30 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/18705/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,
установив:
У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) про скасування рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 02 травня 2025 року №064250008405, яка була призначена рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16 січня 2024 року, та зобов'язання поновити виплату такої.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що після досягнення 55 років звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як особі, що проживає на території радіоактивного забруднення. За результатами розгляду поданих документів рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області від 16 січня 2024 року їй з 19 жовтня 2023 року було призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, відповідач 02 травня 2025 року прийняв рішення №064250008405 про скасування рішення про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в зв'язку з не підтвердженням факту постійного проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року - 4 роки. Таку відмову позивач уважає протиправною, оскільки долученими до заяви про призначення пенсії документами підтверджено факт її проживання в зоні посиленого радіологічного контролю понад 4 роки станом на 01 січня 1993 року, що, на думку останньої, наділяє її правом на зниження пенсійного віку.
Ухвалою суду від 12 серпня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без викликів учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
22 серпня 2023 року до суду надійшов відзив разом з частиною витребуваних судом документів, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що в результаті перевірки ГУ ПФУ в Житомирській області поданих позивачем документів для визначення права на зниження пенсійного віку, виникла необхідність підтвердження достовірності видачі довідки про проживання на забрудненій території від 20 квітня 2023 року №198/06-19, виданої виконавчим комітетом Горщиківської сільської ради Коростенського району Житомирської області, оскільки при заповненні трудової від 25 липня 1990 року НОМЕР_1 вказано, що особа має вищу освіту, однак документів про навчання до заяви про призначення пенсії від 10 січня 2024 року особа не надала. Звертає увагу, що актом перевірки від 04 березня 2024 року №0600-1004-1/1118 довідки про проживання, підтверджено, що така довідка не відповідає дійсності.
27 та 30 жовтня 2025 року до суду надійшли витребувані у відповідача ухвалою суду від 12 серпня 2025 року документи.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має посвідчення громадянина, який постійно працює або проживає на території зони посиленого радіологічного контролю серії НОМЕР_2 .
10 січня 2024 року позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ураховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих до неї документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурними підрозділами Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській та Київській областях та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській від 16 січня 2024 року позивачу з 19 жовтня 2023 року призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У результаті перевірки ГУ ПФУ в Житомирській області поданих позивачем документів для визначення права на зниження пенсійного віку, виникла необхідність підтвердження достовірності довідки про проживання на забрудненій території від 20 квітня 2023 року №198/06-19, виданої виконавчим комітетом Горщиківської сільської ради Коростенського району Житомирської області.
На виконання наказу ГУ ПФУ в Житомирській області «Про проведення перевірок документів для оформлення пенсій» від 27 лютого 2024 року №262 та на підставі направлення від 28 лютого 2024 року №1023/КПР головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи №3 управління контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ в Житомирській області проведена перевірка достовірності даних, зазначених в довідці про факт проживання в зоні посиленого радіологічного контролю від 20 квітня 2023 року №198/06-19, яка видана для обчислення пенсії ОСОБА_2 за період проживання з 26 квітня 1986 року по 30 вересня 1988 року, з 07 липня 1990 року по теперішній час (20 квітня 2023 року).
За результатами такої перевірки 04 березня 2024 року складений акт №0600-1004-1/1118.
Згідно зазначеного акта в наданій при перевірці погосподарській книзі №2 Горщиківської сільської ради за 1986 - 1990 роки (особовий рахунок №352) - значиться ОСОБА_3 . В графі «Для учащихся: название (тип) шкоды, учебного заведения, его местонахождение и в каком классе или на каком курсе учиться» зазначено «Львів торгово-економічний ін. І курс, на 01.01.1988 - 2 курс». В графі «выбыл» заначено «на навчання з 01.09.88» (наявне виправлення в даті). В графі «возвратился» зазначено « 07.07.1990».
07 березня 2024 року Горщиківська сільська рада подала заперечення щодо складеного акта №вих335/03-22, в яких зауважила, що у графі «выбыл» ставиться дата вибуття, а не період з якого особа вибула. У зв'язку з цим у погосподарській книзі №2 за 1986 - 1990 роки (особовий рахунок №352) щодо ОСОБА_3 у графі «выбыл» зазначено «на навчання 31.09.88, а не « 01.09.88». Інші записи у погосподарській книзі щодо ОСОБА_3 та інших осіб не містять відміток щодо початку та закінчення періоду реєстрації чи зняття з реєстрації (зокрема, не містять літеру «з»), тому у вказаній графі написано саме 31.09.88. У зв'язку з цим, при видачі довідки №198/06-19 від 20 березня 2023 року датою вибуття вказано останній день реєстрації у с. Горщик - 30 вересня 1988 року. Крім цього, при надання довідки ОСОБА_2 , період її навчання був зарахований у період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, оскільки в Горщиківській сільській раді відсутня інформація щодо форми навчання ОСОБА_2 на той час. Записи про навчання не є обов'язковою умовою зміни місця реєстрації чи проживання особи та не є безумовною підставою для виключення вказаного періоду проживання особи у населеному пункті за місцем реєстрації.
Листом від 01 квітня 2024 року «Про розгляд заперечення до акта» ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило Горщиківську сільську раду, що у вересні місяці 30 календарних днів, а не 31. Інших підтверджуючих документів, що засвідчують факт проживання, реєстрації та вибуття за 1986 - 1990 роки громадянки ОСОБА_3 радою не надано. Таким чином, заперечення визнані необґрунтованими.
25 червня 2024 року ГУ ПФУ в Житомирській області листом №0600-0305-6/78725 звернулося до Горищиківської сільської ради з проханням розглянути питання правомірності видачі довідки та про результати розгляду повідомити.
Листом від 08 липня 2024 року №вих 625/03-22 Горщиківська сільська рада повідомила, що не може підтвердити або спростувати факт виправлень та достовірності кінцевої інформації в графі 22 «выбыл» погосподарській книзі №2 за 1986 - 1990 роки, особовий рахунок №352. У зв'язку з цим, у разі виникнення сумнівів щодо періодів проживання ОСОБА_2 ГУ ПФК в Житомирській області може брати до уваги інші первинні документи.
За результатами розгляду звернення ГУ ПФУ в Житомирській області про перегляд рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомили, що у разі отримання нових документів ГУ ПФУ в Житомирській області має самостійно переглянути рішення про призначення пенсії.
02 травня 2025 року ГУ ПФУ в Житомирській області прийнято рішення про скасування рішення про призначення пенсії.
У рішенні зазначено, що згідно Акта за №0600-1004-1/118 від 04 березня 2025 року про результати перевірки достовірності довідки №198/06-19 про проживання в зоні посиленого радіологічного контролю та документів, які видані ОСОБА_1 , установлено невідповідність зазначених даних, а саме: в Погосподарській книзі Горщиківської сільської ради за 1986 - 1990 роки (особовий рахунок 352), доданій до Акта перевірки зазначено «Для учащихся: название (тип) школы, учебного заведения, его местонахождение и в каком классе или на каком курсе учится» на 01 січня 1986 рік зазначено «Горщиківська с/ш 10 кл», на 01 січня 1987 року - «Львів торгово-економічний інститут, 1 курс», на 01 січня 1988 року зазначено 2 курс; в графі «Последующие изменение в работе на 01.01.87» - ЗБВ лаборант. Також відповідно до Погосподарських книг №4, №7 за 1991 - 1995 в графі освіта зазначено «вища». Тобто, виявлено факт вступу на навчання гр. ОСОБА_1 у Львівський ВУЗ. Відповідно до відповіді на запит ГУ ПФУ в Житомирській області від 21 червня 2024 року за 0600-0305-8/77971 від Львівського торговельно-економічного університету даних про навчання гр. ОСОБА_1 не виявлено, натомість до документів «Електронної пенсійної справи» долучено диплом НОМЕР_3 від 22 червня 1990 року та довідка №126-35/373 від 10 лютого 2025 року, що містить інформацію про факт навчання на денній формі гр. ОСОБА_1 у Тернопільському інституті народного господарства з 01 вересня 1986 року по 21 червня 1990 року, що знаходиться в м. Тернопіль, який не відноситься до зон радіоактивного забруднення.
Ураховуючи вище зазначене, відповідач дійшов висновку, що врахувати зазначені у довідці від 20 квітня 2023 року №198/06-19 періоди роботи (проживання) на території зони посиленого радіоактивного контролю неможливо, оскільки інформація містить суперечливий характер.
Станом на 01 січня 1993 року підтверджений період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю гр. ОСОБА_1 становить - 2 роки 5 місяців 25 днів, загальний період роботи в зоні посиленого радіологічного контролю становить 24 роки 5 місяців 25 днів, що не дає право зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 5 років.
Наведене обумовило скасування рішення №064250008405 від 16 січня 2025 (зазначено помилково рік) року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» гр. ОСОБА_1 та прийняття 02 травня 2025 року рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з не підтвердженням факту постійного проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки станом на 01 січня 1993 року.
Уважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася із цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 березня 2003 року № 1058-IV, з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 1058-IV), який набрав чинності 01 січня 2004 року, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року за наявності страхового стажу не менше 30 року.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №796-ХІІ).
Відповідно до вимог статті 49 Закону України № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 55 Закону України №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 цієї правової норми передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, норми спеціального закону в розглядуваному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що умовою зменшення пенсійного віку є наявність факту проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01 січня 1993 року.
Спір між позивачем та відповідачами у розглядуваній справі фактично виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, необхідного стажу та, відповідно, права користуватися пільгами, встановленими Законом України №796-ХІІ, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №556/1153/17, 11 квітня 2018 року у справі №565/1829/17.
Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01січня 1993 року не менше 4-х років.
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом України № 796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4-х років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року (аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22).
Таким чином, право на застосування положень статті 55 Закону України №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058-IV визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №22-1).
Так, за правилами пункту 1.1. розділу І названого Порядку заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії (…) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
При цьому, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Таким чином, звернувшись до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України №796-ХІІ у віці 55 років 2 місяців 23 днів, позивач дотрималася вимог чинного пенсійного законодавства в частині строку звернення за призначенням пенсії.
За змістом підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, а саме (…) потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункту 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України №796-ХІІ).
Пунктом 2.22 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта (пункт 4.2 розділу IV Порядку №22-1).
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (…). Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (…) (пункт 4.7 розділу IV Порядку №22-1).
Таким чином, механізм реалізації права на пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України №796-ХІІ, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення такої пенсії, чітко передбачений Порядком №22-1.
Надаючи відповідь на спірне у цій справі питання, суд уважає за необхідне зазначає таке.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 15 Закону України №796-ХІІ, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення органами місцевого самоврядування.
Тобто, факт проживання/роботи особи на території зон радіоактивного забруднення засвідчуються довідками органів місцевого самоврядування та підприємств, установ, організацій (військкоматів) відповідно.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2019 року у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10 квітня 2019 року у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №381/3359/17 (№61-16015св18).
При цьому, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт її проживання (роботи), а не реєстрації у певній зоні радіоактивного забруднення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період проживання (роботи) особи на відповідній території радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Як установлено судом, поданими позивачем разом із заявою про призначення пенсії документами підтверджується факт її проживання у зоні посиленого радіологічного контролю з 26 квітня 1986 року по 30 вересня 1988 року та з 07 липня 1990 року по 20 квітня 2023, а саме довідкою Горщиківської сільської ради від 20 квітня 2023 року №198/06-19.
За результатами перевірки поданих разом із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, ГУ ПФУ в Житомирській області з'ясовано, що у період з 01 вересня 1988 року по 06 липня 1990 року ОСОБА_1 навчалася на денній формі у Тернопільського фінансово-економічного інституту.
Денна (очна) форма навчання - це традиційний формат навчання, який передбачає щоденне відвідування занять за розкладом у навчальному закладі. Це означає безпосереднє спілкування з викладачами та однолітками, повне занурення в освітній процес і активну участь у лекціях, семінарах, лабораторних та інших заняттях.
Перевіркою інформації, зазначеної в довідці Горщиківської сільської ради від 20 квітня 2023 року №198/06-19, з'ясовано, що у погосподарській книзі №2 за 1986 - 1990 роки щодо позивача зазначено про вибуття на навчання 31 вересня 1988 року.
Ураховуючи виправлення у вказаній даті, відсутність у вересні місяці 31 дня, підтвердження факту навчання у Тернопільському фінансово-економічному інституті за денною формою навчання з 01 вересня 1986 року, отримання листа Горщиківської сільської ради, в якому підтверджено неврахування інформації про навчання під час видачі згадної вище довідки, суд уважає обґрунтованим висновок ГУ ПФУ в Житомирській області про не підтвердження ОСОБА_1 факту проживання у зоні посиленого радіологічного контролю у період з 01 вересня 1986 року по 07 липня 1990 року.
Таким чином, позивач проживала у зоні посиленого радіологічного контролю з 26 квітня 1986 року по 31 серпня 1986 року та з 07 липня 1990 року по 20 квітня 2023 року, що станом на 01 січня 1993 року становить 2 роки 10 місяців період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю.
Обґрунтовуючи наявність проживання не менше 4 років у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року, позивач, окрім згаданої вище довідки місцевого самоврядування, також покликається на наявність в неї посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії, з приводу чого суд зауважує на таке.
Положеннями частини 3 статті 65 Закону України №796-ХІІ визначено, що документами, які підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
У свою чергу, нормами пункту 4 частини 1 статті 11 цього Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи віднесено, зокрема осіб, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
За змістом частини 4 статті 65 Закону України №796-ХІІ, видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як установлено вище, ОСОБА_1 є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Житомирською обласною державною адміністрацією 19 листопада 2008 року, як дублікат взамін посвідчення серії НОМЕР_4 від 14 травня 1994 року. За змістом цього посвідчення, позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України №796-ХІІ для осіб, які постійно проживають або постійно працюються на території зони посиленого радіологічного контролю за умови, що вона на 01 січня 1993 року прожила або відпрацювала у цій зоні не менше 4 роки.
Суд зауважує, що станом на час видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи чинними були норми Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 (втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551) (далі - Порядок №501).
Відповідно до пункту 2 Порядку №501 (у редакції, чинній на час видачі належного позивачу документа), посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України №796-ХІІ, іншими актами законодавства України.
За правилами пункту 6 Порядку №501, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Єдиним документом, що підтверджує статус «потерпілого від Чорнобильської катастрофи» або «учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС» та надає право користування пільгами, встановленими Законом України №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17, від 24 жовтня 2019 року у справі №152/651/17, від 25 листопада 2019 року у справі №464/4150/17, від 27 квітня 2020 року у справі №212/5780/16-а та від 18 червня 2020 року у справі №751/2738/17.
Таким чином, Законом України №796-ХІІ та Порядком №501 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом України №796-XII для такої категорії, зокрема, право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі №212/12245/13-а.
Обґрунтовуючи своє право на призначення пільгової пенсії, позивач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі №357/6372/17, вказує, що посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» безумовно підтверджує факт її проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років.
Суд не погоджується з таким твердженням та зазначає, що покликання позивача на вказану постанову Верховного Суду є безпідставним, оскільки у цьому судовому рішенні судом касаційної інстанції надано аналіз правовідносинам, що виникли до внесення змін до Порядку №22-1 постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2021 року №33-1 щодо документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
Також суд уважає за необхідне звернути увагу, що наявне у позивача посвідчення від 19 листопада 2008 року серії НОМЕР_2 , хоча й підтверджує статус ОСОБА_1 як «потерпілої від Чорнобильської катастрофи» та надає їй право користування пільгами, передбаченими Законом України №796-ХІІ, зокрема, на пільгове призначення пенсії за віком, однак не є єдиним та достатнім документом для призначення пенсії на умовах статті 55 Закону України №796-ХІІ.
Суд ще раз підкреслює, що відповідно до норм законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, є (1) довідка про період проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
При цьому, як уже зазначалось вище, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку №22-1).
Таким чином, факт проживання особи на території зони посиленого радіологічного контролю засвідчує виключно довідка органу місцевого самоврядування, і така довідка була долучена позивачем до заяви про призначення пенсії на умовах статті 55 Закону України №796-ХІІ та врахована ГУПФУ в Тернопільській області при прийнятті рішення про призначення пенсії.
Поряд з цим, з матеріалів справи судом установлено, що ОСОБА_1 навчалася у Тернопільському фінансово-економічному інституті м. Тернопіль у період з 01 вересня 1986 до 22 червня 1990 року.
Однак, місто Тернопіль не відноситься до будь-якої із зон радіоактивного забруднення, що не заперечується сторонами справи.
Суд зауважує, що постійне місце роботи/навчання позивача нерозривно пов'язане з місцем його постійного проживання, а тому факт навчання у Тернопільському фінансово-економічному інституті м. Тернопіль заперечує факт її проживання у зоні посиленого радіологічного контролю (с. Горщик Коростенського району Житомирської області) у такі періоди.
Таким чином, з наявних у матеріалах справи документів суд установив, що позивач станом на 01 січня 1993 року проживала у зоні посиленого радіологічного контролю лише 2 роки 10 місяців, а не 2 роки 5 місяців 25 днів, як зазначено ГУ ПФУ в Житомирській області в оскаржуваному рішенні.
У той же час, суд зауважує, що така помилкова оцінка ГУПФУ в Житмирській області наданих позивачем документів не вплинула на правильність прийнятого ним спірного рішення.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач 18 жовтня 2023 року досягнула віку, визначеного статтею 26 Закону України №1058-IV, з урахуванням зменшення пенсійного віку (55 роки), має необхідний страховий стаж (понад 24 роки), однак не підтвердила факт проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років, а відтак не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України №796-XII.
Такі висновки суду узгоджується з позицією Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 06 січня 2025 року у справі №460/2298/24, від 28 квітня 2025 року у справі №460/5391/24, від 21 травня 2025 року у справі №460/5512/24 та Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №240/9414/24.
Надаючи правову оцінку доводам позивача про відсутність у відповідача повноважень на скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення пенсії від 16 січня 2024 року, суд зауважує на таке.
Як було зазначено вище пенсія зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України №796-ХІІ призначається відповідно до Закону України №1058-IV.
Пунктом 1 частини 1 статті 49 Закону України №1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
Частиною 3 названої правової норми також закріплено, що у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.
Будь-яких застережень щодо прийняття такого рішення саме територіальним органом, який приймав рішення про призначення пенсії на підставі недостовірних даних наведена норма права не містить.
Позивачем також не наведено нормативно-правового обґрунтування твердження про те, що рішення про скасування призначення пенсії має приймати саме орган Пенсійного фонду України, який приймав рішення про призначення пенсії.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що він діяв в межах повноважень та в спосіб, передбачений законом, а тому позов не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись положеннями статей 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис
30.10.25