Іменем України
30 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/6374/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа - Солом'янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), третя особа - Солом'янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - третя особа), в якому просить:
-визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу № Ф-6071-17У від 08 травня 2019 року;
-стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача збитки у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 15000 грн;
-стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмір 1984,80 грн та судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 744,30 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , 23.03.2001 зареєструвався у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань за №2000730170000062527, та відкрив КВЕД , 62.01 Комп'ютерне програмування (основний).
З того часу по 2002 рік позивач здійснював підприємницьку діяльність, однак, діяльність не приносила прибутку, тому вирішив її припинити.
Позивач подав необхідні документи до Солом'янського відділу ДПС, де представники останнього повідомили, що потрібно ще деякий час показувати нульовий дохід та підприємницьку діяльність як фізичної особи-підприємця буде припинено.
Позивач зазначив, що зробив все так, як було сказано спеціалістом Солом'янського відділу ДПС та вважав, що у нього відсутній обов'язок зі сплати податків, зборів та обов'язкових платежів.
Підприємницька діяльність позивачем не здійснювалась, впродовж цього періоду, позивач був працевлаштований, відповідно здійснював трудову діяльність як найманий працівник.
30.12.2021 позивач побачив, що заблоковано заробітну картку.
Після деяких спроб з'ясувати ситуацію, що виникла, позивач дізнався, що на банківську картку було накладено арешт в рамках виконавчого провадження №61729300 відкритого 07.04.2020 державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Із Єдиного реєстру боржників позивачу стало відомо, що кошти на користь держави стягуються в межах виконавчого провадження №61729300, відкритого 07.04.2020, однак, на адресу позивача не було направлено постанову про відкриття зазначеного виконавчого провадження, про його існування також не було відомо до моменту накладення арешту на заробітну картку.
Зазначене виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки), винесеної ГУ ДПС у м. Києві, якою з позивача стягується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску.
Проте, зазначена вимога про сплату боргу позивачу не надсилалась, про наявність боргу у розмірі 37788,74 грн позивачу не було відомо до моменту накладення арешту на заробітну картку.
07 лютого 2022 року позивач звернувся на адресу ГУ ДПС у м. Києві з заявою про надання примірника вимоги про сплату боргу № Ф-6071-17У від 08 травня 2019 року.
Вимога про сплату боргу № Ф-6071-17У від 08 травня 2019 року була отримана позивачем 18.02.2022.
Позивач вважає, що вимога про сплату боргу № Ф-6071-17У від 08 травня 2019 року Головного управління ДПС у м. Києві є протиправною та такою, що порушує його права, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Відповідачем до Окружного адміністративного суду міста Києва надіслано відзив, в обґрунтування якого зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Оскаржувана вимога була сформована (надіслана) відповідачем правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства, а наведені позивачем доводи не дають підстав для її скасування. При цьому відповідач наголошує, що у спірний період позивач мав статус платника єдиного внеску як фізична особа-підприємець.
Також відповідач зазначив, що в позовній заяві позивач наголошує, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) не отримував, а дізнався про неї лише із відповіддю на звернення до Головного управління ДПС у місті Києві від 10.02.2022. Втім, відомості, які містяться у позовній заяві, не узгоджуються між собою, оскільки до копії вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 08.05.2019 № Ф-6071-17 ОСОБА_1 додає копію конверту із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та довідку про повернення поштового відправлення за закінченням встановленого строку зберігання. Зі змісту вищезазначеного, можливо встановити, що оскаржувана вимога надсилалась позивачу 11.05.2019 на його податкову адресу, а саме: АДРЕСА_1 , із відміткою «вимога ЄСВ травень 2019», а тому є належним чином врученою у розумінні Інструкції № 449.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 справу прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропоновано сторонам протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали надіслати суду через підсистему "Електронний суд" додаткові письмові пояснення по справі та відповідні докази разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) іншій стороні копії письмових пояснень та доданих до них документів.
Запропонувати позивачу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали висловити думку шляхом надання відповідних письмових пояснень через підсистему "Електронний суд" щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Станом на дату розгляду справи по суті сторонами додаткові письмові пояснення по справі та відповідні докази не надано.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Згідно з інформаційними системами ДПС України, доступних до перегляду на рівні Головного управління ДПС у м. Києві, ОСОБА_1 з 23.03.2001 (дата державної реєстрації) по 05.01.2022 (дата державної реєстрації припинення) перебував на обліку за основним місцем обліку в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДПС у м. Києві як ФОП, платником обрано загальну систему оподаткування. В інтегрованій картці ФОП за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017 рік та щоквартальні нарахування за період з І кварталу 2018 року по IV квартал 2020 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць згідно з обраних систем оподаткування в сумі 37788,74 грн, а саме: - за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн; I-IV квартали 2018 року по термінах сплати: 19.04.2018 (2457,18 грн), 19.07.2018 (2457,18 грн), 19.10.2018 (2457,18 грн), 21.01.2019 (2457,18 грн); I-IV квартали 2019 року по термінах сплати: 19.04.2019 (2754,18 грн), 19.07.2019 (2754,18 грн), 21.10.2019 (2754,18 грн), 20.01.2020 (2754,18 грн); I-IV квартали (січень-лютий, червень-листопад) 2020 року по термінах сплати: 21.04.2020 (2078,12 грн), 20.07.2020 (1039,06 грн), 19.10.2020 (3178,12 грн), 19.01.2021 (2200,00 грн).
За вищезазначений період ОСОБА_1 сплату єдиного внеску за кодом платежу 71040000 не здійснював. У зв'язку з несплатою нарахованих сум єдиного внеску за кодом платежу 71040000, в ІКП ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 37788,74 гривень. ФОП ОСОБА_1 за вищенаведений період звітність до податкового органу не подавав.
08.05.2019 ГУ ДПС у м. Києві прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму боргу платника єдиного внеску станом на 30 квітня 2019 року у сумі 21030,90 грн, у т.ч. недоїмка: 21030,90 грн, штрафи: 0,00 грн та пеня 0,00 грн.
Вищевказану вимогу направлено відповідачем на адресу позивача - АДРЕСА_1 та до відповідача повернувся конверт з довідкою ф.20 «за закінченням терміну зберігання».
07.04.2020 державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61729300 про стягнення недоїмки зі сплати ЄСВ у сумі 21030,90 грн на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6071-17-У виданої 08.05.2019.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон №2464-VI в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
-для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
-для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (надалі Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Водночас соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.
Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Верховний Суд вже неодноразово вирішував зазначене питання. Зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18) висловлено правову позицію, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
У справі, що розглядається, судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 з 23.03.2001 (дата державної реєстрації) по 05.01.2022 (дата державної реєстрації припинення) перебував на обліку за основним місцем обліку в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДПС у м. Києві як ФОП, платником обрано загальну систему оподаткування.
08.05.2019 ГУ ДПС у м. Києві прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму боргу платника єдиного внеску станом на 30 квітня 2019 року у сумі 21030,90 грн, у т.ч. недоїмка: 21030,90 грн, штрафи: 0,00 грн та пеня 0,00 грн.
Сума боргу складається з автоматичного нарахування єдиного внеску за 2017 рік та щоквартальних нарахувань за період з І кварталу 2018 року по І квартал 2019 року мінімального страхового внеску за кожен місяць згідно з обраної системи оподаткування, а саме: за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн; I-IV квартали 2018 року по термінах сплати: 19.04.2018 (2457,18 грн), 19.07.2018 (2457,18 грн), 19.10.2018 (2457,18 грн), 21.01.2019 (2457,18 грн); а також I квартал 2019 року термін сплати 19.04.2019 (2754,18 грн).
Отже судом встановлено, що заборгованість по вимозі про сплату боргу (недоїмки) охоплює проміжок з 01 січня 2017 року по 19 квітня 2019 року.
Водночас, судом також встановлено, що відповідно до відомостей, які зазначені в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 23.11.2015 прийнятий на посаду експедитор відділу логістики ТОВ «Інвестком».
Крім того, у спірний період ТОВ «Інвестком» сплачував страхові внески за позивача, що підтверджується даними з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу», що містяться у матеріалах справи.
Водночас Закон №2464-VI не містить норм щодо обов'язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.
Зважаючи на те, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов'язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов'язку з його сплати.
Крім того, визначальним у контексті саме цього спору, на думку суду, є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.
Позивачу таке право гарантоване за рахунок його участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем за основним місцем роботи.
Отже, твердження відповідача про наявність у позивача обов'язку щодо сплати єдиного внеску незалежно від факту перебування його у трудових відносинах є протиправним.
Встановлені обставини свідчать про те, що позивач є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, що, в свою чергу, свідчить про те, що позивач не був платником ЄСВ у розумінні приписів частини першої статті 4 Закону №2464-VI в оскаржуваний період.
Відтак, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування позивачеві заборгованості зі сплати ЄСВ, тому спірна вимога Головного управління ДПС у м. Києві № Ф-6071-17 від 08 травня 2019 року на суму 21030,90 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Так, приписами частин першої, другої статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як стверджує позивач, про наявність оскаржуваної вимоги він дізнався із відповіді на звернення до Головного управління ДПС у місті Києві від 10.02.2022.
З матеріалів справи вбачається, що корінець вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві № Ф-6071-17 від 08 травня 2019 року на суму 21030,90 грн надіслано засобами поштового зв'язку позивачу на адресу АДРЕСА_1 , однак до відповідача повернувся конверт з довідкою ф.20 «за закінченням встановленого строку зберігання».
В подальшому, у зв'язку із примусовим стягненням Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні ВП № 61729300 про стягнення недоїмки зі сплати ЄСВ у сумі 21030,90 грн на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6071-17-У виданої 08.05.2019, позивачу 30.12.2021 було заблоковано заробітну картку.
Позивач звернувся до відповідача із заявами від 10.01.2022 № б/н (вх. від 14.01.2022 № 3937/6), від 17.01.2022 № б/н (вх. від 17.01.2022 № 4298/6) та отримав відповідь №13618/6/26-15-24-05-07 від 10.02.2022, з якої дізнався про існування боргу та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 08.05.2019 №Ф-6071-17.
Враховуючи те, що про існування оскаржуваної вимоги позивач дізнався з листа Головного управління ДПС у м. Києві №13618/6/26-15-24-05-07 від 10.02.2022, а 23.02.2022 вже звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, тобто в межах строку звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 122 КАС України, тому доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом є безпідставними.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн, що підтверджується квитанцією №11 від 22.02.2022.
Оскільки позов задоволено, тому суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1984,80 грн.
Що стосується стягнення з відповідача судового збору за подання заяви про забезпечення позову, то підстав для стягнення таких витрат з відповідача немає, оскільки у задоволенні заяви Окружним адміністративним судом міста Києва було відмовлено.
Щодо стягнення на користь позивача понесених витрат на юридичні послуги у розмірі 15000 грн, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивачу були надані юридичні послуги Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична служба Консуль», що підтверджується Договором про надання юридичних послуг №К-1287 від 05.01.2022.
Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість юридичних послуг, вказаних у п.1.2 цього Договору, становить 15000 грн. Замовник вносить попередню оплату в розмірі 200,00 грн; 06.01.2022 Замовник вносить суму в розмірі 4800,00 грн; 09.01.2022 Замовник вносить суму в розмірі 10000,00 грн.
09.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична служба Консуль» та ОСОБА_1 укладено АКТ про надання юридичних послуг, в якому вказано, що вартість наданих послуг складає 15000 грн. Найменування послуг: Проект заяви до ДВС; проект заяви до ДПС; проект позовної заяви; проект заяви про забезпечення позову. Послуги відповідають вимогам, зазначеним у Договорі №К-1287 від 05.01.2022 про надання юридичних послуг.
В матеріалах справи наявні фіскальні чеки від 02.01.2022 на суму 200,00 грн, від 05.01.2022 на суму 4800,00 грн та від 09.01.2022 на суму 10000,00 грн.
При цьому, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Згідно частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
При цьому, за визначенням КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин (пункт 20 частини першої статті 4).
У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність (частина друга статті 57 КАС України).
Отже, у малознічній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.
Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб'єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).
Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку статей 134, 139 КАС України.
Висновки суду узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду зроблені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відшкодування понесених позивачем витрат за надані йому юридичні послуги Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична служба Консуль» в сумі 15000 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вул.Шолуденка, буд. 33/19), третя особа - Солом'янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 35008087, 03057, м. Київ, проспект Берестейський, будинок 50) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві № Ф-6071-17 від 08 травня 2019 року на суму 21030 (двадцять одна тисяча тридцять) гривень 90 коп., яка виставлена ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати по сплаті с судового збору в розмірі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.М. Басова