про залишення позовної заяви без руху
29 жовтня 2025 року м. Київ № 320/48617/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) під час служби у в/ч НОМЕР_4 (нині переформованій) за період з 08.03.2022 по 30.06.2022, за виключенням вже виплаченої частини індексації;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_4 (нині переформованій) з 08.03.2022 по 30.06.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - жовтень 2020 р. з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та виплатити ОСОБА_1 її недоотриману частину;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) щомісячного грошового забезпечення під час служби у в/ч НОМЕР_4 (нині переформованій) за період з 08.03.2022 по 30.06.2022 (включно) з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) щомісячного грошового забезпечення за період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_4 (нині переформованій) з 08.03.2022 по 30.06.2022 (включно) в сторону збільшення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) під час служби у в/ч НОМЕР_4 (нині переформованій) за період з 01.07.2022 по 31.12.2022, за виключенням вже виплаченої частини індексації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_4 (нині переформованій) з 01.07.2022 по 31.12.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - жовтень 2020 р. з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та виплатити ОСОБА_1 її недоотриману частину;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) щомісячного грошового забезпечення під час служби у в/ч НОМЕР_4 (нині переформованій) за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) щомісячного грошового забезпечення за період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_4 (нині переформованій) з 01.07.2022 по 19.05.2023 (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік в сторону збільшення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за періоди: з 01.07.2022 по 31.12.2022 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; з 01.01.2023 по 19.05.2023 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) щомісячного грошового забезпечення під час служби у в/ч НОМЕР_4 (нині переформованій) за період з 28.07.2022 по 24.01.2023 з порушенням вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» з урахуванням посадового окладу за основною посадою ОСОБА_1 - головний сержант 2 стрілецької роти;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) щомісячного грошового забезпечення за період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_4 (нині переформованій) з 28.07.2022 по 24.01.2023 в сторону збільшення відповідно до положень наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» у періоди: з 28.07.2022 по 17.09.2022 - з урахуванням посадового окладу, встановленого для посади - командир 3 стрілецької роти; в період з 18.09.2022 по 24.01.2023 - з урахуванням посадового окладу, встановленого для посади - командир 2 стрілецької роти.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.
Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11.02.2021) за схожих фактичних обставин сформулював такі висновки:
«Установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Оцінюючи обставини звернення позивача з позовом до суду, із урахуванням положень частини п'ятої статті 122 КАС України суд зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду».
Позивач слушно зауважив, про те, що Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошував, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Також, в позовній заяві позивач, як на підставу поважності пропуску процесуального строку посилається на карантинні обмеження через поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) та зазначає, що це безумовною причиною поновлення строку.
Дійсно, згідно з п. 1 гл. ХІХ Кодекс законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідна норма кореспондується з ч. 3 розділу VІ «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Кодексу адміністративного судочинства України, де зазначено: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Отже із системного аналізу норм Кодексу законів про працю України та Кодексу адміністративного судочинства України судом вбачається, що умовою визнання поважності пропуску процесуального строку і відповідно його поновлення є настання обставин, які об'єктивно зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, в результаті чого позивач був позбавлений можливості дотриматися, передбачених законом процесуальних строків.
В той же час, позивачем до суду не надано жодних пояснень щодо об'єктивних обставин, зумовлених обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, які перешкоджали здійснювати захист своїх прав та інтересів, та не підкріплено документальними доказами наявність таких обставин.
Відповідні вимоги актуальні і для режиму воєнного стану.
Так, дійсно у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан. Однак, жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду саме через обмеження, впроваджені у зв'язку з введенням воєнного стану, військовою агресією російської федерації проти України, позивач суду не надав.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
Відтак суд вважає, що саме по собі введення воєнного стану та карантинних обмежень не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду і не може бути самостійною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки позивач не вказав обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду саме у зв'язку із введенням воєнного стану.
Вирішуючи питання щодо дотримання процесуальних строків суд зазначає наступне.
Верховний Суд в постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 відступив від раніше викладених висновків та вказав що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Так, згідно з матеріалами позовної заяви, позовні вимоги ОСОБА_1 охоплюють період з березня 2022 року щодо невиплати грошового забезпечення у повному обсязі, як він вважає.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:
…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року…
Так, суд зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Відтак, з дня отримання виплати особою, якій вона здійснюється вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулася до військової частини із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від військової частини відповіді на подану нею заяву.
З урахуванням викладеного, суд зауважує про те, що позивач повинен був дізнався про порушення свого права на грошове забезпечення, в той момент, коли його не отримав в повному обсязі, як він вважає.
Але, позивач отримуючи щомісячно грошове забезпечення, як він вважає не в повному обсязі, протягом двох років не вчиняв жодних активних дій з метою захисту своїх прав та інтересів і вирішив звернутися до суду лише після звільнення. Такі дії не можуть вважатися такими, що вчинені в розумний строк, без обґрунтованих зволікань.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Відтак, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Слід зазначити, що строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дослідивши викладені доводи, суд дійшов висновку про неповажність, саме за наведених обставин, причин пропуску строку на звернення до суду в частині, які виходять за межі позовної давності в даній категорії справи, а саме: тримісячний строк.
Крім цього, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч. 7 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Зокрема, позивач просить суд зобов'язати відповідачів нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби.
В той же час, згідно з листом військової частини індексація здійснювалася за спірний період та відображена в довідках, які додавалися до листа.
При цьому, позивач вважає, що індексація здійснювалася не в повному обсязі, проте не долучає до позову розрахунки, які б дозволили встановити частковість виплати індексації та підтверджуючі докази.
В той же час позивачем заявлене клопотання про витребування доказів судом.
Однак, заявлене клопотання про витребування доказів судом не відповідає ст. 80 КАС України, зокрема частині другій цієї статті.
Тому, позивачу необхідно надати до суду докази на підтвердження обставин справи, індивідуальний акт, який засвідчує протиправні дії або бездіяльність відповідача, або привести заявлене клопотання про витребування доказів судом у відповідність до ст. 80 КАС України.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- обґрунтований розрахунок індексації, яка мала бути виплачена позивачу, на його думку, та підтвердить частковість її виплати, як він стверджує;
- докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та всіх інших обставин про які стверджує позивач у позовній заяві, або обґрунтоване клопотання про витребування доказів судом згідно з ст. 80 КАС України;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, залишити без руху.
Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про прийняття адміністративної справи до провадження та залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.