Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 жовтня 2025 року Справа№640/36254/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління ДПС у м. Києві,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про:
- визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-68779-17 У від 16.05.2019 р. видану відповідачем щодо стягнення з позивача на користь держави заборгованості в розмірі 21030,90 грн;
- зобов'язання утриматись від дій щодо нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період з 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем прийнято спірну вимогу № Ф-68779-17У від 16.05.2019 про стягнення заборгованості зі сплати Єдиного соціального внеску.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, контролюючий орган повідомив останню про нарахування заборгованості зі сплати Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 2017 року.
Вважає вказану вимогу протиправною та просить її скасувати.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідачем до суду надані пояснення, у яких останній зазначив наступне.
Інтегрована картка платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 відсутня в інформаційно - комунікаційній системі ГУ ДПС у м. Києві. Нарахування заборгованості з єдиного соціального внеску за 2017 рік у сумі 8448 гривень зазначені датою «09.02.2018» в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 за 2018 рік.
Також, платникові ОСОБА_1 не виносилася та не формувалася вимога зі сплати боргу з єдиного соціального внеску у розмірі 16757,84 грн.
Третя особа пояснень не надала.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2022 року справу передано до провадження іншого складу суду.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі ст. 1 Закону № 2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом № 3863, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом № 3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
На підставі п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025 року справу передано на розгляд судді Олішевській В.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року витребувано у відповідача пояснення щодо підстав та виникнення у позивача боргу зі сплати Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90 грн відповідно до вимоги від 16.05.2019 № Ф-68779-17У, інтегровану картку платника податку позивача за весь період перебування її на обліку як фізичної особи-підприємця.
Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року зупинено провадження до надання витребуваних доказів.
Ухвалю суду від 10 жовтня 2025 року поновлено провадження у справі.
Ухвалю суду від 10 жовтня 2025 року повторно витребувано у відповідача інтегровану картку платника податку за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.
Витребувано у відповідача пояснення щодо прийняття контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ позивачем на суму боргу у розмірі 16757,84 грн (37788,74 грн - 21030,90 грн).
Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року зупинено провадження.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року поновлено провадження у справі.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 14.09.2000 була зареєстрована як фізична особа - підприємець, з 19.11.2021 внесено запис про припинення ФОП за її рішенням.
16 травня 2019 року контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-68779-17У, якою визначено позивачу заборгованість зі сплати Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90 грн.
Доказів надсилання вказаної вимоги позивачу матеріали справи не містять.
Як встановлено судом з наданої відповідачем витягів з інтегрованої картки платника податку позивача, останній 09.02.2018 нараховано недоїмку з єдиного внеску у розмірі 8448,00 грн, також недоїмка збільшувалась кожен квартал за період січень 2018 року - квітень 2019 року на 2457,18 грн.
Як встановлено судом з пояснень відповідача, заборгованість з ЄСВ у розмірі 8448,00 грн сформована контролюючим органом за 2017 рік.
Станом на дату прийняття відповідачем спірної вимоги а саме 16.05.2019 р. недоїмка зі сплати єдиного внеску становила 21030,90 грн.
Як вбачається з матеріалів справи а саме ІКП по коду платежу 71040000, станом на 31.01.2021 року сума заборгованості з ЄСВ складає 37788,74 грн. Дана сума заборгованості 37788,74 грн. також відображена станом на 31.12.2024 р.
Вимога про сплату боргу була прийнята на суму 21030,90 грн.
Згідно пояснень представника відповідача вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ позивачем на суму боргу у розмірі 16757,84 грн. не формувалась.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Отже, безпосередньо, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI) із змінами і доповненнями.
Згідно з п.1 та п.12 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464 не врегульовано.
Втім, проаналізувавши положення Закону №2464, Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19 виклав правовий висновок, згідно з яким особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу першого частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Відомостями Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) підтверджено перебуванння позивача у трудових відносинах з ТОВ «КЕЙ ГРУП» та сплатою за позивача Єдиного внеску з 08.09.2011 по 30.09.2021 та сплата страхувальником вказаного внеску.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07 березня 2023 року по справі №320/2325/19, в якій сформовано висновок: "оскільки період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності згідно оскаржуваної вимоги, позивач не здійснювала підприємницьку діяльність, оскільки перебувала у трудових відносинах з підприємством, яким здійснювалось відрахування єдиного внеску з її заробітної плати".
Враховуючи наведене, суд зазначає про протиправність нарахування відповідачем суми єдиного внеску за період працевлаштування позивача та сплату за цей період єдиного внеску з її заробітної плати роботодавцем.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку про протиправність спірної вимоги 16.05.2019 року № Ф-68779-17У про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90 грн. та, як наслідок, необхідності її скасування.
Щодо позовних вимоги про зобов'язання утриматись від дій щодо нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період з 2017 року суд зазначає наступне.
Позивач звернулась до суду з даним позовом 08.12.2021 року, сума недоїмки в розмірі 37788,74 грн. відображається в ІКП по коду платежу 71040000, була нарахована за 2017 рік - в розмірі 8448 грн., за 2018 рік в розмірі - 7371,54 грн., за 2019 рік в розмірі - 10719,72 грн., за 2020 рік - 9049,48 грн. та за січень 2021 р - 2200 грн. Дана сума 37788,74 грн. відображена станом на 31.01.2021 року та станом на 31.12.2024 р. Станом на час розгляду даної справи матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем вчиняються дії щодо нарахування єдиного внеску у період з 2017 р., окрім того який вже нарахований.
Також судом задоволена вимога позивача про скасування вимоги 16.05.2019 року № Ф-68779-17У про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90 грн.
Так, на час ухвалення судом даного рішення, правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року № 5 (далі - Порядок №5, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 482 від 01.10.2024 року).
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Порядку №5 для забезпечення ведення оперативного обліку податків, зборів, платежів, єдиного внеску в ІКС ДПС відкриваються ІКП за кожним кодом класифікації доходів бюджету / технологічним кодом єдиного внеску щодо кожного платника, територіального органу ДПС, що відповідає місцю обліку платника або обліку об'єкта оподаткування, коду території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26 листопада 2020 року № 290 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 12 січня 2021 року № 3).
ІКП містить інформацію про первинні показники оперативного обліку, облікові операції та первинні показники оперативного обліку, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Під час проведення облікової операції в ІКП зазначаються дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.
Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для фіксації та відображення в ІКП первинних показників оперативного обліку та первинних показників оперативного обліку, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.
Згідно з пунктами 4 - 5 розділу І Порядку № 5 відображення/занесення первинних показників у підсистемах ІКС ДПС здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.
Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми ІКС ДПС забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.
Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП первинних показників оперативного обліку забезпечує структурний підрозділ, що здійснює облік платежів.
Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Порядку №5 первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження), яке набрало законної сили
Аналіз положень вказаного Порядку № 5 свідчить про те, що, оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 19 лютого 2019 року у справі № 825/999/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 805/4374/15-а, від 25 березня 2020 року у справі № 826/9288/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 813/1760/18, від 01 липня 2020 року у справі № 640/8980/19, від 17 червня 2021 року у справі № 520/7599/19.
Таким чином, скасування судом спірної вимоги є належним та достатнім способом поновлення порушених прав позивача.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. (ч. 1 ст. 5 КАС України)
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.
З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Тобто, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права. Суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.
Таким чином позовні вимоги про зобов'язання утриматись від дій щодо нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період з 2017 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 19 Конституції України відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Позивачем заявлено до суду 1 позовну вимогу майнового характеру у розмірі 21030,90 грн, та одну позовну вимог немайнового характеру про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги задоволено в частині вимоги майнового характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позовну заяву подано до суду у 2021 році.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» було визначено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270 грн.
Таким чином, стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн (2270,00 грн х 0,4).
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні ді- задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві №Ф-68779-17 У від 16.05.2019 видану відповідачем щодо стягнення з позивача на користь держави заборгованості зі сплати Єдиного внеску в розмірі 21030,90 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 30 жовтня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська