Справа № 420/25412/25
30 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправними дії співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про затримання і доставку 09.05.2025 року ОСОБА_1 до приміщення ТЦК та СП, подальше позбавлення його волі і призов на військову службу;
- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 (начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення для проходження військової служби до військової частини;
- визнати протиправним та скасувати наказ (рішення) по стройовій частині про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 №133 від 11.05.2025 в частині призначення ОСОБА_1 на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки Військової частини НОМЕР_1 .
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача було протиправно затримано посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 та доставлено до приміщення цього ІНФОРМАЦІЯ_1 , де його протиправно тримали декілька днів і потім без належного проведено медичного огляду призвано на військову службу під час мобілізації. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2025 №133 ОСОБА_1 було призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 та з 12.05.2025 зараховано до списків частини. ОСОБА_1 був не згодний з затриманням, доставленням у ТЦК та СП, рішенням військово-лікарської комісії, його призовом та зарахуванням у списки військової частини та продовженням протиправного позбавлення його волі, через що були направлені скарги та заяви у компетентні органи в рамках адміністративного порядку та кримінального процесу. 30.05.2025 року група осіб, які протиправно позбавили волі та тримали ОСОБА_1 , відпустили його з військової частини, проте не прийняли заходів щодо скасування наказу про зарахування його до списків військової частини і наказу про призов. Вказані дії та рішення керівництва ІНФОРМАЦІЯ_3 та військової частини НОМЕР_1 є протиправними та підлягають скасуванню з поновленням порушених прав та законних інтересів ОСОБА_1
04.08.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що наказ командира військової частини по стройовій частині є розпорядчим документом з організації обліку особового складу у військовій частині, а не наказом командира (начальника) підлеглому (підлеглим), який віддається (усно або письмово) та виконується у зазначений термін відповідно до ст.ст. 35-38 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і за своєю суттю є завданням, поставленим перед підлеглим військовослужбовцем в процесі служби. А тому обов'язкове ознайомлення з наказом (по стройовій частині) військовослужбовця, якого зараховано на котлове забезпечення та призначено на певну посаду, керівними документами не передбачено. За цим фактом у військовій частині НОМЕР_1 призначено проведення службового розслідування, у подальшому матеріали службового розслідування спрямовано до ТУ ДБР у м. Миколаєві. У період проходження військової служби ОСОБА_1 з проханням ознайомити його з наказом (по стройовій частині) про зарахування на котлове забезпечення та призначення на посаду не звертався. Рапорт про звільнення з військової служби командуванню не подавав. Військова частина НОМЕР_1 - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Зарахувавши ОСОБА_1 на котлове забезпечення та призначивши на посаду - курсантом навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військова частина НОМЕР_1 діяла виключно у правовому полі, сумлінно дотримуючись вимог законодавства, протиправних дій відносно останнього не вчиняла.
Заяви чи клопотання від сторін не надходило.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Обставини справи.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 133 від 11.05.2025 року, на підставі Указу Президента України від 06 лютого 2025 року №4220-ІХ "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", мобілізаційного розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 з організації доукомплектування військовонавченим людським ресурсом військових частин (установ) Військово-Морських Сил Збройних Сил України №М/154/114/2/814дск від 30 квітня 2025 року, солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, призначено курсантом навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , та зараховано на котлове забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 11.05.2025 року.
30.05.2025 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 152 солдату ОСОБА_1 , курсанту навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 призупинено з 30.05.2025 року виплату грошового забезпечення за самовільне залишення військової частини відповідно до пункту 15 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та вислугу років та знято з котлового забезпечення з 31 травня 2025 року.
23.05.2025 року позивач подав рапорт ІНФОРМАЦІЯ_5 (в/ч НОМЕР_2 ) генерал-майору ОСОБА_2 щодо надання йому необхідного лікування у належних умовах у лікарні в місті Одеса та після лікування направити для проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності та можливості проходження військової служби.
23.05.2025 року позивач звернувся із скаргою до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо звільнення від протиправного позбавлення волі та повернення до міста Одеси, а також просив прийняти заходи щодо направлення його на лікування.
23.05.2025 року позивач звернувся із скаргою до Центральної військово-лікарської комісії при Збройних силах України щодо розгляду висновку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 та ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 , з прийняттям постанови відповідно до глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, з урахуванням документів наведених в цій скарзі та прийняти заходи для повторного мого обстеження і прийняттям за його результатами остаточного рішення.
24.05.2025 року позивач подав рапорт Командувачу Військово-морських сил щодо надання йому необхідного лікування у належних умовах у лікарні в місті Одеса та після лікування направити для проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності та можливості проходження військової служби.
25.05.2025 року позивач звернувся до Міністра оборони України із заявою щодо негайного звільнення від протиправного позбавлення волі у 241-му навчальному центрі морської піхоти ВМС ЗСУ.
26.05.2025 року позивач звернувся із скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо звільнення від протиправного позбавлення волі та притягнення винних у незаконному затриманні і позбавленні волі до встановленої законом відповідальності.
29.05.2025 року від секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшов лист в якому зазначено, що у разі наявності відомостей щодо порушень прав у районному ТЦК та СП, необхідно звернутися із заявою до відповідного обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, або оскаржити дії посадових осіб районного ТЦК та СП у судовому порядку.
28.05.2025 року представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із запитом щодо надання інформації про перебування позивача на військовому обліку.
Листом від 31.05.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_9 повідомив, що ОСОБА_1 являвся військовозобов'язаним, перебував на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_10 , підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав, військово-лікарською комісією був визнаний придатним для проходження військової служби, відповідно чого призваний та направлений до навчального центру.
Листом від 11.06.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що позивач за медичною допомогою до медичного пункту військової частини НОМЕР_1 не звертався, виписки та медичні документи не надавав. Рапорту щодо направлення на військово- лікарську комісію солдата ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 не надходило. Направлення на лікування та військово-лікарську комісію буде можливо після повернення солдата ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
Не погодившись із наказом про призов для проходження військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 ч.1 ст.106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який діяв і на час спірних правовідносин та діє на час розгляду справи.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (набрання чинності - 24 лютого 2022 року).
Згодом, строк проведення загальної мобілізації продовжувався Указами Президента України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч.9 ст.1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок», громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьма статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Абзацом другим частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина третя статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом пункту 7 цього Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Відповідно до пункту 8 Положення, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до абзацу 11 пункту 9 Положення (у редакції на момент спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Згідно із п.1.1 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
16 травня 2024 року постановою Кабінету Міністрів України № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560).
В Порядку № 560 визначено, зокрема і процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби (п.1).
Згідно п. 3 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
В п. 22 Порядку №560 зазначено, що резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування…. Резервісти та військовозобов'язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або…. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ.
В п. 25 Порядку №560 зазначено, що громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до п. 49 Порядку №560 у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Приписами п. 51 Порядку №560 передбачено, що перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися: зокрема і за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейськими.
В п. 47 Порядку №560 зазначено, що у разі відмови військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. У разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно п. 54 Порядку №560 у разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Приписами п. 54 Порядку №560 визначено, що у разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 5, ст. 409), або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному (крім резервістів та військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка. У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
У разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Положеннями Порядку №560 передбачено, що порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов'язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони (п.70). Медичний огляд резервістів та військовозобов'язаних може проводитися у закладах охорони здоров'я, що мають відповідний договір із НСЗУ за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік. (п. 71). Рішення щодо придатності резервіста та військовозобов'язаного для проходження військової служби за станом здоров'я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_11 . (п. 72).
Відповідно до п. 74 Порядку №560, військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті…. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
В п. 75 Порядку №560 зазначено, що придатність резервістів та військовозобов'язаних до військової служби за станом здоров'я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність резервістів та військовозобов'язаних до військової служби, подані ними скарги та об'єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також установлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду відповідно до вимог, визначених Міноборони.
Згідно п. 77 Порядку №560, рішення (постанову) військово-лікарської комісії щодо придатності резервіста або військовозобов'язаного до проходження військової служби під час мобілізації вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не пізніше ніж протягом наступного дня з дня надходження відповідного рішення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року № 280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 р. за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція 280).
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції 280, облік особового складу організовується і ведеться на підставі штатів (штатних розписів), наказів відповідних командувачів, командирів та начальників (далі - командир (начальник)) органів управління, військових частин, установ, у тому числі наказів по особовому складу, наказів по стройовій частині та інших документів з обліку особового складу.
В п.2. Розділу XII Інструкції № 280 зазначено, що військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції. Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.
Приписами п.30 розділу ІІ Інструкції № 280 передбачено, що виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється: зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини (п.п.1); прийняття і здача справ та посади (п.п. 4); внесення в облікові документи змін, які відбулися в персональних даних особового складу, за виключенням освіти, змін у сімейному стані (шлюб, народження дітей) (п.п. 11).
Згідно п.32 розділу ІІ Інструкції № 280 зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця (п.п.1)
Положеннями п. 3 Розділу XII Інструкції № 280 визначено, що військовослужбовці військової служб за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції. Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення. Наказ по стройовій частині розробляється на всі військові частини, що формуються та мають самостійний штат. Ці накази є підставою для визначення посадового становища військовослужбовцям, запису відповідних відомостей до облікових документів, видачі документів, що посвідчують особу військовослужбовця офіцерам військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Зазначені накази не дублюються наказами по особовому складу.
Відповідно до п. 14 Розділу II Інструкції № 280, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
При цьому зарахування до штату військової частини, переміщення (переведення) проходження військової служби та виключення зі штату військової частини здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини.
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), визначено порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до Положення № 1153/2008 за призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період… (п.2). Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України (п.5). Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (п.6). Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (п.7).
Згідно п.112 Положення № 1153/2008 військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення… Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
Приписами п. 242 Положення № 1153/2008 передбачено, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини здійснюється після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення.
Відповідно до статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
В п.п.2 п. 225 Положення № 1153/2008 зазначено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до пункт 233 Положення № 1153/2008, 233 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Висновки суду.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про затримання і доставку позивача до приміщення ТЦК та СП, подальше позбавлення його волі і призов на військову службу, суд зазначає наступне.
Суд підкреслює, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 7 квітня 2023 року № 318 «Про внесення змін до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», відповідно до якої абзац одинадцятий пункту 9 викладено в такій редакції: «здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку)».
В той же час, на момент спірних правовідносин приписи Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, діяли у редакції, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, а саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
В свою чергу, відповідно до пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921 (далі - Порядок № 921), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують та ведуть військовий облік на відповідній території, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у випадках, передбачених законодавством, організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників і військовозобов'язаних та персональних даних, які містяться в них та інше.
Постановою Кабінету міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 “Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (Порядок № 1487) визначено механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів, якими є:
для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
для військовозобов'язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Приписами п. 54 Порядку №560 визначено, що у разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 5, ст. 409), або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному (крім резервістів та військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка. У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
У разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, аргументи позивача щодо дій співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 про затримання і доставку позивача до приміщення ТЦК та СП, подальше позбавлення його волі і призов на військову службу, які він вважає такими, що підлягають визнанню незаконними та скасуванню, є необґрунтованими.
Згідно Порядку № 1487 військово-облікова спеціальність - це військова спеціальність військовозобов'язаного та військовослужбовця для його обліку та використання у військовій справі. Інформація про ВОС міститься у військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.09.2020 № 317 “Про затвердження переліків військово-облікових спеціальностей і штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу і тарифних переліків посад вищезазначених військовослужбовців (із змінами)» встановлені військово-облікові спеціальності (ВОС).
Відповідно до військового квитка позивача серії НОМЕР_3 , виданого 16.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_12 , у нього зазначається ВОС - № 100 код 915А, та розшифровується ВОС-100 - Стрілецькі та розвідувальні спеціальності, а код - 915А - стрілець, і передбачає військове звання - солдат.
Для громадян (військовозобов'язаних), які не проходили військову службу, згідно із розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України № 14682/*** від 19.05.2023, Директиви ІНФОРМАЦІЯ_13 № 764/1052/*** від 19.05.2023, Розпорядження Командувача ОК “ ІНФОРМАЦІЯ_14 » від 19.05.2023 № 2393/5/3/*310 направляються на курси перепідготовки та підвищення кваліфікації військових коледжів, навчальних центрів, загальновійськових полігонів, навчальних батальйонів резерву офіцерського складу.
Відповідно до вищезазначених документів Головнокомандувача Збройних Сил України категорично заборонено залучення особового складу, який не пройшов відповідну підготовку у навчальних центрах, загальновійськових полігонах, та навчальних батальйонах резерву офіцерського складу.
Під час розгляду справи суд встанови, що позивач 11.05.2025 року призваний на військову службу за мобілізацією та направлений в розпорядження до військової частини НОМЕР_4 .07.
Крім того, як вище було зазначено, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.09.2020 № 317 «Про затвердження переліків військово-облікових спеціальностей і штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу і тарифних переліків посад вищезазначених військовослужбовців» (зі змінами) передбачено штатні військові звання, в частині код-915 «стрілець» - штатне військове звання - «солдат».
Оскільки позивач є військовозобов'язаним, тому він може бути призваний на військову службу за мобілізацією, а присвоєння військового звання - “солдат» передбачено наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 № 317.
Згідно з ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Додатком № 1 до Порядку № 921 є Правила військового обліку призовників і військовозобов'язаних (Правила), пунктом 1 яких встановлено, що призовники і військовозобов'язані повинні, зокрема:
- перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ), за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих органах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України;
- не змінювати місце фактичного проживання (перебування) з моменту оголошення мобілізації, а у воєнний час не виїжджати з місця проживання без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідних керівників СБУ або Служби зовнішньої розвідки;
- особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади;
- подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право призовників на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, щодо обов'язку позивача дотримуватися правил військового обліку.
Відповідно до положень Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.
Враховуючи, що на час виникнення спірних правовідносин позивачу виповнилося повних 41 років та він перебував в статусі військовозобов'язаного, тому на підставі вказаних норм він був прийнятий на військову службу під час мобілізації.
Під час розгляду справи суд не встановив порушень відповідачами порядку призову позивача на військову службу за мобілізацією.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що співробітники ІНФОРМАЦІЯ_3 діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 (начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення для проходження військової служби до військової частини, суд зазначає наступне.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
У вітчизняній теорії права загальновизнано, що індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб'єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.
Індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 09 квітня 2019 року у справі №9901/611/18 та від 18 вересня 2019 року у справі №9901/801/18.
Рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб'єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі №813/38/16, від 27 лютого 2020 року у справі №440/569/19.
Окрім того, в абзаці четвертому пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
У контексті спірних відносин суд зауважує, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 є індивідуальними правовими актами, що вичерпав свою дію фактом призову позивача на військову службу, а також фактом зарахування ОСОБА_1 до складу військової частини, а відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу (рішення) по стройовій частині про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 №133 від 11.05.2025 в частині призначення ОСОБА_1 на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки Військової частини НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.05.2025 року № 133 на підставі Указу Президента України від 06 лютого 2025 року №4220-ІХ "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", мобілізаційного розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 з організації доукомплектування військовонавченим людським ресурсом військових частин (установ) Військово-Морських Сил Збройних Сил України №М/154/114/2/814дск від 30 квітня 2025 року, нижчепойменованих військовозобов'язаних, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зарахувати на котлове забезпечення по нормі згідно з каталогом продуктів харчування під час польового виходу (триразове харчування), додаткова вода бутильована згідно пункту 1 розділу 3 наказу МОУ від 29.04.2020 №140 з 12 травня 2025 року та призначити на посади 11 травня 2025 року: Солдата ОСОБА_1 - курсантом навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , встановити оклад за посадою в розмірі 2470 гривень на місяць 17.09.1984 3094123531 Прибув з ІНФОРМАЦІЯ_15 . Вищепойменованому особовому складу виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 633% місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Підстава: поіменний список від 09.05.2025 № 1601.
В ч. 4 п. 32 Розділу II Інструкції № 280 вказано, що зараховування до списків особового складу військової частини або виключення із них здійснюється із поіменним зазначенням кожного військовослужбовця в наказі по стройовій частині.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира військової військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.05.2025 року № 133.
Судом також встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які б вказували на наявність обґрунтованих підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби з військової частини НОМЕР_1 .
При цьому відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставами для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні вимог.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, ч. 1 ст. 77 КАС України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко
.