Справа № 725/10083/25
30.10.2025.
Суддя Чернівецького районного суду міста Чернівців Скуляк І. А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративний справі за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі Чернівецького відділу Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (вул. Руська, 248М, м. Чернівці) про визнання протиправним і скасування рішення про примусове повернення та постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, що подана одночасно з пред'явленням адміністративного позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення №58 від 20.08.2025 року Чернівецького відділу ДМС України в Чернівецькій області про примусове повернення до країни походження або третьої країни до ухвалення судового рішення по суті та шляхом зупинення дії постанови Чернівецького відділу ДМС України про накладення адміністративного стягнення серії 002411 від 20.08.2025 року щодо ОСОБА_2 до ухвалення рішення по суті.
В обґрунтування вищевказаної заяви вказано, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому істотно ускладнити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.
Приписами п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 153 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя встановив наступні обставини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Виходячи з наведених норм в їх сукупності, забезпечення позову має на меті гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу та осіб, що не є учасниками судового процесу.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має встановити зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, а також встановити, що певний захід забезпечення позову відповідає обраному способу судового захисту, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З оглянутої заяви про забезпечення адміністративного позову, судом не встановлено, станом на час розгляду вказаної заяви, наявності доказів існування перелічених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
У матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року N 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року N 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року N 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Судом враховується правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року по справі N 826/13306/18, згідно якої суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо "очевидності" ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З огляду на правову позицією Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 17.10.2018 у справі N 380/624/16-ц (провадження N 14-301цс18) рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.
Враховуючи викладене, у даному випадку відсутні підстави для забезпечення позову, у зв'язку з чим у задоволенні заяви ОСОБА_3 належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 294, 295, 297 КАС України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративний справі за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі Чернівецького відділу Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (вул. Руська, 248М, м. Чернівці) про визнання протиправним і скасування рішення про примусове повернення та постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Скуляк І. А.