Справа № 750/16004/24
Провадження № 2/750/476/25
20 жовтня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Левченка К.С.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
третя особа - Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,
у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав по відношенню до неповнолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення з неї аліментів на утримання дочки.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач не проживає з дочкою з вересня 2015 року, повторно зареєструвала шлюб та створила сім'ю з іншим чоловіком, де у них народилася дитина. Позивач зазначає, що дочка постійно проживає з ним та перебуває на його утриманні. Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини, а саме: не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, не цікавиться станом здоров'я, фізичним, моральним та духовним розвитком.
Вказану справу було визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_6 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Логвіної Т.В. від 20 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Представник відповідача надіслав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Як на підставу своїх заперечень представник відповідача посилається на те, що відповідач постійно підтримує зв'язок з дочкою в соцмережах і через месенджери. Пропонує доньці проживати з нею, але батько не дозволяє цього. Наразі відсутні будь-які підстави для твердження, що відповідач не піклується про найкращі інтереси дитини, певні обмеження в спілкуванні з дитиною виникли через об'єктивні обставини, зокрема, внаслідок проживання в різних населених пунктах.
Представник позивача надіслала до суду заперечення проти долучення до матеріалів справи доказів та відзиву на позовну заяву, зазначивши, що відзив на позов подано відповідачем поза межами визначеного судом строку, а докази, додані до позову не є достовірними, не є належними та допустимим.
Також, представник позивача надіслала до суду відповідь на відзив, зазначивши, що враховуючи винну поведінку відповідача, що полягає у нехтуванні потреб дитини, та відсутність змін поведінки матері у кращу сторону, позбавлення батьківських прав відповідача узгоджується з принципом «якнайкращі інтереси дитини», яка протягом 10 років ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2025 року, під головуванням судді ОСОБА_6 , закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_6 з посади судді Деснянського районного суду м. Чернігова відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 07.08.2025 та на підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.08.2025 № 6 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 вересня 2025 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рахманкуловій І.П.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позов, просили його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та її представник у судовому засіданні позов визнали частково, в частині стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 не заперечували, проте просили відмовити у задоволенні вимоги про позбавлення батьківських прав матері дитини.
Представник Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради направила до суду заяву, в якій просила справу розглянути без участі представника управління та прийняти рішення з урахуванням якнайкращих інтересів дитини. Також представник управління подала до суду висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заслухавши пояснення учасників справи, думку неповнолітньої ОСОБА_5 та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.12.2007, який заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.05.2015 у справі № 750/2869/15-ц розірвано (а.с. 14).
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 21).
Позивач разом з дочкою зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади та відповіддю з Державного демографічного реєстру (а.с. 20, 35).
Відповідно до довідки Чернігівського ліцею № 12 Чернігівської міської ради від 04 листопада 2024 року № 308, ОСОБА_5 навчається у 11-Д класі Чернігівського ліцею № 12 ЧМР з 02.09.2024, вихованням ОСОБА_8 займається батько, ОСОБА_1 . Мати учениці ОСОБА_9 з дитиною не проживає, не приймає участі у вихованні дочки, справами ліцею, класу, навчанням не цікавиться, з учителями не спілкується (а.с. 23).
Подібного змісту довідка видана Чернігівською загальноосвітньою школою № 5 Чернігівської міської ради від 25.06.2024, де ОСОБА_5 навчалася з 01.09.2014 по 31.05.2023 (а.с.24).
Довідкою № 725 від 29.10.2024 підтверджується, що ОСОБА_1 з 21.06.2018 проходить службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді водія-співробітника групи автомобільного забезпечення Пенітенціарної академії України (а.с. 28).
Згідно відповіді на заяви ОСОБА_1 до Новгород-Сіверського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області щодо встановлення місця перебування ОСОБА_3 у зв'язку з її ухиленням від виконання батьківських обов'язків по відношенню до ОСОБА_7 , з ОСОБА_10 було проведено бесіду та встановлено, що батько не дозволяє матері бачитися з дочкою. Зі слів ОСОБА_11 , вона надає дитині кошти та спілкується тільки у телефонному режимі (а.с. 26).
У судовому засіданні було заслухано думку неповнолітньої ОСОБА_5 , яка пояснила, що вона має образу на матір, що та недостатньо з нею спілкується та не приймає участі у її житті.
Відповідачем до відзиву на позов, як доказ постійного спілкування з дочкою, надано скриншоти листування та фото з мобільних месенджерів за різні періоди часу (а.с. 62-106).
З даної переписки видно, що відповідач намагалася налагодити контакт та спілкуватися з дитиною та приймати активну участь у житті дочки.
Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, як орган опіки та піклування, своїм висновком, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 115 від 06 березня 2025 року, вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до неповнолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 124-126).
Також, у висновку зазначено, що фактів, які б достовірно свідчили про те, що мати взагалі не турбується про дочку, не приділяє їй ніякої уваги, батьком не було наведено. Враховуючи те, що наразі відсутні будь-які підстави для твердження, що матір не піклується про найкращі інтереси дитини, а певні обмеження в спілкуванні з дитиною виникли через об'єктивні обставини, зокрема, внаслідок проживання в різних населених пунктах, комісія з питань захисту прав дитини вирішила надати рекомендації органу опіки та піклування, для прийняття рішення про затвердження висновку щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .
Статтею 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, держави -учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 10.11.2023 у справі №401/1944/22, провадження № 61-10115св23 зазначив, що Верховний Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що на перше місце мають бути поставлені якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилався на те, що відповідач не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться дочкою, тобто взагалі не виконує батьківські обов'язки, що є достатньою підставою для позбавлення матері батьківських прав та відповідатиме інтересам дитини.
Відповідач у судовому засіданні пояснила, що вона проживає у м. Новгород - Сіверський Чернігівської області, виховує неповнолітнього сина, а тому не має змоги їздити у м. Чернігів, де проживає її дочка. Коли відповідач буває у м. Чернігові, то вона зустрічається з дочкою потайки від батька. Відповідач запрошувала дочку до себе, у м. Новгород - Сіверський, проте позивач її не пускає.
Позивач у судовому засіданні повідомив, що він не знає адреси місця проживання відповідача, а крім того, місто Новгород - Сіверський, в якому проживає відповідач зі своєю сім'єю, знаходиться близько до російського кордону, а тому в цілях безпеки, він дійсно проти поїздки дочки до матері.
Також суд критично оцінює довідки з навчальних закладів, в яких навчалася дитина та продовжує навчатися, та інші письмові докази, подані позивачем, оскільки ці докази не є достатніми доказами для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки беззаперечно не підтверджують факт свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання обов'язків з виховання дитини.
Пояснення неповнолітньої ОСОБА_12 у судовому засіданні, в яких вона висловила свою згоду на позбавлення матері батьківських прав, вона пов'язує з образою на матір, що та у 2019 році не приїхала провідати її в дитячому таборі, а також недостатністю уваги матері до її життя.
Проте, вказані обставини не можуть бути самі по собі достатньою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Крім того, наданими відповідачем доказами її спілкування з дочкою у мобільних месенджерах упродовж останніх трьох років, навпаки підтверджується наявність теплих, довірливих стосунків між матір'ю та дочкою.
Суд також погоджується з висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав та враховає його, оскільки згаданий висновок узгоджується з іншими доказами, поданими сторонами, та не суперечить їм.
Враховуючи, що у матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку відповідача щодо ухилення від участі у вихованні доньки, умисне і свідоме нехтування обов'язками матері, суд не знаходить правових підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно її неповнолітньої дочки.
Позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки.
Відповідач проти задоволення даної вимоги не заперечувала, пояснивши тим, що вона сама бажає надавати дитині допомогу.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи вимоги закону, а також те, що неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачем, обов'язок матері приймати участь в утриманні неповнолітньої дитини, суд вважає за необхідне стягнути аліменти з відповідача на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.
Крім того, на підставі ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення, а відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки судом задоволено вимогу ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на його користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому витрати по сплаті судового збору за цю вимогу мають бути покладені на ОСОБА_3 , які необхідно стягнути на користь держави.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ч. 2, 5 ст. 150; ч. 2 ст. 157; ч. 2 ст. 164 Сімейного кодексу України, суд,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 листопада 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.10.2025.
Суддя