30 жовтня 2025 року справа №320/8380/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (адреса: 01135, м. Київ, пр. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185) та до Державного підприємства "ІНФОРЕСУРС" (адреса: м. Київ, О. Довженка, 3, код ЄДРПОУ 37533381) про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України та до Державного підприємства "ІНФОРЕСУРС" про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-Визнати протиправними відмову Міністерства освіти і науки України, яка полягає у не внесенні відомостей в Єдину державну електронну базу з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказано "Ні, порушує".
-Зобов'язати Міністерство освіти і науки України та Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2012 році був зарахований до Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана на навчання за спеціальністю «Менеджмент» (заочно, контракт), однак наказом від 11.12.2013 № 2306-ст відрахований з 3 курсу за порушення умов контракту, без отримання диплома бакалавра. На підставі наказу від 30.10.2024 № 47/1-с ОСОБА_1 зараховано до Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки на денну форму навчання за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія». Станом на 22.02.2024 року диплом бакалавра він не отримував, іспитів не складав. ОСОБА_1 вказує, що у довідці ЄДЕБО зазначено, що «поточне здобуття освіти порушує послідовність», однак позивач вважає це помилковим, оскільки після здобуття повної загальної середньої освіти він не отримав жодного рівня вищої освіти. Відрахування з університету не є фактом здобуття першого (бакалаврського) рівня освіти, а тому навчання у коледжі не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту». ОСОБА_1 звертався до Міністерства освіти і науки України та ДП «Інфоресурс» із заявою про виправлення даних у довідці ЄДЕБО, однак отримав відмову, що й стало підставою для звернення до суду.
11.03.2025 року від уповноваженого представника ДП «Інфоресурс» надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.
Так, сторона відповідача зазначила, що Відповідач-2 не є суб'єктом владних повноважень, тобто не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, не здійснює публічно владні управлінські функції, не надає адміністративні послуги, законами України не передбачено випадків здійснення Відповідачем-2 владних повноважень. Вказано, що ДП «Інфоресурс» законодавчо не вповноважений владно керувати поведінкою Позивача, а останній відповідно не зобов'язаний виконувати вимоги Відповідача-2.
25.03.2025 року від уповноваженого представника Міністерства освіти і науки України надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.
Представник зазначає, що повторне зарахування на тому самому рівні національної рамки кваліфікації означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні освіти. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти у відповідному поле буде зазначено «Ні, порушує». Наголошуємо, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 у 2012 році був переведений на курс до Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 6.030601 «Менеджмент», відраховано 01.09.2013. У 2024 році був зарахований до Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки за освітнім-професійним ступенем фаховий молодший бакалавр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія». Отже позовна вимога є необґрунтованою оскільки позивач здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
У подальшому, 27.03.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла письмова відповідь на відзив, із змісту якої вбачається, що позивач ОСОБА_1 просив суд строки на подання відзиву Міністерства освіти і науки України вважати пропущеними, та не поновляти їх. Відзив не приймати до уваги та вважати таким що не поданий вчасно.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29 червня 2012 року отримав перший статус здобувача освіти у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана за спеціальністю «Менеджмент» (освітній ступінь - бакалавр).
Згідно з витягом із наказу №2306-ст від 11 грудня 2013 року, ОСОБА_1 було відраховано з 3 курсу заочної форми навчання з 01 вересня 2013 року за порушення умов контракту. Відтак, він втратив статус здобувача освіти, і диплом бакалавра не отримував.
Відповідно до наказу №47/1-с від 30 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 зараховано до Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки на 1 курс денної форми навчання для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія». Станом на час розгляду справи він продовжує навчання у зазначеному закладі.
Судом також установлено, що станом на 22 лютого 2024 року ОСОБА_1 не отримував диплома бакалавра та не складав підсумкових іспитів.
Згідно з довідкою, сформованою на підставі даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО), у графі «поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту»» зазначено: «Ні, порушує».
Водночас із наданої довідки вбачається, що в ЄДЕБО містяться дані про здобуття ОСОБА_1 повної загальної середньої освіти у Авіакосмічному ліцеї Національного авіаційного університету м. Києва, що свідчить про наявність у нього базового рівня освіти, необхідного для подальшого навчання.
Представник позивача звертався до Міністерства освіти і науки України та до ДП “Інфоресурс» із заявами про внесення змін до відомостей ЄДЕБО, зокрема - про зміну статусу у відповідній графі з «Ні, порушує» на «Так, не порушує» та формування нової довідки.
Проте у задоволенні таких звернень було відмовлено, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідями зазначених органів.
12.12.2024 представник ДП «Інфоресурс» надав відповідь на адвокатський запит представника позивача Гонюкова Антона Юрійовича, із змісту якої вбачається, що внесення до ЄДЕБО змін стосовно інформації про особу, на підставі якої визначається порушення чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти відноситься до компетенції суб'єктів освітньої діяльності.
16.01.2025 представник Міністерства освіти і науки України надав відповідь на адвокатський запит сторони позивача, із змісту якої вбачається, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 № 752, державне підприємство «Інфоресурс» є технічним адміністратором Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) та забезпечує її технічне функціонування, супроводження і захист даних. Відповідно до Положення про ЄДЕБО, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, внесення та оновлення інформації про здобувачів освіти здійснюють безпосередньо заклади освіти або їх відокремлені підрозділи, які зобов'язані підтримувати ці дані в повному, достовірному та актуальному стані. Отже, питання внесення змін до даних у ЄДЕБО належить до компетенції закладів освіти, а не технічного адміністратора чи МОН.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначає та регулює Закон України від 05.09.2017 №2145-VIIІ "Про освіту".
Згідно з частиною другою статті 10 Закону №2145-VIIІ рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону №2145-VIIІ визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Суд звертає увагу на те, що обов'язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України від 01.07.2014 №1556-VII “Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Рівні та ступені вищої освіти передбачені статтею 5 Закону №1556-VII.
Так, відповідно до частини першої статті 5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти:
- початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
- перший (бакалаврський) рівень;
- другий (магістерський) рівень;
- третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв'язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності.
Освітньо-науковий рівень вищої освіти передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв'язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.
Освітньо-творчий рівень вищої освіти передбачає оволодіння методологією мистецької та мистецько-педагогічної діяльності, здійснення самостійного творчого мистецького проекту, здобуття практичних навичок продукування нових ідей і розв'язання теоретичних та практичних проблем у творчій мистецькій сфері.
Частиною другою статті 5 Закону №1556-VІІ визначено, що здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:
1) молодший бакалавр;
2) бакалавр;
3) магістр;
4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону №1556-VІІ бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів Європейської кредитно трансферно-накопичувальної системи (далі - ЄКТС). Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі-Закон №3543-ХІІ, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII встановлено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: 1) здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Отже, право на відстрочку виникає у випадку, якщо військовозобов'язаний здобуває рівень освіти вищий за раніше здобутий, який повинен підтверджуватись відповідним дипломом.
Суд зазначає, що законодавцем граматична конструкція норм Закону №3543-XII викладена, як така, що вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти. Ключовим є розуміння терміну "здобутий" означає "вже завершений", у свою чергу "здобуває" вказує на процес, який триває.
Законодавство України про освіту, зокрема, Закон №2145-VIIІ, чітко визначає, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням диплома.
Суд вважає, що законодавець однозначно використовує термін "здобутий" для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти. Так, незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння.
Це положення закріплено в статті 23 Закону №3543-ХІІ, яка чітко визначає, що відстрочка надається особам, які здобувають новий рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий.
Отже, Закон вимагає порівнювати поточний рівень освіти із рівнем, який особа вже завершила. Тому враховується тільки та освіта, яка була дійсно здобута.
Суд зазначає, що вищенаведені нормативно-правові акти не встановлюють будь-яких особливостей для осіб, які були раніше відраховані із навчального закладу.
На підставі досліджених судом доказів установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.06.2012 року отримав перший статус здобувача освіти у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана за спеціальністю «Менеджмент», освітній рівень - бакалавр, заочної форми навчання.
Відповідно до витягу з наказу № 2306-ст від 11.12.2013 року, ОСОБА_1 було відраховано з 3 курсу за порушення умов контракту, у зв'язку з чим він втратив статус здобувача освіти. Диплом про здобуття ступеня бакалавра ним не отримано, навчання не завершено, іспити не складено.
Надалі, згідно з наказом № 47/1-с від 30.10.2024 року, ОСОБА_1 був зарахований до Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки на денну форму навчання за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія» (освітній рівень - фаховий молодший бакалавр), де продовжує навчання.
За результатами запиту позивача до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) у довідці про здобувача освіти в графі «Поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України “Про освіту»» зазначено «Ні, порушує».
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не здобув жодного освітнього рівня вищої освіти, а лише мав статус студента, після чого був відрахований без отримання диплома.
Отже, наразі позивач уперше здобуває фахову передвищу освіту, що не суперечить послідовності здобуття освіти, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Суд дійшов висновку, що поточне здобуття позивачем фахової передвищої освіти є послідовним і законним.
16 жовтня 2014 року постановою Кабінету Міністрів України №630 затверджено “Положення про Міністерство освіти і науки України» (далі - Положення №630).
Пунктом 1 Положення №630 визначено, що Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Пунктом 2 Положення №630 передбачено, що МОН України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно з підпунктом 78 пункту 4 Положення №630 МОН України забезпечує ведення та функціонування ЄДЕБО, інших державних електронних баз та реєстрів, інших інформаційних систем у сфері, що належить до його компетенції.
Як встановлено вище, суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулюються Законом №2145-VIII.
Відповідно до частин першої-другої статті 74 Закону №2145-VIII у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Порядок функціонування ЄДЕБО визначено Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, зареєстрованим Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2018 року за №1132/32584 (далі - Положення №620).
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення №620 це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України "Про освіту" з метою визначення порядку функціонування ЄДЕБО в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до пункту 5 розділу І Положення №620 власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є МОН України, технічним адміністратором ДП “Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО визначені пунктом 1 розділу ІV Положення №620, зокрема, розпорядник ЄДЕБО:
- вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО;
- використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством;
- вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством;
- забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Пунктом 2 розділу ІV Положення №620 встановлено, що технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує:
- функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО;
- здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО;
- структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів;
- взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством;
- організацію та підтримання доступу уповноважених суб'єктів до ЄДЕБО на підставі укладеного з ним договору;
- тимчасове припинення (блокування) та анулювання доступу уповноважених суб'єктів до ЄДЕБО;
- можливість доступу у форматі відкритих даних до інформації, що міститься в ЄДЕБО, у порядку, встановленому законодавством;
- оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО;
- оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти;
- ведення в ЄДЕБО обліку даних про органи управління у сфері освіти;
- здійснення комплексу заходів щодо забезпечення захисту інформації, що міститься в ЄДЕБО;
- внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО;
- ведення обліку операцій, пов'язаних з обробкою персональних даних суб'єкта та доступом до них, зберігаючи інформацію про дату, час та джерело збирання персональних даних суб'єкта, зміну персональних даних, перегляд персональних даних, будь-яку передачу (копіювання персональних даних) суб'єкта, дату та час видалення або знищення персональних даних, користувача ЄДЕБО, який здійснив одну з указаних операцій, мету та підстави зміни, перегляду передачі та видалення або знищення персональних даних;
- виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Отже, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава, розпорядником ЄДЕБО є МОН України, а технічним адміністратором - ДП “Інфоресурс», що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.
Обробка і захист інформації здійснюються в ЄДЕБО відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації, що перебуває у власності держави.
Отже, Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо позивача.
Суд зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що процес здобуття освіти позивачем є послідовним у розумінні п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту", проте Міністерство освіти і науки України в порушення чинного законодавства України не забезпечило неналежного функціонування системи ЄДЕБО.
Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2019 року у справі №855/21/19 вказав, що Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04 квітня 2011 року №512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.
Принцип правової визначеності передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації. Беручи це до уваги, особа може впевнено планувати свої дії.
З наведеного вбачається, що принцип правової визначеності фактично означає, що кожна особа повинна мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах. Це вимагає щоб правила або нормативні акти суб'єктів владних повноважень були чітко визначені та оголошені.
Суд зазначає, що одностороння зміна підходу до тлумачення норм законів Міністерством освіти і науки України є порушенням цього принципу, оскільки створює нестабільність і непередбачуваність правового регулювання.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (пункт 1 статті 6 Конвенції).
Для дотримання пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що саме дії Міністерства освіти і науки України пов'язані із зазначенням у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО № 481009 від 04.11.2024 відомостей про порушення ОСОБА_1 послідовності навчання є протиправними.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України, яка полягає у не внесенні відомостей в Єдину державну електронну базу з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказано "Ні, порушує".
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерство освіти і науки України та Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, суд зазначає таке.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
Щодо позовних вимог, заявлених до Державного підприємства "Інфоресурс", то суд не вбачає підстав для їх задоволень, оскільки вказане підприємство є лише технічним адміністратором Єдиної державної електронної бази з питань освіти, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь- які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Дослідивши матеріали позову, положення законодавства України та детально оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з огляду на вище зазначене.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 2368-5508-4788-4109 від 24.01.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України витрати по сплаті судового збору у розмірі 605, 60 грн.
Керуючись статтями 2-3, 72-77, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (адреса: 01135, м. Київ, пр. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185) та до Державного підприємства "ІНФОРЕСУРС" (адреса: м. Київ, О. Довженка, 3, код ЄДРПОУ 37533381) про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними відмову Міністерства освіти і науки України, яка полягає у не внесенні відомостей в Єдину державну електронну базу з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказано "Ні, порушує".
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
Стягнути на користь ОСОБА_1 (витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (адреса: 01135, м. Київ, пр. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи (їх представникам).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.