30 жовтня 2025 року Справа № 160/25178/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/25178/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
03.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 045550031096 від 01.08.2025 р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання та військової служби з 01.09.1982р. по 18.07.1990 р.р та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня першого звернення із заявою про призначення пенсії - 27 липня 2025 року, а Головному управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити її виплату.
Ухвалою суду від 05.09.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/25178/25, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 05.09.2025 року витребувано у відповідача 1,2 додаткові докази по справі, зокрема:
- звернення позивача із заявою про призначення пенсії;
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №045550031096 від 01.08.2025 року;
- відомості/інформацію щодо зарахування/незарахування спірного періоду роботи,навчання, військової служби позивача;
- інформацію /підстави прийнятої відмови та всі наявні докази щодо суті спору.
18.09.2025 року відповідачем подано клопотання про долучення доказів.
09.10.2025 року позивачем подано заява щодо судових витрат.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 30.10.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії Пенсійного органу порушують право позивача на достатній рівень пенсійного забезпечення.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
Необхідний страховий стаж, визначений ст.26 Закону № 1058 складає - 32 роки.
Уразі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року- від 25 до 35 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2028 року- від 15 до 25 років.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється у місяцях. Починаючи з 01.01.2004 р. неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених, виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Вік заявника - 60 років 1 місяць 26 днів.
Страховий стаж особи - 29 років 1 місяць 2 дні.
Відповідно наданих документів до страхового стажу не зарахований період навчання з 01.09.1982р. по 18.07.1990р. згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби та період навчання перевищує загальновстановлений термін.
Необхідно надати уточнюючу довідку про період та форму навчання.
Враховуючи викладене вище, головне управління діяло у відповідності до норм чинного законодавства.
ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 2
Ухвалою суду від 05.09.2025 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ухвалою суду від 05.09.2025 року, відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/25178/25.
Відповідачем отримано вказану вище ухвалу суду, що також підтверджується матеріалами справи.
Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
V.ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 липня 2025 року Позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком та надав копії всіх документів, які підтверджували наявність необхідного страхового стажу для призначення такої пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №045550031096 від 01.08.2025 р. про відмову у призначенні пенсії за віком Позивачу у призначенні пенсії було відмовлено.
Згідно спірного рішення, Пенсійним органом відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІУ(далі - Закон №1058) ОСОБА_1 .
Вказано у рішенні, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 27.07.2025р. Пенсійний вік, визначений ст.26 Закону №1058 - 60 років.
Вік заявника на дату звернення - 60 років 1 місяць 26 днів.
Необхідний страховий стаж, визначений ст.26 Закону №1058 - 32 роки.
Відповідно до наданих документів страховий стаж особи - 29 років 1 місяць 2 дні.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону №1058, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Відповідно наданих документів до страхового стажу не зарахований період навчання з 01.09.1982р. по 18.07.1990р. згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби та термін навчання перевищує 5 років. Необхідно надати уточнюючу довідку про період та форму навчання.
Додатковий коментар: За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України №1058 заявник матиме після досягнення 63 років, тобто з 01.06.2028 року.
За умови надання додаткових документів право на пенсію буде переглянуто.
Позивач вважає, що Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 045550031096 від 01.08.2025 р. про відмову у призначенні йому пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню, тому звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону №1058, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
До набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року.
Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону № 1788-XII.
Так, ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. п. 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 18 Порядку №637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
VІІ. ОЦІНКА СУДУ
Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
Необхідний страховий стаж, визначений ст.26 Закону № 1058 - 32 роки, згідно спірного рішення відповідача 1.
Вік заявника - 60 років 1 місяць 26 днів.
Страховий стаж особи - 29 років 1 місяць 2 дні.
Відповідно наданих документів до страхового стажу не зарахований період навчання з 01.09.1982р. по 18.07.1990р. згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби та період навчання перевищує загальновстановлений термін.
Відповідач вказує про те, що необхідно надати уточнюючу довідку про період та форму навчання.
Отже, встановлено, що відповідно наданих документів до страхового стажу не зарахований період навчання з 01.09.1982р. по 18.07.1990р. згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби та термін навчання перевищує 5 років.
Однак, слід не погодитись із такими висновками відповідача 1, з огляду на таке.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку № 637 встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Верховний Суд у Постанові від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 адміністративне провадження №К/9901/2744/17 та у п. 27 Постанови від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 адміністративне провадження № К/9901/2399/17 зазначив, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Велика Палата у п. 42 Постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16 а провадження № 11-1207апп19 також звернула увагу, що «…основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників».
Отже, надання уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу вимагається виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно матеріалів справи, позивачем було надано Відповідачу, зокрема, копії диплома НОМЕР_1 від 20 липня 1990 р., військового квитка та трудової книжки.
Як вбачається з диплому НОМЕР_1 від 20 липня 1990 р. Позивач у 1982р. поступив на навчання до Ворошиловградського машинобудівного інституту, в 1987/88 роках навчався в Московському станкобудівному інституті і в 1990 р. закінчив повний курс Будапештського технічного університету за спеціальністю «Робототехнічні системи і комплекси».
Разом з тим, як студент Ворошиловградського машинобудівного інституту, у якому була відсутня воєнна кафедра, Позивач не мав відстрочки від військової служби і при досягненні призовного віку був призваний на військову службу до лав Радянської Армії.
У графі 8 військового квитка вказано, що Позивач був призваний на дійсну військову службу 06 липня 1983 р., а 18 квітня 1985 р. звільнений з військової служби.
У військовому квитку Позивача у графі 5 зазначено, що Позивач у 1990 р. закінчив Будапештський технічний університет. У трудовій книжці позивача, заведеній 09 серпня 1990 р., у записі № 1 зазначено про те, що з 01.09.1982 р. по 06.07.1983 р.
Позивач був студентом Ворошиловградського машинобудівного інституту, а з 06 липня 1983 р. по 22.05.1985 р. перебував на службі у Радянській Армії (запис № 2),
У записі № 3 трудової книжки Позивача вказано, що з 01.07.1985 р. по 01.09.1987 р. Позивач знову був студентом Ворошиловградського машинобудівного інституту, а з 01.09.1987р. по 18.07.1990р. - студентом Будапештського технічного університету (запис №4).
Відповідно до запису № 5 у трудовій книжці з 10.08.1990 р. Позивач прийнятий на посаду інженера-технолога до Ворошиловградського машинобудівного заводу ім.Пархоменка.
Цей запис, а також всі інші подальші записи у трудовій книжці Позивача Відповідачем не оспорюються.
Отже, дипломом НОМЕР_1 від 20 липня 1990 р. та відповідними записами у військовому квитку і трудовій книжці підтверджуються факти навчання Позивача у зазначених вищих учбових закладах в період з 01.09.1982 р. по 06.07.1983 р. та з 01.07.1985 р. по 18.07.1990 р. з перервою у навчанні на період проходження військової служби.
Також записами у військовому квитку та трудовій книжці Позивача підтверджується факт проходження Позивачем в період з 06 липня 1983 р. по 22.05.1985 р. військової служби.
Отже, твердження Відповідача про те, що період навчання начебто перетинається з періодом проходження військової служби та термін навчання перевищує 5 років є передчасним, оскільки позивач спочатку фактично рік навчався у Ворошиловградському машинобудівному інституті, після чого проходив строкову військову службу і в подальшому після демобілізації знову продовжував навчання.
Таким чином, твердження Відповідача, що період навчання Позивача перетинається з періодом проходження військової служби, є неналежними.
Із записів у трудовій книжці та військовому квитку чітко вбачається, що Позивач навчався у наступні періоди часу: з 01.09.1982р. по 06.07.1983р. з 01.07.1985р. по 18.07.1990р.
При цьому Позивач в період з 01.09.1982р. по 06.07.1983р. та після повернення із Радянської Армії з 01.09.1985р. по 01.09.1987р. навчався у Ворошиловградському машинобудівному інституті.
Після цього Позивач був переведений до Московського станкобудівного інститут, у якому навчався у 1987/88 роках, а потім за міждержавною програмою обміну студентами у 1989- 1990 р. учбовому році навчався і закінчив повний курс Будапештського технічного університету за спеціальністю «Робототехнічні системи і комплекси».
Отже, позивач у період перебування на військовій службі з 06 липня 1983р. по 22.05.1985р. не навчався, і продовжив навчання тільки з вересня 1985 р. після звільнення із Армії.
Тобто, доводи про те, що Позивач навчався понад 5 років, відповідач передчасно включає у цей період перебування Позивача на дійсній військовій службі.
Відтак, зважаючи на те, що розрахунок стажу роботи віднесено до дискреційних повноважень Пенсійного фонду, слід задовольнити вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 045550031096 від 01.08.2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання та військової служби з 01.09.1982 р. по 18.07.1990 р. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
За таких обставин, слід дійти висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Слід також врахувати позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 726,72 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 045550031096 від 01.08.2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання та військової служби з 01.09.1982 р. по 18.07.1990 р. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 726,72 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 30.10.2025 року.
Суддя В.В. Ільков