Справа № 519/2282/25
1-кс/519/487/25
30.10.2025 м. Південне
Слідчий суддя Південного міського суду Одеської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.1 ст.115 КК України:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Сурхандар'їнської області Республіку Узбекистан, фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
1.До слідчого судді надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.1 ст.115 КК України.
2.Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділенням ВП №4 Одеського районного управління поліції №2 ГУ НП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні 12021162330000514 від 14.07.2021, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 115 КК України.
3.Слідством встановлено, що 05 липня 2021 року, приблизно о 03:00 годині, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлений, між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , під час перебування за місцем мешкання останнього за адресою: АДРЕСА_2 , виникла сварка.
4.В ході конфлікту у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 .
5.З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_9 , під час перебування у кухні будинку за вищевказаною адресою, де на той момент знаходився ОСОБА_8 умисно, протиправно, з використанням ножа, завдав множинні удари в область тулуба останнього, чим спричинив проникаючі колото-різані ушкодження тулуба, від яких ОСОБА_8 помер на місці події.
6.Крім цього, 05 липня 2021 року, приблизно о 03 годині 30 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 , під час перебування за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , помітили припаркований у гаражному приміщенні автомобіль марки «Hyundai Tucson» державний номерний реєстраційний знак НОМЕР_1 , який належить останньому.
7.Після чого, у ОСОБА_6 та ОСОБА_10 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом - автомобілем марки «Hyundai Tucson» державний номерний знак НОМЕР_1 .
8.З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , діючи умисно, шляхом вільного доступу, знайшли у вищевказаному будинку ключі запалювання від автомобілю. У продовження своїх злочинних дій, ОСОБА_9 підійшов до вищевказаного автомобілю, умисно, з корисливих мотивів та переслідуючи ціль незаконного збагачення, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, за допомогою раніше знайдених ключів відкрив водійські двері автомобіля марки «Hyundai Tucson» державний номерний знак НОМЕР_1 , та сів за кермо вказаного транспортного засобу, а ОСОБА_10 сів на переднє пасажирське сидіння.
9.З метою виконання свого спільного злочинного умислу до кінця, ОСОБА_9 , з використанням раніше знайденого ключа, привів у дію двигун автомобіля «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1 та спільно з ОСОБА_10 залишили місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
10.28 липня 2021 року на підставі зібраних в ході досудового розслідування кримінального провадження доказів, відповідно до вимог ст.ст. 276, 277 КПК України складено та заочно повідомлено про ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України відповідно до вимог ст. 276, 277 КПК України Повідомлення про підозру вручене шляхом направлення повідомлення за адресою його місця мешкання та консулу Консульства Республіки Узбекистан в Україні.
11.Крім того, слідчим надавалось доручення на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України) співробітникам СКП ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_12 . Під час виконання доручення оперативними працівниками встановлено, що ОСОБА_13 07.07.2021 о 16:55 год. покинув територію України через пункт пропуску «Бориспіль».
12.Надалі, з огляду на те, що місцезнаходження підозрюваного не встановлено та є достатні підстави вважати, що особа перебуває за кордоном, слідчим винесено постанову про оголошення розшуку підозрюваного, проведення якого доручено співробітникам СКП ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області.
13.Співробітниками СКП ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області заведено оперативно-розшукову справу «Розшук» №044116/22 від 22.11.2022, щодо розшуку підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14.На теперішній час ОСОБА_13 від досудового слідства ухиляється, його місцезнаходження невідоме.
15.Вина ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме - протоколами допитів свідків, а також іншими матеріалами кримінального провадження іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, серед яких, зокрема, протоколи проведення слідчих (розшукових) дій.
16.Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_15 є наявність обґрунтованої підозри у вчинені ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
17.При цьому, особлива тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння цією особою, дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, більш того, за вчинення одного із вищевказаних злочинів передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1
ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_13 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності:
-Ризик переховування від суду є обґрунтованим, у зв'язку з тим, що у підозрюваного ОСОБА_6 відсутні стійкі соціальні зв'язки - у нього відсутні родина, неповнолітні і недієздатні утриманці, він неодружений, не працює та не навчається. Крім того, він являється громадянином Узбекистану та одразу після вчинення вказаних злочинів покинув межі України.
-Ризики передбачені ст.184 КПК України підтверджується тим, що підозрюваний, розуміючи тяжкість покарання у виді від 7 років до 15 років позбавлення волі, що загрожує йому, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, крім цього, у підозрюваного відсутні стійкі соціальні зв'язки, постійне місце роботи та/або навчання на території України. Крім того, він являється громадянином Узбекистану та одразу після вчинення вказаних злочинів покинув межі України.
-Ризик незаконно впливати на свідків є обґрунтованим, оскільки підозрюваний ОСОБА_9 знає місце мешкання підозрюваного ОСОБА_10 та місцезнаходження його сім'ї, та будучи на волі може здійснювати тиск на них, з метою змінити покази, дані під час досудового розслідування, так як під час судового розгляду усі свідки ще не допитані, а відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства жоден доказ, зібраний під час досудового розслідування, не має наперед встановленої сили та досліджується безпосередньо під час судового розгляду.
-Ризик знищити або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення є обґрунтованим, оскільки, в ході досудового розслідування, на теперішній час, не встановлено місце знаходження знаряддя нанесення тілесних ушкоджень, а відповідно до показань ОСОБА_10 , ОСОБА_9 одразу після скоєння кримінального правопорушення забрав вказане знаряддя з собою.
-Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином на першочерговій стадії досудового розслідування є також обґрунтованим, так як підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може підшукати свідків або речові та інші докази, які створять алібі у вчиненні злочину.
18.З метою встановлення місцезнаходження підозрюваного шляхом звернення до компетентних органів інших держав, враховуючи, що у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що особа може переховуватись за кордоном, направлено відповідний запит до відділу міжнародного співробітництва ГУНП в Одеській області.
19.Відповідно до бази Державної прикордонної служби України, відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежуванням в межах тимчасово окупованою територією у період з 07.07.2021 по теперішній час ОСОБА_14 не виявлено. У органу досудового розслідування відсутні будь-які інші відомості про в'їзд громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_6 на територію України після його виїзду 07.07.2021 за межі державного кордону України, та дає підстави вважати, що особа перебуває за межами України.
20.24.10.2025 слідчим групи слідчих СВ ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021162330000514 від 14.07.2021 відновлене, на підставі ч. 1 ст. 282 КПК України.
21.Постановою слідчого від 23.10.2025 оголошено у міжнародний розшук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22.На дев'яносто дев'ятій сесії (27.02-03.03.2017) Комісією з контролю файлів Інтерполу ухвалено рішення, що запобіжні заходи у вигляді дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу не є ордером про арешт у розумінні ст. 83.2 (b.ii) Правил Організації.
23.Головною вимогою інституції Генерального секретаріату Інтерполу по публікації повідомлень із червоним кутом та циркулярних оповіщень є наявність ухвали слідчого судді, суду про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо розшукуваної особи, що була винесена без посилання на використання каналів МОКП-Інтерпол для доведення факту оголошення її у міжнародний розшук.
Мотивувальна частина, застосовані судом правові норми.
24.Відповідно до ч.6 ст. 193 КПК України в даному випадку можливо розглянути клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у відсутність обвинуваченого, оскільки таке питання вирішується саме у зв'язку з необхідністю оголошення його у міжнародний розшук через його ухилення від суду.
25.Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора з додатками та наявні у суду матеріали кримінального провадження, суд дійшов до висновку про те, що клопотання обґрунтоване і підлягає задоволенню з таких підстав.
26.Так, відповідно до вимог ст.2КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
27.Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим сином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
28.Згідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
29.При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
30.У відповідності до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований інакше як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
31.Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
32.Відповідно до вимог ст.177, 178КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
33.При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу в обов'язковому порядку судом повинні враховуватися вимоги ст.ст. 177-178 КПК України.
34.Разом з тим, відповідно до частин першої-четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
35.Враховуючи такі законодавчі правила і відповідні застереження, запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочинів, може бути застосований виключно у випадку, якщо підозра є обґрунтованою, а також за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України. Тобто таких ризиків має бути встановлено два і більше, а в разі доведення наявності лише одного ризику та обґрунтованості підозри слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
36.Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 року у справі № 5-1кс15 під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Відповідно, не визнається такою, що ухиляється від слідства або суду, невідома правоохоронним органам особа, яка вчинила злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до вчинення злочину на момент її зникнення ще не встановлено.
37.Належною процедурою стосовно обвинуваченого, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну. Для ефективності судового розгляду у будь-якому разі необхідно ініціювати процедуру оголошення такої особи в міжнародний розшук.
38.У ст. 297-1 КПК України визначений вичерпний перелік статей Кримінального Кодексу України, за підозрою чи обвинуваченням яких може проводитись спеціальне досудове розслідування чи провадження (in absentia). Разом з цим КПК України вказує, що вказане провадження може проводитись і щодо інших злочинів, якщо злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук.
39.Правильність визначення поняття «міжнародний розшук» залежить від чіткості розуміння порядку оголошення особи в міжнародний розшук та його безпосереднього здійснення, встановлення органу, який оголошує особу в міжнародний розшук, моменту, з якого особа вважається такою, що перебуває у міжнародному розшуку. У зв'язку з цим необхідно здійснити системний аналіз положень чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і міжнародних договорів, нормативних документів Інтерполу та Генеральної асамблеї Інтерполу, які регламентують ці питання.
40.Встановлення місця перебування обвинуваченого та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб'єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу. Розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. В свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави - ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.
41.Наразі в Україні діє лише один спосіб оголошення особи в міжнародний розшук - звернення до Інтерполу, про що й зазначає Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.09.2020 за № 849/35132 (далі - Інструкція).
42.Вказана Інструкція розроблена відповідно до КПК України, Законів України «Про Національну поліцію», «;Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (із змінами) від 13 червня 1956 року (далі - Статут Інтерполу), Статуту Комісії з контролю файлів Інтерполу, затвердженого Резолюцією 85-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2016-RES-06, Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG/2011/RES/07 (із змінами), та міжнародних договорів України у сфері міжнародно-правового співробітництва.
43.Україна з 1992 року є членом Інтерполу. У 1993 р. Кабінет Міністрів України постановою № 220 затвердив «Положення про Національне центральне бюро Інтерполу». Міжнародне співробітництво правоохоронних органів України з органами Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентними органами іноземних держав та міжнародними установами з використанням інформаційної системи Інтерполу здійснюється з питань та у формах, визначених правилами Інтерполу.
44.Інформаційна система Інтерполу використовується для обміну відомостями про фізичних та юридичних осіб, об'єкти, події та факти лише в рамках відповідного кримінального провадження та/або оперативно-розшукової (розшукової) справи (за умови вжиття вичерпних заходів на національному рівні), а також заходів з питань публічної безпеки і порядку, запобігання перетинанню та недопущення перетинання державного кордону особами, яким заборонено в'їзд або обмежено виїзд з України.
45.Міжнародний розшук обвинувачених і внесення їх у базу даних Інтерполу являє собою комплекс відповідних заходів, один з яких є прийняття постанови (ухвали) про оголошення особи в міжнародний розшук і направлення цієї ухвали до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні з відповідним клопотанням для передачі в подальшому до Комісії з контролю за файлами Інтерполу задля встановлення місцезнаходження особи.
46.Судом встановлено, що постановою слідчого від 23.10.2025 оголошено у міжнародний розшук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
47.Проведення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 можливе в рамках міжнародного оповіщення Генерального секретаріату Інтерполу або запиту про правову допомогу у кримінальному провадженні стосовно осіб, які розшукуються органами правопорядку України, для досягнення цілі міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу застосовується положення розділу IV Інструкції.
48.У разі прийняття ініціатором розшуку рішення про необхідність використання інформаційних систем Інтерполу стосовно вказаної особи у вигляді оповіщення певного кольору на їх адресу необхідно надати запит на публікацію оповіщення разом із документами, визначеними Розділом IV Інструкції для оповіщення відповідного кольору.
49.Оскільки Червоне оповіщення - єдина з карток, що дозволяє не лише відстеження місцезнаходження особи, а й її затримання, вимоги до публікації такої картки найвищі.
50.Окрім необхідності дотримання принципів Інтерполу (зокрема, нейтралітету та поваги до прав людини), вимагається наявність таких умов: вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України; особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України: для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років; для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців.
51.Відповідні вимоги фактично корелюються з вимогами, встановленими Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 р., оскільки червоне сповіщення видається саме з метою подальшої екстрадиції особи.
52.Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення (додаток1), а також інформацію та документи, серед яких: завірені копії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про оголошення розшуку особи (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії судового розгляду.
53.На дев'яносто дев'ятій сесії (27.02. - 03.03.2017) Комісією з контролю файлів Інтерполу ухвалено рішення, що запобіжні заходи у вигляді дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу не є ордерами на арешт у розумінні ст.83.2 (b,ii) Правил Організації. Статтею 575 КПК України визначено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали суду про тримання особи під вартою.
54.Головною вимогою інституцій Генерального секретаріату Інтерполу до публікації повідомлень із червоним кутом та циркулярних оповіщень є наявність ухвали слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо розшукуваної особи, що була винесена без посилання на використання каналів МОКП-Інтерпол для доведення факту оголошення її міжнародного розшуку.
55.ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 289, ч.1 ст.115 КК України, покарання за які передбачено у виді позбавлення волі на строк до 8 років та до 15 років відповідно, тобто які згідно ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочинами.
56.Тяжкість злочинів свідчить про ступінь суспільної небезпеки діянь, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 , а також неодноразові неявки, перебування у внутрішньодержавному розшуку, перетин державного кордону, в сукупності дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності його поведінку, більш того, за вчинення вищевказаних злочинів передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
57.Відповідно до ч.6.ст. 193 КПК України суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
58.У такому разі після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, суд за участю обвинуваченого розглядає питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
59.Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії», від 26.06.1991 у справі № 12369/86 «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
60.У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
61.За таких обставин всі вказані у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є доведеними, а репутація підозрюваного на даний час є негативною, оскільки він знаючи про наявність щодо нього кримінального провадження та будучи обізнаним зі своїми процесуальними обов'язками, ухилився від суду.
62.Враховуючи особу підозрюваного, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень в тому числі особливої тяжкості, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважаю, що застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою (більш м'якого) не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду в кримінальному провадженні, виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, відсутність впливу на учасників кримінального провадження, а тому є доцільним обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
63.Тримання ОСОБА_9 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
64.Оскільки в даному випадку питання про обрання запобіжного заходу вирішується в порядку ч.6 ст. 193 КПК України, тобто для забезпечення доставки обвинуваченого, оголошеного в міжнародний розшук, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, суд не вирішує питання про застосування застави відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України.
65.Зазначена процедура визначена ч.6 ст. 193 КПК України і є складовою процесу міжнародного розшуку, без якої неможливе доставлення ОСОБА_9 в місце досудового розслідування.
66.Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора обґрунтоване і підлягає задоволенню. Підозрюваного слід оголосити у міжнародний розшук та обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі ч.6 ст. 193 КПК України, без визначення застави.
67.На підставі викладеного та керуючись главою 18 КПК України, ст.ст. 12, 111, 176-178, 183, 193, 194, 196, 335, 371, 372 КПК України, слідчий суддя,
1.Клопотання слідчого СВ ВП № 4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , задовольнити.
2.Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого оголошено у міжнародний розшук, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
3.Виконання ухвали суду доручити ВП № 4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області.
4.Контроль за виконанням ухвали суду покласти на Доброславську окружну прокуратуру Одеської області.
5.Відповідно до ч.4 ст. 197 КПК України строк дії даної ухвали не зазначається.
6.Відповідно до ч.6 ст. 193 КПК України після затримання ОСОБА_6 , він має бути доставлений до суду для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який не пізніше 48 (сорока восьми) годин з часу доставку її до місця кримінального провадження.
7.Ухвала підлягає негайному виконанню.
8.Ухвала може бути оскаржена в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Слідчий суддя Південного міського
суду Одеської області ОСОБА_1