Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 жовтня 2025 року Справа№640/35975/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України, в якому просить суд:
- визнати незаконним та протиправним та скасувати рішення ДПС України за № 25170/990006010406 від 05.11.2021 року яким відмовлено у задоволенні скарг на податкові повідомлення-рішення;
- визнати незаконним та протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення по формі «Р» № 0487612403 від 24.06.2021 року за платежем військовий збір що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 663,07 грн;
- визнати незаконним та протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення по формі «Р» № 0487382403 від 24.06.2021 року за платежем податок на доходи фізичних осіб що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 7 956,88 грн.
Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0487612403 від 24.06.2021 року, винесені на підставі акту камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік №42616/Ж5/26-15-24-03-11/212501991. Позивач вважає, що зазначений акт камеральної перевірки не відповідає фактичним обставинам справи, а порушення вимог податкового законодавства з його боку відсутні.
З 01.04.1999 року позивач перебував на обліку платників податків у Мінському районі м. Києва як адвокат. Надалі, 18.01.2012 року, позивач зареєструвався як фізична особа-підприємець та був взятий на облік у Дарницькій ДПІ, а 13.12.2013 року припинив підприємницьку діяльність. 10.01.2014 року позивач повторно зареєструвався як фізична особа-підприємець.
19.12.2014 року позивач подав до Ради адвокатів України заяву про зупинення адвокатської діяльності, про що в Єдиному реєстрі адвокатів України міститься запис про зупинення діяльності з 22.12.2014 року. 22.12.2014 року позивач подав державному реєстратору заяву про припинення діяльності як фізична особа-підприємець, а 23.12.2014 року отримав повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Водночас, адвокатська діяльність позивача не припинялася, а була фактично поновлена 04.01.2016 року. Незважаючи на це, податковий орган безпідставно зняв позивача з податкового обліку як самозайняту особу - адвоката. Замість цього позивач був повторно взятий на облік як фізична особа-підприємець на підставі відомостей з Єдиного реєстру адвокатів.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення складено на підставі неправомірно встановленого статусу платника, що призвело до незаконного донарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
У зв'язку з викладеним, підстави для визначення податкових зобов'язань за 2020 рік у відповідача відсутні, а відповідні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як прийняті без належної правової підстави.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19/474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу № 640/35975/21.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/35975/21 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Криловій М.М.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/35975/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від Державної податкової служби України (Відповідач 1) надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований наступним.
На адресу ДПС надійшли скарги самозайнятої особи, адвоката Годецького Ігоря Юрійовича від 09.07.2021 на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24.06.2021 № 0487382403 та № 0487612403. В ході камеральної перевірки встановлено, що Скаржником подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2020 рік (№ 18988742 вiд 20.04.2021), в якій самостійно визначено «категорію платника - особа, яка провадить незалежну професійну діяльність».
Згідно поданої декларації, платником визначено чистий оподатковуваний дохід, отриманий фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (додаток Ф2) у розмірі 4945,10 грн. Крім того, платником самостійно визначено суму податкових зобов'язань, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного (податкового) року, податок на доходи фізичних осіб у розмірі 890,12 грн. та військовий збір у розмірі 74,18 грн.
Разом з тим, відповідно до даних ІТС «Податковий блок», на момент подачі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік (20.04.2021) Скаржник перебував на податковому обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві як фізична особа-підприємець. Згідно з поданими заявами за формою № 5-ОПП та № 1-ЄСВ, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) взято на облік як самозайняту особу - адвоката та встановлено ознаку незалежної професійної діяльності з 26.05.2021. Таким чином, встановлено порушення вимог п. 167.1 ст. 167 та п. 178.3 ст. 178 розділу IV Кодексу та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 02 жовтня 2015 року № 859 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 25 квітня 2019 року № 177), в частині заниження суми податкових зобов'язань за 2020 рік по податку на доходи фізичних осіб на суму 7956,88 грн. та військового збору на суму 663,07 грн.
Також вказує, що рішення ДПС про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а відтак, безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
До суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого Головне управління ДПС у м. Києві (Відповідач 2) просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції вказує, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку Декларації, поданої ОСОБА_2 до ДПІ у Дарницькому районі та складено акт камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік № 42616/ Ж5/26-15-24-03-11/2125019911 від 28.05.2021 року. 17.06.2021 року, платником подано заперечення на акт камеральної перевірки від 28.05.2021 року № 42616/Ж5/26-15-24-03-11/2125019911. За результатами розгляду Заперечення на Акт, Головним управлінням ДПС у м. Києві вирішено, що камеральною перевіркою встановлено заниження платником сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податку за результатами звітного року та залишає заперечення - без задоволення, акт від 28.05.2021 року № 42616/ Ж5/26-15-24-03-11/ НОМЕР_1 - без змін. Головним управлінням ДПС у м. Києві 24.06.2021 року винесено податкові повідомлення-рішення №№ 0487382403 та 0487612403 з донарахуванням сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору та 24.06.2021 направлено платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який отримано 29.06.2021 року.
Щодо підстав проведення камеральної перевірки вказує, що ОСОБА_1 подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2020 рік від 20.04.2021 № 18988742, в якій визначено «категорію платника - особа, яка провадить незалежну професійну діяльність». Згідно поданої декларації, платником визначено чистий оподатковуваний дохід, отриманий фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність у розмірі 4945,10 грн. Крім того, платником самостійно визначено суму податкових зобов'язань, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного року, податок на доходи фізичних осіб у розмірі 890,12 грн. та військовий збір у розмірі 74,18 грн.
Зазначає, що у зв'язку з внесенням 22.12.2024 року в Єдиний Реєстр адвокатів України інформації щодо зупинення адвокатської діяльності адвокатом Годецьким І.Ю. до ДПІ та 23.12.2014 подано заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 8-ООП. Одночасно з ЄДР адвокатів України 24.12.2014 надійшла відомість в електронному вигляді з кодом реєстрації дії «6» - Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та 05.10.2015 стан платника змінився на 16 - припинено (ліквідовано, закрито). На підставі відомостей з ЄДР адвокатів України 25.10.2016 з кодом реєстраційної дії «0» - Державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повторно взято на податковий облік як фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат, платником не подавалися.
Так, згідно довідки форми № 34-ОПП № 2126511400011 «Про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру», яку платник отримав 26.05.2021, ОСОБА_1 фізична особа - підприємець, адвокат узятий на облік у контролюючих органів з 25.10.2016 № 265116206394.
Згідно з поданими заявами за формою № 5-ООП та № 1-ЄСВ ОСОБА_1 взято на облік як самозайняту особу - адвоката та встановлено ознаку незалежної професійної діяльності з 26.05.2021. Таким чином, на момент подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік від 20.04.2021 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на податковому обліку в ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДПС у м. Києві як фізична особа-підприємець. Тож, у платника ОСОБА_1 відсутні підстави для включення суми витрат до включених до вартості виконаних робіт та наданих послуг, у зв'язку з чим, сума чистого оподатковуваного доходу, що включається до загального річного оподатковуваного доходу складає 49 150 грн., в той час як платником визначено сума у розмірі 4945,1 грн
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
01 квітня 1999 року ОСОБА_1 взято на облік платника податків у ДПІ Мінського району м. Києва, що підтверджується довідкою форми № 4-ОПП від 05.04.1999 року № 506.
20.07.2011 позивачем подано до ДПІ у Оболонському районі м. Києва заяву про зняття з обліку в Оболонській ДПІ м. Києва та направлення справи для постановки на облік у Дарницьку ДПІ м. Києва.
Листом від 09.09.2011 року № 39075/Г/29005 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва повідомила позивача, що 07.09.2011 до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва надійшла облікова справа платника податків адвоката Годецького І.Ю, за місцем проведення ним адвокатської діяльності за адресою: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 16-А, оф. 99. На податковий облік взято 07.09.2011 за № 1416-11.
Відповідно до довідки форми № 4-ОПП від 04.03.2013 року № 1326511400036 фізична особа-підприємець, адвокат Годецький Ігор Юрійович взятий на облік в органах державної податкової служби 06.02.2012 року № 221-12.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру Адвокатів право на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_3 зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 22.12.2014 на підставі заяви від 19.12.2014 року та поновлено згідно п.1 ч.4 ст.31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 05.01.2016 на підставі заяви від 04.01.2016 року.
Сторонами не заперечується, що 22.12.2014 року ОСОБА_3 подано до податкового органу заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та з 05.10.2015 було припинено підприємницьку діяльність, як фізичної особи-підприємця.
У відзиві на позовну заяву Відповідач 2 зазначає, що на підставі відомостей з ЄДР адвокатів України 25.10.2016 з кодом реєстраційної дії «0» - Державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повторно взято на податковий облік як фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат, платником не подавалися.
Згідно довідки форми № 34-ОПП № 2126511400011 «Про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру», яку платник отримав 26.05.2021, ОСОБА_1 фізична особа - підприємець, адвокат взятий на облік у контролюючих органів з 25.10.2016 № 265116206394.
Згідно з поданими заявами за формою № 5-ООП та № 1-ЄСВ ОСОБА_1 взято на облік як самозайняту особу - адвоката та встановлено ознаку незалежної професійної діяльності з 26.05.2021.
20.04.2021 ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік № 18988742 у якій платником податків узгодженою сумою податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету самостійно з податку на доходи фізичних осіб в сумі 890,12 грн та з військового податку у сумі 74,18 грн.
На підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.2, статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І Кодексу, та у порядку статті 76 розділу ІІ Кодексу, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку Декларації, поданої ОСОБА_2 до ДПІ у Дарницькому районі та складено акт камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік № 42616/ Ж5/26-15-24-03-11/2125019911 від 28.05.2021 року.
17.06.2021 року, позивачем подано заперечення на акт камеральної перевірки від 28.05.2021 року № 42616/Ж5/26-15-24-03-11/2125019911.
На підставі акту камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві 24.06.2021 року винесено податкові повідомлення-рішення №№ 0487382403 та 0487612403 з донарахуванням сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Листом від 25.06.2021 року № 16629/1/26-15-24-03-15 Відповідач 2 повідомив позивача що розгляд матеріалів перевірки відбудеться 06.07.2021 року о 14-00 у форматі онлайн через мережу зв'язку Skype\Dps_Kpr.
Листом від 07.07.2021 року № 17428/1/26-15-24-03-15 «Про розгляд заперечення» Головне управління ДПС у м. Києві повідомило позивача про залишення акту камеральної перевірки від 28.05.2021 № 42616/Ж/26-15-24-03-11/2125019911 за результатами розгляду заперечення без змін.
09.07.2021 року позивачем подано до Державної податкової служби України скарги на податкові повідомлення рішення від 24.06.2021 № 0487382403 та № 0487612403.
Рішенням ДПС України від 05.11.2021 року № 25170/6/99-06-01-04-06 скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 24.06.2021 № 0487382403 та № 0487612403 без змін.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У силу пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (п. 76.1 ст. 76 ПК України).
Стаття 86 ПК України врегульовує питання оформлення результатів перевірок.
Так, пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачає, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Відповідно до підпункту 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За правилами підпункту 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 ПК України (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин) у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов'язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.
Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки. (підпункт 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України в редакції чинній на час існування спірних правовідносин).
У підпункті 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України деталізовано питання, які підлягають вирішенню під час розгляду матеріалів перевірки комісією з питань розгляду заперечень, та передбачено, що за результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Відповідно до підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Про можливість надання податковому органу додаткових документів після закінчення перевірки вказують і положення пунктів 44.6, 44.7 статті 44 ПК України.
Так, пункт 44.6 статті 44 ПК України також передбачає, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Верховний Суд вже неодноразово аналізував зазначені норми податкового законодавства (зокрема, але не виключно, у постановах від 28 березня 2023 року у справі № 810/3270/16, від 27 червня 2019 року у справі № 806/343/17) та дійшов висновку, що закріпленому у пункті 86.7 статті 86 ПК України праву платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов'язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов'язань.
У постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 826/285/15 Верховний Суд вказав, що зміст пункту 86.7 статті 86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід'ємної частини.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 300/1388/24 та від 24 грудня 2024 року у справі № 640/20970/22
Як вже було встановлено, що Відповідачем 2 проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік ОСОБА_1 за результатами якої складено акт від 28.05.2021 року № 42616/Ж5/26-15-24-03-11/2125019911.
Вказаний акт був отриманий позивачем 03.06.2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, який надано Відповідачем 2.
17.06.2021 року, позивачем подано заперечення на акт камеральної перевірки від 28.05.2021 року № 42616/Ж5/26-15-24-03-11/2125019911, яке було отримано податковим органом 22.06.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (№0209508321020).
На підставі акту камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві 24.06.2021 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0487382403 та № 0487612403 з донарахуванням сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Заперечення подані на акт від 28.05.2021 року № 42616/Ж5/26-15-24-03-11/2125019911 залишені рішенням, у формі листа, ГУ ДПС у м. Києві від 07.07.2021 року № 17428/1/26-15-24-03-15 без задоволення.
Враховуючи наведене вище, податкові повідомлення - рішення від 24.06.2021 року № 0487382403 та № 0487612403 було прийнято Відповідачем 2 до сплину строку закріпленого в пункті 86.7 статті 86 ПК України на подання заперечень на акт перевірки та, оскільки вони вже були подані після його прийняття, без їх врахування.
Отже, у випадку прийняття податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, без розгляду поданих Позивачем у законодавчо встановленні строки заперечень на акт перевірки, тобто з порушенням норм пункту 86.7 статті 86 ПК України, має місце допущення істотних порушень прав платника, яке не можу не вплинути на оцінку правомірності цього податкового повідомлення-рішення.
Саме про такий процесуальний наслідок недотримання вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України вже неодноразово вказував Верховний Суд (зокрема, у постановах від 17 лютого 2020 у справі № 808/7101/15, від 28 вересня 2020 року у справі №520/2305/19.
У постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 826/285/15 Верховний Суд вказав, що зміст пункту 86.7 статті 86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід'ємної частини.
Таким чином, з огляду на те, що заперечення на акт перевірки позивачем було своєчасно направлено до контролюючого органу, відповідно, заперечення мали бути розглянути контролюючим органом у відповідності до вимог статті 86 Податкового кодексу України.
Отже, податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, були прийняті без розгляду у встановлений законом строк заперечень платника податків на акт перевірки, тобто з порушенням норм пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, які мають характер істотних порушень прав платника, а тому не можуть не впливати на оцінку правомірності цього податкового повідомлення-рішення. Не вирішуючи наперед результат розгляду контролюючим органом наданих позивачем документів та пояснень та їх позитивний чи негативний вплив на встановлені перевіркою обставини, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його рішення та без урахування права позивача (можливості) реалізувати свої права, передбачені пунктом 86.7 Податкового кодексу України. Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.
Суд вказує, що враховуючи встановлені у цій справі обставини недотримання відповідачем вимог пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України в частині розгляду своєчасно поданих позивачем заперечень на акт перевірки є достатньою та самостійною підставою для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
При цьому, встановивши факт порушення податкового органу вимог пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України в частині розгляду своєчасно поданих позивачем заперечень на акт перевірки, суд не переходить до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства, а відповідно і не робить висновків по суті таких порушень.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2025 року по справі № 320/1303/23.
Отже, виходячи з наведеного в сукупності, з урахуванням того, що відповідач протиправно не розглянув по суті подані у строк заперечення до акта перевірки, суд доходить висновку, що спірні рішення не відповідають критеріям правомірності, тож є протиправними та підлягають скасуванню в силу своєї протиправності.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним спірного рішення не виконав.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення ДПС України за № 25170/990006010406 від 05.11.2021 року.
У пункті 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України зазначено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Приписами пунктів 56.1, 56.4, 56.8, 56.10 і 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.
Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв'язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Також згідно з п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, ПК України запроваджені способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий (які за механізмом своєї реалізації не є тотожними) повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушені права, а згідно положень пунктів 56.1, 56.2 та 56.10 статті 56 ПК України, дійсно, закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги, до суду.
Водночас, згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Так, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значеними, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Отже, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Суд зазначає, що рішення про результати розгляду скарги від 05.11.2021 року № 25170/6/99-06-01-04-06 прийнято ДПС у межах визначеної законом компетенції.
Оскаржуване рішення ДПС про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки останнього шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а відтак, безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 9 травня 2025 року у справі № 520/16215/23 і в постанові від 29 січня 2019 року у справі № 826/10853/17.
Також суд ураховує, що позивач не просить зобов'язати ДПС України повторно розглянути його скаргу, а реалізує своє право на оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень у цій справі. Відтак скасування рішення від 05.11.2021 року № 25170/6/99-06-01-04-06 не матиме жодних правових наслідків для позивача і, з огляду на п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, не матиме наслідком повторний розгляд скарги позивача по суті.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині оскарження рішення ДПС від 05.11.2021 року № 25170/6/99-06-01-04-06.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Підстави для розподілу судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0487612403 від 24 червня 2021 року.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0487382403 від 24 червня 2021 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова