30 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/24919/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 19 квітня 2024 року, видане на ім'я ОСОБА_1 , яким скасовано дозвіл на імміграцію № НОМЕР_1 від 27 червня 2017 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію»;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 про обмін посвідки на постійне проживання в Україні з урахуванням поданої заяви-анкети №205036299 від 18 квітня 2024 року та прийняти рішення у чіткій відповідності з законодавством України.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення про скасування дозволу на імміграцію №7/5917 від 27.06.2017 прийнято за відсутності підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію".
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Таджикистан.
Позивач 31.03.2017 звернувся до Деснянського РВ ГУ ДМС України в місті Києві із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини другої статті 4 Закону України "Про імміграцію" як особа, яка є чоловіком іммігрантки, з якою він уклав шлюб 29.12.2016 та яка документована посвідкою на постійне проживання.
Позивачу 27.06.2017 надано дозвіл на імміграцію в Україну №7/5917 та 30.06.2017 він документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 30.06.2017 у формі книжечки.
Позивач 18.04.2023 звернувся до відповідача із заявою - анкетою №205036299 про обмін посвідки на постійне проживання у зв?язку зі зміною інформації, внесеної до посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 .
Відповідно до Висновку перевірки матеріалів справи про надання дозволу на імміграцію в Україні позивачу відповідач дійшов висновку про:
1) скасування рішення Головного управління ДМС в м. Києві від 27.06.2017 №7/59-17 про надання дозволу на імміграцію в Україні позивачу, скасувати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 видану на ім?я позивача.
???2) Відповідну інформацію внести до ЄІАС УМП ІП «ФМ «Недійсні документи».
???3) Про прийняте рішення повідомити позивача.
Підставою для скасування рішення Головного управління ДМС в м. Києві від 27.06.2017 №7/59-17 про надання дозволу на імміграцію в Україні виданого на ім?я позивача, на думку відповідача, послугували наступні обставини.
Відповідач вважає, що за результатами проведених перевірок встановлено, що 29.12.2016 актовий запис №854 про реєстрацію шлюбу між позивачем та ОСОБА_3 анульовано реєстратором Центрального районного у місті Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на підставі заяви від 18.04.2017 №1/15.5-5.6.5.
Відповідач дійшов висновку, що 31.03.2017 на час звернення позивачем була прихована інформація про те, що його шлюб 18.04.2017 анульовано, тобто з?ясовано, що дозвіл на імміграцію в Україну надано на підставі свідомо неправдивих відомостей та документів, що втратили чинність.
Крім того, 18.04.2023 позивач при зверненні із заявою про обмін посвідки на постійне проживання надав довідку про припинення ним громадянства Російської Федерації, видану Посольством Російської Федерації в Україні від 14.01.2022, а також повідомив, що є громадянином Республіки Таджикистан, при цьому надав паспорт громадянина Республіки Таджикистан № НОМЕР_3 , виданий Посольством Республіки Таджикистан в Україні 20.05.2022 строком дії до 19.05.2032, при цьому не було надано довідку, з якого часу він набув громадянство Республіки Таджикистан.
Зважаючи на вказане, відповідач дійшов висновку, що позивач свідомо надав про себе неправдиві відомості, а саме щодо наявності у нього множинного громадянства - одночасно громадянства Російської Федерації та Республіки Таджикистан та приховав інформацію щодо анулювання шлюбу.
Рішенням від 19.04.2024 №103 Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" скасувало позивачу дозвіл на імміграцію №7/59-17 від 27.06.2017 та посвідку на постійне проживання НОМЕР_2 від 30.06.2017.
Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Згідно статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
За змістом частини п'ятнадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
При цьому, документами, що засвідчують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, можуть бути посвідка на постійне проживання та посвідка на тимчасове проживання.
Суд враховує, що у 2017 році позивач отримав посвідку на постійне проживання в Україні.
Відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про імміграцію" підлягає скасуванню дозвіл на імміграцію, а стаття 13 вказаного Закону встановлює вилучення посвідки на постійне місце проживання на підставі скасування дозволу на імміграцію.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про імміграцію" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Тобто, підставою для вилучення у іноземця посвідки на постійне проживання в Україні є рішення компетентного органу про скасування раніше наданого дозволу на імміграцію.
Відповідно до пунктів 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі по тексту - Порядок №1983), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.
Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.
Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Отже, наведені вище вимоги Закону України "Про імміграцію", положення Порядку №1983 покладають на органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію обов'язок проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2024 року у справі № 260/5694/22, Порядок № 1983 передбачає своєрідний алгоритм дій органів ДМС задля прийняття обґрунтованого рішення.
Колегія суддів Верховного Суду погодилася з тим, що вказана норма Порядку № 1983 не містить імперативних приписів щодо запитування органом ДМС додаткової інформації чи запрошення іммігранта для надання ним пояснень. Проте, саме органи ДМС, володіючи дискрецією щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинні визначати потребу в отриманні додаткової інформації, документів тощо чи у наданні іммігрантом пояснень, ураховуючи фактичні обставини. Це дасть змогу визначити, чи є необхідність у застосуванні до особи обмеження у вигляді скасування дозволу на імміграцію. Більше того, дослідження такої інформації буде свідчити, що при прийнятті відповідного рішення орган ДМС діяв розсудливо, сумлінно та обґрунтовано.
Отже, орган ДМС при прийнятті рішення повинен виходити із конкретних обставин, а також оцінити чи є достатньою наявна у нього інформація для прийняття відповідного рішення з огляду на те, які наслідки воно матиме для іммігранта.
З аналізу вказаної норми слідує, що функція територіальних органів, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізується шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 820/2262/17, особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності. Тож не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом.
Аналогічний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 820/2262/17, від 30 липня 2020 року у справі № 824/875/19-а, від 02 грудня 2021 року у справі № 120/1859/19-а.
Відповідачем доказів надіслання (вручення) позивачу запрошення про надання пояснень та відповідних документів не надано.
Крім того суд враховує, що при наданні позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні 27.06.2017 Деснянським РВ ГУ ДМС України в місті Києві проводено перевірку законності залишення його на постійне проживання на території України та підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив та надав посвідку на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 30.06.2017.
Крім того, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 було доступне підрозділу міграційної служби для перевірки, що підтверджується наданими відповідачем витягами з Державного реєстру актів цивільного стану.
Суд погоджується з доводами позивача, що станом на день звернення 31.03.2017 позивача до територіального підрозділу ДМС - Деснянського РВ ГУ ДМС України в місті Києві із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україні, останній не допустив порушення пункту 1 абзацу 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію», так як актовий запис №854 від 29.12.2016 про реєстрацію шлюбу між позивачем та його дружиною ОСОБА_3 було анульовано реєстратором Центрального районного у м. Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області після подачі 18.04.2017 заяви №1/15.5-5.6.5, тобто після подачі позивачем заяви та документів до Деснянського РВ ГУ ДМС України в місті Києві.
За таких обставин доводи відповідача про те, що позивачу посвідка на постійне місце проживання в Україні була надана з порушенням вимог законодавства, суд вважає необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.03.2018 у справі №820/3610/17 та від 26.06.2020 у справі №820/1861/17.
Як зазначалося вище, Законом України "Про імміграцію" встановлено вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого вбачається, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
Крім того, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про множинне громадянство, оскільки позивачем не було надано довідку, з кого часу він набув громадянство Республіки Таджикистан, так як 18.04.2023 позивач при зверненні із заявою про обмін посвідки на постійне проживання надав довідку про припинення ним громадянства Російської Федерації, видану Посольством Російської Федерації в Україні від 14.01.2022, а також повідомив, що є громадянином Республіки Таджикистан, при цьому надав паспорт громадянина Республіки Таджикистан № НОМЕР_3 , виданого Посольством Республіки Таджикистан в Україні 20.05.2022 строком дії до 19 травня 2032 року.
Крім того, відповідно до Висновку перевірки посадова особа відповідача не встановила та не довела обставину щодо наявності у позивача множинного громадянства - одночасно громадянства Російської Федерації та Республіки Таджикистан. З висновку вбачається, що позивач 11 грудня 2019 року в'їхав на територію України та станом на 01 квітня 2024 року не виїжджав, тобто перебував весь час на території України.
Довідку про припинення позивачем громадянства Російської Федерації, видану 14 січня 2022 року Посольством Російської Федерації в Україні, позивач надав відповідачу з метою внесення змін в облікові документи, при цьому надав паспорт громадянина Республіки Таджикистан № НОМЕР_3 , виданого 20.05.2022 Посольством Республіки Таджикистан в Україні, з чого можливо зробити висновок, що позивач не надав про себе неправдиві чи недостовірні відомості.
З урахуванням того, що відповідач не довів, а суд не встановив наявності підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" при прийнятті 27 червні 2017 року уповноваженим органом рішення про надання дозволу на імміграцію в України позивачу, суд вважає, що рішення від 19 квітня 2024 року про скасування такого дозволу прийняте відповідачем необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.
Додатково суд вважає, що якщо дозвіл на імміграцію позивачу був наданий через помилку або зловживання посадовими особами суб'єкта владних повноважень, перекладення тягаря наслідків такої помилки або зловживання на позивача у справі є порушенням його законних прав та інтересів.
Вказане відповідає принципу "належного урядування", відповідно до якого допущені державними органами помилки не можуть виправлятися за рахунок інших осіб та тягнути для них негативні наслідки, а тому навіть за умови неправомірного документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні ці обставини не можуть бути виправлені за рахунок позивача та мати для нього негативні наслідки у вигляді скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україні від 19 квітня 2024 року, видане на ім'я ОСОБА_1 , яким скасовано дозвіл на імміграцію №7/5917 від 27 червня 2017 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 про обмін посвідки на постійне проживання в Україні з урахуванням поданої заяви-анкети №205036299 від 18 квітня 2024 року та прийняти рішення у відповідності з законодавством України.
Стягнути з Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.