іменем України
29 жовтня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/6768/25
Головуючий у першій інстанції - Супрун О. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1633/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», поданої - представником Клименком Тарасом Васильовичем, на заочне рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 серпня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі по тексту - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором № 498660-КС-001 про надання кредиту від 06.05.2024 в сумі 79 204,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.05.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 укладено договір № 498660-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». За змістом договору товариство надало позичальнику кредит у розмірі 35 000 грн на умовах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на визначених договором умовах.
Позивач зазначав, що 30.05.2024 сторони уклали додаткову угоду № 1 до вказаного договору, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписавши у порядку, визначеному законом, відповідно до умов якої товариство надало позичальнику додатково кредит у сумі 3 000 грн.
Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, здійснивши часткову оплату на загальну суму 40 380 грн, внаслідок чого станом на 23.04.2025 утворилася заборгованість за кредитним договором в сумі 79 204,87 грн, з яких:
- 33 052,33 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту;
- 46 152,54 грн - сума прострочених платежів по процентах.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.08.2025 позов ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту від 06.05.2025 № 498660-КС-001 у сумі 66 820 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» 2 043,63 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Обґрунтовуючи рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що кредитний договір № 498660-КС-001 укладено 06.05.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», отже умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,5%, яка застосовується позивачем протягом строку кредитування, є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ТОВ «Бізнес Позика» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» по кредитному договору з 66 820 грн на 79 204,87 грн, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, в решті рішення залишити без змін та у разі задоволення апеляційної скарги здійснити розподіл судових витрат по справі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції помилково ототожнено поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку в день, яка встановлена в кредитному договорі, тому неправомірно зменшено розмір процентів за користування кредитними коштами які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором.
Вважає, що суд не звернув уваги на те, що дія норми ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, згідно з п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово не застосовується, оскільки протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно) - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) - з 21.08.2024 включно та надалі 1%. Вищезазначений Закон набрав чинності 24.12.2023, а договір був укладений 06.05.2024.
Зазначає, що розмір денної процентної ставки передбачений Договором № 498660-КС-001 про надання кредиту від 06.05.2024 та Додатковою угодою до Договору не перевищують 1%, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі - як того вимагає норма ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 46 152,54 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стверджує, що розрахунок заборгованості наданий позивачем по кредитному договору №498660-КС-001 повністю відповідає умовам Договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статтей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 до суду не подав.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Поштова кореспонденція (копія ухвали про відкриття апеляційного провадження), направлена за зареєстрованою адресою проживання ОСОБА_1 повернулась до апеляційного суду із зазначенням причини повернення «одержувач відсутній за вказаною адресою», що згідно положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням учасника справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 06.05.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 498660-КС-001 (Споживчий кредит. Електронна форма), відповідно до умов якого останній отримав від кредитодавця грошові кошти в розмірі 35 000,00 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку терміном на 24 тижні (169 днів) зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 1,50000000 % щодня, з орієнтованою реальною річною процентною ставкою 19 657,69 %, та сплатою комісії за надання кредиту в загальній сумі 5 250,00 грн (а.с. 20-24). Для укладення цього договору ОСОБА_1 здійснив перехід до інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Бізнес Позика» за посиланням в мережі Інтернет https://my.tpozyka.com. Цей договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписанням цього договору позичальник підтвердив, що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію та документи, надання яких передбачено законодавством України, зокрема, статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також про умови договору і Правила, що розміщені на сайті кредитодавця (п. 7.3.1 договору). Позичальник ознайомлений з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватися їх та, відповідно, уклав договір з вільним волевиявленням (п. 7.4.4 договору).
У договорі міститься графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту.
Фінансова установа зобов'язання за кредитним договором від 06.05.2024 виконала та перерахувала на банківську картку ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 35 000,00 грн, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід» (а.с. 43).
У повідомленні, сформованому ТОВ «Бізнес Позика», наведено детальний опис дій, вчинених сторонами 06.05.2024 при укладанні кредитного договору (а.с. 40).
Так, маючи намір укласти 06.05.2024 з ТОВ «Бізнес Позика» кредитний договір, відповідач, використовуючи номер телефону, здійснив перехід до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства та зайшов до особистого кабінету, надавши в подальшому всю необхідну інформацію для формування товариством належної пропозиції клієнту. Товариством надано клієнту в особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання, для чого направлено на номер телефона відповідача повідомлення з одноразовим ідентифікатором UA-2860 для підписання паспорта споживчого кредиту. Після підписання паспорта споживчого кредиту клієнтом товариство направило клієнту індивідуальну оферту з відправленням в смс-повідомленні на номер телефона одноразового ідентифікатора UA-3065. Після підписання клієнтом умов оферти шляхом надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором товариство направило клієнту в ІТС підтвердження вчиненого електронного правочину у формі електронного документа (а.с. 40).
30.05.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 498660-КС-001 про надання кредиту від 06.05.2024 (Споживчий кредит. Електронна форма), за умовами якої суму кредиту за договором збільшено на 3 000,00 грн (а.с. 37).
Указану угоду підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7037.
Підписанням такої угоди кредитодавець та позичальник підтвердили, що станом на 30.05.2024 сума неповернутого позичальником кредиту становить: 35 000,00 грн; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить: 4 022,70 грн; сума нарахованої та несплаченої комісії становить: 3 704,05 грн (пункт 1 додаткової угоди).
Після укладення вказаної додаткової угоди та збільшення суми кредиту змінено умови кредитування за договором: загальна сума отриманого кредиту становить 38 000,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 47 593,14 %, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 102 245,40 грн (пункт 4 додаткової угоди).
Згідно з пунктом 5 додаткової угоди, комісія за надання додаткової суми кредиту становить 450,00 грн.
На підтвердження здійснення переказу грошових коштів у сумі 3 000,00 грн відповідно до умов додаткової угоди, у матеріалах справи міститься інформаційна довідка ТОВ «ПрофітГід».
Також, ТОВ «Бізнес Позика» сформовано повідомлення, в якому наведено детальний опис дій, вчинених сторонами 30.05.2024 при укладанні додаткової угоди до кредитного договору (а.с. 41).
Із урахуванням змін, унесених них до договору, шляхом підписання сторонами додаткової угоди, у паспорті споживчого кредиту (а.с. 35-36) наведено наступні умови кредитування: тип та мета кредиту; сума кредиту - 38 000,00 грн; строк кредитування - 145 днів; спосіб надання кредиту - безготівковим шляхом; процентна ставка - 419,50644645 % річних; розмір комісії за надання кредиту - 4 154,05 грн; реальна річна процентна ставка - 47 593,14 % річних; порядок повернення кредиту.
Фінансова установа зобов'язання за кредитним договором від 06.05.2024 та додатковою угодою від 30.05.2025 виконала та зарахувала на банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти в загальній сумі 38 000,00 грн. Успішність проведення зарахування в системі відповідних платежів підтверджується довідками ТОВ «ПрофітГід» (а.с. 43, 43 на звороті).
Факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-250723/42724-БТ від 29.07.2025 на запит суду та випискою за договором б/н за період з 06.05.2024 по 21.10.2024 (а.с. 80-87).
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 22.04.2025 за кредитним договором № 498660-КС-001 від 06.05.2024 утворилася заборгованість у розмірі 79 204,87 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 33 052,33 грн; заборгованість за відсотками - 46 152,54 грн (а.с. 14-16).
Звернувшись з позовом про стягнення заборгованості, ТОВ «Бізнес Позика» посилалося на невиконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення у встановлений строк усієї суми грошових коштів та сплати відсотків, зазначивши про часткову сплату боргу відповідачем у розмірі 40 380,00 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір №498660-КС-001 укладено 06.05.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,5%, яка застосовується позивачем протягом строку кредитування, є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», отже наявні підстави для стягнення боргу за тілом кредиту та відсотків частково.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,зокрема,є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У силу вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 грошових зобов'язань за кредитним договором № 498660-КС-001 та стягнення з нього кредитної заборгованості в загальному розмірі 66 820,00 грн (38 000,00 грн + 5 700,00 грн + 63 500,00 грн - 40 380,00 грн).
Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 22.04.2025, вбачається, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором №498660-КС-001 про надання кредиту від 06.05.2024 складає 79 204,87 грн, з яких: 33 052,33 грн - заборгованість за кредитом; 46 152,54 грн - заборгованість по відсотках.
Разом з тим, в розрахунку заборгованості вказано, що відповідач ОСОБА_1 з метою виконання умов договору, здійснював часткову оплату суми кредиту в розмірі 40 380,00 грн, з яких: 4 947,67 грн - погашення заборгованості за кредитом; 29 732,33 грн - погашення заборгованості по відсотках; 5700 грн - погашення комісії. Однак повністю грошового зобов'язання відповідач перед позивачем не виконав.
Розрахунком заборгованості за договором №498660-КС-001 про надання кредиту від 06.05.2024 також встановлено, що проценти нараховані позивачем до 21.10.2024 (включно), тобто в межах строку кредитування, однак проценти нараховувались за відсотковою ставкою 1,14933273%.
Судом першої інстанції проаналізовано правильність нарахування кредитором процентів за користування кредитом з урахуванням норм чинного законодавства щодо споживчого кредитування.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Згідно з частиною п'ятої статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 19.06.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Також, суд першої інстанції врахував, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
На вказану норму посилається позивач у своїх доводах в апеляційній скарзі, однак колегія суддів не може їх прийняти до уваги, з огляду на таке.
Вищезазначений Закон набрав чинності 24.12.2023, спірний договір укладений 06.05.2024.
Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою, визначеною у ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК загальний розмір кредиту; t строк кредитування у днях.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
У п.2.11 кредитного договору № 498660-КС-001 від 06.05.2024 денна процентна ставка складає 1,16 процентів, що перевищує законодавчо встановлений максимальний розмір денної процентної ставки 1 % (1,14933273 в день (знижена, фіксована), 1,5 стандартна, фіксована).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткову обґрунтованість вимоги ТОВ «Бізнес Позика» та стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом з розрахунку розміру денної процентної ставки 1 % у період з 06.05.2024 до 21.10.2024, що становить 63 500,00 грн (35 000,00 х 1 % х 24 дні + 38 000,00 х 1 % х 145 днів).
Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та задовольнив позов частково стягнувши з боржника тіло кредиту та процентів за період з 06.05.2024 по 21.10.2024 всього на суму 63 500,00 грн.
З врахуванням викладеного, не спростовують правильних висновків доводи, що судом першої інстанції помилково ототожнено поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку в день, яка встановлена в кредитному договорі, тому неправомірно зменшив розмір процентів за користування кредитними коштами які підлягають стягненню з відповідача на користь по позивача за кредитним договором.
Також є не обґрунтованими посилання на те, що дія норми ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, згідно з п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово не застосовується, оскільки протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно) - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) - з 21.08.2024 включно та надалі 1%.
Судом першої інстанції враховано, що вищезазначений Закон набрав чинності 24.12.2023, а договір укладений 06.05.2024.
Спростовуються матеріалами справи, а саме: Графіком платежів згідно умов обраних клієнтом та наданим розрахунком (а.с. 14-16, 18), відповідно до яких розмір денної процентної ставки передбачений Договором № 498660-КС-001 про надання кредиту від 06.05.2024 та Додатковою угодою до Договору перевищує 1%, тому посилання на обрахування суми відсотків судом першої інстанції базувалось на припущенні, що є необґрунтованм, враховуючи також твердження позивача, що розрахунок заборгованості наданий позивачем по кредитному договору №498660-КС-001 повністю відповідає умовам Договору.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 367-369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" залишити без задоволення.
Заочне рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 29.10.2025.
Головуючий Судді :