28 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10451/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач, в/ч НОМЕР_1 ) звернулася з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ ПВР), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 22.08.2025 у виконавчому провадженні №78918261;
зупинити виконавче провадження №78918261 до завершення дії воєнного стану в Україні.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що постановою від 22.08.2025 головного державного виконавця Відділу ПВР Ганною Гриценею відкрито виконавче провадження №78918261 за виконавчим листом від 02.07.2025 №4285/2025. Також, головним державним виконавцем винесено постанови від 22.08.2025: про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 32000 грн, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 236,85 грн.
Позивач не погоджується із вказаними постановами та зазначає, що відповідно до абзацу 22 підпункту 5 пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IХ, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України.
Оскільки виконавчий лист №4285/2025, виданий судом 02.07.2025, не стосується безпосереднього стягнення з позивача сум грошового забезпечення, що в свою чергу є виключенням з правил, визначених положеннями пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», то вказане свідчить про протиправність рішень Відділу ПВР щодо стягнення виконавчого збору та визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.
З наведених підстав позивач вважає спірні постанови протиправними та просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 (а.с.43) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву Відділ ПВР проти позову в/ч НОМЕР_1 заперечив та зазначив, що державним виконавцем, керуючись Закону України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, а саме: 22.08.2025, винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, які направлено сторонам виконавчого провадження для виконання та до відома 22.08.2025 за вих. №№13286, 13286, 13289, №13290 відповідно.
На думку відповідача, оскаржувані постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору від 22.08.2025 у ВП №78918261 винесені державним виконавцем в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити (а.с.51-52).
В судове засідання представники сторін не прибули, подали клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності (а.с.48, 51-52).
Враховуючи вимоги частини дев'ятої статті 205 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався у відсутності учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
На виконанні у Відділі ПВР перебуває виконавче провадження №78918261, відрите постановою від 22.08.2025 з примусового виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду №4285/2025, виданого 02.07.2025, про зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 14.08.2020 по 09.08.2021 включно суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 № 1082-1Х «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.55зворот-56).
В межах даного виконавчого провадження головним державним виконавцем Гриценею Г.Г. 22.08.2025 винесено постанови: про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 236,85 грн (а.с.58зворот, 60).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина перша статті 5 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частинами першою, другою та четвертою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Міністерством юстиції України 02.04.2012 прийнято наказ №512/5, яким затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція №512/5).
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону №1404-VIII.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
При цьому частиною п'ятою статті 27 Закону №1404-VIII визначено вичерпний перелік обставин за наявності яких виконавчий збір не стягується, зокрема: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини дев'ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно в частиною першою статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Як передбачено частинами другою та третьою статті 42 Закону №1404-VIII, витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1300/29430, видами витрат виконавчого провадження є, зокрема 1. Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари. 2. Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.
Системний аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.10.2021 у справі №520/17933/2020.
Таким чином, приймаючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідач діяв правомірно. Крім того, з огляду на необхідність виготовлення документів виконавчого провадження та їх пересилання відповідач обґрунтовано виніс постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в мінімальному розмірі.
Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що спірні постанови є протиправними з огляду на положення абзацу 22 пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII.
Так, згідно з абзацом 22 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Отже, даною нормою Закону №1404-VIII передбачено зупинення на період воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є, зокрема військові частини, які входять до складу Збройних Сил України (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом).
В/ч НОМЕР_1 є військовим формуванням, яке входить до складу Сухопутних військ Збройних Сил України, а тому положення абзацу 22 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII в даному випадку підлягають застосуванню.
Водночас під виконавчими діями необхідно розуміти передбачені законодавством про виконавче провадження дії виконавця, спрямовані на реалізацію певного (певних) заходів примусового виконання рішення, шляхом створення умов для повного, неупередженого, своєчасного примусового виконання рішення.
Зокрема, виконавчою дією є процесуальна дія державного виконавця, спрямована на застосування заходів примусового виконання (наприклад, звернення стягнення на кошти, вилучення предмета, заборона користування майном) або організаційна дія, яка визначається окремим змістом і є складовою частиною провадження (наприклад, опис, арешт майна, реєстрація обтяжень тощо).
Таким чином, прийняття державним виконавцем рішень про стягнення з боржника виконавчого збору та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження не є виконавчими діями.
Висновки позивача про неможливість винесення постанов про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження з огляду на обов'язок відповідача зупинити вчинення виконавчих дій не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Отже, при прийнятті спірних постанов відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому постанови від 22.08.2025 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є правомірними та не підлягають скасуванню.
Стосовно вимоги позивача про зупинення виконавчого провадження ВП №78918261 до завершення дії воєнного стану в Україні, суд зазначає наступе.
Так, норми Закону №1404-VІІІ диференціюють поняття «зупинення вчинення виконавчих дій» та «зупинення виконавчого провадження».
Зокрема, стаття 34 Закону №1404-VІІІ встановлює випадки, за яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій. Крім того, розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII також визначає окремі випадки зупинення вчинення виконавчих дій.
Разом з тим, підстава для зупинення виконавчого провадження визначена у статті 38 Закону №1404-VІІІ, яка передбачає, що виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
Проте в даному випадку правові підстави для зупинення виконавчого провадження відсутні.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесення постанов про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 22.08.2025 у виконавчому провадженні №78918261.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в/ч НОМЕР_1 , з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій