30 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/23160/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення прим. виконан. рішень у Жит.обл. ЦМУМЮ про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:
Визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 23.09.2025 ВП № 78081001 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 23.09.2025 ВП № 78081001 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення №240/33697/23 Головним управлінням ОСОБА_1 з 01.11.2023 здійснено перерахунок пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (П)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Проте, незважаючи на виконання судового рішення Головним управлінням в межах покладених зобов'язань, старшим державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5 100,00 за невиконання рішення суду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем у встановлені строки подано відзив на адміністративний позов, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Наголошує, що на виконання рішення суду пенсіонеру пенсія виплачується не в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України " Про Державний бюджет України на відповідний рік". А тому, на підставі викладеного державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5 100,00грн.
У відповідності до положень ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 та ст.287 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що Житомирським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 16.09.2024 у справі №240/33697/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.11.2023 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком.
Вказане рішення набрало законної сили, у зв'язку з чим Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду 11.03.2025 видано виконавчий лист.
В подальшому, 14.05.2025 винесена постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження .
Пунктом 2 зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 27.05.2025 боржник повідомив державного виконавця про виконання судового рішення. Зазначив, що в результаті перерахунку розмір пенсії по інвалідності становить з 01.11.2023 16744,00 грн. - мінімальний розмір пенсії як особі, з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС 2 групи на виконання (2093,00 грн.х8).
Стягувач подав скаргу на бездіяльність державного виконавця, вказуючи, що рішення суду не виконується належним чином, пенсія виплачується не у розмірі, визначеному судовим рішенням.
У зв"язку з цим, державний виконавець 10.07.2025 направив боржнику вимогу про виконання судового рішення, оскільки пенсія стягувачу виплачується не в розмірах, визначених судовим рішенням, в значно менших розмірах.
На виконання вимоги, позивач листом від 22.07.2025 повідомив, що за період з 01.112023 по 31.03.2025 нараховано доплату пенсії у розмірі 146826,67 грн. З 01.04.2025 виплата пенсії проведена у розмірі визначеному судовим рішенням.
В свою чергу, 23.09.2025 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєвим М.М. винесено постанову ВП № 78081001 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII) та п. 1 та 16 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, відповідно, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII) та за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У свою чергу, ст.75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст. 75 Закону №1404-VIII).
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку з урахуванням того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.
Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.
Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Дані висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №360/3573/20.
Спірною постановою на позивача накладено штраф за невиконання без поважних причин судового рішення від 16.09.2024 у справі №240/33697/23, оскільки пенсія стягувачу виплачується у меншому розмірі, ніж визначено судом.
Разом з тим, суд зазначає, що Житомирським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 16.09.2024 у справі №240/33697/23, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.11.2023 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком.
Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2023 передбачено що, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2024 становить 2361,00 грн. Станом на 01.11.2023 такий прожитковий мінімум становив 2093,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання судового рішення у справі №240/33697/23 Головним управлінням ОСОБА_1 з 01.11.2023 здійснено перерахунок пенсії .
Відповідно до розрахунку пенсії, що підлягає виплаті на виконання судового рішення від 16.09.2024 у справі №240/33697/23, позивачу за період з 01.11.2023 по 31.03.2025 нараховано доплату пенсії у сумі 146823,67 грн.
Разом з тим, згідно протоколу про перерахунок пенсії від 05.03.2025 в результаті перерахунку розмір пенсії становить з 01.11.2023 - 30371,76 грн. та виплачується в максимальному розмірі - 20930,00 грн., в тому числі - 16744,00 грн. - розмір пенсії як особі, з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС 2 групи (2093,00 грн.х8).
Тобто, з 01.01.2024 при розрахунку пенсії по інвалідності застосовано розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність не станом на 01.01.2024 (2361 грн.), а станом на 01.11.2023 (2093 грн.).
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що пенсія по інвалідності позивачу з 01.01.2024 перерахована та виплачується не у розмірах, визначених судовим рішенням, що свідчить про його невиконання.
Зважаючи на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не виконано рішення суду від 16.09.2024 у справі №240/33697/23 в повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов необґрунтований, тому відмовляє у його задоволенні у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області ЦМУМЮ (м.Київ) (площа Соборна, буд.1, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Капинос 30.10.25