29 жовтня 2025 рокуСправа №160/8596/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації в особі Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, третя особа: Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
13.03.2025р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації в особі Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, третя особа: Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації та просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення статусу учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2 категорії та скасувати рішення відповідача оформлене протоколом комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №10 від 31.10.2024р. в частині зміни позивачеві категорії учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 2 на 3;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо підтвердження позивачеві статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, поновити його в статусі учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та видати посвідчення нового зразка.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і з 1992 року мав посвідчення особи, яка у 1987 році брала участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС серії НОМЕР_1 від 06.06.1998р.,категорія 2, є внутрішньо переміщеною особою та, у зв'язку з активними бойовими діями в місці його постійного проживання, був вимушений виїхати до м. Павлоград Дніпропетровської області, де звернувся до управління соціального захисту населення з метою заміни наявного у нього згаданого вище посвідчення на посвідчення нового зразка. Проте, у грудні 2024р. відповідачем йому було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії НОМЕР_2 категорії 3. Надалі, у відповідь на своє звернення, позивачем було отримано лист від 14.02.2025р., зі змісту якого він довідався, що відповідачем було прийнято рішення про зміну категорії учасника ліквідації аварії на ЧАЕС згідно постанови КМУ №551 від 11.07.2018р. через недостатність кількості днів виїзду до зони відчуження в с. Терехи (9 днів при необхідності 14 днів), а місце дислокації військової частини не відноситься до зони відчуження. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки він приймав участь по ліквідації аварії на ЧАЕС у складі в/ч НОМЕР_3 у період з 16.01.1987 року по 9 березня 1987 року, отримав дозу опромінювання 18,54 рентгенів про що свідчать довідки військової частини, Червоноармійського військомату, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, зазначив, що він не може бути позбавлений права отримання пільг, встановлених законодавством для ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки при первинному отриманні посвідчення та у подальшому під час його перереєстрації уповноваженими органами, на підставі поданих ним усіх необхідних документів, було здійснено перевірку правильності його видачі. За викладеного, позивач вважає, що замість обміну посвідчення 2 категорії на таке ж посвідчення тільки нового зразка, комісія фактично вдалася до переоцінки правильності видачі позивачеві посвідчення, яке позивач уже отримав, що є безпідставним, тому просив зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо підтвердження йому статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС категорії 2, поновити його в статусі учасника ліквідації аварії на ЧАЕС категорії 2 та видати посвідчення нового зразка.
Ухвалою суду від 05.05.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано, зокрема, відповідача протягом 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали суду надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності позбавлення позивача статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії та зміни її на 3 категорію при розгляді питання з приводу заміни старого зразка посвідчення на новий зразок; надати докази на підтвердження того, за якою процедурою передбачений такий порядок позбавлення статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС з 2 на 3 категорію при зверненні особи лише за заміною посвідчення зі старого зразка на новий, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також зазначеною ухвалою суду було запропоновано третій особі протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати суду письмові пояснення по суті позову та докази на їх підтвердження згідно до вимог ст.ст.165,176 КАС України та з дотриманням процедури, встановленої ч.9 ст.79 згаданого Кодексу.
Наведені ухвала суду разом із адміністративним позовом та доданими до нього документами були отримані відповідачем у його електронному кабінеті у системі «Електронний суд» 24.03.2025р. та 06.05.2025р., відповідно, третьою особою отримано -24.03.2025р. та 05.05.2025р. відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, наявних у справі.
На виконання вимог вищенаведеної ухвали суду 15.05.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем було подано до суду відзив на позов, у якому останній просив позивачеві відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на те, що питання визначення статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи особам, які мешкають в Дніпропетровській області належить до компетенції Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян. 31.10.2024р. у складі 10 осіб комісія розглянула заяву позивача від 11.09.2024р. стосовно видачі дублікату посвідчення, так як посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС категорії 2 НОМЕР_1 видане Донецькою облдержадміністрацією не придатне для подальшого використання. Відповідно до ст.14 Закону, визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів. Представник відповідача зазначив, що розглядаючи документи позивача, комісія керувалася пунктом 11 Порядку №551 та встановила, що відповідно до копії довідки ЦАМО України від 12.12.1996 №51/1/4010 щодо призвання на збори та участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 18.01.1987 по 05.03.1987 при в/ч НОМЕР_3 , місце дислокації частини за вказаний період АДРЕСА_1 , даний населений пункт не відноситься до зони відчуження, відповідно до постанови КМУ від 23.07.1991 №106 в редакції постанови КМУ від 29.08.1994 №600 дні виїзду в зону відчуження січень 22,23 (два дні), лютий 2,4,5,10,11,12,21 (сім днів) в с. Терехи. Тож у зоні відчуження відповідно до вищезазначеної довідки позивач знаходився 9 днів. Відповідно до копії довідки командира в/ч НОМЕР_3 від 09.03.1987 щодо виконання службових обов'язків при в/ч НОМЕР_3 у період з 16.01.1987 по 09.03.1987 оплата в 2-х кратному розмірі нарахована лише за 11 днів лютого місяця 1987 року. Пунктом 4 Порядку №551 установлено, що учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, які працювали в зоні відчуження, зокрема, в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2 видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 серії А синього кольору. Тож вищезазначений пункт 4 Порядку №551 не міг бути застосований до тих документів, які надав позивач. Пунктом 6 Порядку №551 передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали в зоні відчуження, зокрема, у 1987 році - від одного до 14 календарних днів віднесеним до категорії 3 видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3 серії А зеленого кольору. Представник відповідача зазначив, що регіональна комісія не позбавляла позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а змінила категорію з 2А та 3А на підставі чинного законодавства України. Також представник відповідача вказав і на те, що позовні вимоги позивача фактично зводяться до втручання у дискреційні повноваження Регіональної комісії, в які адміністративний суд втручатися та підміняти інший орган державної влади і перебирати на себе його повноваження або давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень (дискреційні повноваження), не може.
Третьою особою на виконання вимог ухвали суду письмових пояснень по суті позову у встановлений судом строк до суду не були надані.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із великим навантаженням, перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, що об'єктивно унеможливлювало судовий розгляд справ у згаданий період, ухвалою суду від 29.10.2025р. судовий розгляд даної справи на підставі ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України було продовжено до 29.10.2025р.
Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 29.10.2025р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Громадянин України ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_3 про що свідчить зміст копії паспорту позивача серії НОМЕР_4 та зміст копії Довідки від 05.11.2024р. №1824-5003516455 про взяття на облік як ВПО, наявних у справі.
Також судом установлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1987 році та йому були видані відповідні Посвідчення серії НОМЕР_5 від 16.05.1991р., категорія 2, Посвідчення серії НОМЕР_6 від 08.12.1992р. (Категорія 2), Посвідчення серії НОМЕР_1 від 06.06.1998р. (Категорія 2), що підтверджується наявними у справі їх копіями.
Факт участі позивача у період з 16.01.1987р. по 08.03.1987 року у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується і відомостями, які містяться у копії військового квитка позивача серії НОМЕР_7 від 22.05.1973р., у копії архівної довідки Міністерства оборони України від 12.12.1996р. №51/1/4010.
Згідно копії Довідки МСЕК серії 2-18АД №232240 від 03.08.1995р. позивачеві була встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності - профзахворювання, пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
11.09.2024р., перебуваючи у місті Павлограді Дніпропетровської області, як внутрішньо переміщена особа, позивач звернувся до відповідача із заявою про заміну посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії НОМЕР_8 видане 06.06.1998р. Донецькою облдержадміністрацією у зв'язку з його зіпсуванням (непридатністю для подальшого використання), що підтверджено відповідачем у відзиві на позов та учасниками справи не оспорюється.
За результатами розгляду згаданої вище заяви позивача, Регіональною комісією, було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії №10 від 31 жовтня 2024 року за змістом якого видно, що у межах розгляду питання щодо видачі повторно посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 нового зразка (у зв'язку із непридатністю його для подальшого користування) через недостатність кількості днів виїздів в зону відчуження, всього 9 днів при необхідності 14 днів в 1987 році, оплати в 2-х кратному розмірі тільки за 11 днів при необхідності 14 днів в 1987 році, комісією було вирішено змінити позивачеві категорію учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС з 2 на 3 та видати посвідчення нового зразка учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3 відповідно до постанови КМУ від 11.07.2018р. №551 про що свідчить зміст копії наведеного Витягу з протоколу засідання комісії, наявного у справі.
На підставі наведеного рішення, відповідачем позивачеві було видане Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році серії НОМЕР_2 (Категорія 3) від 31.10.2024р.
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо позбавлення його статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії та із вищенаведеним рішенням комісії, оформленим протоколом №10 від 31.10.2024р., в частині зміни йому категорії учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 2 на 3, звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача частково, виходячи з наступного.
Стосовно позовних вимог позивача про скасування рішення Регіональної комісії, оформленого протоколом №10 від 31.10.2024р., в частині зміни йому категорії учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 2 на 3, суд зазначає про таке.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
За змістом ст. 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 15 Закону № №796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
За змістом статті 65 Закону №796-ХІІ визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Правовий статус Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян, які мешкають в Дніпропетровській області (далі - Регіональна комісія), у тому числі, і щодо розгляду документів для видачі відповідних посвідчень встановлений Положенням про Регіональну комісії, яке затверджене розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 07.02.2019р. №Р-55/0/3-19, а її склад затверджено розпорядженням голови облдержадміністрації від 20.06.2024р. №Р-261/0/3-24.
Відповідно до п.1 згаданого Положення, Регіональна комісія є постійно діючим колегіальним органом, утвореним при Дніпропетровській облдержадміністрації, для розгляду питань визначення статусу осіб, наведених у пункті 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018р. №551 (далі - Порядок № 551).
За п.п.1 пункту 5 наведеного Положення, встановлено, що Регіональна комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає документи, подані відповідно до Порядку №551 та приймає рішення, які є підставою для видачі або відмови у видачі посвідчень особам, наведеним у п.2 Порядку №551.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМ України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок № 551).
Згідно з п. 2 Порядку № 551 затверджено нові зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікунам дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою, згідно з додатками 1-14.
У пункті 7 вказаного Порядку №551 передбачено, що Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям необхідно:
- забезпечити своєчасну видачу посвідчень і вкладок до них; утворити у місячний строк після набрання чинності цією постановою комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, та затвердити відповідне положення;
- провести до 1 січня 2022 року заміну посвідчень у зв'язку із затвердженням нових зразків посвідчень: особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1);
- учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 2 і 3) з числа громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт;
- особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), з числа постраждалих від радіаційного опромінення за інших обставин не з власної вини.
У відповідності до вимог п. 11 Порядку № 551 встановлено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами (далі - Регіональні комісії).
Посвідчення видаються, зокрема: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:
- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);
- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку;
- особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії, таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.
Під час заміни посвідчення з однієї категорії на іншу попереднє посвідчення підлягає вилученню уповноваженим органом для подальшого зберігання в особовій справі постраждалої особи.
За приписами п.11-1 згаданого Порядку №551 передбачено, що видача посвідчення особі провадиться уповноваженим органом через районні в мм. Києві та Севастополі держадміністрації або виконавчий орган сільських, селищних, міських, районних у містах рад або центр надання адміністративних послуг.
Перевірка обґрунтованості прийняття рішень щодо видачі посвідчень здійснюється Нацсоцслужбою у порядку, визначеному Мінсоцполітики.
Згідно до пункту 12 Порядку №551 визначено, що у разі втрати або зіпсування посвідчення замість нього видається повторне посвідчення на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 11 цього Порядку, особистої заяви (із зазначенням номера та дати видачі посвідчення, поясненням обставин втрати або зіпсування) та опублікованого в пресі повідомлення про визнання посвідчення недійсним.
Такі посвідчення видаються уповноваженим органом за місцем проживання (реєстрації) особи. У верхньому лівому куті посвідчення ставиться штамп або напис чорним чорнилом: “Повторно. Видано замість посвідчення серії ... № ...».
Із системного аналізу наведених вище правових норм слідує, що учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів.
Питання порядку та умов видачі посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС віднесено, зокрема, до повноважень регіональних комісій при обласних державних адміністраціях.
При цьому, перевірка обґрунтованості прийняття рішень (у тому числі і прийнятих раніше) щодо видачі таких посвідчень здійснюється не регіональними комісіями, що мало місце в даному випадку, а Нацсоцслужбою у порядку, визначеному Мінсоцполітики.
Також вказаними приписами Порядку №551 передбачена можливість заміни такого посвідчення (за особистою заявою особи та раніше поданих документів, зазначених у пункті 11 цього Порядку) у разі його зіпсування (непридатністю для подальшого користування).
Тобто, із наведеного аналізу приписів чинного законодавства, можна зробити висновок про те, що у разі заміни особі за її особистою заявою раніше виданого Посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС категорії 2 з підстав його зіпсування (непридатності для подальшого користування) перевіряти обґрунтованість раніше прийнятого рішення про видачу особі такого посвідчення регіональна комісія такими повноваженнями не наділена.
Перевірка обґрунтованості прийняття рішень щодо видачі посвідчень здійснюється Нацсоцслужбою у порядку, визначеному Мінсоцполітики (п.11-1 Порядку №551).
Так, як встановлено судом із наявних в матеріалах справи копій документів позивачеві як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році (незалежно від кількості робочих днів перебування у зоні відчуження, що відповідає вимогам ст.10 Закону №796-ХІІ) було видане Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії НОМЕР_6 (Категорія 2) від 08.12.1992р. видане Донецькою обласною державною адміністрацією.
Надалі, позивачеві було видане таке ж Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії НОМЕР_1 (категорія 2) дата видачі 06.06.1998р.
Факт того, що професійне захворювання позивача, пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС підтверджено і змістом копії Довідки МСЕК серії 2-18 АД №232240 від 03.08.1995р. за якою позивачеві була встановлено ІІІ група інвалідності.
Також обставини участі позивача у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 16.01.1987р. по 08.03.1987 року та отримання ним дози опромінювання 18,54 ренген підтверджено і копіями довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.12.1991р., довідками командира в/ч НОМЕР_3 від 09.03.1987р. №550, від 12.02.1987р., від 04.03.1987р. №546, відомостями, які містяться у військовому квитку позивача та змістом копії Архівної довідки Міністерства оборони України від 12.12.1996р. №51/1/4010, наявних у справі.
Отже, маючи відповідне Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії (серії НОМЕР_1 від 06.06.1998р. видане раніше Донецькою облдержадмінстрацією) 11.09.2024р. позивач звернувся до відповідача з питанням заміни цього посвідчення на таке ж саме посвідчення, проте, нового зразка, у зв'язку з його зіпсуванням, що підтверджено і відповідачем у відзиві на позов.
В той же час, судом встановлено, що вирішуючи питання заміни згаданого посвідчення позивача на таке ж посвідчення тільки нового зразка, у зв'язку з його зіпсуванням, процедура якого передбачена п.12 Порядку №551, регіональна комісія фактично вдалася до перевірки обґрунтованості виданого позивачеві раніше посвідчення, та прийняла рішення про зміну позивачеві категорії учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 2 на 3 категорію відповідно до Порядку №551 про що свідчить зміст Витягу з протоколу засідання комісії №10 від 31.10.2024р.
Разом з тим, як уже зазначалося вище, перевірка обґрунтованості раніше виданого посвідчення здійснюється Нацсоцслужбою в порядку, визначеному Мінсоцполітики і ці повноваження до Регіональної комісії не віднесені (п.11-1 Порядку №551).
Тобто, із аналізу встановлених обставин слідує, що перевірка обґрунтованості прийняття рішення Донецькою райдержадміністрацією щодо видачі позивачеві Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році серії НОМЕР_1 (категорія 2) від 06.06.1998р. Нацсоцслужбою не здійснювалася, таких доказів відповідачем суду не надано.
Вказане вище посвідчення у позивача не вилучалось (такі докази в матеріалах справи відсутні).
А відтак, враховуючи те, що позивач уже мав Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987р. серії НОМЕР_1 (категорія 2) від 06.06.1998р. видане Донецькою облдержадміністрацією, відсутність у регіональної комісії повноважень на перевірку обґрунтованості раніше виданого позивачеві посвідчення згідно п.11-1 Порядку №551, суд приходить до висновку, що Регіональна комісія за наведеною вище процедурою мала обов'язок лише здійснити заміну цього посвідчення на таке ж саме, серії А, категорії 2 нового зразка за особистою заявою позивача та на підставі раніше поданих документів, оформивши таке посвідчення з дотриманням вимог п.12 Порядку №551, у зв'язку з його зіпсуванням.
Окрім того, судом враховується і те, що позивач, маючи відповідні Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році, які видавалися послідовно, починаючи з 1991р., маючи інвалідність, зумовлену професійним захворюванням, причинно пов'язаним з наслідками ліквідації Чернобильської катастрофи, позивач не повинен доводити повторно належність його до осіб, що є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 при заміні відповідного посвідчення нового зразка у зв'язку із його зіпсуванням.
Слід також зазначити, що ці питання вже досліджувалися під час встановлення позивачеві інвалідності та попередньої видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Донецькою облдержадміністрацією та таке рішення жодним державним органом не було скасовано (такі докази відповідачем не надані).
А відтак, суд приходить до висновку, що без перевірки обґрунтованості прийняття рішення Донецькою облдержадміністрацією про видачу позивачеві посвідчення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році категорії 2, що віднесено до повноважень Нацсоцслужбою, при розгляді питання заміни посвідчення нового зразка у зв'язку з його зіпсуванням зміна регіональною комісією позивачеві категорії учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 2 на 3 категорію за оспорюваним рішенням, оформленим протоколом №10 від 31.10.2024р., суперечить повноваженням регіональної комісії та процедурі, встановленій п.11-1, п.12 Порядку №551, призвела до порушення права позивача на пільги, тому таке оспорюване рішення має бути визнано протиправним та скасовано.
Також, суд вважає, що у даних спірних правовідносинах дії та рішення Регіональної комісії не відповідають «принципу належного урядування», сформованого у рішенні Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України, що призвело до позбавлення позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, який він мав з 1991 року та мало наслідком до безпідставного спонукання останнього вчиняти додаткові дії щодо доведення належності до осіб, які віднесені до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі спливом більше ніж 30 років після цієї катастрофи планетарного масштабу.
При цьому, суд враховує, що відповідачем жодних доказів, які б свідчили на користь висновку про необґрунтованість видачі посвідчення, зокрема про те, що посвідчення видано на підставі завідомо недостовірних або сфальсифікованих відомостей, суду не надано, а матеріали таких доказів не містять.
Також не можуть бути покладені в основу даного судового рішення доводи відповідача, тому відхиляються судом, з приводу того, що зміна позивачеві категорії учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 2 на 3 мала місце через те, що за наданими копіями документів у позивача була недостатня кількість днів виїздів в зону відчуження, а саме: всього 9 днів при необхідних 14 днях в 1987 році, з огляду на таке.
По-перше, Регіональна комісія не наділена повноваженнями перевірки обґрунтованості раніше прийнятого рішення про видачу посвідчення позивачеві категорії 2 згідно до вимог п.11-1 Порядку №551.
По - друге, за умови отриманого позивачем посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС у 1987 році, категорії 2 у період з 1991р., 1992р., 1998р. при заміні цього посвідчення у подальшому у зв'язку з його зіпсуванням нового зразка, приписи Порядку №551, які набрали чинності 25.07.2018р. не мають зворотної дії в часі до цих правовідносин щодо обґрунтованості видачі позивачеві такого посвідчення, які мали місце у 1991р. в силу ст.58 Конституції України, за якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Тому, без дотримання процедури, встановленої п.11-1 Порядку №551, позивач не може бути позбавлений права на видачу йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році категорії 2, яке йому було видано раніше, ще у 1991р. при вирішенні питання про його заміну у зв'язку із зіпсуванням.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Рішенням від 17.07.2018 №6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, пп. 2, абз.абз. 1, 2 пп. 3, пп. 4, абз.абз. 1, 2 пп. 5, абз.абз. 1 - 4 пп. 6, пп. 7 п. 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII.
Конституційний Суд України звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків.
Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, передбаченого ст. 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку.
Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у ст. 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України (п. 4 мотивувальної частини).
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що рішення Регіональної комісії, оформлене протоколом №10 від 31.10.2024р. в частині зміни позивачеві категорії учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 2 на 3, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, у відзиві на позов у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття оспорюваного рішення, оформленого протоколом засідання комісії №10 від 31.10.2024р. в частині зміни позивачеві категорії учасника ліквідації аварії на ЧАЕС з 2 на 3, з урахуванням аналізу обставин та норм чинного законодавства, які відповідачем не спростовані.
Як уже зазначалося вище, не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, аргументи відповідача у відзиві на позов з приводу того, що у зоні відчуження позивач перебував всього 9 днів з необхідних 14 днів, оплата в 2-кратному розмірі мала місце тільки за 11 днів з необхідних 14 днів у 1987 році, оскільки рішення про видачу позивачеві посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році серії А категорії 2 раніше у 1991р. 1992р., 1998р. було прийнято Донецькою облдержадміністрацією, вказане рішення не скасовувалось, посвідчення не вилучалось, станом на 11.09.2024р. перевірка обґрунтованості прийняття цього рішення Нацсобслужбою не здійснювалась, до повноважень Регіональної комісії така перевірка не віднесена, тому зміна регіональною комісією позивачеві категорії учасника ліквідації аварії на ЧАЕС з 2 на 3 при вирішенні питання заміни наявного у нього Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році категорії 2 на таке ж саме посвідчення тільки нового зразка у зв'язку з його зіпсуванням, здійснено Регіональної комісією з порушенням та всупереч вимог п.11-1 та п.12 Порядку №551.
Інші доводи та міркування відповідача, висловлені ним у відзиві на позов, не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують наведених вище висновків суду.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття відповідачем як суб'єктом владних повноважень оспорюваного рішення, оформленого протоколом засідання комісії №10 від 31.10.2024р. в частині зміни позивачеві категорії учасника ліквідації аварії на ЧАЕС з 2 на 3, суд приходить до висновку, що встановлені судом обставини, які слугували підставами для прийняття спірного рішення, є протиправними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому наведене рішення у оспорюваній його частині, є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, оформленого протоколом засідання комісії №10 від 31.10.2024р. в частині зміни позивачеві категорії учасника ліквідації аварії на ЧАЕС з 2 на 3, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання його протиправним та скасування.
Щодо позовної вимоги позивача з приводу зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо підтвердження позивачеві статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС категорії 2, поновити його в статусі учасника ліквідації аварії на ЧАЕС категорії 2 та видати посвідчення нового зразка, то позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково з виходом за межі позовних вимог з урахуванням ч.2 ст.9 та ч.3, ч.4 ст.245 КАС України шляхом зобов'язання відповідача здійснити заміну позивачеві Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 серії НОМЕР_1 від 06.06.1998р. на Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році серії А категорії 2 нового зразка, у зв'язку з його зіпсуванням, з дотриманням вимог п.12 Порядку №551, як найбільш ефективніший спосіб порушеного права позивача, який призведе до його відновлення, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У разі скасування, зокрема, індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду - ч.3 ст.245 КАС України.
А за приписами ч.4 ст.245 КАС України встановлено, що адміністративні суди наділені повноваженнями зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконані всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За таких обставин, адміністративний суд, за загальним правилом, не обмежений у виборі ефективного способу відновлення права особи, порушеного суб'єктом владних повноважень, і вправі обрати найоптимальніший або такий, що відповідає характеру такого порушення та враховує обставини конкретної справи.
Зазначений правовий висновок також узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.05.2021р. у справі №826/13229/16.
Також у відповідності до положень ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
А відповідно, обираючи наведений вище спосіб захисту порушеного права позивачки, суд виходить із того, що Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективного засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає статті 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зобу, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява №40450/04 пункт 64, рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року, заява № 38722/02 пункт 75).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося і у рішеннях Верховного Суду України та Верховного Суду, де вказувалося на те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення, не виникла б необхідність повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії), а здійснювалося примусове виконання рішення; «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі №21-1465а15; постанова ВП Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі №826/14016/16, від 11.02.2019р. у справі №2а-204/12, постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021р. у справі №910/10011/19).
Щодо дискреційних повноважень відповідача, в які нібито не має повноважень втручатися адміністративний суд при вирішенні адміністративних спорів, на що відповідач посилається у відзиві на позов, суд зазначає про наступне.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У пункті 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року № 1395/5, дискреційні повноваження визначаються як сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Аналізуючи наведені приписи, можна дійти висновку, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти такі повноваження, коли у межах, визначених законом, суб'єкт владних повноважень має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17).
Так, як уже було встановлено судом позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році 2 категорії, що було підтверджено змістом копій відповідних Посвідчень серії НОМЕР_5 від 06.05.1991р., серії НОМЕР_6 від 08.12.1992р. та серії НОМЕР_1 від 06.06.1998р., які не вилучались у позивача та не визнавались необґрунтованими у встановленому законодавством порядку з дотриманням процедури, встановленої п.11-1 Порядку №551.
А відтак, статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році 2 категорії є підтвердженим з 1991р.
Тому, розглядаючи заяву позивача від 11.09.2024р. з приводу заміни Посвідчення серії НОМЕР_1 від 06.06.1998р. категорії 2 у зв'язку з його зіпсуванням, нового зразка, відповідач мав обов'язок, без перевірки обґрунтованості прийняття попереднього рішення про видачу йому такого посвідчення (таких повноважень останній не має за п.11-1 Порядку №551), видати позивачеві таке ж саме Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році категорії 2 тільки нового зразка з дотриманням вимог п.12 Порядку №551.
Разом з тим, розглядаючи заяву позивача про заміну наявного у нього Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році, серії НОМЕР_1 від 06.06.1998р. категорії 2, у зв'язку із його зіпсуванням, при прийнятті оспорюваного рішення, оформленого протоколом засідання комісії №10 від 31.10.2024р. змінив позивачеві категорію учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 2 на 3, чим порушив права позивача на належне отримання пільг, тобто, фактично вдався до перевірки обґрунтованості прийнятого раніше рішення про видачу йому цього посвідчення, що не віднесено до повноважень відповідача, тому оспорюване рішення визнано судом протиправним.
Отже, у даних спірних правовідносинах, відповідач мав один правомірний варіант поведінки, передбачений вимогами п.12 Порядку №551 (без будь-якого вибору), а саме: здійснити позивачеві заміну Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 старого зразка з видачею такого ж самого посвідчення категорії 2 тільки нового зразка.
З огляду на наведене, слід дійти висновку, що у даних правовідносинах найбільш ефективним способом юридичного захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача, є саме зобов'язання відповідача здійснити заміну позивачеві Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році, категорії 2 серії НОМЕР_1 від 06.06.1998р. на Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році серії А категорії 2 нового зразка, у зв'язку з його зіпсуванням, з дотриманням вимог п.12 Порядку №551, що відповідає принципу верховенства права та наведеним вище приписам ст.13 Конвенції.
При цьому, суд зазначає, що, зобов'язуючи відповідача здійснити заміну позивачеві Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році, категорії 2 серії НОМЕР_1 від 06.06.1998р. на Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році серії А категорії 2 нового зразка, у зв'язку з його зіпсуванням, з дотриманням вимог п.12 Порядку №551, не є втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень з огляду на таке.
Право відповідача на прийняття відповідного рішення із свободою розсуду було забезпечене (прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії №10 від 31.10.2024р.), та у даному випадку відповідач припустився порушення прав та інтересів позивача у питанні права позивача на заміну існуючого у нього Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 на таке ж саме посвідчення категорії 2, у зв'язку із його зіпсуванням згідно до п.12 Порядку №551, нового зразка.
Тому, враховуючи наведене, слід дійти висновку, що з метою забезпечення повного поновлення порушеного права і одержання позивачем бажаного результату, що виключить у подальшому можливість прийняття відповідачем протиправних рішень у питанні його права на заміну згаданого Посвідчення старого зразка у зв'язку із його зіпсуванням на таке ж саме Посвідчення нового зразка, найбільш ефективнішим способом захисту порушеного права позивача, у даному конкретному випадку, є саме зобов'язати відповідача здійснити заміну позивачеві Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році, категорії 2 серії НОМЕР_1 від 06.06.1998р. на Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році серії А категорії 2 нового зразка, у зв'язку з його зіпсуванням, з дотриманням вимог п.12 Порядку №551.
Частиною 2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 2 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Аналогічні правові висновки, наведені у цьому рішенні, містяться і у постанові Верховного Суду від 23.06.2023р. у справі №160/6214/21.
За викладених обставин, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії підлягають задоволенню частково.
Між тим, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо позбавлення його статусу учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС 2 категорії та зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо підтвердження позивачеві статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС категорії 2, поновити його в статусі учасника ліквідації аварії на ЧАЕС категорії 2 задоволенню не підлягають, оскільки вони не є належними способами захисту порушеного права та цим діям судом була надана оцінка при перевірці правомірності прийнятого оспорюваного рішення, оформленого протоколом засідання комісії №10 від 31.10.2024р. та судом самостійно у відповідності до вимог ч.2 ст.9 КАС України обрано найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права, який відновить його порушені права та інтереси у даних спірних правовідносинах, тому у цій частині позову позивачеві слід відмовити.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн., з урахуванням часткового задоволення позову, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам із розрахунку 1211,20 грн./2 за нормами ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації в особі Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, третя особа: Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської обласної державної адміністрації в особі регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, оформлене протоколом засідання комісії №10 від 31.10.2024р. в частині зміни ОСОБА_1 категорії учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 2 на 3.
Зобов'язати Дніпропетровську обласну державну адміністрації в особі регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян (49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 1; код ЄДРПОУ 00022467) здійснити заміну ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_9 ) Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році, категорії 2 серії НОМЕР_1 від 06.06.1998р. на Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році серії А категорії 2 нового зразку, у зв'язку з його зіпсуванням, з дотриманням вимог п.12 Порядку №551.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної державної адміністрації в особі регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян (49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 1, код ЄДРПОУ 00022467) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_9 )- судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва