Справа № 750/3115/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/531/25
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Козелецької окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2025 року,
Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Козелецької окружної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вишнівка Ічнянського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого начальником КП «ЖЕК-13» ЧМР, одруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на ОСОБА_8 строком до 07 грудня 2025 року наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися із м. Чернігова без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд першої інстанції, дійшовши до висновку про необхідність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді особистого зобов'язання, мотивував це рішення, враховуючи тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, з огляду на доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що на теперішньому етапі досудового розслідування буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Не погоджуючись з даною ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та ухвалити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час з покладенням відповідних обов'язків. Зазначає, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Наголошує, що підозрюваний, усвідомлюючи суворість покарання , яке йому загрожує у разі доведення вини, може вживати відповідних заходів з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також на даний час не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені всі можливо причетні особи до вчинення вказаного кримінального правопорушення, не вилучені та не долучені до матеріалів всі речі і документи, необхідні для повного та об'єктивного досудового розслідування. Вказує, що ОСОБА_8 може створювати штучні докази та підбурювати осіб, які не були свідками кримінального правопорушення до дачі завідомо неправдивих показань. Крім того, останній працював заступником керівника, мав вплив серед підлеглих, що не виключає подальшої можливості сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, доводи захисника-адвоката ОСОБА_7 та її підзахисного ОСОБА_8 , які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги сторони обвинувачення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як встановлено судом, слідчим відділом Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025272130000016 від 20.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України.
07.10.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1, 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу. Зокрема, підозрюваному письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. ч. 1, 2 ст. 179 КПК).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК).
Слідчий суддя при розгляді клопотання, у відповідності до ст.194 КПК України, правильно прийшов до висновку, про обґрунтованість підозри та наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, проте ризики знищити, спотворити або сховати будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та незаконно впливати на свідків не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а прокурор в судовому засіданні не довів що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, не може запобігти ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, а тому відмовив в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосував більш м'який запобіжний захід.
Колегія суддів вважає, що ризик, передбачений п.п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, є обґрунтованим та підтвердженим, ОСОБА_8 підозрюється у скоєнні не тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, яке йому загрожує у разі доведення вини, з метою уникнення такого може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Проте, колегія суддів, звертає увагу на те, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 в разі доведеності його винуватості, хоча і повинна враховуватися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, але не є вирішальною обставиною на користь застосування такого запобіжного заходу, як застава, оскільки наряду з нею слідчим суддею повинні враховуватися і інші обставини, передбачені статтями 177-178 КПК України, а також можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо відсутності ризиків, передбачених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, досудове розслідування кримінального провадження триває понад 7 місяців. При цьому, документи, про можливе знищення або спотворення яких зазначено в апеляційній скарзі, вилучені органом досудового розслідування. Посилання на те, що ОСОБА_8 може створювати штучні докази та підбурювати осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показань на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій не заслуговують на увагу, так як підозрюваний з березня 2024 року вже не працює на посаді в Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Чернігівській області, а відповідні обставини службової недбалості, яка в цьому випадку пов'язана з господарсько-управлінською діяльністю встановлюються не показаннями свідків, а документальними доказами.
Доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора, є недоведеним припущенням щодо можливої процесуальної поведінки підозрюваного. Як вбачається із матеріалів справи, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий та прокурор не довели того, що застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховуючи викладені вище обставини,колегія суддів вважає. що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання буде достатній для запобігання ризику, передбаченому п. 1 ч.1 ст.177 КПК України та виконання покладених на ОСОБА_8 обов'язків. Тому є достатні підстави вважати, що такий ступінь обмеження прав підозрюваного, як особисте зобов'язання відповідає дійсним інтересам суспільства і є необхідним для досягнення завдань кримінального провадження, та у даному випадку має перевагу над принципом презумпції невинуватості та особистої свободи особи.
При цьому, колегією суддів взято до уваги те, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв'язки, а також постійне місце проживання та роботи, а тому враховуючи конкретні обставини інкримінованого злочину, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання зможе забезпечити виконання ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано відмовив у обранні запобіжного заходу у вигляді застави, а тому законних підстав для скасування ухвали слідчого судді, яка не суперечить основним засадам кримінального провадження, і постановлення нової ухвали по викладених в апеляційній скарзі доводах прокурора, апеляційний суд не вбачає.
Порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування ухваленого слідчим суддею рішення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Козелецької окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2025 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4