30 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/506/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року до 19 травня 2023 року, а також сум грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки та підйомної допомоги за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704); зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704 (з урахуванням раніше виплачених сум), а також компенсації податку з доходів фізичних осіб з нарахованих сум відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з квітня 2015 року проходить військову службу: у Володимир-Волинському об'єднаному районному, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перебували на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_4 (перейменовано у ІНФОРМАЦІЯ_5 ). При цьому відповідач з 2020 року із порушенням норм законодавства здійснював нарахування та виплату йому грошового забезпечення (постійних та одноразових видів), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Так постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Позивач вважає, що оскільки з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, то розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а отже відповідач мав нараховувати та виплачувати йому грошове забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові види) у збільшеному розмірі.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити та одночасно зобов'язати відповідача при виплаті перерахованого грошового забезпечення компенсувати йому суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, покликаючись на відсутність правових підстав для перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення в іншому розмірі, ніж обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року - розрахункова величина для посадового окладу та окладу за військовим званням (а.с.30-32).
Інші зави по суті справи від сторін не надходили.
Ухвалою суду від 11 березня 2025 року провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23; провадження у справі поновлено ухвалою суду від 17 жовтня 2025 року.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
З витягу із послужного списку особової справи, виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 14 січня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу (у межах спірних правовідносин): з 06 лютого 2018 року - у ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27 грудня 2020 року - в ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 18 вересня 2021 року - у ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.16).
З карток особового рахунку військовослужбовця за 2020-2023 роки (а.с.18-23) слідує, що позивачу з 15 лютого 2018 року був встановлений посадовий оклад у розмірі 5360,00 грн, у жовтні 2021 року - посадовий оклад у розмірі 5500,00 грн, у квітні 2023 року - посадовий оклад у розмірі 6770,00 грн, що пов'язано з переміщенням по службі та призначенням на інші посади, а також оклад за військовим званням “підполковник» - 1410,00 грн. У складі місячного грошового забезпечення виплачувалася надбавка за вислугу років, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, премія, індексація.
Як видно з карток особового рахунку військовослужбовця за 2020-2023 роки, відповідач виплатив ОСОБА_1 : грошову допомогу на оздоровлення - у січні 2020 року, у жовтні 2021 року, у вересні 2022 року, у квітні 2023 року; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2020 року, у грудні 2021 року, у листопаді - грудні 2022 року; підйомну допомогу у травні 2021 року та у грудні 2021 року.
Листом від 14 січня 2025 року №ВФЗ/65 у відповідь на звернення позивача від 07 січня 2025 року щодо перерахунку грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив про виплату грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та підйомної допомоги у відповідному розмірі, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, а підстави для їх перерахунку відсутні (а.с.15).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Згідно зі статтею 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (пункт 1).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4).
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою, серед іншого, затвердив тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (згідно з додатком 1). У додатку 14 до Постанови №704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з пунктом 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пункт 4 Постанови №704, в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Поряд з тим пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24 лютого 2018 року), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено у такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, на момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) згідно з пунктом 6 Постанови №103 розрахункову величину для обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яким був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), замінено на іншу - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Водночас текст примітки, зокрема додатків 1, 14 до Постанови №704, у зв'язку з прийняттям Постанови №103 не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови №704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови №103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року №1038 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. №704» виправив цю неузгодженість, виклавши примітку додатку 1 до Постанови №704 в новій редакції: “1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови №704.
Між тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.
З 29 січня 2020 року (з дня набрання законної сили постановою суду Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови №704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови №103.
Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, від 25 квітня 2024 року у справі №240/16735/21, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23 у подібних правовідносинах, пов'язаних із застосуванням пункту 4 Постанови №704 (у редакції, яка діяла з 29 січня 2020 року) при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.
Необхідно зазначити, що пунктом 8 розділу “Прикінцеві положення» Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік» було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
Положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили. Однак Закон України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ “Про Державний бюджет України на 2020 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, не містить.
У постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд виснував, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21 за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020 рік) дійшов таких же висновків.
У постановах від 25 квітня 2024 року у справі №240/16735/21, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23 (щодо обчислення та виплати грошового забезпечення у 2020 - 2022 роках) Верховний Суд від зазначених вище висновків не відступав.
У цій справі відповідач у листі від 14 січня 2025 року №ВФЗ/65 (а.с.15) підтвердив, що у спірному періоді (з 29 січня 2020 року до 19 травня 2023 року) позивачу грошове забезпечення виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які розраховані згідно з Постановою №704 виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року для працездатних осіб, (тобто 1762,00 грн).
Натомість в Законі України від 14 листопада 2019 року №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законі України від 15 грудня 2020 року №1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законі України від 02 грудня 2021 року №1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законі України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня: у 2020 році - 2102,00 грн, у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, а у 2023 році - 2684,00 грн.
Разом з тим суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (далі - Постанова №481) скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (Офіційний вісник України, 2018 р., №20, ст. 662). Пунктом 2 Постанови №481 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 з викладенням у новій редакції абзацу першого, згідно з яким розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, із дня набрання чинності Постановою №481 (20 травня 2023 року) розрахункова величина замінена на сталу розрахункову величину (1762,00 грн) шляхом внесення відповідних змін до пункту 4 Постанови №704 Постановою №481.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що при визначенні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, як розрахункову величину, що призвело до виплати грошового забезпечення у вказаний період у меншому розмірі, ніж належить.
Одночасно суд зазначає, що за змістом приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197), військовослужбовцям щомісячно виплачується: надбавка за вислугу років на військовій службі у відповідних відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням (пункт 1 розділу ІV); надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків (пункт 1 розділу VI); надбавка військовослужбовцям, яким надано доступ до державної таємниці та які виконують службові обов'язки в умовах режимних обмежень у зв'язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці, у відсотках до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації (пункти 1, 2 розділу XI); щомісячна премія (не менше 10 відсотків посадового окладу), виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби (пункти 1, 2 розділу XVI). Крім того, у разі набуття права на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIII); один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIV).
За приписами пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05 лютого 2018 року №45 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2018 року за №247/31699), розмір підйомної допомоги обчислюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації їх місця проживання у населеному пункті за новим місцем військової служби військовослужбовця (розташованому поблизу місця служби військовослужбовця).
Отже, виплата надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, премії - від розміру посадового окладу, грошової допомоги для оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги - від місячного грошового забезпечення.
Як було зазначено судом вище, позивачу виплачувалися такі види грошового забезпечення у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року.
Таким чином, підлягає перерахунку за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року усе грошове забезпечення позивача з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати як розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням.
Відповідно до пункту 2 Порядку №44 громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, виплачується грошова компенсація.
За приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22 зазначав, що аналіз пунктів 2, 3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, виплата спірного грошового забезпечення у межах задоволених позовних вимог має бути здійснена позивачу з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази у справі, взаємопов'язані позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу з 29 січня 2020 року до 19 травня 2023 року грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових, одноразових додаткових видів) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року; зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових, одноразових додаткових видів) за період з 29 січня 2020 року до 19 травня 2023 року (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року до 19 травня 2023 року грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових, одноразових додаткових видів) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових, одноразових додаткових видів) за період з 29 січня 2020 року до 19 травня 2023 року (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк