30 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/7301/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі уповноваженого представника Пальчика Володимира Леонідовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
16 вересня 2025 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Пальчика Володимира Леонідовича звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 263040017823 від 04.08.2025 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 01.06.1998 року по 03.05.2000 рік, з 19.05.2000 року по 30.09.2000 рік згідно записів трудової книжки до загального стажу та призначити пенсію за віком з дня виникнення права на її призначення, а саме з 08.05.2025 року і зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити призначений розмір пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з дня виникнення права на її призначення, а саме з 08.05.2025 року.
22 вересня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов'язано Головне управління ПФУ в м. Києві надати суду до 09 жовтня 2025 року відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
07 жовтня 2025 року, на виконання вимог суду, Головне управління ПФУ в м. Києві надало копії матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 .
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що зі змісту трудової книжки Позивачки серії НОМЕР_3 вбачається, що у спірний період: 01.06.1998 року прийнята на посаду «директора магазину» в ТОВ «Салекс» на підставі наказу № 21 від 01.06.1998 року; 03.05.2000 року звільнена згідно ст.38 КЗпП на підставі наказу № 15 від 03.05.2000 року; 19.05.2000 року прийнята на посаду «продавця магазину «Трембіта» на підставі наказу № 1 від 19.05.2000 року в Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 . Додатково звертають увагу суду, що дійсність трудової книжки Позивачки сторонами не оспорюються, всі записи містять дати, номери наказів, печатки установ та підписи уповноважених осіб. Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. З 01.01.2004 року законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків, а трудовий стаж набутий до 01.01.2004 року, прирівнюється до страхового. Тобто, періоди роботи Позивачки з 01.06.1998 року по 03.05.2000 рік, з 19.05.2000 року по 30.09.2000 рік повинні бути враховані згідно записів трудової книжки.
13 жовтня 2025 року відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтуванні зазначають, що розглянувши документи подані для призначення пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області встановлено, що загальний страховий стаж відповідно до ст.24 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років 02 місяці 00 днів. Наявного стажу роботи є недостатньо для призначення пенсії за віком. Не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 виданої 14.05.1985р.: з 01.06.1998 по 03.05.2000, оскільки відсутня назва підприємства на прийняття; з 19.05.2000 по 30.09.2000, оскільки відсутній наказ на звільнення. З 01.10.2000 року страховий стаж зараховано за даними реєстру застрахованих осіб. Разом з тим, внесені записи про роботу позивача у вказаний період не оформлені та не засвідчені належним чином ( відсутні номер та дата наказу про звільнення з роботи, не зазначено назви організації при прийомі на роботу), що свідчить про грубе недотримання вказаних вище вимог законодавства щодо порядку заповнення трудової книжки та викликає обґрунтовані сумніви у достовірності внесених записів щодо стажу робот позивача в спірному періоді. Однак, разом із заявою на призначення пенсії позивач надав до пенсійного органу на підтвердження страхового стажу лише трудову книжку, жодних додаткових документів на підтвердження спірного періоду роботи (з 01.06.1998 по 03.05.2000, з 19.05.2000 по 30.09.2000) надано не було.
13 жовтня 2025 року відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтуванні зазначають, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Якщо необхідний стаж відсутній, то у 2028 році на пенсію у 63 роки можуть вийти особи зі страховим стажем від 25 до 35 років. У разі відсутності страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років, така пенсія призначається після досягнення особою 65 - річного віку при наявності стажу - 15років. Вік заявниці - 60 р.02м.20дн. Необхідний страховий стаж становить 32 роки. Страховий стаж заявниці 30р.02 м.00дн. За результатами розгляду документів, доданих до заяви не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 виданої 14.05.1985р.: з 01.06.1998 по 03.05.2000, оскільки відсутня назва підприємства на прийняття; з 19.05.2000 по 30.09.2000, оскільки відсутній наказ на звільнення. З 01.10.2000 року страховий стаж зараховано за даними реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 27 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
04 серпня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішенням № 263040017823 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 вид. 14.05.1985р.:
-з 01.06.1998 по 03.05.2000, оскільки відсутня назва підприємства на прийняття;
-з 19.05.2000 по 30.09.2000, оскільки відсутній наказ на звільнення.
З 01.10.2000 року страховий стаж зараховано за даними реєстру застрахованих осіб
Не погодившись із рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
При поданні заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 надала трудову книжку від 14 травня 1985 року НОМЕР_3 .
Згідно з записами у трудовій книжці, судом встановлено, що ОСОБА_1 :
- 01 червня 1998 року прийнята на посаду директора магазину в ТОВ «Салекс» на підставі наказу № 21 від 01 червня 1998 року (запис № 12);
- 03 травня 2000 року звільнена за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП на підставі наказу № 15 від 03 травня 2000 року (запис № 13);
- 19 травня 2000 року прийнята на посаду продавця магазину «Трембіта» на підставі наказу № 1 від 19 травня 2000 року в суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (запис № 14);
- 15 грудня 2000 року звільнена за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП (запис № 14).
В даному випадку відповідач мав в розпорядженні трудову книжку, в якій по хронології відображено місце та роботу яку виконував позивач, наявний відтиск печатки, тому суд констатує що відповідач до обрахунку стажу позивача поставився формально, та протиправно не зарахував спірний період до страхового стажу.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Дана обставина не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії.
Разом з тим, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
Окрім того, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 01 червня 1998 року по 03 травня 2 000 року та з 19 травня 2000 року по 30 вересня 2000 року є протиправною, оскільки вищевказаний період підтверджується записами в трудовій книжці позивача.
Таким чином, відповідач 1 приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії № 263040017823 від 04 червня 2025 року діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи те, що під час розгляду справи судом, підтверджено наявність страхового стажу позивача відповідно до трудової книжки від 14 травня 1985 року НОМЕР_3 , то сукупний страховий стаж позивача становить понад 32 роки, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.
З огляду на встановлене судом право позивача на призначення пенсії за віком, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити позивачу пенсію за віком.
При цьому, відповідно до Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності вже визначений територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Таким чином, наслідком скасування, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії рішення є виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов'язку призначити пенсію.
В той же час, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Оскільки, ОСОБА_1 60 років досягнула ІНФОРМАЦІЯ_1 , та із заявою про призначення пенсії звернувся 27 липня 2025 року, тобто у межах строку визначеного пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058, то призначення пенсії має відбутися з 08 травня 2025 року.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність, в контексті частини 2 статті 2 КАС України, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 263040017823 від 04 червня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та необхідність захисту порушеного права позивача, виходячи з повноважень суду, визначених статтями 9 та 245 КАС України, шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії періоди роботи з 01 червня 1998 року по 03 травня 2 000 року та з 19 травня 2000 року по 30 вересня 2000 року та призначення пенсії за віком, згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 08 травня 2025 року.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при поданні адміністративного позову сплатила судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 15 вересня 2025 року № 1.309384489.1, (а.с. 7).
Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Пальчика Володимира Леонідовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 263040017823 від 04 червня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії періоди роботи з 01 червня 1998 року по 03 травня 2 000 року та з 19 травня 2000 року по 30 вересня 2000 року та призначення пенсії за віком, згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 08 травня 2025 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30 жовтня 2025 року.
СуддяТ.В.Скраль