29 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/14533/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця - заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. допущену у виконавчому провадженні від 26.12.2022 ВП № 70612022;
- зобов'язати державного виконавця - заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. невідкладно провести виконавчі дії відповідно до вимог статей 26, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» з примусового виконання виконавчого листа № 640/1052/20 виданого Окружним адміністративним судом у місті Києві 05.07.2021 про зобов'язання Офісу Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що державним виконавцем - заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. (далі - державний виконавець) не вчиняються дії по виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.07.2021 № 640/1052/20 щодо зобов'язання Офіс Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку.
Позивач зазначає, що державним виконавцем за результатом пред'явлення виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/1052/20 від 05.07.2021, постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. від 26.12.2022 ВП№ 70612022 відкрито виконавче провадження та зобов'язано Офіс Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку. У постанові від 26.12.2022 ВП№ 70612022 державним виконавцем для боржника - Офісу Генерального прокурора встановлено десятиденний термін для виконання судового рішення.
При цьому, як зазначає позивач, в Автоматизованій системі виконавчого провадження також відсутні відомості, які би свідчили про вчинення виконавцем відповідних дій задля виконання судового рішення у справі № 640/1052/20.
Наведені факти свідчать про бездіяльність органу державної виконавчої служби - Міністерства юстиції України, що є підставою для звернення з адміністративним позовом у порядку визначеному статтею 287 КАС України.
Заперечуючи проти позивних вимог, відповідач зазначає, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 70612022 виконано дії, передбачені статтями 18, 63 Закону з примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 05.07.2021 у справі № 640/1052/20, а саме: направлено боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження із встановленням строку протягом 10 робочих днів для виконання рішення суду, проведено перевірку виконання судового рішення в адміністративній справі № 640/1052/20, направлено вимогу від 22.03.2023 з урахуванням наданих йому Законом повноважень та з урахуванням зобов'язань, покладених на відповідача резолютивною частиною рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021 року у справі № 640/1052/20, перевірено виконання рішення боржником та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, та в подальшому ураховуючи наведені вище обставини винесено постанову про відновлення виконавчого провадження від 10.09.2024.
Отже, на думку відповідача, державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 70612022 постійно вчинялися всі необхідні виконавчі дії, про що свідчить вищенаведене та надані копії матеріалів виконавчого провадження, стороною якого є скаржник. Разом з тим, відповідач зазначає, що боржником постійно вчинялись необхідні дії для виконання рішення суду, таким чином відсутні підстави для накладення на боржника штрафу, передбаченого статями 63, 75 Закону.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 дану позовну заяву залишено без руху та зобов'язано позивача усунути зазначені у мотивувальній частині даної ухвали недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
22.08.2024 до суду надійшло клопотання позивача про усунення недоліків, зазначених в даній ухвалі, а також докази на підтвердження їх усунення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
11.09.2024 до суду від відповідача надійшов відзив та копія матеріалів ВП №70612022.
10.10.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.
28.11.2024 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 витребувано від Міністерства юстиції України належним чином засвідченні копії всіх матеріалів ВП №70612022 після прийняття постанови від 10.09.2024 про відновлення виконавчого провадження №70612022.
25.09.2025 до суду від відповідача надійшла копія матеріалів ВП №70612022.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021 у справі № 640/1052/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано бездіяльність Офісу Генерального прокурора протиправною в частині невнесення до наказу Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2161ц щодо звільнення ОСОБА_1 посилання на п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та в частині невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку.
Зобов'язано Офіс Генерального прокурора нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку, що складає 37 756,15 грн.
Зобов'язано відповідача доповнити наказ Генерального прокурора України від 21.12.2019 № 2161ц та трудову книжку записами з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Зобов'язано Офіс Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021 - задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності Офісу Генерального прокурора протиправною в частині невнесення до наказу Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2161 ц щодо звільнення ОСОБА_1 посилання на п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України та зобов'язання відповідача доповнити наказ Генерального прокурора України від 21.12.2019 №2161ц та трудову книжку записами з посиланням на п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.
У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року - залишено без змін.
05.07.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист № 640/1052/20 в частині зобов'язання Офіс Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.07.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 у справі № 640/1052/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
17.12.2022 позивачем до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано виконавчий лист №640/1052/20 від 05.07.2021 про виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку.
26.12.2022 постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною, розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого листа № 640/1052/20 виданого 05.07.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва та відкрито виконавче провадження № 70612022 щодо примусового виконання виконавчого документу про зобов'язання Офіс Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку.
Згідно вказаної постанови, боржником визначено - Офіс Генерального прокурора, стягувачем - ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2 даної постанови державним виконавцем зазначено про те, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
16.01.2023 Офісом Генерального прокурора на адресу державного виконавця скеровано лист №21-65вих-23 (отриманий відділом 18.01.2023), в якому зазначено про те, що Окружним адміністративним судом міста Києва у рішенні від 23.03.2021, яке залишено в частині без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021, у справі № 640/1052/20 не наведено розміру середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум при звільненні, який підлягає стягненню з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку, що фактично унеможливлює належне виконання рішення суду та повідомлено, що відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на дату ухвалення рішення суду) при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Офіс Генерального прокурора у даному листі, окрім іншого, посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15 ц про те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Також, Офіс Генерального прокурора вказує, що враховуючи конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, та критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Таким чином, враховуючи, що стаття 117 КЗпП України, визначаючи механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, а також виходячи з того, що органи державної влади зобов'язані діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже у даному випадку Офіс Генерального прокурора позбавлений можливості самостійно визначати критерії оцінки пропорційності компенсації середнього заробітку за час затримки позивачу розрахунку при звільненні, оскільки, ураховуючи вимоги чинного законодавства та судову практику Верховного Суду, дане питання належить до компетенції суду, що фактично унеможливлює визначення Офісом Генерального прокурора розміру компенсації та її сплату без зазначення конкретної суми судом у рішеннях у справі № 640/1052/20.
Водночас Офіс Генерального прокурора зазначає, що на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.09.2022 у справі № 640/1053/20, наказом Генерального прокурора від 14.11.2022 № 2159ц позивачу поновлено на посаді заступника начальника відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України з 25.12.2019. Крім того, вказує, що Державною казначейською службою України у березні і червні 2021 року та у грудні 2022 року на підставі виконавчих листів Окружного адміністративного суду міста Києва у справах № 640/1053/20 та № 640/1052/20 здійснено безспірне списання грошових коштів, а саме у березні 2021 року середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, у сумі 37 756,15 грн, у червні 2021 року середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 672 456,96 грн, у грудні 2022 року вихідної допомоги у розмірі 37 756,15 грн (суми вказані без виключення податків, зборів та інших обов'язкових платежів). Окремо звертає увагу, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває адміністративна справа № 640/21105/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 640/1053/20 за період з 08.02.2021 по 14.11.2022 у розмірі 786 732,80 грн. та про те, що вказане свідчить про подвійне стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 грошових коштів з підстав, які є взаємовиключними (вимушений прогул при поновленні на посаді та затримку розрахунку при звільненні, якого фактично не було), за аналогічний період, починаючи з 25.12.2019 по дату винесення судами рішень у справах № 640/1053/20 та № 640/1052/20.
Боржник зазначив, що у даному випадку стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у справі № 640/1052/20 без порушення вимог чинного законодавства України та сталої практики Верховного Суду є неможливим.
31.01.2023 позивач, через свого адвоката, звернувся з адвокатським запитом №1/23 до МЮУ із проханням повідомити про стан виконання рішення суду у справі №640/1052/20 та вжиті заходи відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно листа відділу примусового виконання рішень від 01.02.2023 № 12117/15309-33-23/20.1 повідомлено про надходження до відділу листа боржника від 16.01.2023 за №21-65вих-23 щодо ускладнення виконання рішення суду за виконавчим документом.
Враховуючи, що у відповіді на запит не надано будь-якої інформації про вжиті виконавцем заходи, передбачені статтями 63, 75 Законом України «Про виконавче провадження», що також підтверджується Автоматизованою системою виконавчого провадження, позивач вважає такі дії державного виконавця бездіяльністю та звернувся з адміністративним позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно із ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, серед переліченого: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки, а також виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з урахуванням вказаного, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 № 1404-VIII).
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 19 Закону 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4 ст. 19 Закону 1404-VIII).
Згідно ч. 5 ст. 19 Закону 1404-VIII боржник, серед іншого, зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону 1404-VIII).
Згідно частин 1-3 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
За невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ст. 76 Закону № 1404-VIII)
Згідно ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч. 5 ст. 74 Закону № 1404-VIII).
Як було зазначено вище, на виконанні у відділу примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження № 70612022 з примусового виконання виконавчого листа № 640/1052/20 виданий 05.07.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва щодо зобов'язання Офісу Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку.
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з невчиненням державним виконавцем у виконавчому провадженні № 70612022 усіх необхідних дій по виконанню виконавчого листа № 640/1052/20 виданий 05.07.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва щодо зобов'язання Офісу Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку.
Суд зазначає, що матеріали справи місять копію виконавчого провадження № 70612022.
Так, з наданої копії виконавчого провадження № 70612022 судом встановлено наступне.
26.12.2022 постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною, розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого листа № 640/1052/20 виданого 05.07.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва та відкрито виконавче провадження № 70612022 щодо примусового виконання виконавчого документу про зобов'язання Офіс Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку.
16.01.2023 від Офісу Генерального прокурора №21-65вих-23 надійшов лист щодо ускладнення виконання рішення суду.
10.02.2023 від Офісу Генерального прокурора №21-220вих-23 надійшов лист про подання до суду заяви щодо ухвалення додаткового рішення суду у справі № 640/1052/20.
06.03.2023 позивачем подано до МЮУ в порядку ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» скаргу на бездіяльність виконавця, (зареєстрована МЮУ 08.03.2023), враховуючи, що в постанові від 26.12.2022 про відкриття виконавчого провадження №70612022 було зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, зокрема, у зв'язку із відсутністю належних доказів виконання останнього боржником.
10.03.2023 позивачем подано до Відділу звернення у порядку ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» із проханням повідомити про вжиті заходи виконавцем в порядку ст.ст. 26, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» в межах виконавчого провадження № 70612022.
22.03.2023 виконавцем надіслано до боржника вимогу № 70612022/1 про надання підтвердження направлення 09.02.2023 заяви до суду про ухвалення додаткового рішення суду у справі № 640/1052/20 у частині визначення суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 за період з 25.11.2019 по день фактичного розрахунку.
31.03.2023 відділом отримано лист від боржника від 29.03.2023 №21-640вих-23 із доказами направлення до Київського окружного адміністративного суду заяви від 09.02.2023 у вигляді копій поштових відправлень.
10.04.023 позивачем направлено до відповідача лист щодо отримання результатів за поданою скаргою на бездіяльність виконавця в порядку ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження (зареєстрований МЮУ 13.04.2023, відділом 18.04.2023).
Боржником надіслано лист від 11.05.2023 № 21-1012вих-23 до відділу (зареєстрований МЮУ 15.05.2023, відділом 18.05.2023) на вимогу виконавця, в якому зазначено про направлення копій платіжних інструкцій, які підтверджують виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2022 №70612022 та відмічено, що розрахунок було здійснено виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, долучено платіжні інструкції від 10.05.2023 про виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за справою № 640/1052/20, ВП№70612022: № 1706 на суму - 31 680,13 грн.; №1704 на суму 7 083, 76 грн.; №1705 на суму 590,31 грн.
16.05.2023 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною, при примусовому виконанні виконавчого листа № 640/1052/20 виданого 05.07.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Підставою виконавцем вказано про лист Офісу Генерального прокурора № 21-1012-вих-23 від 11.05.2023, в якому повідомлено відділ про виконання рішення суду.
30.05.2023 позивачем подано скаргу в порядку ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження до МУЮ (зареєстровано МЮУ 01.06.2023, відділом 06.06.2023), в якій казано про те, що з Автоматизованої системи виконавчого провадження стало відомо про постанову від 16.05.2023, не погоджуючись із останньою, оскільки рішення суду залишилось не виконаним, стягувач звернулась із проханням скасувати постанову від 16.05.2023 про закінчення виконавчого провадження, зобов'язати виконавця вчинити усі необідні дії визначені ст.ст. 26, 63, 75 Законом України «Про виконавче провадження».
Також, позивач 24.05.2023 подала до відділу запит на публічну інформацію (зареєстрований МЮУ 31.05.2023, відділом 01.06.2023) щодо прохання направити лист Офісу Генерального прокурора від 11.05.2023 № 21-1012вих-23, на підставі якого було винесено постанову від 16.05.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.05.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП № 70612022.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року без змін.
10.09.2024 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 70612022.
10.09.2024 позивачем направлено державному виконавцю заяву щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/1052/20 у виконавчому провадженні № 70612022. До даної заяви, позивачем, як додаток надано, копію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 по справі № 640/1052/20 про відмову у задоволенні заяви Офісу Генерального прокурора про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 640/1052/20.
01.01.2024 державним виконавцем на адресу боржника - Офісу Генерального прокурора надіслано вимогу про необхідність повідомлення про стан виконання рішення суду, заходів які вжитті на його виконання та посадових осіб, винних у його не виконанні.
14.10.2024 від боржника на адресу державного виконавця надійшов лист, в якому Офіс Генерального прокурора повідомляє про подання ним апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року та звернення до Київського окружного адміністративного суду з заявою про роз'яснення рішення по справі № 640/1052/20.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року без змін.
12.05.2025 державним виконавцем на адресу боржника - Офісу Генерального прокурора надіслано вимогу про необхідність виконання рішення суду у справі № 640/1052/20, яким зобов'язано Офіс Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку.
30.05.2025 на від боржника на адресу державного виконавця надійшов лист, в якому Офіс Генерального прокурора повідомляє про звернення ним 09.06.2025 до Київського окружного адміністративного суду з заявою про роз'яснення рішення по справі № 640/1052/20.
Отже, з наданої копії виконавчого провадження № 70612022, судом встанолвено, що після звернення позивача з даним позовом до суду рішення суду у справі № 640/1052/20, яким зобов'язано Офіс Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку, Офісом Генерального прокурора - не виконано.
Розглядаючи позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
У справі №826/14580/16 Верховний Суд дійшов висновку щодо безпідставності висновків судів попередніх інстанцій про те, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 07.08.2019 року у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 року у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 року у справі №461/6978/19, від 25.11.2020 року у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 року у справі №520/6495/2020, від 08.12.2022 року у справі 457/359/21.
На підставі ч.5ст.242 КАС України суд при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання.
Верховний Суд у постановах від 02.11.2023 у справі № 580/4398/22 та від 04.01.2024 у справі № 520/10601/20 наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, необхідно враховувати, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIIIзаходи в межах встановлених повноважень.
Суд зазначає, що матеріали справи виконавчого провадження № 70612022 містять лише вимоги виконавчого провадження зверненні до боржника (Офісу Генерального прокурора).
У той же час, матеріалами виконавчого провадження не підтверджено виконання державним виконавцем законодавчих приписів, передбачених ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII
Отже, судом встановлено, що в межах спірних правовідносин державний виконавець виніс вимоги державного виконавця і, відповідно, більше не вживав заходів примусового виконання.
Суд зауважує, що виконавець мав перевірити та вчинити усі дії щодо забезпечення належного виконання Офісом Генерального прокурора виконавчого документу №640/1052/20 щодо зобов'язання виплатити середній заробіток за весь час затримки виплат належних сум при звільненні з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку, враховуючи отримані від боржника згадані вище судом платіжні інструкції та врахувати зауваження боржника, що ним було здійснено таку виплату виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, що за своїм змістом не може свідчити про належне виконання виконавчого документу.
В свою чергу, щодо посилання державного виконавця на те, що боржником постійно вчинялись необхідні дії для виконання рішення суду, таким чином відсутні підстави для накладення на боржника штрафу, передбаченого статями 63, 75 Закону№1404-VIII, суд зазначає наступне.
Як було зазначено вище, Офісом Генерального прокурора під час виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва суду від 05.07.2021 № 640/1052/20 про зобов'язання Офіс Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку, Офісом Генерального прокурора подавалися до Київського окружного адміністративного суду заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 640/1052/20 та його роз'яснення.
Суд враховує у даній справі та зазначає, що за частинами 1-2, 4-5 статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні може бути оскаржено.
Суд вважає необхідним зазначити, що в розумінні ст. 254 КАС України, роз'яснення рішення суду це засіб виправлення формальних недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній та зрозумілій формі. При цьому конкретного та вичерпного переліку критеріїв для визнання рішення незрозумілим процесуальний закон не визначає, але з його змісту слідує, що обґрунтування щодо незрозумілості має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення, що узгоджується із висновками Верховного Суду сформованих в ухвалах від 18 жовтня 2018 р. у справі № 823/867/16, від 21 серпня 2018 р. у справі № 803/3805/15.
Відповідно, суд зазначає, що за наявності наслідків розгляду заяви судом про роз'яснення рішення суду та набрання відповідним рішенням суду законної сили, не нівелює боржника від обов'язку виконання рішення згідно вимог чинного законодавства.
Отже, подання даних заяв на стадії примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили не свідчить про вчинення дій спрямованих для його виконання, а навпаки - про намагання боржника уникнути або затягнути виконання рішення суду. Такі дії суперечать принципу обов'язковості судових рішень, закріпленому у статті 129-1 Конституції України та статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Позивач обґрунтував та надав належні та достатні докази в обґрунтування поданого до суду позову, відповідач в свою чергу не довів правомірність та законність дій під час виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва суду від 05.07.2021 № 640/1052/20 про зобов'язання Офіс Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку.
Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця - заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. допущену у виконавчому провадженні від 26.12.2022 ВП № 70612022 та зобов'язання державного виконавця - заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. невідкладно провести виконавчі дії відповідно до вимог статей 26, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» з примусового виконання виконавчого листа № 640/1052/20 виданого Окружним адміністративним судом у місті 05.07.2021 про зобов'язання Офісу Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимоги позивача встановити судовий контроль про виконання рішення суду в порядку статті 382 КАС України, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно з частиною п'ятою статті 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Приписи частини першої статті 382 КАС України, кореспондують з закріпленими у пункті 4-1 частини шостої статті 246 КАС України приписами, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується здійснення судового контролю, передбаченого частинами п'ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, та накладенням штрафу на керівника у разі відмови у прийнятті звіту.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд зауважує, що правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
При цьому, аби застосувати спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку - виконання судового рішення, що відповідає позиції Верховного Суду, наведеній, зокрема, у постановах від 03.04.2019 по справі №820/4261/18, від 09.07.2019 по справі №826/17587/18, від 22.08.2019 по справі №522/10140/17, від 22.12.2020 по справі №440/1810/19, від 25.02.2021 по справі №640/13599/20, від 30.03.2021 по справі №580/3376/20, від 27.04.2021 по справі №460/418/20, від 13.09.2021 по справі №20/3888/21, від 02.12.2021 по справі №808/1156/18.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що позивачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного ст.382 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення такого судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі, а тому відповідна вимога позивача задоволенню не підлягає.
VI. Судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2190,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 32528798800007071142 від 09.06.2023.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 2190,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця - заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. допущену у виконавчому провадженні від 26.12.2022 ВП № 70612022.
3. Зобов'язати державного виконавця - заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. невідкладно провести виконавчі дії відповідно до вимог статей 26, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» з примусового виконання виконавчого листа № 640/1052/20 виданого Окружним адміністративним судом у місті 05.07.2021 про зобов'язання Офісу Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 25.12.2019 по день фактичного розрахунку.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2190 (дві тисячі дев'яносто) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 000015622).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.