Справа № 517/1035/25
Провадження № 1-кп/517/85/2025
30 жовтня 2025 року с-ще Захарівка
Захарівський районний суд Одеської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка кримінальне провадження, відомості про яке внесені 28 серпня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162390000604 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Парканівка Фрунзівського району Одеської області, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з базовою загальною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України
ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий такому, що принижує його гідність поводженню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», умисно, систематично вчиняв психологічне насильство, яке виразилося у систематичних словесних образах, погрозах фізичною розправою, приниженні, штовханні, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої, відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 , з якою перебуває в фактичних шлюбних відносинах та проживає в одному житловому будинку: АДРЕСА_1 , в результаті чого останні пов'язані спільним побутом і мають взаємні права і обов'язки.
З вересня 2024 року між ОСОБА_4 та його співмешканкою ОСОБА_6 , у зв'язку із зловживанням ОСОБА_4 спиртними напоями, склались особисті неприязні відносини, які супроводжуються постійними конфліктами, нецензурною лайкою, образами, та вчиненням ОСОБА_4 відносно своєї співмешканки домашнього насильства в сім'ї.
Внаслідок вчинення стосовно ОСОБА_6 зазначеного вище психологічного насильства та створення тим самим нестерпних умов для спільного перебування у будинку, ОСОБА_6 була вимушена покидати будинок з метою збереження себе від реалізації погроз ОСОБА_4 , очікуючи на приїзд співробітників поліції.
Зважаючи на вказані систематичні факти домашнього насильства з боку ОСОБА_4 , уповноваженими співробітниками поліції, які прибували на численні виклики ОСОБА_6 за описаний період часу, з врахуванням його протиправної поведінки, було складено: один протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП від 08.09.2024, один протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП від 14.10.2024, один протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП від 14.10.2024.
Зазначені протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, під час розгляду по суті об'єднані Фрунзівським районним судом Одеської області в одне провадження.
У подальшому 14.10.2024 ОСОБА_4 був притягнутий постановою Фрунзівського районного суду Одеської області до адміністративної відповідальності та до останнього застосовано адміністративне стягнення у вигляді 60 (шістдесяти) годин громадських робіт.
В результаті описаних вище систематичних фактів домашнього насильства ОСОБА_4 , в період часу з 08.09.2024 по 09.09.2024, систематично вчиняв відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 акти психологічного домашнього насильства, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік та приниженні її людської гідності, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої.
Після цього, ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 , яке виразилось в наступному.
Так, 27.08.2025 ОСОБА_4 перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , знову став ініціатором сварки з ОСОБА_6 , в ході якої реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи характер та наслідки своїх протиправних дій, бажаючи їх настання у вигляді погіршення психологічного стану останньої, нехтуючи її честю і гідністю, діючи умисно та цілеспрямовано, вчинив психологічне домашнє насильство відносно ОСОБА_6 , яке полягало у висловлюванні на її адрес словесних образ з використанням ненормативної лексики, погроз фізичної розправи, внаслідок чого ОСОБА_6 відчувала психологічний, дискомфорт, зазнавши при цьому психологічного приниження та була змушена звернутися із письмовою заявою до поліції з метою припинення протиправних дій останнього.
В ході досудового розслідування між прокурором Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 з іншого, у відповідності до ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, 07 жовтня 2025 року укладено угоду про визнання винуватості.
Зі змісту укладеної угоди вбачається, що сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 126-1 КК України та призначення покарання за вчинення вказаного правопорушення у виді 240 годин громадських робіт та застосування до нього обмежувального заходу у виді направлення для проходження програми для кривдників у порядку, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України.
Згідно письмової згоди потерпілої ОСОБА_6 від 07 жовтня 2025 року, остання не заперечувала щодо укладення угоди про визнання винуватості між прокурором Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4 з іншого, просила справу розглядати без її участі.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований за наслідками затвердження угоди про визнання винуватості судом.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість визнав повністю та зазначив, що угода про визнання винуватості є добровільною та наполягав на її затвердженні. По суті обвинувачення ОСОБА_4 пояснив, що згоден з викладеними в обвинуваченні фактами. Висновки для себе зробив.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив затвердити угоду та призначити узгоджене сторонами покарання, вказав, що угода укладена за його участю.
Потерпіла ОСОБА_6 , зазначила, що 07.10.2025 надала прокурору Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_3 письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025162390000604 від 28 серпня 2025 року з ОСОБА_4 та не заперечує щодо затвердження вказаної угоди та призначення ОСОБА_4 узгодженого покарання.
Прокурор ОСОБА_3 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між ним та обвинуваченим ОСОБА_4 , просив ухвалити вирок, яким призначити узгоджене сторонами покарання. Зазначив, що прокуратурою під час укладення угоди детально вивчено всі дані справи та особу обвинуваченого, і сторона обвинувачення переконана, що саме узгоджене покарання є достатнім та належним.
Заслухавши думку прокурора, позицію обвинуваченого та його захисника, з'ясувавши думку потерпілої, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши зміст угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення та надання правової кваліфікації дій обвинуваченого.
Так, обвинуваченим суду добровільно повідомлено всі обставини вчинення ним кримінального правопорушення, а саме те, що він неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за домашнє насильство. При цьому під час вчинення даних дій перебував в стані алкогольного сп'яніння. Систематично вчиняв щодо своєї співмешканки ОСОБА_6 домашнє насильство, яке виражалось у постійних словесних образах, погрозах та висловлюваннях нецензурною лайкою.
Отже, суд, оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст. 126-1 КК України, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.
Відповідно до довідки лікаря-психіатра Захарівської багатопрофільної лікарні від 02.09.2025 убачається, що ОСОБА_4 на обліку у вказаному закладі не перебуває.
Згідно довідки Захарівської багатопрофільної лікарні ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.
З характеристики наданої за місцем проживання обвинуваченого № 134 від 28.08.2025 убачається, що він характеризується з позитивної сторони, скарг та повідомлень на його адресу до старостинського округу не надходили.
З вимоги про судимість ГУНП в Одеській області від 02.09.2025 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 убачається, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Отже, обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, не працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання, відповідно до ст. 12 КК України вчинив умисний нетяжкий злочин, свою винуватість у його вчиненні визнав.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено, оскільки суд не вбачає в показаннях та поведінці обвинуваченого ознак щирого каяття.
Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК України підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК України суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, який вину визнав, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
У судовому засіданні встановлено, що угода про визнання винуватості між прокурором Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. 472 КПК України, укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, в тому числі і наслідки укладення та затвердження даної угоди передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Крім того, судом при вирішенні питання щодо затвердження угоди встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, правова кваліфікація кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_4 є вірною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб та обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання.
Так, зокрема, суд бере до уваги, долучену письмову згоду потерпілої ОСОБА_6 від 07.10.2025 наданої прокурору Роздільнянської коружної прокуратури ОСОБА_3 на укладення вказаної угоди та її думку в судовому засіданні, згідно якої остання повідомила, що не заперечує щодо затвердження вказаної угоди та призначення ОСОБА_4 узгодженого покарання.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що угода від 07.10.2025, укладена між прокурором Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 підлягає затвердженню.
Отож, суд приймає рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженого сторонами в угоді про визнання винуватості покарання.
За змістом ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; направлення для проходження програми для кривдників.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Суд ураховує те, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер, оскільки домашнє насильство починається з «незначних дрібниць», а потерпілим від нього здебільшого стають жінки та діти.
У свою чергу програма для кривдника передбачає комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків.
Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.
Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння; взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.
Застосування конкретних обмежувальних заходів, визначених ст. 91-1 КК України, з огляду на положення зазначеної статті, відносяться до дискреційних повноважень суду, оскільки їх застосування або незастосування має вирішуватись виходячи з конкретних обставин кримінального провадження та особи винного.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного систематичного вчинення щодо своєї співмешканки ОСОБА_6 психологічного насильства, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік та приниженні її людської гідності, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно застосувати обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Запобіжний захід у вказаному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого не обирався та ураховуючи приписи ст. 374 КПК України та відсутність жодних клопотань зі сторони учасників судового розгляду, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили не застосовувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 374, 468, 470, 472, 474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 від 07.10.2025 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 28 серпня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162390000604.
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання за ст.126-1 КК України у виді 240 (двісті сорока) годин громадських робіт.
Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників у порядку, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України на строк 3 (три) місяці.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Захарівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, виключно з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя