ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" жовтня 2025 р. справа № 300/8709/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В.,
за участі:
секретаря судового засідання Гуменюк М.В.
представника позивача Мацея А.М.
представника відповідача Голинська Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкові повідомлення-рішення від 03.05.2024 року за №011367/2408 та №011369/2408,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зокрема податкове повідомлення-рішення від 03.05.2024 за №011367/2408, яким визначено суми грошового зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб на суму 267 803,88 грн. та застосовані штрафні фінансові санкції на суму 66 950,97 грн; податкове повідомлення-рішення від 03.05.2024 за №011369/2408, яким визначено суми грошового зобов'язання по сплаті військового збору на суму 22 316,99 грн та застосовані штрафні санкції на суму 5 579,25 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
28.01.2025 року від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року продовжено розгляд даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 року, закрито підготовче провадження в даній адміністративній справі та призначено дану адміністративну справу до судового розгляду.
Сторони по справі реалізували свої права визначені КАС України щодо надання заперечень, пояснень, клопотань із долученням до матеріалів судової справи доказів .
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами загального позовного провадження, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.
На підставі п.п.78.1.2, п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями (надалі по тексту - ПК України), відповідно до наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 26.02.2024 року №493-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 », головним державним інспектором відділу перевірок податкових агентів управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 , проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р.
Копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.02.2024 року №493-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 26.02.2024 року №39 надіслано ОСОБА_1 26.02.2024 року за вищевказаною адресою, рекомендованим листом за №1964/6/09-19-24-08-06 з поштовим повідомленням про вручення №7601875078363.
Згідно поштового повідомлення про вручення, зазначені документи про початок проведення перевірки отримано 01.03.2024 року особисто ОСОБА_1 .
Як встановлено судом, перевірка позивача проводилась з 29.03.2024 р. по 04.04.2024 р. за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р., яку проведено з відома, та без присутності платника податків фізичної особи ОСОБА_1 .
За результатом проведеної перевірки, складений Акт перевірки від 05.04.2024 за №6701/09-19-24-08/СС082059 та винесені спірні податкові повідомлення - рішення.
Під час проведення перевірки, відповідно до наявної податкової інформації та згідно з відомостями інформаційних баз даних ГУ ДПС в Івано-Франківській області, фізична особа - платник податків ОСОБА_1 в 1-му кварталі 2019 року отримав доходи, які згідно з п.п.168.2.1 п.168.2 ст. 168, п.п.164.2.17 “д» п.164.2 ст.164, п.179.1 ст.179 ПК України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та підлягають відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
Проведеним аналізом наявної інформації з інформаційних баз даних відповідачем по справі встановлено, що ОСОБА_1 отримав доходи у вигляді додаткового блага (126 ознака доходу) в розмірі 1 487 799,34 грн., який значно перевищує дохід визначений п.п.165.1.55 п.165 ст.165 ПКУ, що не включається до оподаткування і даний дохід повинен був задекларувати, однак в порушення вищевказаного його не задекларував і податкову декларацію не подав.
До початку проведення перевірки позивача по справі, відповідачем по справі був здійснений доперевірочний аналіз інформації наявної в інформаційних базах даних, шляхом направлення запиту до ТОВ «ОТП Факторинг Україна»
ГУ ДПС в Івано-Франківській області було направлено запит №9631/6/09-19-24-12-23 від 14.10.2022 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про надання інформації та її документального підтвердження, щодо документів, які стали підставою для прощення (анулювання) залишку основної суми боргу (кредиту) боржнику.
Згідно отриманої відповіді №11252 від 25.11.2022 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначило, що доходи відображені ним у ф.1-ДФ за ознакою доходу «126» у вигляді додаткового блага по фізичній особі ОСОБА_1 отримані ним за прощення основної суми боргу за кредитним договором у сумі 1 487 799,34 грн.
Було встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу кредитного портфелю, АТ «ОТП Банк» відступив ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги боргових зобов'язань за кредитним договором укладеним між Банком та вищевказаною фізичною особою.
У відповідності з положеннями ст. 605 Цивільного Кодексу України ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з ОСОБА_1 було укладено Угоди про врегулювання боргу №б/н від 17.01.2019 до Кредитних договорів, згідно з умовами яких здійснювалося прощення боргу.
Зокрема, відповідно до п.2.2.3 Угоди про врегулювання боргу №б/н від 17.01.2019 до Кредитного договору №CNL-B00/294/2006 від 28.12.2006 фізичній особі-боржнику Кредитором було здійснено анулювання (прощення) боргу в розмірі 2 005 730,86 грн., який складається з основної суми боргу (кредиту) - 327 150,59 грн. та пені - 1 678 580,27 грн..
Відповідно до п.2.2.3 Угоди про врегулювання боргу №б/н від 17.01.2019 до Кредитного договору №CM-SMEB00/104/2007 від 03.03.2007 фізичній особі-боржнику Кредитором було здійснено анулювання (прощення) боргу в розмірі 4 907 637,01 грн., який складається з основної суми боргу (кредиту) - 1 160 648,75 грн. та пені - 3 746 988,26 грн.
Тобто , ОСОБА_1 здійснено анулювання (прощення) боргу з основної суми боргу (кредиту) в розмірі 1 487 799,34 грн.
Як зазначено в Акті перевірки від 05.04.2024 за №6701/09-19-24-08/СС082059, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повідомив позивача про прощення боргу відповідно п.3.4 Угоди про врегулювання боргу №б/н від 17.01.2019 до Кредитних договорів, та під підпис ознайомив ОСОБА_1 про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації в розмірі 1 487 799,34 грн.
Поряд з цим, документальною позаплановою невиїзною перевіркою фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , встановлено, що позивачем не подано декларацію та відповідно не відображено суму прощеного боргу, що у розумінні ПК України є доходом.
Одержаний дохід від прощення основного боргу (126 ознака доходу) в розмірі 1 487 799,34 грн. не задекларовано і податок на доходи фізичних осіб в сумі 267 803,88 грн. (1 487 799,34х18%) та військовий збір в сумі 22 301,34 грн. (1 487 799,34х1,5%) з нього не нараховано та не сплачено.
Відповідно до п.п.164.2.17 “д» п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід отриманий платником податку як додаткове благо. До додаткових благ належать “основна сума боргу платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладання відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг анульовано (прощеного) такий боржник самостійно сплачує податок за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 Податкового Кодексу (18% бази оподаткування) з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації».
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Відповідно до пп. 168.1.3 п. 168.1 статті 168 ПКУ, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Відповідно до статті 179 ПКУ, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Суд зазначає, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі, коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
Якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Отже, враховуючи, що за встановленими обставинами справи позивачу анульовано (прощено) основну суму боргу (кредиту), а не суму різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального річного оподатковуваного доходу позивача.
Таким чином, у ході розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи відповідача по справі про те, що на порушення вимог пункту "д" пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України позивачем занижено загальний річний оподатковуваний дохід.
Щодо тверджень представника позивача про те, що позивач не отримував письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, в зв'язку з чим відповідачем порушено процедуру призначення та проведення факточної перевірки, суд зазначає наступне.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив, що належне повідомлення позивача Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7601875078363.
Представник позивача в судовому засіданні стверджував, що підпис про отримання на вищезазначеному рекомендованому повідомленні відмінний від підпису позивача.
Однак, суд проаналізувавши матеріали справ, зокрема рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які направлялись судом позивачу, у всіх випадках підписи про одержання ОСОБА_1 різні.
Тому вищезазначене твердження представника позивача судом відхиляється.
Разом з тим, представник позивача зазначає, що також відсутні відомості про трекінг код у системі Укрпошти.
У випадку, якщо відправлення реєстроване, то таке відправлення приймається до пересилання з видачею розрахункового документу, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається адресату під розписку.
АТ «Укрпошта» здійснює перевірку пересилання реєстрованих поштових відправлень протягом шести місяців з дня приймання їх до пересилання за допомогою штрихового кодового ідентифікатора (ШКІ) - тринадцятизначного номера, який зазначається у квитанції під час замовлення послуг поштового зв'язку. Водночас інформуємо, що не передбачено їх ідентифікацію за прізвищем, назвою підприємства та адресою відправника або адресата.
Згідно з п. п. 121 - 124 Правил, відправник, адресат, або уповноважена ними особа мають право звернутися з заявою до АТ «Укрпошта» для отримання необхідної інформації про реєстроване поштове відправлення протягом шести місяців з дня прийняття його до пересилання.
Отже, враховуючи вимоги п.п. 121-124, 128 Правил, інформація в автоматизованій системі Укрпошти зберігається протягом шести місяців та протягом шести місяців Укрпошта здійснює перевірку та надає інформацію щодо пересилання та вручення поштових відправлень за наявності ШКІ поштового відправлення.
Тому вищезазначене твердження представника позивача судом відхиляється.
Аналогічна позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 640/10917/19, постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №826/12872/17, постанові Верховного Суду від 30 липня 2024 року у справі № 320/8116/20.
Консультативна рада європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41) у Висновку № 11 (2008), серед іншого, звернула увагу на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформованою, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Отже, обов'язок суду мотивувати прийняте ним рішення не можна сприймати буквально як необхідність відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що при винесенні оспорюваних податкового повідомлення- рішення від 03.05.2024 за №011367/2408 та податкового повідомлення- рішення від 03.05.2024 за №011369/2408 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. Доводи позивача не спростовують правомірності прийняття вказаного рішення і не дають суду підстав для визнання його протиправним.
Відтак у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Зважаючи на висновок суду про безпідставність позовних вимог в силу норм статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.
Повний текст рішення складено 30.10.2025 року.