30 жовтня 2025 року Справа № 160/30797/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рябчук О.С., розглянувши позовну заяву Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» до Дніпропетровської обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
24.10.2024 року за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» доДніпропетровської обласної військової адміністрації, в якій позивач просить:
- Визнати протиправною бездіяльність відповідача Дніпропетровської обласної військової адміністрації, яка полягає у відмові від прийняття у державну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 210100000:08:249:0015, 1210100000:03:286:0022 1211000000:02:121:0030 та 1210400000:02:006:0624 та передачі цих земельних ділянок у постійне користування Державній спеціалізованій установі «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи»;
- Зобов'язати Дніпропетровську обласну військову адміністрацію прийняти у державну власність та надати у постійне користування Державній спеціалізованій установі «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» наступні земельні ділянки:
- земельна ділянка площею 0,1728 га, кадастровий номер 210100000:08:249:0015, землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги (код КВЦПЗД 03.03), що розташована за адресою: вулиця Ближня, 31, м. Дніпро;
- земельна ділянка площею 0,0166 га, кадастровий номер 1210100000:03:286:0022, землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги (код КВЦПЗД 03.03), що розташована за адресою: площа Соборна, 14, м. Дніпро;
- земельна ділянка площею 0,3895 га, кадастровий номер 1211000000:02:121:0030, землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги (код КВЦПЗД 03.03), що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі (колишня назва - Орджонікідзе), 2-6;
- земельна ділянка площею 0,2883 га, кадастровий номер 1210400000:02:006:0624, землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги (код КВЦПЗД 03.03), що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, проспект Відродження (колишня назва - Аношкіна) будинок 67-2;
- Розглянути справу в порядку загального позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Згідно з ч.8 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, та підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
З матеріалів позовної заяви порушень строків, передбачених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не встановлено.
Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі також відсутні.
Частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин - є адміністративною справою незначної складності (малозначною справою).
Так, відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з п.10 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому, частиною 4 ст. 12 КАС України чітко визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Згідно із ч. 2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 4 цієї статті за правилами спрощеного позовного провадження НЕ можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Отже, цим Кодексом визначено виключні категорії спорів, які не можуть бути розглянуті адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження позивачем зазначено, що для повного і всебічного встановлення обставин справи необхідним є її розгляд в судовому засіданні з відібранням усних пояснень та детальним встановленням обставин справи.
Суд зазначає, що законодавець чітко визначив, що за правилами спрощеного позовного провадження може розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, перелічених у ч.4 ст. 12 КАС України та ч. 4 ст. 257 КАС України.
Оскільки дана справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №340/1901/20, від 28.07.2021 у справі №160/6740/20, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 29.07.2021 у справі №340/1727/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 та багатьох інших.
Також суд зазначає, що оцінити значення справи для сторін і значний суспільний інтерес має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи за правилами загального позовного провадження) повинні мати своєрідне конкретизоване пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в численних постановах, зокрема, від 26 травня 2022 року у справі №640/594/20, від 22 жовтня 2021 року у справі № 200/6491/20-а, від 07 жовтня 2021 року у справі № 640/23517/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 640/23385/20, від 05 серпня 2021 року у справі № 200/5490/20-а, від 22 липня 2021 року у справі № 460/6542/20, від 23 червня 2021 року у справі № 520/13014/2020 тощо.
При цьому суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, як і не вимагають обов'язкового розгляду справи саме за правилами загального позовного провадження чи спрощеного позовного провадження з викликом сторін лише з урахуванням викладеного волевиявлення учасника процесу про це. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов'язковому порядку у судових засіданнях за правилами загального позовного провадження усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання, та нівелювало б практичну ефективність інституту спрощеного провадження в принципі. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують для встановлення об'єктивної істини ані обов'язкового проведення судового засідання, ані здійснення трансформації форми адміністративного судочинства зі спрощеного у загальне позовне провадження, оскільки повний та всебічний розгляд справи є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від його форми або того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.
Також суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року , заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.
При цьому, спрощене позовне провадження передбачено законодавцем для розгляду справ як незначної складності, перелік яких визначений ч.6 ст. 12 КАС України, так інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Предмет спору у даній справі не віднесений до категорій, перелічених у ч. 4 ст. 12 КАС України та ч. 4 ст. 257 КАС України.
Крім того, спрощене позовне провадження передбачено законодавцем для розгляду, в тому числі справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Також, законодавець не пов'язує законність та обґрунтованість судового рішення з викликом сторін у судове засідання. Суд зауважує, що порядок розгляду справи не обмежує сторін в наданні пояснень, заяв, клопотань, додаткових доказів по суті справи.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про призначення до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та вважає за можливе призначити розгляд справи №160/30797/25 у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Зважаючи на те, що дана справа відноситься до справ незначної складності, враховуючи характер спірних відносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Керуючись статтями 171, 243, 248 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/30797/25 за позовною заявою Державної спеціалізованої установи "Дніпропетровське обласне бюро судово - медичної експертизи" до Дніпропетровської обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.
Відмовити в задоволенні клопотання Державної спеціалізованої установи "Дніпропетровське обласне бюро судово - медичної експертизи" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 24.11.2025 року за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Рябчук О.С.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також зобов'язати відповідача надати до суду разом із відзивом на позов документи, що підтверджують надання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов, а також зобов'язати позивача надати до суду разом із відповіддю на відзив документи, що підтверджують надання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а також зобов'язати відповідача надати до суду разом із запереченням на відповідь на відзив документи, що підтверджують надання заперечень на відповідь на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.
Інформацію щодо даної адміністративної справи учасники справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, відповідачу разом з ухвалою надіслати копію позовних матеріалів.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому п.5 ч. 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук