про відмову у зміні способу виконання судового рішення
30 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/11470/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши заяву про зміну порядку і способу виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
установив:
14 червня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом, у якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 та зобов'язати здійснити індексацію пенсії та, у зв'язку зі вказаним, провести перерахунок і виплату пенсії 01 березня 2021 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 14 грудня 2023 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірі 7763,17 грн, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14 та 1,197, а з 01 березня 2024 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірі 7763,17 грн, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та у зв'язку з цим провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням проведених виплат.
Позивач подав до суду заяву, в якій просить встановити порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 240/11470/24.
Розгляд заяви про встановлення способу та порядку виконання судового рішення у справі призначено на 30 жовтня 2025 року.
Відповідно до частини 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
На підставі наведеного заява позивача розглянута судом в порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання щодо встановлення порядку виконання рішення, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини 1, 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 200/2961/21-а зазначено, що у разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що:
1) із відповідною заявою варто звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції;
2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом);
3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим;
4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.
Тобто, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
З аналізу положень частин 1, 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17, а також Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2025 року у справі №640/7827/22.
Суд хауважує, що предметом розгляду у справі №240/11470/24 була відмова ГУ ПФУ в Житомирській області у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.
Суд ураховує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 14 грудня 2023 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірі 7763,17 грн, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14 та 1,197, а з 01 березня 2024 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірі 7763,17 грн, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та у зв'язку з цим провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням проведених виплат.
Суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини 2 статті 42 Закону України №1058-ІV, застосувавши показник середньомісячної заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017 - 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, із урахуванням доплат, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14 та 1,197, а з 01 березня 2024 року і коефіцієнта збільшення 1,0796 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача у розмірі 7763,17 грн, діяло не відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим обрав відповідний спосіб захисту порушених прав позивача.
У мотивувальній частині рішення суду наведені мотиви, з яких суд дійшов висновку щодо задоволення позову саме у вказаний спосіб, із зазначенням текстів правових норм, застосованих судом, та наданням тлумачення їх змісту з відповідними висновками в контексті аналізу обставин справи.
Позивач указує підставою заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення те, що відповідач замість здійснення послідовного збільшення (індексації) показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, здійснює індексацію такого показника на коефіцієнти збільшення окремо на кожний такий коефіцієнт, що призводить до зменшення розміру пенсії позивача.
Суд установив, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23 вересня 2025 року № 0600-0202-8/83392 позивача повідомлено, що на даний час при обчисленні пенсії ОСОБА_1 враховано показник 8913,83 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115).
За таких обставин суд висновує, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року вже виконано, що унеможливлює встановлення порядку та способу його виконання відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну способу виконання рішення у цій справі.
Окрім того, суд зауважує, що за встановлених обставин позивач фактично не погоджується з виконанням судового рішення.
Водночас слід звернути увагу, що за правилами частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
У свою чергу, норми статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України регулюють особливості провадження у справах щодо рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; норми статей 382, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначають порядок подання та розгляду заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; норми статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України регламентують особливості визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Таким чином позивач не позбавлений права звернутись до суду, скориставшись відповідним процесуальним механізмом судового контролю та реалізації конституційного принципу обов'язковості судового рішення у визначений Кодексом адміністративного судочинства України спосіб.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дати її постановлення.
Суддя Т.О. Окис