29 жовтня 2025 року справа №320/34822/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нескладення подання до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 9536,11 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 9536,11 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 (суддя Шевченко А.В.) відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
14.03.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 прийнято адміністративну справу №320/34822/23 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вперше придбала квартиру 13.03.2023 за договором купівлі-продажу і при його нотаріальному засвідченні сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості. Оскільки позивачем житло було придбано вперше, нею 23.03.2023 було подано заяву до відповідача про підготовку та здійснення подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві для повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна для проведення реєстрації права власності на житло. Відповідач листом від 28.03.2023 повідомив про відсутність правових підстав у задоволенні заяви позивача.
22.06.2024 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначає, що оскільки позивачем не надано документів на підтвердження факту перебування позивача в черзі на одержання житла або придбання жита вперше, відповідач не має можливості підтвердити необхідність повернення позивачу сплачених коштів страхового збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна, враховуючи це збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не вважається безпідставно сплаченим, відтак підстави для повернення коштів позивачу у відповідача відсутні. У зв'язку з цим просив суд у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.03.2023 ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу квартири, укладеного з Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венурний корпоративний інвестиційний фонд «Фенікс», прийняла у власність (купила) квартиру під АДРЕСА_1 та сплатила за неї грошову суму на умовах, визначених цим договором.
Вищезазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басай Р.М., та зареєстровано в реєстрі за №103.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 13.03.2023, власником квартири є ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №66757079 від 13.03.2023.
Поряд з цим, при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 13.03.2023 позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомого майна в сумі 9536,11 грн, що підтверджується квитанцією №9299-3368-4188-2920 від 13.03.2023.
Вказані обставини учасниками справи не заперечуються.
23.03.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомого майна. До заяви додано квитанцію про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування №9299-3368-4188-2920 від 13.03.2023.
Відповідач листом №2600-0603-8/57483 від 28.03.2023 повідомив про відсутність правових підстав у задоволенні заяви позивача.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України №400/97-ВР від 26.06.1997 "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №400/97-ВР).
Відповідно до норм абзацу 1 пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Абзацом 2 пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР визначено, що нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
При цьому, згідно абзацу 3 пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Абзацом 5 пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР також передбачено, що нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі змістом пункту 8 статті 2 Закону №400/97-ВР об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пункту 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
На обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону (пункт 10 частини 1 статті 4 Закону №400/97-ВР).
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовані також Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 15-3 Порядку №1740 визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Виходячи з аналізу викладеного вище, суд приходить до висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
Разом з цим, суд зауважує, що чинне законодавство України не містило визначення слова "придбавають", внаслідок чого існувала процесуальна прогалина, яка усувалась тлумаченням судами при правозастосуванні норм матеріального права, виходячи із семантичного значення цього слова.
За таких обставин, суди, при здійсненні судочинства, виходили з того, що слово "придбавають" свідчить про оплатне набуття права власності на певний об'єкт.
Зокрема, суд звертає увагу, що під "придбаває житло вперше" необхідно розуміти, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя.
Викладене вище дає суду підстави для висновку, що визначення "придбаває", охоплює не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його приватизацію, успадкування, дарування та купівлю частки в спільному майні подружжі.
Лише в разі відсутності наведених способів придбавання нерухомого майна, особа відповідно до пункту 15-2 Порядку №1740 не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.
Своєю чергою, з аналізу матеріалів даної справи судом було встановлено, що при оформленні договору купівлі-продажу квартири від 13.03.2023, позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9536,11 грн, що підтверджується копією квитанції №9299-3368-4188-2920 від 13.03.2023, яка міститься в матеріалах справи.
Водночас, з наявних в матеріалах справи відомостей інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо позивача вбачається, що за позивачем не зареєстровано будь-яких операцій з придбання нерухомого майна, що належить до об'єктів житлової нерухомості.
При цьому, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2018 по справі №819/33/17, від 04.04.2019 по справі №819/1553/17, від 23.04.2019 по справі №802/1566/17-а, викладено правову позицію, згідно якої за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі ПФУ, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості ПФУ та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також суд зауважує, що відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах “Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. TheCzechRepublic), “Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), “Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу “належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Виходячи із зазначеного, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, судом встановлено, що позивач придбав житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу, інша нерухомість не придбавалась, протилежного, матеріали справи не містять, суду не повідомлено.
Поряд з цим суд наголошує, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна (об'єктів житлової нерухомості) та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Отже, досліджені судом документи відповідають вимогам, визначеним підпунктом в пункту 15-2 Порядку №1740, необхідним для прийняття рішення про формування подання про повернення заявнику сплачених коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Поряд з цим, твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що позивачем не надано всіх необхідних документів для повернення збору, суд оцінює критично, оскільки такі доводи жодними належними та допустимими доказами, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не підтверджені та спростовуються наданими позивачем документами в якості додатків до позовної заяви.
Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у формуванні подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про повернення позивачу з Державного бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У зв'язку з цим суд, виходячи з положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неформування подання про повернення позивачеві з Державного бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Своєю чергою суд звертає увагу, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (надалі - Порядок № 787).
Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, виходячи з викладеного та на переконання суду, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 813/1126/17.
З урахуванням викладеного, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9536,11 грн, сплаченого відповідно до квитанції №9299-3368-4188-2920 від 13.03.2023.
Керуючись вищевикладеним, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у вчиненні дій стосовно повернення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, а саме щодо внесення подання щодо повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9536,11 грн, сплаченого при придбані житла вперше на підставі договору купівлі-продажу від 13.03.2023.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, відповідач правомірності оскаржуваного рішення не довів, а тому позов слід задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 1 073,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.05.2023.
Отже, в силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір в розмірі 1 073,60 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо підготування та направлення подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві для повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) підготувати та направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві для повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 9536,11 грн (дев'ять тисяч п'ятсот тридцять шість гривень 11 копійок) для проведення реєстрації права власності на житло.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.