cправа №947/38300/25
провадження №1-кп/947/1317/25
30 жовтня 2025 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №22025160000000253 від 28.04.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Фрунзівка Великомихайлівського району Одеської області, громадянина України, із середньо - спеціально освітою, неодруженого, непрацюючого, який має на утримані неповнолітнью дитину, раніше несудимого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.125 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
І. Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі.
1. Відповідно до обвинувального акту від 02.10.2025 року по кримінальному провадженню №22025160000000253 від 28.04.2025 року, ОСОБА_3 обвинувачується:
1.1) у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України;
1.2) в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
ІІ. Позиція сторін кримінального провадження.
2. Під час судового розгляду, прокурор підтримав пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.125 КК України. Погододився не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої, речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження.
3. Обвинувачений ОСОБА_3 , під час судового розгляду, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.125 КК України визнав повністю, погодився не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Показання давати погодився.
4. Захисник проти розгляду кримінального проводження у спрощеному порядку не заперечувала.
5. Потерпілий в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про проведення судового розгляду без його участі.
6. На стадії судових дебатів, прокурор зокрема зазначив, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.125 КК України під час судового розгляду, з урахуванням позиції обвинуваченого, доведена повністю.
7. Просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання: за ч.1 ст.114-1 КК України у виді 5 років позбавлення волі; за ч.2 ст.125 КК України у виді 2 років обмеження волі, а на підставі ст.70 КК України, остаточно призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
8. При цьому, враховуючи особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, вважав за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 рік і покласти на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
9. Крім того, просив стягнути процесуальні витрати та вирішити долю речових доказів, а саме: мобільний телефон повернути обвинуваченому, а газовий балончик знищити.
10. На стадії судових дебатів обвинувачений щиро каявся, обіцяв більше такого не вчиняти, зобов'язався виконувати покладені на нього обов'язки.
11. Захисник на стадії судових дебатів, просила врахувати щире каяття обвинуваченого та його активне сприяння розкриття кримінальних правопорушень. До пом'якшуючизх обставин просила також віднести сплату батьками обвинуваченого грошових коштів на потреби ЗСУ. Погодилася з прокурором в частині виду та розміру покарання, але просила іспитовий строк встановити у розмір 2 років.
12. Під час останнього слова, обвинувачений просив вибачення. Заявив, що вже розуміє, що не треба цього було робити. Щиро каявся.
IІІ. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
13. Враховуючи позицію учасників кримінального провадження щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд визнає, що під час судового розгляду було доведено, що:
14. 28.04.2025 року, приблизно об 11:00 год., до громадянина України ОСОБА_3 , який йшов по АДРЕСА_2 , в ході проведення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану, зокрема для проведення оповіщення військовозобов'язаних, звернувся співробітник ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрілець 3 відділення взводу охорони, старший солдат ОСОБА_6 , з проханням надати для огляду та перевірки документи, що посвідчують особу, та військово-облікові документи.
15. В цей час, у ОСОБА_3 , який усвідомлював, що у зв'язку із військовою агресію і збройним нападом російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, виник злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом ненадання співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_2 документів, що посвідчують особу, і застосування до співробітника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 речовини сльозогінної і подразнювальної дії, з метою ухилення від виконання визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов'язку з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
16. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, в особливий період, 28.04.2025 року приблизно об 11:00 год., знаходячись по АДРЕСА_2 , в грубій формі відповів категоричною відмовою надати для огляду та перевірки документи, які посвідчують його особу, і військово-облікові документи, та застосував до співробітника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 речовину сльозогінної і подразнювальної дії - спецзасіб «Терен 4M», чим спричинив останньому хімічний опік обох очей.
17. Згідно з ч.2 ст.24 КК України, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
18. Відповідно до ч.1 ст.114-1 КК України, кримінальна відповідальність настає за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
19. Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який станом на 28.04.2025 року продовжував діяти на території України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.01.2025 року №4221-ІХ.
20. Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає, зокрема, з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
21. Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України доведена поза розумним сумнівом, а його дії кваліфіковано правильно, оскільки він вчинив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
22. Крім того, 28.04.2025 року, приблизно об 11:00 год., до громадянина України ОСОБА_3 , який йшов по АДРЕСА_2 , в ході проведення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану, зокрема для проведення оповіщення військовозобов'язаних, звернувся співробітник ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрілець 3 відділення взводу охорони, старший солдат ОСОБА_6 , з проханням надати для огляду та перевірки документи, що посвідчують особу, та військово-облікові документи.
23. В цей час, у ОСОБА_3 з метою ухилення від виконання визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов'язку з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, виник злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.
24. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, 28.04.2025 року приблизно об 11:00 год., знаходячись по АДРЕСА_2 , застосував до стрільця 3 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , старшого солдата ОСОБА_6 , речовину сльозогінної і подразнювальної дії - спецзасіб «Терен 4М», чим спричинив останньому хімічний опік обох очей.
25. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку обох очей, які згідно з Правилами судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затвердженими наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
26. Відповідно до ч.2 ст.125 КК України, кримінальна відповідальність настає за умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.
27. Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України доведена поза розумним сумнівом, а його дії кваліфіковано правильно, оскільки він заподіяв ОСОБА_6 умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
ІV. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
28. Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.125 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши учасникам судового розгляду положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши їх думки щодо розгляду кримінального провадження у спрощеному порядку та через відсутність їх заперечень проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме: в частині події кримінальних правопорушень, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми його вини та вирішив обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження.
29. Допитана під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив суду обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, які викладені в обвинувальному акті, оголошені прокурором в судовому засіданні та надалі з'ясовані у нього судом. Пояснив, що цілком розумів, що перед ним військовослужбовець, співробітник ТЦК та СП. Газовий балончик застосував до співробітника ТЦК та СП, оскільки злякався мобілізації. З місця вчинення злочинів втік, але згодом туди повернувся, щоб знайти втрачений навушник. Тоді і був затриманий.
V. Призначення покарання.
30. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
31. Так, ОСОБА_3 відповідно до ч.2, 5 ст.12 КК України, вчинив кримінальнв правопорушення, якіе класифікуються як кримінальний проступок та тяжкий злочин, раніше не судимий, на обліках у медичних установах не перебуває, офіційно непрацює, неодружений, має на утриманні малолітню дитину та батька, який є особою з інвалідністю.
32. Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.66 КК України, суд вважає щире каяття, активне сприяння судовому розгляду, добровільне перерахування батьками обвинуваченого на користь ЗСУ грошових коштів у сумі 130000,00 грн.
33. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.67 КК України судом не встановлені.
34. Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
35. З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та їх наслідків, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за домірне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.125 КК України, у виді позбавлення та обмеження волі, яке на думку суду є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
36. Водночас, враховуючи особу обвинуваченого, зокрема відсутність судимостей, наявність на утриманні малолітньої дитини, та добровільне перерахування батьками обвинуваченого на користь ЗСУ грошових коштів у сумі 130000,00 грн., суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, а тому також вважає за можливим на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання із випробуванням, та покласти на нього додатково обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
37. При цьому, при встановленні іспитового строку у максимальному розмірі, суд враховує характер пред'явленого обвинувачення та наслідки, які були заподіянні військовослужбовцю ЗСУ.
VІ. Цивільний позов та заходи забезпечення кримінального провадження.
38. Цивільний позов у кримінальному провадження не пред'явлено.
39. Відповідно до ч.1 ст.377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.
40. Таким чином, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було продовжено обвинуваченому ухвалою суду від 15.10.2025 року підлягає скасування.
VIІ. Речові докази.
41. Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
VIІI. Процесуальні витрати.
42. Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
43. Таким чином, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 2228,50 грн. (експертиза №СЕ-19/116-25/11766-Д від 22.05.2025 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд
1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять (5) років.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1251 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один (1) рік.
2. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк п'ять (5) років.
3. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк три (3) роки.
4. Відповідно до ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом іспитового строку виконання наступних обов'язків: 4.1. періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 4.2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; 4.3. не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4.4. виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення»; 4.5. працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
5. Речові докази: 1) мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro Max», s/n НОМЕР_1 з сім картою НОМЕР_2 - повернути обвинуваченому; 2) газовий балончик «Терен 4» - знищити.
6. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 2228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) гривень 50 копійок.
7. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжений відповідно до ухвали суду від 15.10.2025 року - скасувати.
Обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - звільнити з-під варти в залі судового засідання.
8. Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
9. Цей вирок не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
10. Цей вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1