Справа № 420/28300/25
30 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити виплату грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 18 років позивач свідомо та добровільно став на захист України, склавши військову присягу, якій залишався вірним до моменту тяжкого поранення під час виконання бойових завдань. Його рішення було продиктоване патріотизмом, любов 'ю до України та готовністю захищати її до кінця.
Нині він проходить реабілітацію з метою відновлення та повернення до строю, проте у цей період особливо важливою є державна підтримка.
Виплата, на яку він має право, є не лише фінансовою допомогою, а й підтвердженням того, що держава пам'ятає та цінує своїх ветеранів.
Позивач проходив службу у НОМЕР_3 бригаді охорони громадського порядку імені князя ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_4 ) НГУ ще до початку повномасштабної агресії рф.
У 2022 році, не вагаючись, вдруге добровільно вступив до лав Національної гвардії України - вже у складі НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а потім ІНФОРМАЦІЯ_5 (« ІНФОРМАЦІЯ_6 », наразі 1-й корпус НГУ «Азов»).
Служив розвідником спеціального призначення, виконуючи бойові завдання на передовій. У бою отримав тяжке поранення, яке назавжди змінило його життя, призвело до інвалідності та змусило залишити службу за станом здоров'я за рішенням ВЛК.
Постановою КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби...», передбачено виплату одноразової винагороди в розмірі 1 мільйона гривень за тривале проходження служби в бойових умовах.
За час проходження військової служби, позивач брав участь в бойових діях, що підтверджується довідками про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з воєнною агресією РФ, службовим розслідуванням у формах Н-1 та Н-2, довідкою про обставини отриманого поранення, які затверджені військовою частиною НОМЕР_2 НГУ. 28.06.2023 року позивач отримав поранення.
Постановою медичної (військово-лікарської) комісії - Свідоцтво про хворобу №546/4, видане Медичною військово-лікарською комісією територіального органу МВС України в Одеській області, щодо визначення ступеня придатності до військової служби, на підставі статей 76-а, 78-6,62-в, 64-в, 23-в графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають придатність (непридатність) до військової служби у військовому резерві, затвердженого «Положенням про діяльність М(ВЛ)К МВС», наказом МВС України від 03.04.2017 №285 (зі змінами), позивач визнаний непридатним до військової служби. Відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенями тяжкості, затвердженого Наказом МОЗ України від 04.07.2007р. №370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.08.2007р. за №902/14169, поранення позивача відноситься до категорії тяжких травм, що підтверджується вказаним вище свідоцтвом про хворобу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України №313 від 21.10.2024 позивач був звільнений із військової служби за станом здоров'я.
18-та Регіональна військово-лікарська комісія підтвердила цей висновок 8 листопада 2024 року та виключила позивача з військового обліку, що є юридичним підтвердженням обмежень у продовжені військової служби.
Позивачем було подано декілька звернень до Головного управління Національної гвардії України щодо отримання грошової виплати.
Натомість позивач отримав лише загальне інформативне роз'яснення. Через нечіткість відповіді позивач звернувся до Міністерства оборони України, проте його звернення було переадресовано знову до ГУ НГУ. Згодом від Південного територіального управління НГУ (м. Одеса) позивач отримав офіційну відмову, що і стало підставою для звернення до суду.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 27.08.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 27.08.2025 у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про заміну неналежного відповідача відмовлено.
Клопотання представника ОСОБА_1 про залучення співвідповідача задоволено.
Залучено співвідповідача по справі №420/28300/25, а саме: Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
27.08.2025 за вхід.№88908/25 надійшла заява позивача про залучення додаткових доказів.
10.09.2025 року за вхід.№ЕС/94179/25 надійшов відзив на позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки відповідно поданої позовної заяви ОСОБА_1 виявлено, що громадянин ОСОБА_1 військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_7 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ) - не проходив взагалі.
З додатків до позовної заяви, а саме копій військового квитка серії НОМЕР_7 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , у розділі проходження військової служби відсутнє місце проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_7 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ).
Щодо надання відповідей ІНФОРМАЦІЯ_8 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ), повідомляємо, що відповідь ОСОБА_1 , була надана лише як роз'яснення щодо застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153.
З урахуванням вищезазначеного вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ) не вчинено жодних протиправних дії щодо Позивача.
Документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження» від 27.08.25 по справі №420/28300/25 надіслано одержувачу - Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 29.08.25 09:46.
Дата отримання судом повідомлення про доставлення до електронного кабінету: 29.08.25 10:39
Документ в електронному вигляді «Ухвала додаткові дії, що НЕ оскаржуються» від 27.08.25 по справі №420/28300/25 надіслано одержувачу - Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 29.08.25 09:23.
Дата отримання судом повідомлення про доставлення до електронного кабінету: 29.08.25 10:33.
У п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження відзив на позовну заяву не надано. На час розгляду справи відзив також не надано.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_8 , виданим 25.06.2025, орган видачі 5112.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_9 Національної гвардії України від 12.05.2022 №123, солдат запасу ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про мобілізацію». На момент призову ОСОБА_1 виповнилось 21 рік.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_9 від 20.01.2023 №21 солдат ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та переміщений наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.01.2023 №2 о/с для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 21.01.2023 №22 солдата ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення з 21 січня 2023 року.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №546/4 від 06.09.2024, ОСОБА_1 , солдат по мобілізації, місце служби, посада: розвідник-радіотелеграфіст 3 взводу роти розвідки спеціального призначення ВЧ НОМЕР_2 НГУ ІНФОРМАЦІЯ_10 , 28.06.2023р. отримав ВТ: ВОСП лівої підколінної ямки із значним дефектом м'яких тканин, пошкодженням судинно-нервового жмутку з плегією лівої стопи, часткову травматичну ампутацію І пальця лівої стопи; ВОСП м'яких тканин лівого плеча та спини.
Довідка командира частини про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України №6130 від 21.08.2023р. Посвідчення НОМЕР_10 , видане 06.07.2023 ГУ НГУ. Довідка командира про обставини травми №3/29/13-35 від 26.08.2023. Акти про нещасний випадок (поранення) ФН-І №382/23 від 26.08.2023р., ФН-5 від 26.08.2023р., Ф100 надана в ПХВ ВМКЦ ЦР «Юрківка».
Згідно свідоцтва про хворобу №6418 від 08.11.2024 (Додаток 11 до наказу МОУ №402) ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст.76 А графи ІІ Розкладу хвороб.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД №197223 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, поранення пов'язане із захистом Батьківщини (ступінь втрати працездатності 70%).
ОСОБА_1 є ветераном війни - особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи (п. 11 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_11 від 20.11.2021.
Також відповідно до посвідчення серії НОМЕР_10 від 06.07.2023 ОСОБА_1 є учасником бойових дій (п. 19 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Вказане також підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру ветеранів війни №20250507-00031852 від 07.05.2025.
Відповідно до електронного військово-облікового документу, сформованого за допомогою застосунку РЕЗЕРВ+, ОСОБА_1 виключений з військового обліку.
Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» підтверджено, що щодо ОСОБА_1 відсутні відомості: про притягнення до кримінальної відповідальності; про наявність незнятої чи непогашеної судимості; про розшук.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 21.10.2024 №313 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, звільнено з військової служби наказом командира військової частини НГ України від 30.09.2024 №72 о/с у відставку Збройних Сил України за станом здоров'я, відповідно до п.п. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 нагороджено відзнакою Президента України «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ» на підставі Указу Президента України від 05.08.2022 року №559/2022.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою щодо виплати грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11,02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» до Міністерства оборони України.
В свою чергу, Міністерство оборони України листом від 23.06.2025 №220/13/Вих.3ВГ/48241 заяву позивача направило до Національної гвардії України для надання відповіді заявнику.
Листом від 10.07.2025 №3/10/1/2-М-190-ЕП командування ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до умов постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» право на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень мають військовослужбовці, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, починаючи з 24.02.2022, брали безпосередню участь у бойових діях протягом не менше шести місяців та продовжують проходити військову службу станом на 13.02.2025 року. На день набрання чинності Постановою, Позивач був звільнений з військової служби.
Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст. 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».
Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини та громадянина може тільки судова система, яка діє виключно на засадах законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості тощо, в умовах незалежності і недоторканності суддів. Тому серед правових засобів захисту суб'єктивних прав і свобод людини та громадянина одним із найефективніших є судовий захист.
Судовий контроль за суб'єктами владних повноважень, які зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.
Спірним питанням у даній справі є наявність у позивача права на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», як особи звільненої з військової служби у відставку Збройних Сил України за станом здоров'я, відповідно до п.п. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» до набрання чинності вказаною постановою.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Відповідно до пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Як було встановлено судом, позивач у віці до 25 років (21 рік) був добровільно призваний по мобілізації для проходження військової служби під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій та у відповідності до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 отримав травму, пов'язану із захистом Батьківщини.
При цьому, суд зазначає, що Постанова №153 не містить жодних обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди колишніми військовослужбовцями за умови дотримання інших, передбачених умов.
Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД №197223 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, поранення пов'язане із захистом Батьківщини (ступінь втрати працездатності 70%).
ОСОБА_1 є ветераном війни - особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи (п. 11 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_11 від 20.11.2021.
Також відповідно до посвідчення серії НОМЕР_10 від 06.07.2023 ОСОБА_1 є учасником бойових дій (п. 19 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 21.10.2024 №313 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, звільнено з військової служби наказом командира військової частини НГ України від 30.09.2024 №72 о/с у відставку Збройних Сил України за станом здоров'я, відповідно до п.п. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Тобто, позивач був звільнений з військової служби з незалежних від нього обставин, а саме за станом здоров'я у зв'язку з наявністю інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення, так, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Суд зазначає, що тлумачення абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, у яких наявне захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), одержаних під час захисту Вітчизни, але за умови подальшого проходження ними військової служби (тобто визнання таких осіб придатними до військової служби), буде дискримінаційним відносно осіб, які отримали інвалідність, пов'язану із захистом Батьківщини та є непридатними до військової служби з незалежних від них обставин.
Частинами 1, 2 статті 24 Конституції України визначено загальний стандарт рівності та заборони дискримінації, що є важливим елементом забезпечення верховенства права. Так, цими нормами визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства", заява №36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення у справі "Ван Раалте проти Нідерландів" від 21 лютого 1997 року) (п.п. 48-49 рішення у справі "Пічкур проти України" від 07 листопада 2013 року, заява №10441/06).
Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об'єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року №14-рп/2004).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні" пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивну, обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належним та необхідним. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.
Таким чином, виплата грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» лише особам, у яких наявне захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), одержаних під час захисту Вітчизни, але за умови подальшого проходження ними військової служби (тобто визнання таких осіб придатними до військової служби), буде дискримінаційним відносно осіб, які отримали інвалідність, пов'язану із захистом Батьківщини та є непридатними до подальшої військової служби.
Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює захист від дискримінації при користуванні правами, визнаними у Конвенції. Відповідно до практики Суду принцип заборони дискримінації носить «фундаментальний» характер та покладений в основу Конвенції разом з верховенством права, цінностями толерантності та суспільного миру («S.A.S. проти Франції» (S.A.S. v. France) [ВП], 2014, § 149; «Стрейн та інші проти Румунії» (Strгin and Others v. Romania), 2005, § 59).
Крім того, такий захист доповнюється статтею 1 Протоколу №12 до Конвенції, яка загалом забороняє дискримінацію при користуванні будь-яким правом, передбаченим законом.
Заборона дискримінації застосовується до тих додаткових прав, які підпадають під загальний обсяг застосування будь-якої статті Конвенції, щодо яких Держава добровільно вирішила забезпечувати захист («Фабіан проти Угорщини» (Fбbiбn v. Hungary) [ВП], 2017, §112; «Біао проти Данії» (Biao v. Denmark) [ВП], 2016, §88; «Іззетін Доган та інші проти Туреччини» (Эzzettin Doрan and Others v. Turkey) [ВП], 2016, §158; «Карсон та інші проти Сполученого Королівства» (Carson and Others v. the United Kingdom) [ВП], 2010, §63; «Є.Б. проти Франції» (E.B. v. France) [ВП], 2008, § 48; «Х та інші проти Австрії» (X and Others v. Austria) [ВП], 2013, § 135; «Дженовезе проти Мальти» (Genovese v. Malta) 2011, §32; «Бікман та інші проти Бельгії» (Beeckman and Others v. Belgium) (ухв.), 2018, §19).
У спірних правовідносинах Кабінет Міністрів України з метою підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану прийняв постанову №153, якою установив додаткові права для громадян України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, на які, на переконання суду, має право і позивач.
Стаття 1 Протоколу №12 поширює обсяг захисту не лише на «будь-яке передбачене законом право», а й навіть ширше («Союз церков «Слово життя» та інші проти Хорватії» (Savez crkava “Rijeи ћivota» and Others v. Croatia), 2010, §104). Це походить з частини 2 вказаного положення, де також зазначено, що ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади.
Формою непрямої дискримінації можуть бути непропорційно негативні наслідки загальної політики або заходів, які хоч і сформульовані нейтральними термінами, мають особливий дискримінаційний вплив на конкретну групу («Біао проти Данії» (Biao v. Denmark) [ВП], 2016, §103; «Д.Г. та інші проти Чеської Республіки» (D.H. and Others v. the Czech Republic) [ВП], 2007, §184; «Сампаніс та інші проти Греції» (Sampanis and Others v. Greece), 2008, § 67). Хоча політика або заходи, про які йдеться, можуть не бути спрямовані на конкретну групу, проте вони можуть непрямо дискримінувати таку групу («Г'ю Джордан проти Сполученого Королівства» (Hugh Jordan v. the United Kingdom), 2001, § 154; «Хогендейк проти Нідерландів» (Hoogendijk v. The Netherlands) (ухв.), 2005). Непряма дискримінація не обов'язково вимагає дискримінаційного наміру («Біао проти Данії» (Biao v. Denmark) [ВП], 2016, §103; «Д.Г. та інші проти Чеської Республіки» (D.H. and Others v. the Czech Republic) [ВП], 2007, §184). Крім того, непряма дискримінація може виникнути з нейтральної норми («Хогендейк проти Нідерландів» (Hoogendijk v. the Netherlands) (ухв.), 2005), з de facto ситуації («Зарб Адамі проти Мальти» (Zarb Adami v. Malta), 2006, § 76) або з політики («Тапаєва та інші проти Росії» (Tapayeva and Others v. Russia), 2021, § 112).
Відтак, з огляду на викладене, оцінюючи правомірність дій відповідача, з урахуванням принципу заборони дискримінації, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, та доходить висновку, що відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка викладена у листі від 10.07.2025 №3/10/1/2-М-190-ЕП, у визнані права ОСОБА_1 на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» є протиправною.
Щодо зобов'язальної частини позовних вимог суд зазначає наступне.
На виконання Постанови КМУ №153 від 11.02.2025 Міністром оборони України видано Окреме доручення від 26.09.2025 №5601/уд, яким визначено алгоритм дій щодо отримання відповідних документів, які підтверджують право військовослужбовця на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, та порядок виплати такої винагороди (шляхом внесення змін до наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Також в Окремому дорученні зазначено, що виплата винагороди військовослужбовцям проводиться за місце проходження служби.
Отже, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням вимог Окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити виплату грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у визнанні права ОСОБА_1 на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням вимог Окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_12 )
ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_13 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_11 )
Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 )
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА