29.10.2025
Справа № 720/1721/25
Провадження № 2-о/720/379/25
29 жовтня 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
присяжних Пріску В.В., Агратіна Р.О.
з участю секретаря Савка К.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки,-
Заявниця звернулася до суду із заявою про визнання своєї бабусі ОСОБА_2 недієздатною, посилаючись на те, що остання є психічно хворою. Через свою хворобу ОСОБА_2 не може розуміти значення своїх дій, керувати ними та потребує постійної допомоги як в побутових, повсякденних питаннях, так і в прийнятті рішень юридичного характеру від її імені, отже потребує опіки. Заявниця ОСОБА_1 просила визнати свою бабусю ОСОБА_2 недієздатною та призначити її опікуном сина ОСОБА_3 ..
В судове засідання заявниця не з'явилася направивши на адресу суду заяву, в якій підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити, розгляд справи провести у її відсутності та призначити ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_2 ..
Адвокат особи, стосовно якої розглядається справа, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та не заперечував проти задоволення заяви, оскільки відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_2 на даний час за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Представник заінтересованої особи органу опіки і піклування Новоселицької міської ради в судове засідання не з'явився надавши суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності та проти задоволення заяви не заперечував.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився надавши суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності та проти задоволення заяви не заперечував.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що заявниця звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна ОСОБА_3 ..
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом ч. 1 ст. 295 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу.
Згідно ч. 3 ст. 296 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.
Близькі родичі - законодавчий термін, що позначає родичів особи, які мають особливі права та/або обов'язки через тісні стосунки з особою.
Законодавство України подає різні визначення цього та споріднених термінів.
Так, кримінально-процесуальний кодекс України визначає поняття близькі родичі та члени сім'ї: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Закон України «Про запобігання корупції» визначає, що близькі особи - члени сім'ї, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням суб'єкта.
Сімейний кодекс України (ст. 2 ч. 2) регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
Крім того, Верховний Суд зауважив, що неодноразово наголошував на тому, що в разі, коли буквальне тлумачення норми права не дає однозначної відповіді на те, чи має особа певне право, повинно бути застосовано системне тлумачення норм права. У такому тлумаченні суди повинні виходити з того, що приватна особа в разі такої неоднозначності процесуальних норм права має розраховувати саме на таке їх розуміння, яке не призводитиме до обмеження її процесуальних можливостей.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Верховний суд у постанові від 01 березня 2023 року по справі 761/33869/14-ц зробив такий висновок, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.
За вказаних обставин, суд вважає, що в порядку ч. 3 ст. 296 ЦПК України заявниця, вправі звернутися до суду із заявою про визнання недієздатною своєї бабусі ОСОБА_2 , яка одночасно є прабабусею сина заявниці ОСОБА_3 ..
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 1187 від 15 серпня 2025 року ОСОБА_2 на даний час виявляє ознаки психічного захворювання у формі судинної деменції, яке носить стійкий, хронічний характер, а тому за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_2 за своїм психічним станом не може бути присутньою в залі судового засідання.
Згідно ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19 (провадження № 61-5685св20) зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров'я.
Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, суд вважає, що у справі достатньо доказів, які у своїй сукупності дають підстави для визнання ОСОБА_2 недієздатною.
Вирішуючи питання щодо встановлення над недієздатною ОСОБА_2 опіки та призначення опікуна суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою-третьою статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ст. 60 ЦК України).
Опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника (ст. 62 ЦК України).
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має як найкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
З подання виконавчого комітету Новоселицької міської ради вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити над недієздатною ОСОБА_2 її опікуном ОСОБА_3 ..
Однак, на думку суду, вищевказане подання не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, оскільки жодних мотивів доцільності призначення саме ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_2 подання не містить.
Слід зазначити, що при вирішенні аналогічних категорій справ суд призначає опікуна на поданням органу опіки та піклування. Проте, суд може не погодитись із даним поданням у випадку якщо подання не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд при вирішенні тотожної справи у своїй постанові від 08 січня 2024 року, справа № 753/1905/22, провадження № 61-8758св23.
Подібні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
За змістом ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
За змістом статті 63 ЦК України опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою. Опікун призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів.
Беручи до уваги зміст поняття "опікун" та обов'язки, які має опікун по відношенню до свого підопічного, суд вважає, що подання органу опіки та піклування є необґрунтованим та не відповідає вимогам закону.
З витягу з реєстру територіальної громади № 2024/009122515 від 31 липня 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 .
Як вбачається, з витягу з реєстру територіальної громади № 2024/008995404 від 04 липня 2025 року ОСОБА_3 зареєстрований по проживає по АДРЕСА_2 .
Тобто, ОСОБА_3 проживає окремо від своєї прабабусі ОСОБА_2 ..
Разом з тим, в матеріалах справи наявний витяг з реєстру територіальної громади № 2023/004854313 від 29 червня 2023 року з якого вбачається, що в АДРЕСА_1 проживає також ОСОБА_4 , яка є рідною донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 від 17 серпня 1964 року.
З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_2 має рідну доньку ОСОБА_4 , також рідну онуку ОСОБА_1 - заявницю по справі, які є ближчими родичами та можуть здійснювати опіку над нею.
Крім того, причини неможливості виконання іншими близькими родичами ОСОБА_2 функцій її опікуна у рішенні Новоселицької міської ради № 255 від 16 липня 2025 року не наведено.
Слід зазначити, що опіка встановлюється в інтересах хворої особи, а не опікуна.
За вказаних обставин, відсутні законні підстави для призначення ОСОБА_3 опікуном недієздатної ОСОБА_2 , а тому із урахуванням дії в Україні воєнного стану та можливості уникнення опікуна мобілізації до військової служби, суд вважає недоцільним призначити над ОСОБА_2 її опікуном ОСОБА_3 ..
До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування (стаття 65 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 545/1691/16-ц (провадження № 61-4475св18) Верховним Судом сформульовано висновок про те, що законодавством не передбачено обов'язку суду визнання особи недієздатною і призначення опікуна в єдиному судовому процесі.
Таким чином, над недієздатною ОСОБА_2 слід встановити опіку та до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законодавством, покласти обов'язки опікуна на орган опіки та піклування за місцем її проживання, тобто Новоселицьку міську раду Чернівецького району.
На підставі ст.ст. 39, 41, 58, 60, 65 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 295-300 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 , недієздатною.
Встановити опіку над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законодавством, покласти обов'язки опікуна на орган опіки та піклування Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області.
Визначити строк дії рішення суду до 29 жовтня 2027 року.
Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.
В частині призначення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Новоселицький райсуд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ляху Г.О.
Присяжні: 1) Пріску В.В.
2) Агратіна Р.О.