Справа № 420/27682/25
29 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області яка полягає у неприйнятті заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 06.08.2025 року; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти рішення щодо прийняття заяви ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є громадянином Республіки Таджикистан та відповідачем протиправно не прийнята 06.08.2025 року його заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту під час особистого відвідування приміщення відповідача 06.08.2025 року, та відповідно рішення щодо його заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зазначене свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Ухвалою суду від 19 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третьої особи - Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в Одеській області. Відмовлено представнику позивача у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 29.10.2025 року відмовлено з задоволенні клопотання представника позивача про об'єднання справ.
Відповідач надав до суду відзив у якому вимоги не визнав та вказав, що позивач 09.01.2024 року звертався до відповідача із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту , та 25.07.2024 року ДМС прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту. Вказане рішення було оскаржено до суджу та у задоволенні вимог відмовлено. Позивач особисто до відповідача із заявою не звертався. На адвокатський запит який надійшов на електрону адресу ГУ ДМС в Одеській області від 06.08.2025 року разом із заявами про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового чи тимчасового захисту надано відповідь листом від 12.08.2025 року №К-565/6-5101-25/5100.5.1/8242-25. Та адвокатський запит не може розцінюватися як особисте звернення позивача в контексті Закону України «Про біженців та осіб які потребуються додаткового або тимчасового захисту» та наказу №649. Разом із тим позивач не позбавлений права реалізувати свій намір та особисто подати заяву у встановленому законом порядку. Враховуючи вищевикладене, ГУ ДМС в Одеській області не було допущено бездіяльності, оскільки на адвокатський запит була надана письмова відповідь у визначений законом строк, а вимога позивача зобов'язати ГУ ДМС в Одеській області прийняти заяву є юридично неможливою, адже відсутній предмет для розгляду - заява у встановленому законом порядку так і не була подана.
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 є громідянином Таджикистану 2005 року народження.
09.01.2024 позивач звернувся до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
25.07.2024 ДМС прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Зазначене рішення позивач оскаржив в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 по справі № 420/37107/24 ОСОБА_1 відмовлено в задоволені позову.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 по справі № 420/37107/24 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 - без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями позивач подав касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного суду від 30.07.2025 по справі № 420/37107/24 касаційну скаргу ОСОБА_2 який діє в інтересах громадянина Таджикистану на установчі дані ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 по справі № 420/37107/24 повернуто особі, яка її подала.
Як встановлено судовим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2025 по справі № 522/17834/25: « 06.08.2025 року співробітниками ГВКР УСБУ в Одеській області спільно з співробітниками ГУДМС в Одеській області виявлено за адресою: АДРЕСА_1 , та доставлено до ГУДМС в Одеській області особу, яка назвалася громадянином Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . У цей же день, 06.08.2025 року о 13 год. 46 хв. відповідача затримано, про що оформлено протокол про адміністративне затримання Серії №МОД 000321 відповідно до частини 2 статті 263 КУпАП, з метою встановлення особи та/або з'ясування обставин правопорушення.
В результаті проведеної перевірки щодо законності перебування на території України встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Таджикистану, прибув в Україну 06.08.2017 через КПП «Конотоп». В січні 2024 року відповідач звертався до ГУДМС із заявою про надання міжнародного захисту. Вказана заява була залишена без задоволення, у наданні відповідачеві статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, відмовлено, а правомірність відповідного рішення органу міграційної служби підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили в адміністративній справі №420/37107/24.
На момент виявлення та затримання у громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні документи, які дають право перебувати на території України на законних підставах, а також дійсний паспортний документ, або документ, який дає право на виїзд з України, відповідач не має постійно зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування.
06.08.2025 ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення № 5101100100000512 про примусове видворення з України громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі рішення ГУ ДМС в Одеській області від 06.08.2025 року №5101100100000512 громадянин Таджикистану на установчі дані ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , поміщений до ДУ «Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України», як такий, що незаконно перебуває на території України, та з метою забезпечення рішення про примусове видворення за межі території України.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси по вищевказаній справі від 08 серпня 2025 року адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задоволено.
Затримано громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців по 05.02.2026 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Вказане рішення було оскаржено та залишено апеляційним судом без змін.».
Адвокатом Казнєвським В.О. на підставі ордера від 06.08.2025 року на надання ОСОБА_1 правничої допомоги у ГУ ДМС України в Одеській області засобами електронної пошти направлена на адресу відповідача заява у якій він вказав, що 06.08.2025 року позивач та його батьки разом з неповнолітніми дітьми прибули особисто до канцелярії ГУ ДМС України в Одеській області для подачі заяв про визнання біженцями або особою, яка потребує захисту та співробітники відповідача забрали заяви з додатками без належної реєстрації та відмовили усно пояснивши, що рішення буде прийматися після відвідування Управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії ГУ ДМС України в Одеській області після чого працівники Управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії ГУ ДМС України в Одеській області доставили їх до Управління не дочекавшись реєстрації поданої заяви. В зв'язку з чим він просив відповідача прийняти, зареєструвати та розглянути заяви в т.ч. позивача та надати їй належну оцінку у відповідності до чинного законодавства.
До своєї заяви адвокат додав копію заяви-анкети про визнання біженцем чи особою з додатковим або тимчасовим захистом ОСОБА_1 , копію ордера та копію свідоцтва про зайняття адвокатської діяльністю.
На вказаний адвокатський запит, який надійшов на електрону адресу ГУ ДМС в Одеській області від 06.08.2025 року відповідачем надано відповідь листом від 12.08.2025 року №К-565/6-5101-25/5100.5.1/8242-25 у якому зазначено наступне: « 06.08.2025 року, в момент відвідування Управління членами родини ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) у супроводі представника ГО «Десятого квітня», встановлені такі істотні факти.
1. ОСОБА_6 , 1979 р.н. одночасно є громадянином РФ на установчі дані ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зазначений факт встановлено судовими органами влади,' є обов'язковим для виконання, див. ст. 129-1 Основного Закону України), але чомусь зазначене не враховується ГО «Десятого квітня» у відповідних матеріалах адвоката.
2. Усім членам родини ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), визначених у листі від 06.08.2025 року, відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту через відсутність умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI. Така позиція підтримана судовими органами влади (див. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025року за судовою оправою 420/37097/24). Тобто, на підставі ст. 17 Закону № 3671-VI та п.6.10. наказу N° 649, право на повторне звернення не поширюється на членів зазначеної родини.
3. Як було зазначено вище, чинним Законом № 3671-VI не передбачено право на перебування шукачів захисту в декількох процедурах сфери міжнародного захисту. За таких умов незрозумілою є позиція ГО «Десяте квітня» щодо супроводу членів родини ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) до. управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції саме 06.08.2025 року. Так, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, лише 06.08.2025 року (час не встановлено) зареєстровано та надано доступ до ухвали Верховного суду України від 04,08.2025 року за судовою справою 420/37097/24 (адміністративне провадження № К/990/28494/25), якою касаційна скарга представника в інтересах шукачів захисту повернута. При цьому, в Ухвалі ВСУ визначено, що заявники мають право на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Тобто, судова процедура станом на 06.08.2025 року фактично не перебувала на завершальному етапі. На такій позиції; неодноразово наполягали представники ГО «Десяте квітня» при підготовці касаційних скарг на адресу Верховного суду України від червня та липня п.р., низки заяв про продовження строків довідок про звернення за захистом в Україні, тощо. Враховуючи викладене, Головне управління дійшло такого висновку: шляхом дотримання ст.19 Конституції України через відсутність права на повторне звернення родини ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), що передбачено у ст. 17 Заходу № 3 671-VI, - порушення в контексті недопущення до реєстрації заяв від іноземців не виявлені.».
Позивач не погодився із неприйняття заяви про надання статусу біженця або особою, яка потребує додаткового захисту відповідачем та звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, визначено Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі по тексту - Закон № 3671-VI) біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI, додатковий захист це форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, які загрожують їх життю, безпеці чи свободі.
Пунктом 13 статті 1 Закону № 3671-VI встановлено, що особа, яка потребує додаткового захисту, особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Згідно з частинами першою і другою статті 5 Закону № 3671-VI, особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Частиною п'ятою статті 5 вищевказаного Закону передбачено, що особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися (частина 6 стаття 5 Закону № 3671-VI ).
Інших підстав відмови у прийняття документів від особи іноземця чинне законодавство України не містить.
Процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначають Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №649, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884 (далі по тексту - Правила №649).
Відповідно до пункту 2.1 Правил №649 уповноважена посадова особа органу міграційної служби, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом:
а) встановлює особу заявника;
б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1) (далі - журнал реєстрації осіб);
в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов'язки, а також про наслідки невиконання обов'язків;
г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв'язку;
ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
д) з'ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні);
е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви;
є) проводить дактилоскопію заявника;
ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи;
з) роз'яснює порядок звернення за безоплатною правовою допомогою мовою, яку розуміє заявник.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.4, 2.5 Правил № 649 рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа.
У разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом (додаток 2). Після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС: видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 3); під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб.
У разі використання заявником права на оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає такому заявникові під підпис довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні (додаток 4). Довідка видається строком на три місяці з подальшим тримісячним продовженням строку її дії на весь час розгляду скарги. Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є копія скарги на рішення територіального органу ДМС з підтверджуючими документами її відправлення або у випадку оскарження в судовому порядку копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформленої судової повістки. У випадку оскарження рішення в судовому порядку подальше тримісячне продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні здійснюється після отримання письмової інформації про стан розгляду справи в суді від юридичної служби територіального органу ДМС.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 3671-VI рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на теперішній час.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач прибув 06.08.2025 року разом із адвокатом Казнєвським В.О. до канцелярії ГУ ДМС України в Одеській області розташованого за адресою м.Одеса вул. Преображенська, 44 для подачі заяви про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та працівниками відповідача було відмовлено у реєстрації заяви та доказів того, що заява була прийнята канцелярією відповідача матеріали справи не містять, так само відповідачем не надано доказів того, що працівниками відповідача не було відмовлено у реєстрації заяви (матеріали службового розслідування та інше за перевіркою відомостей зазначених у заяві адвоката від 06.08.2025 року), а тому суд вважає, відповідачем не спростовано належними доказами тверджень адвоката щодо відмови працівниками відповідача у реєстрації заяви позивача 06.08.2025 року, а тому суд вважає доведеним те, що відповідач допустив протиправні дії (а не бездіяльності як вказує помилково позивач), щодо відмови у прийнятті та реєстрації заяви позивача від 06.08.2025 року про надання статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту, а тому в цій частині вимоги підлягають задоволенню шляхом -визнання протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови у прийнятті 06.08.2025 року від ОСОБА_1 заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Щодо вимог зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти рішення щодо прийняття заяви ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884 суд зазначає наступне.
Як зазначено у заяві адвоката від 06.08.2025 року направленою до відповідача «Оригінали заяв-анкет будуть надані після призначення дати прийому заяви про визнання біженцем під час особистого прийому», що свідчить проте, що заява позивача про надання статусу біженця у відповідача відсутня.
Згідно статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3671-VI оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.
Відповідно до п. 2.1 Розділу II наказу № 649 встановлено, що уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом:
а) встановлює особу заявника;
б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов'язки, а також про наслідки невиконання обов'язків;
г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв'язку;
ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
д) додаткового захисту.
Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви;
є) проводить дактилоскопію заявника;
ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи;
з) роз'яснює порядок звернення за безоплатною правовою допомогою мовою, яку розуміє заявник.
На даний час позивач перебуває за рішенням суду у Державній установі «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС» про що зазначено позивачем у позові та не заперечується відповідачем.
Відповідно до п. 13 розділу III Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі-Інструкція), у разі звернення іноземця або особи без громадянства до адміністрації ПТПІ про передачу заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, для розгляду територіального органу ДМС, на території обслуговування якого знаходиться ПТПІ, адміністрація ПТПІ того ж дня надсилає заяву реєстрованим поштовим відправленням до територіального органу ДМС із одночасним повідомленням цього органу засобами електронних комунікацій. Копія повідомлення про відправлення заяви іноземця або особи без громадянства та електронного листа долучається до особової справи особи.
Відповідно до п.31 розділу II Інструкції, у кожній житловій будівлі ПТПІ, де проживають іноземці та особи без громадянства, у доступному місці розміщуються стенди з інформаційними матеріалами (правила внутрішнього розпорядку, правила перебування іноземців та осіб без громадянства в ПТПІ, підписані директором ПТПІ або посадовою особою, яка виконує його обов'язки; матеріали щодо прав та обов'язків осіб, що утримуються; контакти центрів з надання безоплатної правничої допомоги; бланки заяви-анкети про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; інформація про телефони довіри, керівний склад ПТПІ; інформація про територіальні органи ДМС, суду, прокуратури та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) державною мовою та мовами, зрозумілими іноземцям та особам без громадянства.
Таким чином, враховуючи те, що заява позивача від 06.08.2025 року не була прийнята відповідачем у передбаченому законом порядку та відсутня у відповідача, то у суду відсутні правові підстави зобов'язувати відповідача прийняти рішення щодо прийняття заяви, яка ним фізично не була прийнята та відповідні дії при її прийнятті встановлені п.1 Розділу II наказу № 649 не проведені, та суд не може перетягувати .
Проте суд враховує, що позивач наразі має можливість особисто звернутися із заявою у спосіб, визначений законодавством, а саме п.3 п. 3 розділу III Інструкції №.
Також суд зазначає, що дискреція це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб'єктів.
Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зв'язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
Тому після надходження від позивача заяви про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту відповідач повинен прийняти рішення щодо прийняття заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови прийняти 06.08.2025 року від ОСОБА_1 заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 (Державна установа “Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС» що знаходиться за адресою: вул. Європейська, 1, с. Мартинівське, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 56525).
Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) код ЄДРПОУ 37811384.
Суддя Е.А.Іванов