Справа № 420/36227/25
29 жовтня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В.,
розглянувши матеріали:
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 01.02.2023 року по 25.11.2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року - 1762 гривень, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 грошового забезпечення.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 грошового забезпечення за лютий місяць 2023 року.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.02.2023 по 25.11.2023 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначеного на 01 січня 2023 року відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за лютий місяць 2023 року.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, на суму невиплаченого в повному обсязі грошового забезпечення за період з 25.11.2023 року по день фактичної виплати перерахованої суми грошового забезпечення.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), зокрема, частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно з Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Вирішуючи питання щодо застосування ст.233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у справі за позовом особи до військової частини про визнання дій та бездіяльності протиправними, Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23 дійшов таких висновків:
- якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст. 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце в період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст. 233 КЗпП України в попередній редакції; у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»;
- з урахуванням п. 1 гл. XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст. 233 КЗпП України, почався 1 липня 2023 року.
Предметом спору в цій справі є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця за період із 01.02.2023 по 25.11.2023.
Спірні правовідносини охоплюють часові проміжки після внесення змін до ст. 233 КЗпП України.
Період з 01.02.2023 по 25.11.2023 регулюється чинною редакцією ст. 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року, КЗпП України доповнено гл. XIX «Прикінцеві положення», зокрема п. 1 якої передбачає продовження строків, визначених ст. 233 цього Кодексу на строк дії карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24:00 год 30 червня 2023 року карантин скасовано.
Тому, з урахуванням цих правових актів, відлік тримісячного строку звернення до суду з цим позовом за період з 01.02.2023 по 30.06.2023 року почався 1 липня 2023 року та сплинув 30 вересня 2023 року.
У частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за липень 2023 року (з 01.07.2023 року по 31.07.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.11.2023 року.
У частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за серпень 2023 року (з 01.08.2023 року по 31.08.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.12.2023 року.
У частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за вересень 2023 року (з 01.09.2023 року по 30.09.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.01.2024 року.
У частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за жовтень 2023 року (з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.02.2024 року.
У частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за листопад 2023 року (з 01.11.2023 року по 25.11.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 26.02.2024 року.
Суд наголошує, що звернення представника позивача із запитом від 11.09.2025 року не змінює дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися по порушення своїх прав.
Разом з тим, позивач звернувся до суду з даним позовом 24.10.2025 року.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка вмотивована, зокрема, внесенням змін до законодавства щодо вказаної категорії справ.
Також позивач вказав, що повідомлення про суми та порядок нарахування грошового забезпечення позивач не отримав від відповідача до даного часу. З 03.10.2022 і по теперішній час продовжує проходити військову службу в іншій військовій частині, про що свідчать відомості з його військового квитка, відтак його можливості щодо вільного розпорядження своїм часом є суттєво обмеженими порядком проходження військової служби, що обмежує його право на звернення за фаховою допомогою.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та наявності підстав для його поновлення з урахуванням вказаних доводів позивача, суд враховує наступне.
Обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин, незалежних від сторони, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Суд зауважує, що під час виключення зі списків військової частини військовослужбовець отримує грошовий атестат, в якому відображено усі нараховані та виплачені йому види грошового забезпечення. Отже, з часу отримання грошового атестату від військової частини НОМЕР_1 позивач вважається обізнаним про суми виплаченого йому грошового забезпечення.
Крім того, грошове забезпечення, крім одноразових видів, позивач отримує щомісячно, а отже, отримавши виплату за відповідний місяць за період з лютого 2023 по листопад 2023, позивач міг дізнатися у ФЕС частини про нараховані суми та складові грошового забезпечення.
Щодо посилань позивача у заяві на продовження проходження ним служби в іншій військовій частині суд зауважує, що саме по собі проходження військової служби не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Слід враховувати особливості її проходження, зокрема, участь у виконанні бойових завдань, інші обставини, які об'єктивно перешкодили зверненню до суду з позовом. Проте, обґрунтування існування таких об'єктивних перешкод позивач у заяві не наводить та доказів на їх підтвердження не надає.
При цьому, із записів у військовому квитку позивача не зрозуміло, в якій військовій частині та в який період позивач проходив службу після 25.11.2023 року, наявні записи про перебування позивача солдатом резерву з 03.12.2023 (без зазначення кінцевої дати) у в/ч НОМЕР_2 та з 6 по 8 лютого 2025 у в/ч НОМЕР_3 . До наступного місця служби - в/ч НОМЕР_4 позивач потрапив лише 09.02.2025 року.
Щодо посилань позивача на зміни у законодавстві суд зазначає, що з часу внесення змін до ст.233 КЗпП України минуло більше трьох років, у спірному періоді зазначені зміни вже існували та на час виключення позивача зі списків особового складу відповідача підлягали застосуванню із закінченням карантину.
Щодо тверджень позивача з посиланням на рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025 року, про те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 через визнання протиправним та нечинним пункту 2 Постанови № 481 не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, суд зауважує, що нормативно-правовий акт у разі визнання його протиправним та нечинним втрачає чинність з моменту набрання рішенням суду законної сили. До того ж, з часу оприлюднення вказаного судового рішення минуло майже 4 місяці.
Тому суд не вважає поважними наведені у заяві причини пропуску строку звернення до суду та вбачає підстав для поновлення позивачу цього строку.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, суд вважає, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху та роз'яснює позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з вказівкою інших поважних причин його пропуску.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 256, 293 КАС України, суд,
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 звернення до суду з даним позовом.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява в частині вказаних позовних вимог буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.В. Андрухів