30 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/20783/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
установив:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) про визнання протиправними дій щодо обмеження призначеної пенсії максимальним розміром та зобов'язання проводити її нарахування та виплату з 01 серпня 2025 року без застосування такого обмеження.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що є військовим пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон України № 2262-XII). Незважаючи на прийняття Конституційним Судом України 20 грудня 2016 року рішення №7-рп/2016, відповідач після проведення перерахунку пенсії на виконання рішень суду здійснює виплату із застосуванням її обмеження максимальним розміром. Такі дії відповідача, на переконання позивача, є протиправним, а право на отримання пенсії без обмеження її розміру закріплено Законом України №2262-ХІІ та підтверджено названим рішенням Конституційного Суду України.
Ухвалою суду від 26 серпня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
19 вересня 2025 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що виходячи з мотивувальної та резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022, а також ураховуючи норму частини 1 статті 2 Закону України №2262-ХІІ, підлягають виплаті без обмеження максимальним розміром пенсії, призначені з 12 квітня 2023 року особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Також відповідач заявив клопотання про залучення Міністерство соціальної політики України до участі в цій справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, у задоволенні якого ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року відмовлено.
У період з 17 по 29 вересня 2025 року головуюча суддя перебувала у стані тимчасової непрацездатності, а з 03 по 08 жовтня 2025 року у відпустці.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу відповідно до Закону України №2262-ХІІ.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Листом від 12 серпня 2025 року відповідач повідомив, що до виплати встановлено 31691,05 грн, однак до виплати призначено 23610 грн з урахуванням максимального розміру пенсії.
Уважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Визначальним питанням для вирішення цієї справи є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону України № 2262-XII.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі цього Закону, 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України № 3668-VI, який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 цього Закону максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України №2262-ХІІ, не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом України № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону України № 2262-XII такого змісту: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України № 2262-XII.
Отже, зазначена правова норма втратила чинність з 20 грудня 2016 року.
Ухвалюючи таке рішення Конституційний Суд України виходив із того, що норми - принципи частини 5 статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Суд стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України № 2262-XII, 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом України № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону України № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону України № 3668-VI.
Тобто, положення частини 7 статті 43 Закону України № 2262-XII та положення частини 1 статті 2 Закону України № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон України № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону України № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини 7 статті 43 Закону України № 2262-XII.
При цьому, положення статті 2 Закону України № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон України № 2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону України № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
12 жовтня 2022 року Конституційний Суд України розглянув справу за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України № 3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України) та ухвалив рішення, яким визнав оспорювані приписи названого Закону неконституційними.
Цим рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційними приписи статті 2 Закону України № 3668-VI, що поширюють свою дію на Закон України № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, що мають бути забезпечені державою відповідно до спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин положення статті 2 Закону України № 3668-VI, втратили свою чинність.
Стосовно наявності у Постановах № 118, № 168, № 185 положень, на які посилається відповідач у своєму листі, що з 01 березня 2022 року, 01 березня 2023 року та, відповідно, з 01 серпня 2025 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України № 2262-XII підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, яке передбачене частиною 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
У спірних відносинах наведені положення Постанов № 118, № 168, № 185 суперечать приписам Закону України № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 № 7-рп/2016, які є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому підлягають застосуванню відповідачем і судом.
Отже, наразі закон не передбачає обмеження пенсії осіб, які перебувають на військовій службі, максимальним розміром.
Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) ЄСПЛ указує, що дія статті 13 Конвенції вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням.
Межі обов'язків за відповідною правовою нормою різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
З огляду на наведене, розглядаючи позов в межах заявлених позовних вимог, відповідно до приписів статті 9 Кодексу України про адміністративне судочинство, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Житомирській області щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум з 01 серпня 2025 року.
На підставі положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням виплачених сум з 01 серпня 2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис
30.10.25