2025 року №979-п.

За результатами перевірки ГУ ДПС в Одеській області складено акт від 19.02.2025 року №6875/15-32-07-05-18 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ 34737448)».

ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ 34737448) до Головного управління ДПС в Одеській області надано заперечення листом від 04.03.2025 року №30-03 (вхідний Головного управління ДПС в Одеській області №28508/6 від 04.03.2025 року) на акт планової документальної виїзної перевірки від 19.02.2025 року №6875/15-32-07-05-18 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2018 року по 30.09.2024 року.

На підставі п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» було належним чином та у передбачені терміни повідомлено про місце, час проведення такого розгляду листом від 06.03.2025 року №3606/КПР/15-32-07-05-06.

Розгляд заперечень наданих листом від 04.03.2025 року №30-03 (вхідний Головного управління ДПС в Одеській області №28508/6 від 04.03.2025) відбувся о 10 годині 13.03.2025 року Комісією з питань розгляду заперечень платників податків та пояснень до актів перевірок Головного управління ДПС в Одеській області в присутності посадових осіб ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» (код ЄДПРОУ 34737448) генерального директора Маршалковської Тетяни Леонідівни, паспорт серії НОМЕР_2 , головного бухгалтера Найко Тетяни Борисівни, паспорт серії НОМЕР_3 . З

За результатами розгляду заперечень поданих листом від 04.03.2025 року №30-03 (вхідний Головного управління ДПС в Одеській області №28508/6 від 04.03.2025 року ) на акт документальної планової виїзної перевірки від 19.02.2025 року №6875/15-32-07-05-18 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ 34737448), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2018 року по 30.09.2024 року, було прийнято рішення заперечення платника надані листом від 04.03.2025 року №30-03 (вхідний Головного управління ДПС в Одеській області №28508/6 від 04.03.2025 року) задовольнити частково та висновки за актом перевірки від 19.02.2025 року №6875/15-32-07-05-18 викласти в наступній редакції:

Перевіркою пунктів №1-3.1.2.1, 3.1.2.4-3.3 плану перевірки порушень не встановлено.

Наведена у цьому акті податкова інформація, яка наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в межах організації і проведення цієї перевірки, у тому числі представлена платником податків, та результати її опрацювання є відповідно до п.п. 191.1.46 п. 191.1 ст. 191, п. 74.3 ст. 74 і п.п. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 Кодексу підставою для зазначених нижче висновків.

Перевіркою та комісією з питань розгляду заперечень платників податків та пояснень до актів перевірок Головного управління ДПС в Одеській області встановлено порушення ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» в частині не підтвердження формування показників витрат належним чином оформленими первинним документами, встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з реалізацією товарів нижче ціни придбання, встановлено не реєстрацію податкових накладних.

В ході перевірки встановлені достатні факти та обставини, які підтверджують що ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» мало можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), проте не вжило достатніх заходів для їх дотримання.

Вимогами Податкового кодексу України, зокрема нормами ст.16, ст.36 встановлений обов'язок для платника податків щодо дотримання норм чинного податкового законодавства, в тому числі обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. В ході перевірки не встановлені обставини, що звільняють від фінансової відповідальності платника податку ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» (пункт 112.8 статті 112 Кодексу).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ»:

1. п.п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями), п.11, п.20 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 № 318 зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV, абз.2 п.2 Порядку подання фінансової звітності затвердженого Постановою КМУ від 28 лютого 2000 р. N 419 з урахуванням змін та доповнень, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1347965 грн., в тому числі в наступних податкових періодах: - 2018 р. на суму 170779 грн.; - 2019 р. на суму 215809 грн.; - 2020 р. на суму 198645 грн.; - 2021 р. на суму 213564 грн.; - 2022 р. на суму 241039 грн.; - 2023 р. на суму 308129 грн.;

2. п.п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями), п.11, п.20 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 № 318 зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV, абз.2 п.2 Порядку подання фінансової звітності затвердженого Постановою КМУ від 28 лютого 2000 р. N 419 з урахуванням змін та доповнень, внаслідок чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1521145 грн., в тому числі в наступних податкових періодах: - 9 місяців 2024 р. на суму 1521145 грн.;

3. п.188.1 ст.188, п.189.1, ст. 189, абз. «г» п.198.5. ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ ПДВ 3 690 610 грн. в наступних податкових періодах: - жовтень 2018 на суму ПДВ 314423 грн.; - листопад 2018 на суму ПДВ 436402 грн.; - грудень 2018 на суму ПДВ 511788 грн.; - січень 2019 на суму ПДВ 232052 грн.; - лютий 2019 на суму ПДВ 58 грн.; - березень 2019 на суму ПДВ 107548 грн.; - квітень 2019 на суму ПДВ 193360 грн.; - травень 2019 на суму ПДВ 108044 грн.; - червень 2019 на суму ПДВ 145927 грн.; - липень 2019 на суму ПДВ 92659 грн.; - серпень 2019 на суму ПДВ 305638 грн.; - вересень 2019 на суму ПДВ 236270 грн.; - жовтень 2019 на суму ПДВ 40700 грн.; - листопад 2019 на суму ПДВ 231630 грн.. - грудень 2019 на суму 239788 грн.; - грудень 2020 на суму 220717 грн.; - грудень 2021 на суму 237294 грн.; - грудень 2022 на суму 36313 грн.;

4. абз. 4) п. 120 1.2. ст. 120 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині не зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних у сумі ПДВ 890 422 грн. в тому числі в наступних податкових періодах: грудень 2018 на суму 156311,35 грн.; грудень 2019 на суму 239787,80 грн.; грудень 2020 на суму 220716,65 грн.; грудень 2021 на суму 237293,75 грн., грудень 2022 на суму 36312,50 грн.;

5. абз. 1) п. 120 1.2. ст. 120 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині не зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних у сумі ПДВ 3 765 829 грн., в тому числі в наступних податкових періодах: 2018 рік на суму 2 071 942 грн., 2019 рік на суму 1 693 887 грн.;

6. ст.51, п.176.2 ст.176 з урахуванням ст.521 та п.69.2 ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» із змінами та доповненнями, внаслідок надання податкових розрахунків з недостовірними відомостями або з помилками за період ІІ квартал 2024 року - ІІІ квартал 2024 року;

7. п.п. «є» п.п.14.1.54, п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.1, п.п.162.1.2, п.п.162.1.3. п. 162.1 ст. 162, п.п.163.1.1. п.163.1 ст.163, п.п.164.2.20, п.164.2, п.167.1. ст.167, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV» із змінами та доповненнями перевіркою встановлено занижено податку на доходи фізичних осіб з доходу нарахованого та виплаченого на користь фізичних осіб у вигляді компенсації комунальних послуг у сумі 1 124 033,85 грн, у тому числі за 2018 рік в сумі 77 286,90 грн, за 2019 рік в сумі 119 756,96грн , за 2020 рік в сумі 95 216,46грн, за 2021 рік в сумі 120 439,98грн, за 2022 рік в сумі 210 270,72грн, за 2023 рік в сумі 235 456,00 грн, за 2024 рік у сумі 265 606,81 грн.;

8. п.п. «є» п.п.14.1.54 п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.1 п.п.162.1.2. п.п.162.1.3. п. 162.1 ст. 162, п.п.163.1.1. п.163.1 ст.163, п.п.164.2.20, п.164.2., п.167.1. ст.167, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2, п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз.»а» п.176.2 ст.176, п.п.1.2, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-ІV»(із змінами) занижено податкові зобов'язання з військового збору з доходу нарахованого та виплаченого на користь фізичних осіб у вигляді компенсації комунальних послуг у сумі 93 669,48 грн, у тому числі за 2018 рік в сумі 6 440,58 грн, за 2019 рік в сумі 9 979,75 грн, за 2020 рік в сумі 7 934,70грн, за 2021 рік в сумі 10 036,66 грн, за 2022 рік в сумі 17 522,56 грн, за 2023 рік в сумі 19 621,33 грн, за 2024 рік у сумі 22 133,90 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення - рішення:

- податкове повідомлення-рішення №1155215320705 від 18 березня 2025 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1 441 541 гривню, в тому числі 1 347 965 гривень податкових зобов'язань та 93 576 гривень штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення №1155915320705 від 18 березня 2025 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за звітні 9 місяців 204 року на 1 521 145 гривень;

- податкове повідомлення-рішення №1155515320705 від 18 березня 2025 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3713 807 гривень, в тому числі 3376 188 гривень податкових зобов'язань та 337 619 гривень штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення №1156315320705 від 18 березня 2025 року, яким позивачу застосовано штраф у сумі 1 886 315 гривень;

- податкове повідомлення-рішення №12605/15-32-24-06-20 від 21 березня 2025 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 345 270,63 гривень, в тому числі 1 124 033,85 гривень податкових зобов'язань та 221 236,78 гривень штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення №12607/15-32-24-06-20 від 21 березня 2025 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 112 096,88 гривень, в тому числі 93 660,48 гривень податкових зобов'язань та 18 436,40 гривень штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення №12608/15-32-24-06-20 від 21 березня 2025 року, яким до позивача застосовано штраф у сумі 1020,00 гривень.

ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» надало до ДПС України скаргу (вх.. ДПС №14847/6 від 02.04.2025) на податкові повідомлення-рішення від 18 березня 2025 року №1155215320705, №1155515320705, №1156315320705, №1155915320705, від 21 березня 2025 року №126071532240620, №126081532240620 винесених на підставі акту планової документальної виїзної перевірки від 19.02.2025 №6875/15-32-07-05-18.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 26.05.2025 року №15003/6/99- 00-06-01-01-06 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18 березня 2025 року №1155215320705, №1155515320705, №1156315320705, №1155915320705, від 21 березня 2025 року №126071532240620, №126081532240620, а скаргу без задоволення.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела та висновки суду

Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, 75.1.2. документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно п. п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п.180.1 ст.180 ПК України, платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відносно підстав винесення податкових повідомлень-рішень №1155215320705 від 18 березня 2025 року, №1155915320705 від 18 березня 2025 року та №1155515320705 від 18 березня 2025 року в частині взаємовідносин із ТОВ «Клінкор Інвест», ТОВ «Артал Груп», ТОВ «Артал Ком» та ФОП Бондаренко, судом встановлено наступне.

Відповідач, вважаючи, що позивачем не було надано документального підтвердження того, що надані послуги ТОВ «Клінкор Інвест», ТОВ «Артал Груп», ТОВ «Артал Ком» та ФОП Бондаренко були використані для отримання доходу, дійшов висновку про порушення позивачем в частині віднесення до складу витрат, що не підтверджені відповідними первинними документами та в частині не використання послуг в господарській діяльності, на підставі чого прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Так судом встановлено, що позивачем було укладено з ТОВ «АРТАЛ ГРУП» (код ЄДРПОУ 39527888) та надано під час перевірки договір №040116-14 від 04.01.2016 року, проте предметом цього договору (п. 1.1 договору №040116-14 від 04.01.2016, викладений в Акті) є надання ТОВ «АРТАЛ ГРУП» послуг з транспортного оброблення вантажів, навантажувально-розвантажувальних послуг, інших послуг, пов'язаних з підготовкою вантажів ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» до транспортування.

Відповідно на виконання пункту 4.1. Договору №040116-14 від 04.01.2016 року, положеннями Додатку №1 від 04.01.2016 року до Договору №040116-14 від 04.01.2016 року визначено вартість послуг виходячи із їх видів, а саме навантажувально-розвантажувальних послуг та транспортного оброблення вантажів. Одиницею виміру надання послуг для встановлення їх вартості послуг є 1 година.

На підставі пункту 3.2. Договору №040116-14 від 04.01.2016 року сторони на підтвердження приймання-передачі послуг укладали акти приймання-передачі наданих послуг, а саме навантажувально-розвантажувальних послуг та транспортного оброблення вантажів, обсяг яких визначався у годинах, які наявні в матеріалах справи.

Також, позивачем було укладено з ТОВ «АРТАЛ КОМ» (код ЄДРПОУ 42152833) та надано до перевірки договір №200818-1 від 20.08.2018 року, предметом якого відповідно до п. 1.1 цього договору є надання ТОВ «АРТАЛ КОМ» послуг з транспортного оброблення вантажів, навантажувально-розвантажувальні послуги, інші послуги, пов'язані з підготовкою вантажів ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» до транспортування (п. 1.1 договору викладений в Акті).

Відповідно на виконання пункту 4.1. Договору №200818-1 від 20.08.2018 року, положеннями Додатку №1 від 20.08.2018 року до Договору №200818-1 від 20.08.2018 року визначено вартість послуг виходячи із їх видів, а саме навантажувально-розвантажувальних послуг та транспортного оброблення вантажів. Розрахунковою одиницею для встановлення вартості послуг є 1 година.

Сторони на підтвердження приймання-передачі послуг укладали акти приймання-передачі наданих послуг, а саме навантажувально-розвантажувальних послуг та транспортного оброблення вантажів, обсяг яких визначався у годинах, які наявні в матеріалах справи.

Окрім того, позивачем було укладено з ТОВ «КЛІНКОР ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 42650180) та надано до перевірки договір №150219 від 15.02.2019 року, предметом якого відповідно до п. 1.1 цього договору є надання ТОВ «КЛІНКОР ІНВЕСТ» послуг з транспортного оброблення вантажів, навантажувально-розвантажувальні послуги, інші послуги, пов'язані з підготовкою вантажів ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» до транспортування (п. 1.1 договору процитовано в Акті).

Відповідно на виконання пункту 4.1. Договору №150219 від 15.02.2019 року, положеннями Додатку №1 від 15.02.2019 року до Договору №150219 від 15.02.2019 року визначено вартість послуг виходячи із їх видів, а саме навантажувально-розвантажувальних послуг та транспортного оброблення вантажів. Розрахунковою одиницею для встановлення вартості послуг є 1 година.

Також, позивачем було укладено з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та надано до перевірки договір №01042022-4 від 01.04.2022 року, предметом якого відповідно до п. 1.1 цього договору є надання ФОП ОСОБА_1 послуг з транспортного оброблення вантажів, навантажувально-розвантажувальні послуги, інші послуги, пов'язані з підготовкою вантажів ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» до транспортування.

Відповідно на виконання пункту 4.1. Договору №01042022-4 від 01.04.2022 року, положеннями Додатку №1 від 01.04.2022 року до Договору №01042022-4 від 01.04.2022 року визначено вартість послуг виходячи із їх видів, а саме навантажувально-розвантажувальних послуг та транспортного оброблення вантажів. Розрахунковою одиницею для встановлення вартості послуг є 1 людино-година.

Суд зазначає, що всіма вищезгаданими договорами передбачено виключний перелік послуг, які надавали контрагенти позивачу. До відповідних послуг входили навантажувально-розвантажувальні послуги та транспортне оброблення вантажів.

Судом встановлено, що всі акти приймання-передачі, які підтверджують факт надання позивачу послуг відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема містять наступні реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, акти містять чітко визначений зміст наданих послуг (їх назви відповідно до видів згідно договорів) та обсяг, який на підставі додатків №1 до договорів визначається у годинах.

Як зазначив позивач, фактично, контрагенти здійснювали розвантаження отриманих позивачем від постачальника товарів, їх транспортне оброблення та підготовку до транспортування до магазинів (господарських точок) позивача, та розвантаження товарів безпосередньо в магазинах.

Позивач отримував товар, який необхідно було розділити між різними торговими точками (магазинами), від постачальника за видатковою накладною в одному місці.

Контрагенти розвантажували транспорт, в якому товар надійшов від постачальника, розділяли товар та готували його до транспортування безпосередньо до магазинів, які знаходяться в різних локаціях. Потім розвантажували його безпосередньо в магазинах.

При цьому, послуги фактично надавались вантажниками контрагентів. Оскільки товар позивачу поставляється в мішках, які можуть бути підняті та перенесені людиною, застосування контрагентами додаткового обладнання чи матеріалів не є необхідним.

Як зазначив позивач, розвантаження товарів, їх підготовка до транспортування в магазини, та розвантаження товарів в магазинах є невід'ємною частиною господарської діяльності позивача, та направлено на забезпечення доставки товарів в магазини в цілях їх подальшого продажу та отримання доходу від такого продажу.

Більше того, якби відповідні послуги не отримувались би, позивач не забезпечив би наявність у своїх господарських точках товарів, та не отримувало б доходи від їх продажу.

Суд приймає до уваги доводи позивача відносно того, що поставки товару позивачу здійснювались не кожен день та відрізнялись за своїм обсягом. При цьому, обсяг поставленого товару в одній партії міг відрізнятись від іншої в рази, що відображається в актах наданих послуг (надання послуг в різні дні обсягом від 2 до майже двох сотень годин).

Як зазначив позивач, найм позивачем на постійній основі вантажників в кількості, достатній для виконання робіт обсягом 200 людино-годин, потребуватиме досить значних фінансових затрат з боку позивача. При цьому, враховуючи непостійність необхідності у такій кількості вантажників, більша частина з них буде в простої, хоча позивач продовжуватиме нести фінансові витрати на відповідних співробітників. Таким чином, залучення саме підрядників для надання навантажувально-розвантажувальних робіт є економічно вигідним для позивача, та дозволяє залучати в разі виникнення необхідності до виконання робіт саме ту кількість осіб, яка необхідна в конкретний момент.

3 огляду на зазначене, позивачем було отримано навантажувально-розвантажувальні послуги та послуги з транспортного оброблення вантажів, що підтверджено належними первинними документами, а їх використання в господарській діяльності та важливість (в тому числі економічна) для отримання доходу позивачем не може ставитись під сумнів.

Суд звертає увагу, що підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість стала кваліфікація відповідачем про необхідність застосування позивачем підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (надалі - «ПК України»).

Згідно відповідної норми платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відтак, обов'язок нарахувати податкові зобов'язання виникає у платника податків за одночасного дотримання наступних умов:

1) товари/послуги, необоротні активи були придбані/виготовлені з податком на додану вартість;

2) товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України вказує на той факт, що обидві умови дотримано, зокрема той факт, що послуги були придбані.

В свою чергу, якщо відповідач ставить під сумнів придбання послуг або правильність їх оформлення, то він ставить під сумнів настання обов'язкової умови для застосування підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, а саме їх придбання.

Таким чином, застосуванням підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, відповідач самостійно підтвердив факт отримання позивачем послуг від ТОВ «Клінкор Інвест», ТОВ «Артал Груп», ТОВ «Артал Ком» та ФОП ОСОБА_4 .

Згідно зі ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року, ТТН є одним із документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Згідно з п. 11.1 гл. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, TTH є основним документом для перевезення вантажів.

Крім того, відповідач посилається в Акті на п. 1 Постанови КМУ від 25.02.2009 року №207, яка втратила чинність на підставі Постанови КМУ Постанови КМ від 02.02.2022 року №79, якою також встановлено обов'язковість використання ТТН для водіїв, що здійснюють вантажні перевезення на договірних умовах.

Отже, з урахуванням вищенаведених вимог законодавства, ТТН є обов'язковим документом для перевезення вантажів, що також підтверджено відповідачем в Акті перевірки.

Водночас суд зазначає, що відповідно до умов договорів із ТОВ «Клінкор Інвест», ТОВ «Артал Груп», ТОВ «Артал Ком» та ФОП Бондаренко позивачу повинні були бути надані послуги з транспортного оброблення вантажів, навантажувально-розвантажувальні послуги, інші послуги, пов'язані з підготовкою вантажів ТОВ «ХУМАНА ПІВДЕНЬ» до транспортування.

Актами приймання-передачі робіт підтверджено, що позивачем було отримано саме навантажувально-розвантажувальних послуги та послуги з транспортного оброблення вантажів.

Тобто, предметом спірних договорів із ТОВ «Клінкор Інвест», ТОВ «Артал Груп», ТОВ «Артал Ком» та ФОП Бондаренко не охоплюється надання послуг з перевезення вантажів, для яких ТТН є обов'язковим документом.

Вимога відповідача щодо надання ТТН для підтвердження надання послуг, під час надання яких ТТН не складається - є безпідставним.

Доводи Відповідача про відсутність ТТН (в межах надання послуг, під час надання яких ТТН не складається) не свідчать про невикористання наданих послуг в господарській діяльності позивача. Відтак, застосування відповідачем положення пункту 198.5 статті 198 ПК України для донарахування позивачу грошових зобов'язань є необґрунтованим та протиправним.

Відповідач, вказуючи на порушення позивача, відзначає неможливість, на його думку, надання ТОВ «Клінкор Інвест», ТОВ «Артал Груп», ТОВ «Артал Ком» та ФОП Бондаренко послуг.

Водночас, суд зазначає, що Велика палата Верховного Суду в постанові від 7 липня 2022 у справі №160/3364/19 зробила однозначний висновок, що «норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними».

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.04.2023 по справі № 640/9485/19 усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Відповідачем не наводиться жодного доводу про обізнаність позивача в поведінці його контрагентів та злагодженості дій між ними.

У той же час, ТОВ «Клінкор Інвест», ТОВ «Артал Груп», ТОВ «Артал Ком» та ФОП Бондаренко надали позивачу послуги з транспортного оброблення вантажів та навантажувально-розвантажувальні послуги, що підтверджується належними для відповідного виду послуг первинними документами.

При цьому, позивач поніс реальні витрати у зв'язку із отриманням відповідних послуг, що не оспорюється відповідачем.

Більше того, за операціями з ТОВ «Клінкор Інвест», ТОВ «Артал Груп», ТОВ «Артал Ком» позивач сформував податковий кредит на суму 889 702,05 гривень за виписаними та зареєстрованими згаданими контрагентами податковими накладними.

Судом встановлено, що контролюючі органи не зупиняли реєстрацію вказаних податкових накладних. Тобто на етапі реєстрації податкових накладних у контролюючих органів не виникало питання щодо можливості та факту надання контрагентами відповідних послуг.

Також судом встановлено, що серед встановлених у акті перевірки порушень, за результатами виявлення яких, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №1155215320705 та №1155915320705, є неправомірне, на думку відповідача, відображення позивачем сплачених на користь ТОВ «Клінкор Інвест», ТОВ «Артал Груп», ТОВ «Артал Ком» та ФОП Бондаренко коштів за надані послуги у складі витрат.

При цьому факт здійснення позивачем платежів на користь ТОВ «Клінкор Інвест», ТОВ «Артал Груп», ТОВ «Артал Ком» та ФОП Бондаренко відповідачем не ставився під сумнів.

Водночас, до позовної заяви позивачем додано копії платіжних інструкцій на підтвердження здійснених оплат отриманих послуг.

При цьому, висловлюючи думку про невикористання отриманих позивачем послуг в господарській діяльності, відповідачем зроблено невірний розрахунок фінансового результату, оскільки загальні витрати звітного періоду ним були неправомірно зменшені на суму здійснених платежів на користь ТОВ «Клінкор Інвест», ТОВ «Артал Груп», ТОВ «Артал Ком» та ФОП Бондаренко, що призвело до невірного визначення грошових зобов'язань в податковому повідомленні-рішенні №1155215320705 та визначення завищення від'ємного значення податку на прибуток в податковому повідомленні-рішенні №1155915320705.

За визначенням пункту 14.1.257 статті 14 ПК України, фінансова допомога фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Очевидно, що висловлюючи позицію про невикористання послуг в господарській діяльності відповідач повинен був кваліфікувати здійснення позивачем оплати на користь ТОВ «Клінкор Інвест», ТОВ «Артал Груп», ТОВ «Артал Ком» та ФОП Бондаренко, як надання безповоротної фінансової допомоги.

Згідно з пунктом 134.1.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Порядок формування витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (надалі - «П(С)БО 16»), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, згідно з яким витрати визнаються одночасно при зменшенні активів або збільшенні зобов'язань.

Згідно пункту 6 П(С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до підпункту 7 П(С)БО 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, в бухгалтерському обліку сума безповоротної фінансової допомоги, відображається відповідно до положень бухгалтерського обліку у складі витрат в періоді їх понесення.

Суд наголошує на тому, що з метою оподаткування податком на прибуток не передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділової мети) до операцій з надання платником податку на прибуток на загальних підставах безповоротної фінансової допомоги іншим платникам податків.

Суд погоджується з доводами позивача відносно того, що навіть якщо припустити, що отримані позивачем послуги не були використані ним в господарській діяльності, що спростовується встановленими вище обставинами та дослідженими доказами, здійснені позивачем на користь ТОВ «Клінкор Інвест», ТОВ «Артал Груп», ТОВ «Артал Ком» та ФОП Бондаренко платежі (що не ставляться під сумнів відповідачем та підтверджуються доданими платіжними інструкціями) повинні були бути кваліфіковані як безповоротна фінансова допомога та відображені у складі витрат, що на кінцевий фінансовий результат позивача для цілей оподаткування податком на прибуток підприємства фактично не вплинуло б.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано вимог законодавства та зроблено невірний розрахунок грошових зобов'язань в податковому повідомленні-рішенні №1155215320705 та безпідставно визначено завищення від'ємного значення податку на прибуток в податковому повідомленні-рішенні №1155915320705.

Щодо підстав винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень №1155215320705, №1155915320705 та №1155515320705 в частині кваліфікації продажу товарів нижче ціни їх придбання, судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про продаж позивачем товарів за ціною, що нижчою за ціну їх придбання.

Відповідно до абзацу 2 пункту 181.1. статті 181 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

Тобто важливим є саме ціна придбання конкретного проданого в подальшому товару.

Відповідно до пункту 3.15.2 Облікової політики, який зокрема процитовано відповідачем на сторінці 10 Акту перевірки, «для цілей бухгалтерського обліку Підприємства собівартість реалізованих товарів визначається відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» та П(С)БО 16 «Витрати».

Собівартість реалізованих товарів складається з собівартості товарів, які були реалізовані протягом звітного періоду, з урахуванням наведених у цьому пункті особливостей. Підприємство веде облік отриманих та реалізованих товарів за внутрішньою номенклатурою, яка сформована в програмному комплексі ІС.Підприємство.

Внутрішня номенклатура для товарів, що надходять на Підприємство, та товарів, які Підприємство реалізує, є різною, оскільки згідно з фактичним порядком реалізації товарів відбувається їх попереднє перегрупування (номенклатурна рекласифікація).

Виходячи з фактичного порядку реалізації Підприємством товару, в обліку в результаті продажу списанню підлягає товар одного найменування з назвами та одиницями вимірювання, що відрізняються від назв та одиниць вимірювання під час обліку придбання.

Придбані товари Підприємство відображає в обліку на субрахунку 281 «Товари на складі» у натуральному виразі в одиниці виміру «кілограм» та в грошовому виразі, із застосуванням наступної номенклатури в програмному комплексі 1 С:Підприємство: Б/В Текстиль; Б/В Взуття А; Б/В Взуття В; Б/В Одяг SHOP A; Б/В Одяг SHOP B: Б/В Одяг MWE.

Облік товару на складі здійснюється за первісною вартістю.

Товар зі складу надходить у структурні підрозділи Підприємства (крамниці) у мішках з оформленням накладної на внутрішнє переміщення товарів. Кожен мішок містить інформацію щодо дати фасування та номенклатурної категорії.

За результатом розпакування отриманих товарів з мішків, здійснюється рекласифікація товарів з метою продажу з оформленням документу Акт винесення-розпакування в магазині, форма якого визначена Положенням про документальне оформлення руху товару. Акти винесення-розпакування в магазині складається співробітниками Підприємства, які мають відповідні навички, знання та вміння для оцінювання та розподілу відповідного товару (керуючим магазином).

За наслідком зазначених у цьому пункті дій, в програмному комплексі 1С:Підприємство формується бухгалтерський регістр із зазначенням адреси відповідного структурного підрозділу Підприємства та зі здійсненням бухгалтерських записів «Дт 231 - Кт 281», «Дт 289 - Кт 231», виконується розподіл товарів відповідно до їх видів із відображенням в обліку у натуральному виразі в одиниці виміру «штуки» та в грошовому виразі, із застосуванням наступної номенклатури в програмному комплексі 1С: Підприємство: Б/В Одяг: Б/В Взуття; Б/В Текстиль.

Наведена номенклатурна рекласифікація товарів зі зміною одиниці виміру в натуральному виразі, з метою розподілу і визначення грошового виразу реалізується за допомогою математичної калькуляції, відповідно до якої вага товарів, виражена в кілограмах, співвідноситься з кількістю товарів у штуках за результатом розпакування.

Під час реалізації чи іншого вибуття товарів їх оцінка здійснюється за методом ФФО.

Формування витрат за наслідком реалізації товару кінцевому споживачу відображається в обліку бухгалтерським записом «Дт 902 - Кт 289».

У витратах періоду відображається собівартість реалізованих або вибулих іншим чином товарів, сформована 3 урахуванням особливостей обліку товарів за номенклатурними групами, наведених у цьому пункті облікової політики».

Тобто, внутрішня номенклатура для товарів, що надходять до позивача, та товарів, які позивач реалізує, є різною, оскільки згідно з фактичним порядком реалізації товарів відбувається їх попереднє перегрупування (номенклатурна рекласифікація). Відповідно, в обліку в результаті продажу списанню підлягає товар одного найменування з назвами та одиницями вимірювання, що відрізняються від назв та одиниць вимірювання під час обліку придбання.

Відповідачем не враховано, що придбані товари мають різну вагу, що очевидно впливає на ціну придбання однієї речі виходячи з ціни придбання одного кілограму товару.

Так, як встановлено судом, позивач придбаває товар різних категорій, виражений у кілограмах, а продає його у штуках.

Для визначення ціни придбання кожної окремої штуки товару відповідач поділив ціну придбання всієї категорії у кілограмах на кількість штук товарів, яка вийшла внаслідок рекласифікації товарів з кілограм у штуки.

Відповідно, на сторінці 54 Акту перевірки відповідач виклав таблицю із ціною за одиницю, яка вийшла внаслідок наведеного вище ділення. Продаж товару нижче середньої ціни за одиницю кваліфіковано як продаж нижче ціни придбання, відносно чого в судовому засіданні також зазначив свідок.

Однак, суд вважає, що відповідачем безпідставно визначено ціну придбання кожної окремої одиниці товару (штуки) шляхом простого ділення загальної вартості на кількість.

Суд приймає до уваги доводи позивача відносно того, що до категорії «Одяг б/в» входять різні види товарів, зокрема куртки, кофти, сорочки, футболки, спідня білизна.

Відповідні види товарів мають різну вагу, відповідно їх питома вага в формуванні загальної вартості придбання є абсолютно різною.

Відповідач не врахував, що позивач придбаває товар різних категорій, які мають різні ціни, що безумовно впливає на визначення ціни придбання конкретної речі.

Так, зокрема, позивач відзначає, що придбаває товари різних категорій, які відрізняються ціною, зносом та якістю. Зокрема, для формування категорії «Одяг б/в» придбавається товар категорій «Б/B Одяг SHOP А», «Б/В Одяг SHOP В», «Б/В Одяг MWE».

Для формування категорії «Взуття Б/В» придбавається товар категорій «Взуття б/в SHOP А» та «Взуття б/в SHOP В».

Кожна із наведених категорій має свій ступінь зносу, дефекти, якість матеріалів, відповідність сучасним трендам.

Водночас, що є найбільш важливим, кожна категорія має свою ціну придбання. Відповідно, кожна категорія товарів які входять до категорії «Одяг б/в» та «Взуття б/в А» мають свою ціну придбання, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними.

Так, зокрема, відповідно до видаткової накладної №39 від 20 лютого 2018 року ціна «Б/В Одяг SHOP A» становить 145,29 грн. за кілограм, ціна «Б/В Одяг SHOP В» становить 46,81 грн. за кілограм, ціна «Б/В Одяг MWE» становить 34,63 грн .за кілограм.

Відповідно до видаткової накладної №79 від 04 квітня 2018 року ціна «Б/B Одяг SHOP А» становить 140,8 грн. за кілограм, ціна «Б/В Одяг SHOP В» становить 45,36 грн. за кілограм, ціна «Б/В Одяг MWE» становить 33,56 грн. за кілограм.

Відповідно до Акту №4 розпаковки товару з 01 по 30 квітня 2018 року (магазину на вулиці Армійській, 17А) було розпаковано товару категорій «Б/В Одяг SHOP А» - 1035 кілограм, «Б/В Одяг SHOP В» 270 кілограм, «Б/В Одяг MWE» - 855 кілограм.

Ціна придбання партії (загальної ваги) проданого товару (із розрахунку ціни в видатковій накладній №79 від 04 квітня 2018 року) становить: «Б/В Одяг SHOP A» - 145728 грн. (1035 кг * 140,8 грн), «Б/В Одяг SHOP B» - 12247,2 грн. (270 кг * 45,36 грн), «Б/В Одяг MWE» - 28693,8 грн. (855 кг * 33,56 грн).

Загалом, в результаті розпаковки вийшло 6708 штук товару категорії «Одяг б/в». Відповідна перекласифікація товару з кілограм в штуки також підтверджується Товарним звітом магазину «Хумана» Армійська, 17А за квітень 2018 року, який наявний в матеріалах справи.

Визначати ціну придбання однієї штуки товару (якщо припустити, що всі речі в різних категоріях товару мали аналогічну вагу) можливо наступним чином.

Якщо 6708 штук товару вийшло з 2160 кілограм, то «Б/В Одяг SHOP A» - становить приблизно 47,92% загальної кількості штук (1035 кілограм), «Б/В Одяг SHOP В» становить приблизно 12,5% загальної кількості штук (270 кілограм), «Б/В Одяг MWE» - становить приблизно 39,6% загальної кількості штук (855 кілограм).

Таким чином, кількість штук, виходячи із відсоткового співвідношення кілограм в загальній вазі становить: «Б/В Одяг SHOP A» - 3214 штук, «Б/В Одяг SHOP B» - 838 штук, «Б/В Одяг MWE» - 2656 штук.

Отже, ціна придбання однієї штуки товару (якщо вони мали однакову вагу), яка розраховується як ціна придбаної загальної ваги товару поділена на кількість штук, становить: «Б/В Одяг SHOP A» - 45,34 грн. за штуку, «Б/В Одяг SHOP B» - 14,61 грн. за штуку, «Б/В Одяг MWE» - 10,80 грн. за штуку.

При цьому, ціна придбання однієї штуки, розрахована за необґрунтованим методом відповідача (ділення загальної вартості на загальну кількість без розподілу на категорії), становила би 27,82 грн. (145728 грн. (загальна ціна «Б/В Одяг SHOP A») + 12247,2 грн. (загальна ціна «Б/В Одяг SHOP В») + 28693,80 грн. (загальна ціна «Б/В Одяг MWE») / 6708 штук).

Отже, ціна придбання однієї штуки товару «Б/В Одяг MWE» яка входить до загальної суми товарів категорії «Одяг б/в» становить майже в 3 рази меншу суму за розраховану ціну придбання за методом відповідача.

Ціна придбання однієї штуки товару «Б/В Одяг SHOP B», яка входить до загальної суми товарів категорії «Одяг б/в» становить майже в 2 рази меншу суму за розраховану ціну придбання за методом Відповідача.

З огляду на викладене вбачається, що висновки відповідача щодо продажу товару нижче ціни придбання товарів, є безпідставними, оскільки розрахункова вартість придбання одиниці товару за методом відповідача є в 2 та в 3 рази більшою за вартість придбання однієї штуки товару 52,1% товару (якщо припустити, що весь товар має однакову вагу).

Подібні цифри виходять також якщо розраховувати ціни придбання в інших магазинах торгової мережі позивача.

Відповідно до Акту №4 розпаковки товару з 01 по 30 квітня 2018 року (магазину на вулиці Ак. Вільямса, 67) було розпаковано товару категорій «Б/В Одяг SHOP А» - 2659 кілограм, «Б/В Одяг SHOP В» 720 кілограм, «Б/В Одяг MWE» - 1440 кілограм.

Ціна придбання партії (загальної ваги) проданого товару (із розрахунку ціни в видатковій накладній №79 від 04 квітня 2018 року) становить: «Б/В Одяг SHOP A» - 374 387,2 грн. (2659 кг * 140,8 грн.), «Б/В Одяг SHOP B» - 32 659,2 грн. (720 кг * 45,36 грн.), «Б/В Одяг MWE» - 48 326,4 грн. (1440 кг * 33,56 грн.).

Загалом, в результаті розпаковки вийшло 15091 штук товару категорії «Одяг б/в». Відповідна перекласифікація товару з кілограм в штуки також підтверджується Товарним звітом магазину «Хумана» Ак. Вільямса, 67 за квітень 2018 року.

Якщо 15091 штука товару вийшло з 4819 кілограм, то «Б/В Одяг SHOP А» - становить приблизно 55,17% загальної кількості штук (2659 кілограм), «Б/В Одяг SHOP В» становить приблизно 14,9% загальної кількості штук (720 кілограм), «Б/В Одяг MWE» - становить приблизно 29,9% загальної кількості штук (1440 кілограм).

Таким чином, кількість штук, виходячи із відсоткового співвідношення кілограм в загальній вазі становить: «Б/В Одяг SHOP А» - 8325 штук, «Б/В Одяг SHOP В» - 2248 штук, «Б/В Одяг MWE» - 4512 штук.

Отже, ціна придбання однієї штуки товару (якщо вони мали однакову вагу), яка розраховується як ціна придбаної загальної ваги товару поділена на кількість штук, становить: «Б/В Одяг SHOP A» - 44,97 грн. за штуку, «Б/В Одяг SHOP В» - 14,53 грн. за штуку, «Б/В Одяг MWE» - 10,71 грн. за штуку.

При цьому, ціна придбання однієї штуки, розрахована за необґрунтованим методом відповідача (ділення загальної вартості на загальну кількість без розподілу на категорії), становила би 30,17 грн. (374 387,2 грн. (загальна ціна «Б/В Одяг SHOP А») + 32 659,2 грн. (загальна ціна «Б/В Одяг SHOP B») + 48 326,4 грн. (загальна ціна «Б/В Одяг MWE») / 15091 штук).

З викладеного вбачається, що висновки відповідача щодо продажу товару нижче ціни придбання товарів, є абсолютно безпідставними, оскільки розрахункова вартість придбання одиниці товару за методом відповідача є в 2 та в 3 рази більшою за вартість придбання однієї штуки товару 44,8% товару (якщо припустити, що весь товар має однакову вагу).

При цьому в судовому засіданні а ні представник відповідача, а ні свідок не спростували зазначену методологію рекласифікації товару та не зазначили про її помилковість.

Враховуючи використаний відповідачем безпідставний та помилковий підхід до розрахунку ціни придбання товарів, вбачається, що ним помилково кваліфіковано здійснення позивачем продажу товарів за ціною, нижчою за ціну їх придбання.

Суд приймає до уваги посилання позивача на те, що Рада бізнес-омбудсмена в своєму листі також зробила висновок, що «висновки ГУ ДПС про реалізацію Скаржником товару за цінами нижче цін придбання є передчасними та такими, що виникли внаслідок помилок у розрахунках при ігноруванні бізнес моделі Скаржника щодо роздрібної реалізації вживаного одягу при якій одяг закуповується у кілограмах, а реалізується за вартістю встановленою для конкретної одиниці товару зважаючи на її зовнішній вигляд, придатність до продажу, можливий попит на неї, тощо».

Відповідний висновок висловлено зокрема на підставі того, що «Акт перевірки не містить аналізу вартості придбання Скаржником вживаного одягу, придбаного у кілограмах, вартості вживаного одягу, визначеної Скаржником після розпакування придбаних мішків з одягом та його розфасування з визначенням категорії придатності для продажу, та фактичної вартості реалізованого товару за кожною з категорії придатності вживаного одягу».

Відповідач в Додатку 17 до Акту перевірки, для кваліфікації продажу товару нижче ціни його придбання використовується значення «Ціна реалізації одиниці товару без ПДВ, грн».

Водночас, відповідач жодним чином не обґрунтовує значення відповідної категорії, та джерело, звідки відповідна ціна була отримана або яким чином розрахована.

При цьому, як зазначив позивач, товар позивачу надходить в магазин у мішках відповідно прибутковим накладним. Кожен мішок запечатаний та опломбований. На складі магазину здійснюється розпаковка, сортування та оцінка товару, що надійшов - формується акт виносу розпаковки в магазині (приклад відповідного акту надається).

В акті виносу розпаковки в магазині товар розподіляється на категорії та за ціною. Розпаковка мішка з товаром здійснюється керуючим магазином в присутності продавця та менеджера в роздрібній торгівлі непродовольчими товарами, на останнього покладається контроль за правильністю процесу розпаковки, сортування та оцінки товару відповідно до «Положення про порядок формування роздрібних цін», копії яких за 2018 та 2019 рік надані позивачем до суду.

Зокрема, номенклатура товарів, які продаються, визначається на підставі категорій товару вказаних в прибуткових накладних та в процесі розпаковки та пересортування ділиться, зокрема на одяг б/в (Б/В Одяг HОР А, Б/В Одяг SHOP В, Б/В Одяг MWE).

Одяг б/в, який розпакований з категорії «Б/В Одяг SHОР А» - найдорожча категорія товару з мінімальним зносом. Оцінка товару проводиться за наступними критеріями: наявність етикетки бренду (Наприклад, «Esprit», «Madonna», «Мехх», «HugoBoss» та т.ін.); відсутність явних дефектів (дірки, поламані замки, ґудзики, яких бракує, плями, зношена тканина, відсутність строчки, розплетена нитка у виробах з пряжі та інше); фактура тканини (синтетична, натуральна, змішана); модель (сучасна).

Якщо одяг не має вище перелічених дефектів та модель відповідає сучасним тенденціям моди, то оцінка проводиться за шкалою від 130 грн. до 4000 грн. в т.ч. ПДВ.

Б/в Одяг, який розпакований з наступних категорій оприбуткованого товару:

- категорія «Б/В Одяг SHOP A»- категорія товару без явних дефектів, можлива відсутність брендів та етикетці, модель може бути як сучасна, так і зустрічаються моделі попередніх років;

- категорія «Б/В Одяг SHOP B» - категорія товару, яка має більш помітні явні дефекти, чим одяг категорії «Б/В Одяг SHОР А», в даній категорії товару зустрічається невелика кількість модного одягу, оцінка даного одягу проводиться наступним чином: оцінка на позицію або на дві позиції нижча, чим одяг категорії «Б/В Одяг SHOP A»;

- категорія «MWE» - категорія товару з великим та дуже великим зносом. Винос даного товару проводиться в період розпродажів, коли весь товар в магазині продається за фіксованими цінами від 56 грн. до 11 грн. (в т.ч ПДВ). Наприклад, якщо в день виносу товару продається весь товар по 56 грн. в т.ч. ПДВ, то й оцінка товару проводиться по 56 грн. (в т.ч ПДВ) за одиницю, виключення складає дитячий одяг, який оцінюється на позицію (кілька позицій) нижче (дешевше).

Оцінка товару та його прибуття в торговий зал менше, чим по 11 грн. (в т.ч ПДВ) недопустима, продаж товару менше 11 грн. можливий у випадках, які не суперечать «Положенню про маркетингову політику на підприємстві».

З наведеного вбачається, що ціни продажу товарів є різними. При цьому, на формування різниці в цінах продажу впливає ціна придбання, вид речі, наявність дефектів, брендовість та інше.

Таким чином, використання відповідачем певної узагальненої (середньої) ціни проданого товару (без зазначення джерела та порядку розрахунку такої ціни) не може вважатись належним для кваліфікації продажу товару нижче ціни його придбання.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно та необґрунтовано здійснив розрахунок середніх цін, на підставі яких прийшов до висновку про продаж товару нижче ціни придбання.

Водночас, суд зазначає, що відповідач порівнює вартість придбання товарів у кілограмах із ціною продажу товару поштучно.

Специфіка продажу б/в одягу, взуття та текстилю полягає у тому, що ціна продажу одного придбаного кілограму товару не завжди корелює з ціною продажу іншого придбаного кілограму товару.

Як зазначалось, на ціну речей, які входять до кожного окремого кілограму товару, впливає вид речі (футболка або куртка), наявність дефектів, брендовість та інше.

Відтак, очевидно доцільним, в цілях аналізу наявності продажу товарів нижче ціни придбання, є порівняння ціни придбання кілограму товару з ціною продажу кілограму товару.

При цьому, враховуючи специфіку господарської діяльності з продажу б/в одягу, взуття та текстилю доцільним є не порівняння цін продажу окремого кілограму товару з ціною його продажу, а порівняння цін в розрізі придбаної партії товару.

Як вбачаєтеся з акту перевірки, відповідач не здійснював порівняння цін купівлі та продажу товару, виходячи із їх маси, ні в розрізі окремої одиниці ваги, ні в розрізі окремих партій товару.

Як наголошує позивач, формування ним цін на товари враховує наявність розумної економічної причини, а саме враховує необхідність отримання прибутку (продаж нижче ціни придбання, очевидно, є збитковим). Тобто, формуючи ціни на кожну партію придбаного товару позивач розраховує отримання прибутку, тобто продає товар за цінами очевидно вищими за ціну їх придбання.

Зокрема в 2018-2019 роках (періоди виявлення продажу нижче ціни придбання) позивачем задекларовано наявність прибутку, з якого сплачено відповідні належні податкові зобов'язання з податку на прибуток (що, в тому числі відображено в Акті перевірки), що виключає кваліфікований відповідачем продаж товарів нижче ціни придбання.

Водночас суд враховує, що отримані та розпаковані товари в кілограмах відображаються позивачем на рахунку 281, на підтвердження чого надана оборотно-сальдова відомість за квітень 2018 року.

Розпаковані товари після рекласифікації у штуки відображаються за кредитом дебетом рахунку 282, а продані товари (з урахуванням торгової націнки та ПДВ) за кредитом відповідного рахунку, на підтвердження чого надана оборотно-сальдова відомість за квітень 2018 року.

Сама торгова націнка (сам факт існування якої підтверджує продаж товарів вище ціни придбання), відображається на рахунку 285, на підтвердження чого надана оборотно-сальдова відомість за квітень 2018 року.

За рахунком 23 відображається сума витрат на придбання товару, на підтвердження чого позивачем надана оборотно-сальдова відомість за квітень 2018 року.

За рахунком 702 позивачем відображається загальна сума отриманого доходу від реалізації продукції, на підтвердження чого надана оборотно-сальдова відомість за квітень 2018 року.

Поряд із цим, за кредитом рахунку 79 відображається сума отриманого доходу від реалізації придбаного товару без ПДВ, а за дебетом цього ж рахунку - сума усіх витрат, на підтвердження чого надана оборотно-сальдова відомість за квітень 2018 року.

Відповідно до наданих оборотно-сальдових відомостей, за квітень 2018 року (період, за який в тому числі було відповідачем кваліфіковано продаж товару за ціною нижче ціни придбання), загальною сумою доходу від продажу партій товару є 16 268 025 грн. (з ПДВ), в яку закладено суму торгової націнки більше 9 мільйонів гривень, тоді як сума витрат на придбання товару становить 6 599 795,44 грн.

Відтак суд приходить до висновку, що вищевикладені обставини спростовують продаж позивачем придбаного товару за ціною нижче ціни його придбання, а тому з огляду на встановлені вище обставини суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №1155215320705, №1155915320705 та №1155515320705 є протиправними та підлягають скасуванню.

Також судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням №1156315320705 згідно статті 120-1 ПК України до позивача було застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 1 882 915 гривень за не реєстрацію податкової накладної по операціям, кваліфікованим як реалізація товару нижче ціни придбання, відносно чого суд зазначає наступне.

Згідно пункту 120-1.1. статті 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

У разі порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень, при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість;

податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою;

податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - « пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної;

податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної;

податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

У разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 1201.2 цієї статті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 120-1.2. статті 120-1 ПК України, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 1201.1 цієї статті, не застосовуються.

У разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

3 наведеного вище правового регулювання слідує, що у разі порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України, для реєстрації податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 застосовується штраф в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

В свою чергу, у випадку відсутності реєстрації податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 ПК України, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України, застосовується штраф в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Тобто, абзац одинадцятий пункту 201.4 статті 201 ПК України встановлює обов'язок реєстрації податкової накладної в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною.

Тобто, абзац одинадцятий пункту 201.4 статті 201 ПК України встановлює обов'язок реєстрації податкової накладної у випадку продажу товарів нижче ціни їх придбання.

Таким чином, якщо податкова накладна на суму перевищення ціни придбання над ціною продажу товарів не була зареєстрована, то застосовується штраф в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Водночас, відповідач, безпідставно кваліфікуючи здійснення позивачем продажу товарів за ціною, нижчою за ціну їх придбання, протиправно застосував штраф, який не міг бути застосований у спірних правовідносинах з огляду на кваліфіковане відповідачем порушення позивача.

А саме, відповідач застосував штраф у розмірі 50% відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній, замість 5% обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень. Відповідно, податкове повідомлення-рішення №1156315320705 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №12605/15-32-24-06-20, № 12607/15-32-24-06-20 та №12608/15-32-24-06-20 у зв'язку із кваліфікацією необхідності утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору з суми виплачених орендодавцям фізичним особам-підприємцям сум компенсації витрат на комунальні послуги, які були частиною орендної плати за користування майном, відносно чого судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статі 759 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно частини 1 статі 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

При цьому, частиною 1 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Господарський кодекс України (надалі - ГК України) (діючий на момент виникнення спірних правовідносин) визначав подібне правове регулювання.

Зокрема, згідно частини 1 статті 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 284 ГК України передбачено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

При цьому, згідно частини 1 статті 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, особа, яка згідно договору оренди надає в оренду певне майно, отримує за це орендну плату, яка, вочевидь є її доходом.

При цьому, відповідно до кодів видів економічної діяльності за КВЕД-2010, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна є видом економічної діяльності за класом 68.20.

Цей клас включає:

- надання в оренду та управління власним або орендованим нерухомим майном: багатоквартирними будівлями та житлом; нежитловими будівлями, у т.ч. виставковими залами, складськими приміщеннями; земельними ділянками;

- надання будівель, упоряджених або неупоряджених квартир чи апартаментів для довготермінового використання зазвичай на умовах щомісячної або річної оплати.

Отже, суб'єкт господарювання, який надає в оренду власне або орендоване нежитлове приміщення здійснює економічну діяльність за класом 68.20. В результаті такої економічної діяльності такий суб'єкт господарювання отримує дохід у вигляді орендної плати.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV ПК України.

До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України).

Умови, відповідно до яких фізичні особи - підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, визначені у пункті 291.5 статті 291 ПК України.

Згідно з підпунктом 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання - фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 кв. метрів.

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп передбачено статтею 292 ПК України.

Відповідно до пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пункт 292.3 статті 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Таким чином, доходом фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку від надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна є дохід у вигляді орендної плати, яка включається до доходу платника єдиного податку та оподатковується у порядку, визначеному главою 1 розділу XIV ПК України.

Підпунктом 2 пункту 297.1 статті 297 ПК України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з таких податків і зборів: податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.

Позивачем укладено ряд подібних за своїми умовами договорів оренди нежитлових приміщень із фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , копії яких надано до матеріалів справи.

Відповідно до умов договорів (п.1.1.) орендодавець передає, а орендар отримує в строкове платне користування нежитлове приміщення.

При цьому, згідно пункту 4.1. (3.1.) договорів, орендна плата за договором складається з щомісячної орендної ставки компенсації витрат по комунальним послугам.

Позивач сплачував, зокрема таку частину орендної плати, як компенсацію витрат по комунальним послугам згідно платіжних інструкцій (копії яких долучені до позовної заяви), в яких чітко відображено призначення платежу, яке відповідає визначеній у договорах частині орендної плати.

Отже, фізичні особи-підприємці, які в межах своєї економічної господарської діяльності, надавали позивачу нежитлові приміщення в оренду, отримували орендну плату, яка складалась з двох частин. Очевидно, що вся сума орендної плати, враховуючи обидві її складові частини, є доходом фізичної особи-підприємця від його господарської діяльності.

В будь-якому разі, дохід отриманий фізичною особою підприємцем платником єдиного податку першої - третьої груп, внаслідок відшкодування останньому комунальних платежів, у тому числі орендарем за умовами укладених договорів оренди належного йому нерухомого майна (нежитлових приміщень) окремо не визначено в переліку доходів, які не включаються до доходів фізичної особи підприємця встановленого нормою підпункту 1 пункту 292.1. статті 292 ПК України.

Відповідно, вся сума орендної плати, включаючи компенсацію витрат за комунальні послуги, включається до доходу фізичних осіб-підприємців - платників єдиного податку від провадження ними діяльності з надання послуг (надання нерухомості в оренду) та не є об'єктом оподаткування ПДФО і військового збору.

Таким чином, позивач не є податковим агентом під час виплати орендодавцям фізичним особам-підприємцям орендної плати, включаючи обидві її складові частини, яка є доходом таких орендодавців, отриманим від провадження ними господарської діяльності.

Відповідно, на позивача не покладався обов'язок утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору з виплаченої орендодавцям орендної плати, а висновки Акту перевірки є необґрунтованими та такими, що призвели до протиправного донарахування позивачу грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями №12605/15-32-24-06-20, №12607/15- 32-24-06-20 та №12608/15-32-24-06-20.

Суд враховує доводи позивача, що відповідний висновок підтримано Радою бізнес-омбудсмена, яка відзначила у своєму листі, що «ГУДПС всупереч нормам ПК України та роз'яснень податкового органу віднесло відшкодовані Скаржником орендарям комунальні платежі до загальних оподатковуваних місячних доходів контрагентів Скаржника».

Контролюючі органи неодноразово висловлювати сталу та послідовну позицію, що «сплата комунальних платежів передбачена договором оренди, то відшкодована орендарем сума комунальних послуг платнику єдиного податку повністю включається до доходу платника єдиного податку від провадження ним діяльності з надання послуг (надання нерухомості в оренду)».

Тобто достатньою умовою для включення до доходу платника податків було просто передбачення необхідності компенсації комунальних послуг за договором оренди, навіть без включення такої компенсації до складу орендної плати.

Суд враховує доводи позивача відносно того, що таку позицію, контролюючі органи оприлюднювали зокрема в базі Загальнодоступного інформаційного ресурсу (https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=28109), в інформаційних повідомленнях контролюючих органів (https://lv.tax.gov.ua/media-ark/newsark/509709.html, https://lg.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/507790.html, https://zt.tax.gov.ua/media-ark/local-news/print-510708.html).

Контролюючі органи також наполягають на тому, що кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, і які є власними коштами такої фізичної особи (тобто кошти отримані не від підприємницької діяльності), включаються до доходу фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку, з врахуванням вимог ст. 292 Податкового кодексу України (https://zp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-460095.html, https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=39615).

Тобто, контролюючі органи наполягають на тому, що навіть кошти не від підприємницької діяльності, які надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку.

При цьому суд враховує, що всі платежі, зокрема сплата частини орендної плати (компенсації витрат по комунальним послугам) сплачувались позивачем на рахунки, що відкриті для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується доданими до позовної заяви платіжними інструкціями. Тобто, за логікою вищенаведених роз'яснень такі кошти повинні визнаватись доходом фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилки сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincovaand Pine v. the CzechRepublic), заява № 36548/97, пункт 58, Гаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

У справі «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію щодо сумісності способу, у який тлумачиться і застосовується національне законодавство, з принципами Конвенції та практикою ЄСПЛ в світлі захисту прав, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у пунктах 50, 51, 56 рішення у цій справі від 14 жовтня 2010 року, Європейський суд зазначив: «перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним... Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.o.» проти Черкаської Республіки», № 26449/95, пункт 54, від 09 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейлер проти Італії» № 33202/96. пункт 109, ЄСПЛ 2000-1...».

Суд вважає, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника».

У цій справі Суд постановив, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, у тому числі через те, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

З викладеного вбачається, що донараховуючи позивачу грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, відповідач порушив принцип юридичної визначеності та належного урядування, оскільки без наявних на те підстав (змін до законодавства) почав трактувати закон у новий спосіб. При цьому, враховуючи також пояснення свідка з цього питання, нове трактування закону застосовано комісією при розгляді заперечень позивача на акт перевірки суд вважає порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, у тому числі через те, що відповідач віддав перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства.

З урахуванням вказаних положень чинного законодавства та встановлених у цій справі фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 року у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 року у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 року у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 року у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 року у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Хумана Південь» підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача в сумі 30 280,00 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хумана Південь» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №1155215320705 від 18 березня 2025 року, №1155915320705 від 18 березня 2025 року, №1155515320705 від 18 березня 2025 року, №1156315320705 від 18 березня 2025, №12605/15-32-24-06-20 від 21 березня 2025 року, №12607/15-32-24-06-20 від 21 березня 2025 року, №12608/15-32-24-06-20 від 21 березня 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хумана Південь» суму сплаченого судового збору в розмірі 30 280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хумана Південь» (вул. Базарна, буд. 47, м. Одеса, 65048, код ЄДРПОУ 34737448).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370).

Повний текст рішення суду складено та підписано суддею 30 жовтня 2025 року.

Суддя С.О. Cтефанов

Попередній документ

131400950

Наступний документ

131400952

Інформація про рішення:

№ рішення:	131400951
№ справи:	420/18900/25
Дата рішення:	30.10.2025
Дата публікації:	03.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (19.12.2025)
Дата надходження:	25.11.2025
Предмет позову:	визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

07.07.2025 10:00	Одеський окружний адміністративний суд
05.08.2025 11:00	Одеський окружний адміністративний суд
13.08.2025 10:00	Одеський окружний адміністративний суд
03.09.2025 10:30	Одеський окружний адміністративний суд
10.09.2025 11:00	Одеський окружний адміністративний суд
03.10.2025 10:00	Одеський окружний адміністративний суд
14.10.2025 10:00	Одеський окружний адміністративний суд
20.10.2025 11:30	Одеський окружний адміністративний суд
23.10.2025 10:00	Одеський окружний адміністративний суд