29 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8686/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» (далі - ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)», відповідач) в якому просить:
1) Визнати протиправними дії щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 04.12.2012 до 01.03.2018 та не застосування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
2) Зобов'язати нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 04.12.2012 до 01.03.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
3) Визнати протиправними дії щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 30.04.2025.
4) Зобов'язати здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.04.2025, із врахуванням абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
5) Визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії військового стану» за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.
6) Зобов'язати провести нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії військового стану» за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.
7) Визнати протиправними дії щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації замість належного до видачі речового майна в період з 04.12.2012 по 30.04.2025.
8) Зобов'язати здійснити нарахування та виплату грошову компенсацію за речове майно особистого користування, яке не було ним отримано під час проходження служби на день звільнення за період з 04.12.2012 по 30.04.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 в період з 04.12.2012 по 30.04.2025 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України та відповідно до наказу відповідача №53/ОС-23 від 22.04.2025 звільнений із служби.
Вказав, що 25.06.2025 звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо отриманих розрахунків при звільненні зі служби, з відповіді на яку дізнався, що відповідач за період проходження ним служби неправильно нараховував грошове забезпечення, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.
При цьому, вказав, що на виконання пункт 16 розділу I Порядку індексація грошового забезпечення здійснювалася в порядку та розмірах, установлених законодавством, а саме відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення». З 01.12.2015 Пункт 5 (в редакції Постанови КМ №1013 від 09.12.2015 ) передбачає, що базовим місяцем має бути місяць підвищення посадового окладу. З 01.03.2020 по 31.12.2022 базовий місяць був березень 2018 року, у зв'язку із збільшенням посадового окладу в березні 2018 року (Постанова КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Індексація грошового забезпечення проводилась із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено на 2023 рік зупинення дії Закону про індексацію доходів населення. Відповідно нараховування індексації грошового забезпечення у 2023 році не проводилось.
Що стосується нарахування сум індексації у 2024 році, згідно із Законом України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
При цьому з березня 2018 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення були враховані норми абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, доказів протилежного позивачем суду не надано.
Щодо вимоги нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень щомісячно відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії військового стану» за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 зазначив, що станом на дату прийняття Постанови №168 в переліку осіб, яким встановлена зазначена додаткова винагорода були відсутні особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350 (яка набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022) були внесені зміну до пункту 1 Постанови №168, доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022, Волинська область була включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка». У період з 24.02.2022 позивач набув право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою № 168, оскільки проходив службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (Волинська область), на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка». Разом з тим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 (яка застосовується з 01.06.2022) положення Постанови №168 зазнали змін відносно осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, щодо території, в межах якої виплачується така винагорода (в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)) та порядку нарахування додаткової винагороди (така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць). Також, постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793, внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, а саме у пункті 1: 1) в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінити словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць». Не є спірною та обставина, що ДУ «Маневицька виправна колонія (42)» розташована на території Волинської області. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у справі №260/3564/22 зроблено правовий висновок про те, що зміст внесених постановою КМУ №793 змін до постанови КМУ №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди “до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість “ 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом “пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду пропорційно відпрацьованому часу, а саме: з 24.02.2022 по 28.02.2022 - 5120,54 грн (відпрацьовано 114,7 годин); з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 30000,00 грн (відпрацьовано 744 години); з 01.04.2022 по 30.04.2022 - 30000,00 грн (відпрацьовано 720 годин); з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 25161,29 грн (відпрацьовано 624 годин).
Щодо вимоги про нарахування та виплату грошової компенсації за речове майно особистого користування, яке не було ним отримано під час проходження служби на день звільнення за період з 04.12.2012 по 30.04.2025 відповідач зазначає, що в «Положенні про державну установу «Маневицька виправна колонія (№42)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3665/5 від 12.10.2021 зазначено, що колонія утримується за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством. Згідно пункту першого вищезгаданого Положення виправна колонія є бюджетною неприбутковою установою та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня (пункт 20).
У відповідності до наказу Міністерства фінансів від 12.03.2012 №333 «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» виплата грошової компенсації вартості неотриманого речового майна коштів здійснюються за кодом економічної класифікації видатків 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар». Відповідно до бюджетного законодавства необхідною передумовою для взяття будь-якого бюджетного зобов'язання є наявність відповідного бюджетного призначення та відповідного бюджетного асигнування, встановленого кошторисом. Враховуючи вищесказане, грошова компенсація вартості неотриманого речового майна нарахована згідно Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 14.08.2013 № 578 та буде виплачена при надходженні фінансування для виплати даної компенсації.
Також зауважує, що станом на день звільнення позивачу було повністю здійснено всі нарахування та виплати, що підтверджується довідкою, яка підписана ОСОБА_1 , де зазначено, що позивач не має жодних претензій щодо нарахованих та отриманих виплат
Інших заяв по суті спору не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.
Суд встановив, що в період з 04.12.2012 по 30.04.2025 ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, що не є спірним.
Відповідно до наказу ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» від 22.04.2025 №53/ОС-23 «По особовому складу» ОСОБА_1 , підполковник внутрішньої служби, начальник відділу нагляду і безпеки державної установи ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 30.04.2025 відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) (а. с. 37).
На звернення позивача від 25.06.2025 щодо виплати, індексації грошового забезпечення, додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, компенсації за неотримане речове майно ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» у листі від 10.07.2025 зазначила, що усі виплати проведені відповідно до вимог чинного законодавства (а. с. 15-26).
При цьому повідомила, що індексація грошового забезпечення здійснювалася в порядку та розмірах, визначених законодавством, а саме відповідно до Порядку №1078, базовими місяцями були січень 2017 року та березень 2018 року. Додаткова винагорода, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії військового стану» нарахована пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Грошова компенсація вартості за неотримане речове майно нарахована відповідно до Порядку забезпечення речовим майном персоналу Департаменту кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою кабінету Міністрів України 14.08.2013 №578 та буде виплачена при надходженні фінансування для її виплати
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Водночас Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Як визначено у статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону №1282-XII цифри «101» замінено цифрами « 103».
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Приписами частини другої статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Як встановлено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку №1078).
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Абзацами першим-п'ятим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 (застосовується з 01.12.2015, далі - Постанова №1013) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Аналіз наведених норм дає підстави суду дійти висновку, що за загальним правилом для індексації заробітної плати необхідно знати два взаємопов'язаних елемента: базовий місяць та коефіцієнт індексації. При цьому базовий місяць - це місяць підвищення тарифних ставок (окладів) незалежно від розміру підвищення, а коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.
Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
До набрання чинності Постановою №1013 абзац перший пункту 5 Порядку №1078 був викладений та застосовувався у такій редакції: «У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації».
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування. Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі, коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).
Починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник.
З довідки про нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (а. с. 27-30) вбачається, що грошове забезпечення позивача індексувалось, починаючи з грудня 2012 року.
Доводи позову в цій частині позивач обґрунтовує тим, що відповідач протиправно не врахував січень 2008 року як базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення в період з 04.12.2012 по 01.03.2018 та безпідставно оминув норми абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні індексації за період з 01.03.2018 по 30.04.2025 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року).
Суд наголошує на тому, що важливим елементом алгоритму нарахування індексації є так званий базовий місяць, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого порогу), визначеного законом.
Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує: 101 відсоток за період до 01.01.2016 (частина перша статті 4 Закону №1282-XII в редакції, що діяла до 01.01.2016); 103 відсотки за період після 01.01.2016 (частина перша статті 4 Закону №1282-XII зі змінами).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015, базовим місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій: 1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або 2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
З 01.01.2016 істотно змінився сам порядок нарахування індексації, оскільки базовим місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103 відсотка) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру (за рахунок постійних складових зарплати).
Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі, коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.
Схеми посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб були затверджені Постановою №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008. Надалі зміна грошового забезпечення позивача відбулась в січні 2017 року у зв'язку з прийняттям наказу Міністерства юстиції України №372/5 від 14.02.2017 «Про затвердження схем посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», а в подальшому - з 01.03.2018 у зв'язку з набранням 01.03.2018 чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Таким чином, до 01.01.2016 базовий місяць не міг бути визначений як січень 2008 року, оскільки такий змінювався в залежності від зростання зарплати внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати (надбавки, доплати, премії).
Так, у довідці про нарахування індексації грошового забезпечення позивачу в період до 01.01.2016 зазначено підстави зміни базового місяця, зокрема збільшення надбавок за вислугу років, за особливі умови служби, щомісячної премії тощо. Отже, нарахування індексації у вказаний період відповідачем проведено вірно, відтак в цій частині позовні вимоги є безпідставними.
Разом з тим, «базовим» місцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача, з огляду на зміни, внесені до Порядку №1078, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 є січень 2008 року.
Як слідує з довідки про нарахування індексації грошового забезпечення, в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 відповідач виплачував індексацію грошового забезпечення з урахуванням жовтня 2015 року як базового місяця, тобто відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, визначені чинним законодавством, тому вимоги позивача в цій частині є підставними та підлягають до задоволення.
При цьому, починаючи з 2017 року, індексація грошового забезпечення позивача проводилась відповідачем з врахуванням базового місяця січень 2017 року та березень 2018 року, тобто базовий місяць відповідачем визначено вірно, як передбачає пункт 5 Порядку №1078, виходячи з місяця збільшення посадового окладу.
На думку суду, такі дії відповідача є правомірними з огляду на прийняття Наказу №372/5, який набув чинності з 01.01.2017, та яким затверджено схему посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, внаслідок чого відбулося їх збільшення, в т. ч. позивачу.
Вказана обставина позивачем не спростована.
У зв'язку із цим, суд не погоджується із доводами позивача про те, що у період з 01.06.2017 по 28.02.2018 включно при нарахуванні індексації грошового забезпечення відповідач протиправно не врахував як базовий місяць січень 2008 року, оскільки позивач не врахував та не спростував доводи відповідача про вказані вище зміни грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України у зв'язку з прийняттям Наказу №372/5.
Відтак, оскільки суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача під час нарахування та виплати позивачу у період з 01.07.2017 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січня 2017 року, тому належить відмовити у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог про визнання протиправними дій ДУ «Маневицька ВК (№42)» щодо не застосування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення в період з 01.06.2017 по 28.02.2018, та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
При вирішенні спору в частині позовних вимог щодо здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.04.2025 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд враховує таке.
Верховний Суд у постановах від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21 та ін. сформулював правові висновки стосовно застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Щодо «фіксованої» суми індексації, то суд зазначає, що Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містять.
Цей термін був у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте постановою Уряду від 09.12.2015 №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
Відтак, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21).
З відзиву на позовну заяву вбачається, що у період з 01.03.2018 по 30.11.2018 грошове забезпечення індексації не підлягало, оскільки лише у жовтні 2018 року відбулося досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103 %.
Суд враховує, що відповідно до довідки про додаткові види грошового забезпечення та індексацію грошового забезпечення від 10.07.2025 (а. с. 27-30) позивачу у період з грудня 2018 року по грудень 2022 року нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення.
За період з січня 2024 року по квітень 2025 року позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 3028,00 грн щомісячно (а. с. 30).
Крім того, у період з січня по грудень 2023 року позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, оскільки відповідно до пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ було зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-ХІІ, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для визнання вказаних дій відповідача протиправними.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач не навів обґрунтованих доказів та не спростував того, що сума нарахованої індексації в період з 01.03.2018 по 21.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.04.2025 не відповідає вимогам абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
З урахуванням наведеного, оскільки суд не встановив порушень вимог нормативно-правових актів під час нарахування та виплати позивачу у належному розмірі індексації грошового забезпечення у період з грудня 2018 року по грудень 2022 року, з січня 2024 року по квітень 2025 року, не виявив порушень у зв'язку із невиплатою індексації грошового забезпечення у період з березня 2018 року по листопад 2018 року (оскільки лише у жовтні 2018 року відбулося досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103%) та у період з січня 2023 року по грудень 2023 року (оскільки було зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-Х), а також враховуючи те, що позивач не навів обґрунтованих доказів того, що сума нарахованої індексації в період з 01.03.2018 по 21.12.2022 та з 01.01.2024 не відповідає вимогам абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, тому також належить відмовити у задоволенні вказаних взаємопов'язаних позовних вимог.
За змістом пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44), ним передбачено умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби.
Грошова компенсація виплачується, зокрема, громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу, у тому числі Державної кримінально-виконавчої служби, про що вказано у пункті 2 Порядку№44.
За приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, суд погоджується з позивачем, що нарахування та виплату індексації грошового забезпечення слід проводити з врахуванням пункту 2 Порядку №44.
Вирішуючи спір в частині нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, суд зазначає про таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє до цього часу.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову №168.
Пунктами 1, 3 Постанови №168 (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Пунктом 5 Постанови №168 обумовлено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі - Постанова №350) внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, доповнивши абзац перший після слів «та поліцейським» словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»,».
При цьому у пункті 2 Постанови №350 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» (далі Перелік) згідно з додатком, з якого слідує, що Волинська область включена у вказаний Перелік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №754, яка застосовується з 01.06.2022, внесено зміни у пункт 1 Постанови №168, відповідно до яких в абзаці першому:
слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»;
після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793, яка застосовується з 24.02.2022, у пункт 1 Постанови №168 внесено зміни, відповідно до яких в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінити словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Таким чином, в період з 24.02.2022 по 01.06.2022 Постановою №168 було передбачено виплату особам рядового і начальницького складу додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за умови, що вони несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Не є спірною та обставина, що ДУ «Маневицька виправна колонія (42)» розташована на території Волинської області.
Як встановлено в ході судового розгляду, позивачу нараховано додаткову винагороду за періоди: з 24.02.2022 по 28.02.2022 в розмірі 5120,54 грн (відпрацьовано 114,7 годин); з 01.03.2022 по 31.03.2022 в розмірі 30000,00 грн (відпрацьовано 744 години); з 01.04.2022 по 30.04.2022 в розмірі 30000,00 грн (відпрацьовано 720 годин); з 01.05.2022 по 31.05.2022 в розмірі 25161,29 грн (відпрацьовано 624 годин), тобто пропорційно відпрацьованому часу, що підтверджується листом ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» від 10.07.2025 №4/4053-25/С-32 (а. с. 15-30).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у справі №260/3564/22 зроблено правовий висновок про те, що зміст внесених постановою КМУ №793 змін до постанови КМУ №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Беручи до уваги вищенаведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку про відсутність порушень прав позивача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, позаяк така винагорода нарахована пропорційно відпрацьованому часу за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.
Отже, в цій частині позовні вимоги також є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату грошову компенсацію за речове майно особистого користування, яке не було ним отримано під час проходження служби на день звільнення за період з 04.12.2012 по 30.04.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України (частина 1).
Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (частина 2).
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 5).
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби», затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - Порядок №578), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Пунктом 2 Порядку №578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Пунктом 3 Порядку №578 визначено, що речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.
Пунктом 23 Порядку №578 визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» відповідно до їх закупівельної вартості.
За приписами пункту 27 Порядку №578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).
Відповідно до пункту 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Таким чином, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби під час звільнення на підставі їх заяви виплачується грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, у зв'язку з чим оформляється відповідна довідка.
Так, з довідки відповідача №4 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна слідує, що загальна сума нарахованої компенсації за належні до видачі предмети речового майна становить 26930,69 грн (а. с. 33-34).
Суд зауважує, що відповідачем не заперечується обов'язок щодо відшкодування у грошовій формі за належні до видачі предмети речового майна, оскільки у своєму листі від 10.07.2025 №4/4053-25/С-32 відповідач зазначає, що така компенсація буде виплачена за умови надходження відповідного фінансування.
Більше того, у відзиві на позовну заяву відповідач також визнав свій обов'язок щодо виплати цієї суми коштів, яка на сьогодні не виплачена у зв'язку із відсутністю відповідного фінансування.
Таким чином, відповідачем не забезпечено позивачу реалізацію його прав, гарантованих Законом №2713-IV та Порядком №578.
При цьому, суд відхиляє посилання представника відповідача на відсутність відповідного фінансування, що й призвело до невиплати спірної компенсації за неотримане речове майно особистого користування.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 14.08.2025.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» (44601, Волинська область, Камінь-Каширський район, селище Маневичі, вулиця Андрія Снітка, 25, ідентифікаційний код юридичної особи 08562660) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» щодо неврахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 включно.
Зобов'язати Державну установу «Маневицька виправна колонія (№42)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 включно зі встановленням січня 2008 року як базового місяця (місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін), з урахуванням виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна.
Зобов'язати Державну установу «Маневицька виправна колонія (№42)» виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до отримання предмети речового майна в сумі 26930 (двадцять шість тисяч дев'ятсот тридцять) гривень 69 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський