30 жовтня 2025 рокуСправа №160/25047/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/25047/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548), до відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
02 вересня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, до відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 047050032432 від 25.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області зарахувати, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періоди навчання за атестатом від 20.06.1983 року № 01781 з 01.09.1981 року по 20.06.1982 року, роботи за записами трудової книжки від 05.03.1982 року НОМЕР_2 з 26.11.1995 року по 26.10.1998 року, провадження підприємницької діяльності за довідкою від 17.02.2025 року № 11468/6/04-36-24-15-12;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області призначити, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 11 травня 2025 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача-1 про відмову в призначенні пенсії позивачу, оскільки протиправно не зараховано періоди трудової діяльності згідно атестату, трудової книжки та довідки про підприємницьку діяльність.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/25047/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25047/25. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
01 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-1 проти позову заперечує в повному обсязі та цитує рішення, яке є предметом оскарження.
09 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач повторює доводи позовної заяви.
Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримав завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Рішенням відповідача-1 від 25.07.2025 року №047050032432 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. В обґрунтування рішення вказано, що до страхового стажу не зараховано в т.ч. періоди:
1) згідно атестату - через недоліки його оформлення;
2) згідно записів трудової книжки - через недоліки їх вчинення;
3) провадження підприємницької діяльності - через неналежність підтвердження періоду.
Не погодившись з цим рішенням відповідача-1, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо періоду навчання.
В спірному рішенні відповідач-1 вказав, що відсутні підписи голови екзаменаційної комісії та замісника директора училища по навчально-виробничій роботі. Через це не враховано період навчання з 01.09.1981 року по 20.06.1982 року.
Також відповідач-1 вказав, що не враховує довідку від 15.05.2025 року №190, оскільки відсутні накази про початок та закінчення навчання, а також підстава видачі довідки - атестат.
Позивачем надано копію атестату від 20.07.1983 року №01781, виданого Дніпродзержинським професійно-технічним училищем обласного управління торгівлі. Згідно атестату позивач навчався з 01.09.1981 року по 20.06.1982 року.
Атестат підписано директором училища, в наявності гербова печатка. При цьому графа «голова екзаменаційної комісії» не містить підпису.
Разом з атестатом надано виписку підсумкових оцінок, яка засвідчена підписом директора училища та гербовою печаткою.
Також позивач надав копію довідки від 15.05.2025 року №190, згідно якої позивач навчалась у Дніпродзержинському професійному торгово-кулінарному училищі обласного управління торгівлі з 01.09.1981 року по 20.06.1982 року. Підстава видачі довідки - атестат №01781. Довідку складено правонаступником відповідного училища.
Спірні правовідносини врегульовані наступними нормами права.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджено Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Суд критично оцінює зауваження відповідача-1 до наданого позивачем атестату, оскільки він містить підпис керівника навчального закладу та гербову печатку. Також його зміст узгоджується з наданою випискою оцінок та довідкою, які в сукупності з атестатом поза розумним сумнівом підтверджують факт навчання позивача та його тривалість. Відсутність підпису голови екзаменаційної комісії та замісника директора училитища за наявних обставин справи не дає підстав для сумніву у дійсності відповідної обставини, а ця обставина в цілому не залежала від позивача та не може створювати для нього негативні наслідки. При цьому власні повноваження щодо підтвердження відповідної обставини шляхом витребування документів відповідач-1 не реалізував.
Щодо зауваження відповідача-1 до довідки суд зазначає, що відповідач-1 діяв не у відповідності до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже відповідний сумнів міг бути усунений і в менш несприятливий для особи спосіб - шляхом реалізації відповідачем-1 повноважень щодо витребування документів.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);
добросовісно (п. 5);
розсудливо (п. 6);
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії або у зарахуванні відповідного періоду роботи у стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду 22.07.2021 року у справі № 240/7604/19, від 29.01.2024 року у справі №560/5001/21.
Окрім цього, відповідач-1 вказав, що відсутні накази про початок і закінчення навчання, однак наявність відповідної інформації сама по собі не робить довідку недійсною. Більш того, посилання у довідці на атестат лише підтверджує достовірність останнього, а не дає підстави для сумнівів у довідці.
Також суд повторює, що наданий атестат є самодостатнім доказом на підтвердження періоду навчання, оскільки зауваження до його змісту мало формальний характер.
Отже, спірний період протиправно не зараховано до страхового стажу позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо періоду роботи з 26.11.1995 року по 26.10.1998 року.
В спірному рішенні відповідач-1 вказав, що наказ та дата наказу про прийняття на роботу дописано іншим чорнилом. Через це не враховано період роботи з 26.11.1995 року по 26.10.1998 року.
В трудовій книжці позивача від 05.01.1982 року НОМЕР_2 наявні наступні записи:
13) 26.11.1995 року - прийнята на посаду заступника директора магазина «Надія»;
14) 26.10.1998 року - звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Спірні правовідносини врегульовані наступними нормами права.
Згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року №301 (далі - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до п. 1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок», затвердженої Наказом Міністерство праці України, Міністерство юстиції України, Міністерство соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 2.2. Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження.
Пунктом 2.11. Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
В свою чергу за п. 2.12. Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до п. 2.13. Інструкції зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Відповідно до Постанови №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для власника трудової книжки, а отже, й не може впливати на її особисті права
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.09.2022 року по справі №569/16691/16-а.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі №307/541/17.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 04.07.2023 року у справі №580/4012/19.
Суд констатує формальний характер зауваження відповідача до записів у трудовій книжці позивача. Такі записи вчинені розбірливо, їх зміст є належним, в наявності печатки, якими обидва записи засвідчені, в зв'язку з чим будь-які сумніви в достовірності таких записів відсутні.
Більш того, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії або у зарахуванні відповідного періоду роботи у стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду 22.07.2021 року у справі № 240/7604/19, від 29.01.2024 року у справі №560/5001/21.
Щодо періоду підприємницької діяльності.
В спірному рішенні відповідач-1 вказав, що надано копію довідки. Через це не враховано всю підприємницьку діяльність позивача.
Згідно довідки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.02.2025 року №11468/6/04-36-24-15-12 позивач здійснювала підприємницьку діяльність:
1) з 20.08.1999 року по 31.03.2001 року - на загальній системі оподаткування;
2) з 01.04.2001 року по 30.06.2005 року - платник єдиного податку;
3) з 01.07.2005 року по 31.12.2005 року - на загальній системі оподаткування.
Спірні правовідносини врегульовані наступними нормами права.
Згідно п. 2.23 Порядку №22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис.
- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Позивач зазначає, що він надав оригінал довідки, а уповноважений працівник зробив з неї скановану копію.
Суд зауважує, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.07.2023 року у справі №813/2901/18.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.01.2023 року у справі №520/6006/21.
У спорах правомірності рішень чи діянь тягар доказування покладається саме на суб'єкта владних повноважень, а не на позивача.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.04.2023 року у справі №809/1879/16, 29.03.2023 року у справі №620/19132/21.
На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.01.2023 року у справі №520/6006/21.
Відповідачем-1 не наведено жодних розумних пояснень ані щодо доводів позивача про те, що ним надавався оригінал відповідної довідки, ані щодо того, що в разі відсутності оригіналу довідки такий документ в цілому не був би прийнятий під час подачі заяви про призначення пенсії саме працівником Пенсійного фонду України.
Також суд повторює, що відповідач-1 має достатній обсяг повноважень для уникнення прийняття необґрунтованого рішення, в т.ч. шляхом затребування додаткових документів як у державних органів, так і у пенсіонера (п. 4.2. Порядку №22-1).
Прийняття рішення без належного з'ясування всіх обставин свідчить про його необґрунтованість та, як наслідок, протиправність через недотримання вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, неврахування такої довідки є безпідставним.
На відміну від попередніх документів, в даній ситуації суд зазначає, що відповідач-1 не повною мірою реалізував наявні у нього повноваження, в зв'язку з чим передчасним є зобов'язання зарахувати всі періоди підприємницької діяльності згідно спірної довідки. Також суд враховує і надання позивачем до суду значного обсягу інших документів на підтвердження підприємницької діяльності позивача, які не були оцінені відповідачем-1 при прийнятті спірного рішення.
Водночас, правовою оцінкою суду, з урахуванням якої відповідач-1 повинен повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, є висновок про обов'язковість врахування відповідачем-1 довідки від 17.02.2025 року та прийняття рішення про підтвердження або непідтвердження відповідного періоду підприємницької діяльності з урахуванням змісту такої довідки.
Щодо суб'єкта, якого належить зобов'язати вчинити відповідні дії суд зазначає наступне.
Зобов'язання на вчинення дій належить покладати на того суб'єкта, поведінка або рішення якого визнається протиправною.
Аналогічне правозастосування здійснене у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.05.2024 року у справі №240/505/24.
Тотожне правозастосування здійснене і Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 27.11.2024 року у справі №340/3630/24, від 11.03.2025 року у справі №160/30856/24.
Отже, підстави для задоволення позову до відповідача-2 відсутні. В свою чергу відповідне зобов'язання належить покласти на відповідача-1.
Щодо призначення позивачу пенсії суд зазначає наступне.
Відповідач визнав за позивачем страховий стаж 31 рік 7 місяців 11 днів, при 32 необхідних роках.
На виконання рішення суду зараховується понад 3 роки страхового стажу. Як наслідок, єдина підстава для відмови позивачу в призначенні пенсії перестала існувати.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Відповідно, наявні достатні підстави для зобов'язання відповідача-1 призначити таку пенсію.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.11.2019 року у справі № 227/3208/16-а.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.
Тотожне правозастосування здійснене і Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 05.06.2024 року у справі №160/24198/23, від 18.02.2025 року у справі №160/24426/24.
Таким чином, наявні правові підстави для зобов'язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком.
При цьому суд зауважує, що стосовно підприємницької діяльності позивача на відповідача-1 накладено окреме зобов'язання щодо безпосередньої оцінки такої довідки та вирішення питання про підтвердження відповідного стажу з урахуванням змісту такої довідки. При цьому позивач має право на призначення пенсії незалежно від результату такої оцінки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, вимоги позивача про призначення пенсії з 11.05.2025 року є обґрунтованими.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 27.08.2025 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 як суб'єкта владних повноважень, протиправність рішення якого встановлена в ході судового розгляду.
Судовий збір належить стягнути у повному розмірі, оскільки основна позовна вимога задоволена повністю.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі №640/9717/19.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
В позовній заяві заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Відповідач у відзиві заперечень з цього питання не навів.
За ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони у справі.
Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.
Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:
1) Договір про надання правової (правничої) допомоги від 31.07.2025 року (далі - Договір);
2) Додаткова угода від 31.07.2025 (далі - Додаткова угода);
3) Квитанція від 31.07.2025 року №1, складена самим адвокатом (далі - Квитанція).
Договором погоджено надання позивачу правничої допомоги згідно додаткових угод.
Додатковою угодою погоджено надання позивачу послуг на 15000,00 грн, а саме:
1) ознайомлення з доказами, складання позову - 5 годин, 10000,00 грн;
2) ознайомлення з відзивом, складання відповіді на відзив - 3 години, 5000,00 грн.
Згідно Квитанції адвокат отримана гонорар згідно Додаткової угоди на суму 15000,00 грн.
Суд констатує відсутність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу через неналежний характер наданих доказів на підтвердження розміру таких витрат.
Так, Ані Договір, ані Додаткова угода жодним чином не індивідуалізують правничу допомогу та не дають можливість пов'язати її саме з цією адміністративною справою, а не, наприклад, з будь-якою іншою справою адміністративної юрисдикції.
Більш того, Додаткова угода навіть суперечить та не узгоджується предмету спору в даній справі, адже погодження наявне щодо складання позову про визнання протиправними дій, а в позовній заяви позивач просила визнати протиправним рішення, а не дії.
Оскільки надані документи можуть бути використані фактично в будь-якій адміністративній справі за участі позивача, носять загальний характер, їх не можливо визнати належними.
Пункт 1 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює саме для суду обов'язок врахувати чи пов'язані витрати з розглядом справи.
В даній справі суд констатує неможливість висновку про таку пов'язаність через неналежність наданих доказів - в жодному з них не вказано ані, наприклад, реквізити рішення відповідача-1, яке було предметом оскарження (для випадків подачі таких документів до відкриття провадження у справі), ані номер справи (для випадків подачі відповідних документів після відкриття провадження у справі). При цьому суд повторює, що Додаткова угода навпаки свідчить саме про непов'язаність відповідних документів саме з цією адміністративною справою через розбіжність в предметі позову (оскарження дій, а не рішення, як в даній справі).
Отже, підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548), до відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.07.2025 року №047050032432 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання та роботи: з 01.09.1981 року по 20.06.1982 року, з 26.11.1995 року по 26.10.1998 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 17.07.2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з 11.05.2025 року.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 297, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко