Справа № 420/36723/25
29 жовтня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділ контролю та моніторингу за станом території району Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради (вул. Князя Володимира Великого, 106, каб. 211, м. Одеса, 65025), третя особа без самостійних вимог Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради (вул. Князя Володимира Великого, 106, м. Одеса, 65025) про визнання протиправним та скасування припису, -
До суду до подання позову надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони Пересипській районній адміністрації Одеської міської ради та особам за її розпорядженням вчиняти дії, спрямовані на демонтаж металевих конструкцій у вигляді контейнерів, що розташовані по АДРЕСА_2 , що належить йому - ОСОБА_1 .
У заяві позивач зазначив, що йому як власнику металевих конструкцій у вигляді контейнерів, що розташовані по АДРЕСА_2 , був вручений прийнятий відповідачем припис №ПерРА000295 від 24.10.2025 року, який він вважає протиправним тому звернеться до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Також зазначив, що очевидними є ознаки протиправності оскаржуваного припису, так як він не вчинив дій щодо самовільного зайняття та використання земельної ділянки, тим самим не порушив п.п. 9.1.20 Правил благоустрою території міста Одеси, оскільки займає земельну ділянку на підставі цивільно-правових домовленостей із ТОВ «ДВІН А». Територія земельної ділянки, на якій розташовані металеві конструкції, була відведена ще в 1995 році Акціонерному товариству відкритого типу «Тесіко» (правонаступник ТОВ «ДВІН А»), яку останній орендує по теперішній час.
Вказує, що керівництво ТОВ «ДВІН А» поки що не змогло знайти відповідний договір на підтвердження законності прав користування, проте його укладення та чинність на теперішній час підтверджуються знайденою копією Плану відводу земельної ділянки розміром 8385 км.м. та актуальними відомостями з Публічної кадастрової карти, де зазначені межі земельної ділянки. Оскільки з 2020 року він орендує у ТОВ «ДВІН А» складське приміщення на зазначеній земельній ділянці, а так само зберігає в межах земельної ділянки металеві конструкції у вигляді контейнерів, останнє керівництво ТОВ «ДВІН А» дозволяє за усною домовленістю.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст.151 КАС України встановлено, зокрема, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
У той же час забезпечення адміністративного позову не є самостійним способом захисту порушеного права, та не повинне призводити до вирішення позовних вимог або досягнення іншої мети, не пов'язаної із забезпеченням права особи до вирішення справи по суті.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, судом встановлено, що підставою для зупинення дії припису заявник визначає його очевидну протиправність, але в обґрунтування наводить мотиви протиправності оскаржуваного припису.
При цьому, у заяві про забезпечення позову заявник зазначив, що предметом позову є визнання протиправним та скасування припису №ПерРА000295 від 24.10.2025 року.
Таким чином, питання пов'язані з вимогами позивача щодо протиправності припису №ПерРА000295 від 24.10.2025 року - є предметом доказування у даній справі.
Суд вважає, що у разі задоволення заяви позивача про забезпечення позову, суд фактично надасть оцінку обставинам справи без розгляду справи по суті, що не відповідає завданню та меті правового інституту забезпечення позову.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі №826/7496/18, від 20.01.2021 року у справі №ЗПП/320/23/20 забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, як підстави для забезпечення позову, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії (п.25-29 постанови від 20.01.2021 року)
ОСОБА_1 не надано до суду будь-яких об'єктивних доказів, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує, саме, очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.150, 151,152,154,248 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони Пересипській районній адміністрації Одеської міської ради та особам за її розпорядженням вчиняти дії, спрямовані на демонтаж металевих конструкцій у вигляді контейнерів, що розташовані по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва