29 жовтня 2025 рокуСправа №160/18744/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ЯСНА ФАБРИКА «ФАВОРИТ ПЛЮС» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 31.12.2024 року №5998/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що листом №Ф-2024-000537 від 23.12.2024 року ТОВ «М'ЯСНА ФАБРИКА «ФАВОРИТ ПЛЮС» відповідно до ст.52 ПК України звернулося до ДПС України із запитом про надання індивідуальної податкової консультації для з'ясування наявності податкового обов'язку щодо нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток у випадку прийняття підприємством, що подає квартальну звітність з податку на прибуток, рішення про виплату дивідендів по результатам І кварталу 2024 р. з фактичною їх виплатою в ІІ кварталі 2024 р. У відповідь на запит ДПС України листом від 31.12.2024 року надала індивідуальну податкову консультацію, в якій вказано: «для розрахунку авансового внеску враховується значення об'єкта оподаткування (рядок 04 декларації з податку на прибуток) за рік, за який виплачують дивіденди. Враховуючи те, що для розрахунку авансового внеску з дивідендів, що підлягають виплаті, враховується значення об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, а виплата здійснена до закінчення календарного року дивідендів, при виплаті дивідендів за звітний І квартал 2024 року внесок у II кварталі цього року платник повинен сплатити авансовий, який вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів, у повному обсязі. При цьому зарахування у зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств сум авансових внесків, сплачених при виплаті дивідендів здійснюється в тому податковому (звітному) періоді, на який припадає виплата дивідендів та сплата авансового внеску».
Однак, ПК України прямо передбачено, що авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті, тільки зобов'язання у разі наявності непогашеного грошового зобов'язання. Тобто для «квартального» платника податку на прибуток, нарахування та сплата авансового внеску (при наявності перевищення суми дивідендів над об'єктом оподаткування) здійснюється у випадку непогашеного грошового зобов'язання за такий податковий (звітний) період. Але в запиті чітко зазначено, що на момент виплати дивідендів за І квартал 2024 року сума грошового зобов'язання з податку на прибуток за ІІ квартал 2024 року вже і задекларована, і сплачена, тобто погашена. З вищенаведеного випливає, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація покладає на позивача обов'язок нарахувати й сплатити авансовий внесок з податку на прибуток, розрахований з усієї суми дивідендів за І квартал 2024 року, в ситуації, яка за законом не вимагає таких дій, що призводить до додаткових фінансових витрат на сплату податку і штучно створеної переплати з податку на прибуток. У зв'язку з чим позивач вважає, що надана індивідуальна податкова консультація від 31.12.2024 року №5998/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК суперечить нормам чинного законодавства та змісту оподаткування податком на прибуток підприємств, а відтак підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
18.07.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що аналізуючи норми ПК України, для розрахунку авансового внеску з податку на прибуток з дивідендів, що підлягають виплаті, враховується значення об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди та зважаючи на те, що виплата дивідендів здійснена до закінчення календарного року, при виплаті дивідендів за звітний I квартал 2024 року у ІІ кварталі цього року платник повинен сплатити авансовий внесок, який вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів, у повному обсязі. Щодо передбаченого у п.п.57.11.2 п.57.11 ст.57 ПК України розрахунку перевищення обчисленого пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди, то такий розрахунок застосовується у випадку виплати дивідендів, наприклад, за І квартал 2024 року у ІІ кварталі 2025 року, коли річна декларація за 2024 рік подана і грошове зобов'язання погашене.
Водночас платник вважає, що сплата авансового внеску з усієї суми дивідендів після сплати податку за відповідний податковий період до бюджету - це надмірна сплата податку і штучне створення переплати з податку на прибуток. ДПС України не погоджується з такою позицією з огляду на наступне. Надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 ПК України). Відповідно до п.п.57.11.2 п.57.11 ст.57 ПК України сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів). Сума виплачених у звітному (податковому) періоді дивідендів (прирівняних до них платежів) відображається у рядку 1 додатку АВ до рядка 20АВ декларації. Таким чином, авансові внески при виплаті дивідендів, що нараховані у декларації та сплачені до бюджету не є переплатою з податку на прибуток підприємств. Враховуючи вищезазначене, дана податкова консультація не суперечить нормам ПК України та не порушує право платника податків. Тобто, у спірних правовідносинах відповідач виконав вимоги статті 52 ПК України та надав позивачу податкову консультацію від 31.12.2024 року №5998/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені у зверненні питання. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
До суду 01.09.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що ПК України не містить жодної прямої норми, яка б вимагала від платника податку сплати авансового внеску в повному обсязі в розглядуваній ситуації. В той же час ПК України прямо дозволяє використовувати для обрахунку суми перевищення значення об'єкту оподаткування, обчисленого «пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди». Окрім того, не має бути вибіркового і нерівномірного порядку оподаткування для фактично однакових ситуацій не має бути різних правил для дивідендів за І квартал 2024 року, які виплачуються в ІІ кварталі 2024 року, і для дивідендів за І квартал 2025 року, які виплачуються в ІІ кварталі 2025 року. Неможливість повернення авансових внесків як раз і свідчить про те, що такі внески мають бути пропорційні ситуації, а не штучно накопичуватися. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити повністю з підстав викладених у ньому.
Ухвалою суду від 25.07.2025 року заяву відповідача про розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження - залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року продовжено строк розгляду цієї справи до 03.10.2025 року.
Ухвалою суду від 03.10.2025 року продовжено строк розгляду цієї справи до 29.10.2025 року.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін у справі, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставин справи.
Судом встановлено, що ТОВ «М'ЯСНА ФАБРИКА «ФАВОРИТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37373551) перебуває на обліку Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Основним видом діяльності позивача є виробництво м'ясних продуктів за кодом згідно КВЕД 10.13.
Позивач 23.12.2024 року, відповідно до ст.52 ПК України, звернувся до відповідача із запитом про надання індивідуальної податкової консультації для з'ясування наявності податкового обов'язку щодо нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток у випадку прийняття підприємством, що подає квартальну звітність з податку на прибуток, рішення про виплату дивідендів по результатам І кварталу 2024 р. з фактичною їх виплатою в ІІ кварталі 2024 р. (після подання декларації з податку на прибуток за І квартал 2024 р. та сплати по ній). В запиті про надання індивідуальної податкової консультації було поставлено питання чи зобов'язаний платник податків при виплаті дивідендів по результатам діяльності за І квартал 2024 р. нараховувати та перераховувати авансовий внесок з податку на прибуток, якщо:
- податковим (звітним) періодом для платника податків, відповідно до п.137.4 ст.137 ПК України, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік;
- податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2024 р. (період, за який прийнято рішення про виплату дивідендів), подана до контролюючого органу, сума задекларованого податку перерахована до бюджету, тобто грошове зобов'язання є погашеним;
- сума дивідендів, нарахованих по результатам І кварталу 2024 р., яка фактично виплачена в ІІ кварталі 2024 р., не перевищує значення об'єкта оподаткування, визначеного в декларації з податку на прибуток за І квартал 2024 р.?
ДПС України на звернення ТОВ «М'ЯСНА ФАБРИКА «ФАВОРИТ ПЛЮС» було надано оспорювану індивідуальну податкову консультацію від 31.12.2024 р. № 5998/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до п.п.14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із п.п.14.1.172-1 п.14.1 ст.14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Підпунктом 14.1.173 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.
Відповідно до ст.52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити:
найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;
код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин);
власноручний підпис або кваліфікований електронний підпис, або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, платника податків відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги";
дату звернення.
На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.
На індивідуальну податкову консультацію або відповідь, що надається контролюючим органом в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженої посадової особи контролюючого органу з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Індивідуальні податкові консультації надаються:
в усній формі - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також державними податковими інспекціями;
у паперовій та електронній формах - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, крім державних податкових інспекцій.
Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, підлягає реєстрації в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
Доступ до зазначених даних єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, зобов'язаний надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, індивідуальну податкову консультацію протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації, для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, отримавши індивідуальну податкову консультацію від територіального органу (відокремленого підрозділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання такої консультації, але не більше 40 календарних днів, що настають за днем отримання контролюючим органом відповідного звернення платників податків, приймає одне із таких рішень:
про внесення відомостей про індивідуальну податкову консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується;
про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, з одночасним наданням платнику податків від свого імені індивідуальної податкової консультації та внесенням відомостей про таку консультацію до зазначеного реєстру, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення територіальний орган (відокремлений підрозділ) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та платника податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу;
про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій у разі, якщо в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій уже міститься аналогічна індивідуальна податкова консультація, надана такому платнику податків з цих самих питань, які зазначені у запиті такого платника податків, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується, та платника податків.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, а також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу.
Узагальнюючі податкові консультації підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, протягом п'яти календарних днів з дня їх надання.
Відповідно до ст.53 ПК України у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):
1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;
2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;
3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування;
4) має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Виходячи із змісту положень наведених вище норм ПК України, обов'язковими складовими письмової податкової консультації є:
- опис питань, що порушуються платником податків;
- обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків;
- висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №826/2032/16 та від 22.10.2019 року у справі №520/10111/18.
Оцінюючи надану податкову консультацію в означеному аспекті, суд зазначає наступне.
В силу підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Згідно із пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Якщо граничний строк сплати податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов'язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.
Згідно із підпунктом 57.1-1.1 п.57.1-1 статті 57 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.
За змістом підпункту 57.1-1.2 п.57.1-1 статті 57 ПК України крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за базовою (основною) ставкою, встановленою статтею 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.
При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об'єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Отже, аналізуючи норми ПК України, для розрахунку авансового внеску з податку на прибуток з дивідендів, що підлягають виплаті, враховується значення об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди та зважаючи на те, що виплата дивідендів здійснена до закінчення календарного року, при виплаті дивідендів за звітний I квартал 2024 року у ІІ кварталі цього року платник повинен сплатити авансовий внесок, який вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів, у повному обсязі.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що спірна податкова консультація є правомірною, обґрунтованою, а отже такою, що скасуванню не підлягає.
З огляду на вказане, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач виконав вимоги статті 52 ПК України та надав позивачу податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені у зверненні питання щодо нарахування відповідно до чинних вимог ПК України.
Зі змісту пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПК України та п.53.2 ст.53 ПК України вбачається, що платник податків має право оскаржити індивідуальну податкову консультацію у судовому порядку як акт індивідуальної дії. При цьому, податкове законодавство пов'язує можливість такого оскарження з наявністю у індивідуальній податковій консультації суперечностей правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Зважаючи на викладену на запит позивача інформацію, суд не вбачає підстав для скасування спірної індивідуальної податкової консультації ДПС України від 31.12.2024 року №5998/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК, а отже і підстав для задоволення позову.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 262 КАС України, суд,
Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ЯСНА ФАБРИКА "ФАВОРИТ ПЛЮС"» (вул.Василя Сухомлинського, буд.76, смт Слобожанське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 52005, код ЄДРПОУ 37373551) до Державної податкової служби України (Львівська площа, буд.8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма