30 жовтня 2025 року справа №320/13908/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2025 року № 3 «Про результати службового розслідування» по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 старшим водій-електриком 1 відділення 3 взводу 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , штаб-сержантом ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебував на лікуванні, тому не зміг повернутись до військової частини, а службове розслідування відносно нього здійснено із порушенням Порядку №608, обставини, викладені у акті службового розслідування є суперечливими, службове розслідування проведено формально. Позивач вважає, що ним не було допущено порушення військової дисципліни під час воєнного стану, а оскаржуваний наказ про результати службового розслідування є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, на виконання вимог ухвали суду надано копії матеріалів службового розслідування.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.07.2023 призваний до Збройних Сил України на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022.
Згідно з наказом № 194 від 13.07.2023 ОСОБА_1 з 13.07.2023 взято на військовий облік та для проходження служби зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду старшого водія-електрика 1 відділення 3 взводу 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2024 №338, на підставі рапорту тимчасово виконуючого обов'язки командира 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 від 08.12.2024 №15768 призначено службове розслідування відносно старшого водія-електрика 1 відділення 3 взводу 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , штаб-сержанта ОСОБА_1 з метою уточнення причин та умов, що сприяли самовільному залишенню військової частини.
За наслідками проведеного службового розслідування складено акт службового розслідування від 08.01.2025.
За результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.01.2025 № 3 «Про результати службового розслідування», у якому зазначено вважати, що старший водій-електрик 1 відділення 3 взводу 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , штаб-сержант ОСОБА_1 08.12.2024 року самовільно залишив частину, самостійно звернувся до лікувального закладу та після стаціонарного лікування не з'явився вчасно 20.12.2024 без поважних причин на службу та станом на 08.01.2025 не повернувся до військової частини НОМЕР_1 . Штаб-сержант ОСОБА_1 незаконно перебував за межами військової частини НОМЕР_1 в період з 20.12.2024 по 08.01.2025 без поважних причин в умовах воєнного стану.
Вважаючи, що військовою частиною НОМЕР_1 не було враховано та належним чином досліджено фактичні обставини, зокрема, відсутність факту самовільного залишення військової частини; перебування позивача на лікуванні, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Отже, військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно зі статтею 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Статтею 85 Дисциплінарного статуту визначено, що, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
За приписами статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок №608).
У пункті 1 розділу II Порядку №608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування. Також, зазначено, що службове розслідування може проводитися з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу II Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно з пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №608 визначено, що особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Пунктом 3 розділу ІV Порядку №608 встановлено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
знати підстави проведення службового розслідування;
бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування;
відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень;
порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;
ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
За аналізу викладених норм вбачається, що прийняттю рішення командиром про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, що є комплексом заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.
Згідно зі статтею 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Відповідно до статті 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі: призначення на посаду і звільнення з неї; присвоєння військового звання; вручення нагороди; відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування.
Виходячи з наведених правових норм, за своєю суттю самовільне залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини, а також нез'явлення військовослужбовця вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або лікування є порушенням військової дисципліни. При цьому, поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, зокрема, хвороба, що перешкоджає пересуванню, стихійне лихо чи інші надзвичайні події та обставини, які підтверджені відповідними документами.
Як вбачається з матеріалів службового розслідування, підставою для проведення службового розслідування відносно позивача став рапорт тимчасово виконуючого обов'язки командира 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , капітана ОСОБА_2 від 08.12.2024 №15768, у якому останнім зазначено, що 08.12.2024 о 14:00 під час проведення шикування особового складу 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 перед виїздом на переміщення в іншу військову частину, ним виявлено відсутність старшого водія-електрика 1 відділення 3 взводу 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Під час проведення службового розслідування отримано пояснення тимчасово виконуючого обов'язки командира 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , капітана ОСОБА_2 , головного сержанта 1 взводу 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , старшого сержанта ОСОБА_3 та сержанта із матеріального забезпечення 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_4 .
Капітан ОСОБА_2 пояснив, що 08.12.2024 о 08:00 старший водій-електрик 1 відділення 3 взводу 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , штаб-сержант ОСОБА_1 був присутній на шикуванні особового складу військової частини НОМЕР_1 , на якому був доведений наказ Командуючого Сил територіальної оборони Збройних Сил України про переміщення групи військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 в іншу військову частину для проходження служби. Штаб-сержант ОСОБА_1 був в переліку військовослужбовців, які відповідно до вищезазначеного наказу призначались для проходження служби в іншу військову частину. Однак, цього ж дня о 14:00 ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 без зброї та був відсутній на шикуванні особового складу 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , яке проводилось перед виїздом військовослужбовців в разі переміщення до іншої військової частини. На телефонні дзвінки ОСОБА_1 повідомив, що перебуває на стаціонарному лікуванні. Напередодні про стан здоров'я він не скаржився. Засобами СЕДО 09.12.2024 до військової частини НОМЕР_1 надійшло повідомлення, що штаб-сержант ОСОБА_1 08.12.2024 поступив на стаціонарне лікування до КНП «Київська міська клінічна лікарня № 18». В подальшому, штаб-сержант ОСОБА_1 засобом застосунку «Signal» надіслав фото виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 15549 на своє ім'я, в якій зазначено, що він з 08.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні та 19.12.2024 виписаний з неврологічного відділення. У відповідь на повідомлення ОСОБА_1 , капітан ОСОБА_2 написав, що він повинен прибути у військову частину НОМЕР_1 після лікувального закладу, стати в стрій і у подальшому звернутися до медичного пункту військової частини НОМЕР_1 в разі необхідності подальшого лікування.
Головний сержант 1 взводу 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , старший сержант ОСОБА_3 та сержант із матеріального забезпечення 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_4 у своїх поясненнях зазначили, що 08.12.2024 о 14:00 штаб-сержант ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 без зброї, не прибув на шикування особового складу 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , яке проводилось перед виїздом військовослужбовців до іншої військової частини. На телефонні дзвінки ОСОБА_1 повідомив, що він перебуває на лікуванні та надалі надійшло повідомлення про перебування його на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 18». Станом на 07.01.2025 штаб-сержант ОСОБА_1 до військової частини не повернувся.
За результатами проведення службового розслідування складено акт, в якому зазначено, що після проходження стаціонарного лікування у КНП «Київська міська клінічна лікарня № 18» штаб-сержант ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 не прибув, медичні документи не надав та не став у стрій, як наслідок, незаконно перебуває за межами військової частини НОМЕР_1 з 20.12.2024 без поважних причин в умовах воєнного стану.
Як зазначив позивач у позовній заяві, 08.12.2024, перебуваючи на службі у військовій частині НОМЕР_1 , відчув поганий стан здоров'я та звернувся за допомогою до медичної частини. Після вимірювання тиску, йому запропонували таблетки, які йому раніше не допомагали, іншої допомоги не надали. Відчувши погіршення стану здоров'я позивач викликав швидку допомогу. Після обстеження, у позивача виявили високий артеріальний тиск, однак, як пояснив позивач, працівники медичної частини військової частини НОМЕР_1 перешкоджали його госпіталізації та запевнили лікарів швидкої допомоги, що самостійно відвезуть його до госпіталя, чого зроблено не було. В подальшому, позивача направили на склад військової частини, який знаходиться за її межами для здачі обмундирування, після чого потрібно було повернутись до військової частини до 14 години. Проте, позивач відчув погіршення стану здоров'я та дорогою до військової частини викликав швидку допомогу, після чого його було госпіталізовано до КНП «Київська міська клінічна лікарня № 18».
Вказані обставини підтверджуються копіями карт виїзду швидкої медичної допомоги, виданих КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва».
Згідно з картою виїзду швидкої медичної допомоги (форми № 110/о) №6674 від 08.12.2024 вбачається, що виїзд відбувся за номером 103 о 08:28, на адресу військової частини, у ОСОБА_1 стан був задовільний, артеріальний тиск - 150/90, пульс НОМЕР_2 . У карті виїзду зазначено, що пацієнт залишився на місці, до автомобіля швидкої допомоги підійшли працівники військової частини, які сказали, що вони самостійно доставлять пацієнта у військовий госпіталь, з чим пацієнт погодився.
Згідно з картою виїзду швидкої медичної допомоги (форми № 110/о) №6989 від 08.12.2024 вбачається, що прийом виклику за номером 103 був 08.12.2024 о 13:34, прибуття на місце виклику ( АДРЕСА_1 ) - 13:42, виїзд на госпіталізацію - 14:10. У карті зафіксовано, зокрема, що стан ОСОБА_1 був середній, артеріальний тиск - 160/90, пульс НОМЕР_3 , його було госпіталізовано із попереднім діагнозом ГПМК (гостре порушення мозкового кровообігу).
Відповідно до пункту 12 Статуту внутрішньої безпеки Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут) про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Згідно зі статтею 254 Статуту військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Статтею 255 Статуту визначено, що військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.
Відповідно до статті 259 Статуту у медичному пункті військової частини проводиться 14-денне стаціонарне лікування хворих, а також військовослужбовців, направлених з лікувальних закладів (частин) на лікування та реабілітацію.
Згідно зі статтею 260 Статуту на стаціонарне лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров'я за висновком лікаря військової частини, а для надання допомоги у разі виникнення невідкладного стану за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. За необхідності, з огляду на стан здоров'я військовослужбовця, хворі доставляються до лікувальних закладів у супроводі медичного працівника (фельдшера, санітарного інструктора тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач повідомляв військову частину НОМЕР_1 про проходження лікування у КНП «Київська міська клінічна лікарня № 18».
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивача до медичного пункту військової частини.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №15549 від ОСОБА_1 з 08.12.2024 по 19.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні.
В подальшому, позивачем повідомлено відповідача про те, що він не буде присутній на ранішньому шикуванні 20.12.2024, оскільки продовжує лікування.
Перебування ОСОБА_1 на лікуванні з 20.12.2024 підтверджується довідкою № 4/7 про тимчасову непрацездатність особи рядового або начальницького складу служби цивільного захисту від 20.12.2024 та інформаційними довідками з електронної системи охорони здоров'я: медичний висновок №М2Х6-В6Н5-ТМХХ-258Х від 20.12.2024 (період з 20.12.2024 по 24.12.2024); медичний висновок №95С9-73СВ-С877-4АТЕ від 24.12.2024 (період з 24.12.2024 по 30.12.2024), довідкою Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Дарницького району м. Києва.
В подальшому, позивач продовжив лікування, що підтверджується інформаційними довідками з електронної системи охорони здоров'я: медичний висновок №4В39-Е3Х7-РТ3К-Х82К від 07.01.2025 (період з 07.01.2025 по 13.01.2025), медичний висновок КСВ5-С4ХВ-62ТМ-ВКЕ4 від 13.01.2025 (період з 13.01.2025 по 16.01.2025).
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що після повідомлення позивача про продовження лікування відповідачем вжито заходів щодо надання йому медичної допомоги з боку військової частини чи направлення його на проходження медогляду.
З приводу ненадання своєчасної медичної допомоги позивачем подано заяву до Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про кримінальне правопорушення, по якій проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42025102100000004.
Крім того, позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 20.12.2024 про направлення його на медичний огляд військово-лікарською комісією; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20.12.2024 про його направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я щодо подальшої придатності несення ним військової служби та зобов'язання командування військової частини НОМЕР_1 направити військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби з врахуванням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони від 14.08.2008 № 402.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року відкрито провадження у справі № 320/7858/25 за вказаним позовом.
Як вбачається з матеріалів службового розслідування, вказані обставини та документи не були з'ясовані і перевірені військовою частиною в сукупності з іншими зібраними поясненнями та документами, тобто обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, відповідачем не були оцінені належним чином.
Крім того, суд враховує, що службове розслідування проведено без забезпечення участі позивача у такому розслідуванні та без забезпечення прав позивача як військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, які передбачені пунктом 3 розділу ІV Порядку №608.
Суд враховує те, що ані Порядком № 608, ані Дисциплінарним статутом не визначено обов'язку ознайомлювати під підпис осіб відносно яких проводиться розслідування з наказом про початок проведення службового розслідування та актом про результати службового розслідування.
Разом з тим, приписи пункту 3 розділу ІV Порядку №608 передбачаються, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення тощо.
Більш того, позивач повідомляв військову частину НОМЕР_1 про намір продовжувати лікування, що не заперечується відповідачем, проте останнім вказані обставини не з'ясовані, а службове розслідування ґрунтується лише на відібраних поясненнях тимчасово виконуючого обов'язки командира 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , капітана ОСОБА_2 , головного сержанта 1 взводу 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , старшого сержанта ОСОБА_3 та сержанта із матеріального забезпечення 3 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_4 .
В порушення вимог пункту 1 розділу ІV Порядку №608 відповідачем не доведено проведення усіх необхідних заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого позивачем правопорушення; не розглянуто повідомлення позивача, яке подавались уже під час проведення службового розслідування та не відібрано у останнього пояснень та відповідних підтверджуючих документів, які стосувались подій, що стали підставою для проведення службового розслідування.
Відповідачем не надано доказів того, що позивача було ознайомлено з наказом про призначення службового розслідування або складений акт про відмову, а також доказів того, що він відмовився надавати пояснення.
З актом службового розслідування від 08.01.2025 позивач ознайомлений лише 05.03.2025 після отримання відповіді від військової частини НОМЕР_4 від 05 березня 2025 року № 760/16/7515 на його звернення.
Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо всебічності, повноти та об'єктивності проведення службового розслідування, оскільки відображені в акті службового розслідування висновки належним чином не вмотивовані, не відповідають встановленим обставинам.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, висновки, викладені у акті службового розслідування, про те, що ОСОБА_1 08.12.2024 самовільно залишив частину, самостійно звернувся до лікувального закладу та після стаціонарного лікування не з'явився вчасно 20.12.2024 без поважних причин на службу в умовах воєнного стану та станом на 08.01.2025 не повернувся до військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованими та передчасними.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем допущено ряд порушень процедури проведення службового розслідування, а також беручи до уваги те, що військовою частиною НОМЕР_1 не було враховано та належним чином досліджено цілу низку обставин, що мають визначальне значення у спірних правовідносинах, суд приходить до висновку, що наказ від 13.01.2025 № 3 «Про результати службового розслідування» видано необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем належним чином не доведено правомірність оскаржуваного позивачем наказу про результати службового розслідування.
Враховуючи викладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставин у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати присудженню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправним та скасування наказу, - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.01.2025р. № 3 «Про результати службового розслідування».
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.