30 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/6899/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії від 25.12.2024 №262540017253;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період навчання з 03.09.1987 по 26.06.1989 та періоди роботи з 10.08.1989 по 05.01.1993, з 18.01.1993 по 31.03.1997 та з 01.04.1997 по 04.08.1998;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком з 20.12.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити пенсію за віком з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 20.12.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що після досягнення пенсійного віку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком з 20.12.2024. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовлено у призначенні пенсії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позов від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначають, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Окрім того вказують, що за принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області. Тому, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не є належним відповідачем у даній справі.
Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області своїм правом на подання відзиву не скористалось. Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача подав відповідь на відзив. Вважає твердження відповідача безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком.
Розглянувши заяву та надані документи за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком та встановлено, що страховий стаж позивача складає 22 роки 1 місяць 9 днів, необхідний страховий стаж відповідно до законодавства становить 31 рік. За результатами розгляду, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1989, оскільки не можливо ідентифікувати печатку на титульній сторінці згідно бюро перекладів "Транслейт". Додатково зазначено, що до уваги не можливо взяти періоди роботи: з 10.08.1989 по 05.01.1993 - переклад печатки проведено частково; з 18.01.1993 по 31.03.1997 - існує виправлення дати звільнення. Особа матиме право на пенсійну виплату з 24.11.2029 або при набутті необхідного страхового стажу.
Згідно з трудовою книжкою не зараховано період роботи з 01.04.1997 по 04.08.1998.
Також відповідно до форми РС-право та архівної довідки від 13.11.2024 №43-58/12-2243 до страхового стажу позивача не зараховано період навчання в Кишинівському політехнічному інституті з 03.09.1987 по 26.06.1989.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону України №1058-IV закріплено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Отже, позивачу як особі, який в 2024 році досяг віку 60 років для призначення пенсії необхідно мати страховий стаж не менше 31 рік.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII).
Згідно з пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону України №1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Відповідно п.п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, якщо документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вищенаведених правих норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці немає необхідних записів або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Інструкція №58 передбачає, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У трудову книжку вносяться: відомості про робітника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, перевід на другу постійну роботу, звільнення.
У контексті спірних правовідносин суд зазначає, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які ведуть облік трудового стажу своїх працівників і відповідно зберігають всю інформацію щодо проходження їх трудової діяльності на підприємстві, установі чи організації, здійснюють відповідні записи до трудової книжки, в разі необхідності видають необхідні довідки, відповідно до положень Порядку №637, оскільки працівник не відповідає за правильність записів та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення трудових документів. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у довідці в підтвердження страхового стажу.
Відповідно до змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи з 10.08.1989 по 05.01.1993 та 18.01.1993 по 31.03.1997, зазначений у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 10.08.1989. Підставами для відмови стали: неможливість ідентифікувати печатку підприємства, оскільки її переклад проведено частково, а також наявність виправлень у даті звільнення з роботи. Період роботи з 01.04.1997 по 04.08.1998 (запис в трудовій книжці під №6 та 7) та період навчання з 03.09.1987 по 26.06.1989, що підтверджується архівною довідкою від 13.11.2024 №43-58/12-2243 та дипломом серії НОМЕР_3 , також не зараховано, однак причина такого не вказана.
Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Крім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть спростовувати наявність трудового стажу та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Варто зазначити, що частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з п. 2 ч. 1ст. 64 Закону №1058-IVвиконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Відповідно до п.3.3 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок) орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу 1 цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності
Суд звертає увагу, що витребування та перевірка первинних документів є правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у довідці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на призначення пенсії.
Відтак, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно прийнято оскаржуване рішення.
З огляду на наведене порушені пенсійні права позивача підлягають захисту та відновленню шляхом скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №262540017253 від 25.12.2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати позивачу до страхового стажу період навчання з 03.09.1987 по 26.06.1989 та період роботи з 10.08.1989 по 05.01.1993, з 18.01.1993 по 31.03.1997, з 01.04.1997 по 04.08.1998.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком з дати звернення за її призначенням, а саме з 20.12.2024 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити пенсію з дати звернення за її призначенням, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідачів та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Однак, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності в частині оскаржуваного рішення, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2024 з урахуванням висновків суду.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст.2,5,9,72,77,139,241,243-246,255 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 25.12.2024 №262540017253.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 03.09.1987 по 26.06.1989 та періоди роботи з 10.08.1989 по 05.01.1993, з 18.01.1993 по 31.03.1997 та з 01.04.1997 по 04.08.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2024 з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов
30.10.25