28 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5799/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в особі судді Дегтярьової С.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у не розгляді рапорту від 17.06.2025 ОСОБА_1 про надання медичної допомоги, направлення на лікування, проходження військово-лікарської комісії, та проведення службового розслідування;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути та надати відповідь на рапорт від 17.06.2025 ОСОБА_1 про надання медичної допомоги, направлення на лікування та проходження військово-лікарської комісії, та проведення службового розслідування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Вказує, що перебуваючи у населеному пункті Соледар Донецької області, в період з 02.01.2023 по 24.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується довідкою від 18.04.2023 №1525.
Первинною медичною карткою ПХГ Краматорськ-2 від 05.01.2023, ОСОБА_1 діагностовано: вибухова травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма, що супроводжується втратою свідомості, що підтверджується довідкою про обставини травми від 15.02.2023 №1702.
Позивач вказує, що внаслідок зазначених травм, стан його здоров'я значно погіршився, хронічні хвороби загострилися та продовжують прогресувати, тому він змушений неодноразово звертатись за медичною допомогою до закладів охорони здоров'я.
Ухвалою суду від 28.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
22.09.2025 до суду надійшов відзив на позов в якому вказано, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27 березня 2024 року №95, молодший сержант ОСОБА_1 перебуває у самовільному залишенні військової частини НОМЕР_2 з району виконання бойового завдання за призначенням, та знятий з усіх видів забезпечення з 27 березня 2024 року в зв'язку з чим наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27 березня 2024 року №215 призначене службове розслідування.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 17 квітня 2024 року №295 "Про результати службового розслідування" вирішено заступнику командира військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення на виконання вимог ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за фактом виявлення ознак військового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підготувати повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та направити разом з копіями матеріалів службового розслідування до органу досудового розслідування з урахуванням підслідності, визначеної ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України, з метою надання йому належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Листом Військової частини НОМЕР_2 від 22 квітня 2024 року за вих.№5/51/1115, було подано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення відносно молодшого сержанта ОСОБА_1 в якому вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09 квітня 2024 року №108, молодшого сержанта ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
Відповідач вказав, що рапорт ОСОБА_1 від 17 червня 2025 року про направлення його на медичне лікування до закладу охорони здоров'я поза розташування військової частини отриманий військовою частиною НОМЕР_2 від 19 червня 2025 року та зареєстрований за вх.№6/18/1/3080.
Рапорт ОСОБА_1 від 17 червня 2025 року, військовою частиною НОМЕР_2 розглянутий, відповідь на рапорт від 26 червня 2025 року за вих.№6/18/2/3113 направлена у встановленому порядку.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що не заперечується відповідачем.
У зв'язку з погіршенням стану здоров'я, 17.06.2025 позивач подав рапорт з проханням направлення його на проходження стаціонарного лікування до закладу охорони здоров'я поза межами розташування військової частини та на проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до військової служби. Вказаний рапорт із копіями медичних документів позивач адресував на Міністерство оборони України, оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", Генеральний штаб Збройних сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На адресу Військової частини НОМЕР_2 рапорт з документами надійшов 19.06.2025, що підтверджено відповідачем (а.с.67-74).
Позивач вказує, що його рапорт військова частина не розглянула та відповідь йому не надіслала.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду рапорту та ненадання відповіді на порушені в ньому клопотання, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі, визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, (далі Закон №2011-XII).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби (ч.1 ст.11 Закону №2011-ХІІ).
Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон №1932-XII), передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регулюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Так, відповідно до п.1.2 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема: до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю.
Серед основних завдань військово-лікарської експертизи, згідно п. 1.3 розділу І Положення №402, є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних.
У розумінні п. 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) (п. 2.1 розділу І Положення №402).
В свою чергу медичний огляд військовослужбовців регламентується положеннями глави 6 розділу ІI Положення №402.
Так, у п. 6.1. Глави 6 розділу ІІ Положення №402 вказано: направлення на медичний огляд проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
В свою чергу згідно п. 6.4. Положення №402 у разі виявлення під час обстеження або лікування у закладі охорони здоров'я (установі) у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи).
Військовослужбовці, які перебували в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України обов'язково направляються на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку захворювань (травм, поранень, контузій, каліцтв) за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець після звільнення з місць несвободи або за направленням прямих начальників від командира військової частини, йому рівних та вище.
Отже, спеціальними законодавчими нормами, що регламентують порядок здійснення медичного огляду військовослужбовців, передбачено, що направлення на такий здійснюється прямим начальником від командира військової частини, в якій такий військовослужбовець проходить військову службу.
За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі -Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, - звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Також згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся з рапортом про його направлення на лікування та на військово-лікарську комісію для визначення стану здоров'я щодо придатності до несення військової служби в подальшому.
Судом встановлено, що відповідач розглянув рапорт позивача та направив йому відповідь за результатами розгляду від 26.06.2025 вих.№6/18/2/3113, що підтверджується фіскальним чеком та трекінгом із сайту АТ «Укрпошта», відповідно до якого направлене відповідачем поштове відправлення отримане 04.07.2025 «Відправлення вручено одержувачу» (а.с.74-76).
Суд зауважує, що відповідно до пунктів 71, 72 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 р. № 1071) реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються адресатам (одержувачам) за умови пред'явлення ними документів, що посвідчують особу згідно із законодавством. Реєстровані поштові відправлення можуть вручатися або виплачуватися кошти за поштовим переказом адресату (одержувачу) шляхом використання електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті, з фіксацією технічними засобами або в інший спосіб, визначений оператором поштового зв'язку. Адресат (одержувач) може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю на визначений строк, що оформляється в установленому законодавством порядку або шляхом надання разового доручення на отримання поштового відправлення в електронній формі, порядок якої встановлюється оператором поштового зв'язку.
Відповідно до трекінгу поштового відправлення №5270003146567, таке вручено 04.07.2025 (а.с.76).
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на те, що рапорт відповідачем розглянутий, відповідь позивачеві направлена та отримана, суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Повне судове рішення виготовлене 28.10.2025.
Сторони:
позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА