Справа № 638/24010/24 Провадження 2/636/1810/25
22.10.2025 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючої судді Золотоверхої О.О.,
за участі секретаря судового засідання Караулової О.М.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та встановлення опіки,
03.03.2025 з Дзержинського районного суду м. Харкова до Чугуївського міського суду Харківської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить позбавити відповідача батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути судові витрати.
07.05.2025 поштовим зв'язком до суду надійшла заява про зміну предмета позову та уточнена позовна заява, в якій позивач просить відібрати у відповідача неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав; встановити опіку над дитиною, призначити опікуном позивача, стягнути з відповідача судові витрати.
Уточнена позовна заява обґрунтована тим, що позивач є матір'ю загиблого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . 12.09.2017 її син ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрували шлюб. Від шлюбу у подружжя народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя подружжя не склалося і 05.10.2021 рішенням Чугуївського міського суду Харківської області шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано; онучка позивача ОСОБА_3 залишилася проживати разом з батьком. Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 15.09.2023 визначено місце проживання ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_4 , стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_3 . Позивач приймає участь у вихованні та утриманні онучки з 19.09.2018, крім того онука зареєстрована та фактично проживає за адресою позивача - АДРЕСА_1 . Дитина навчається к КЗ «Харківський ліцей №146 ХМР».
Мати дитини - відповідач - тривалий ч ас ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо належного виховання, навчання дитини; не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров'я, не піклується про її фізичний та духовний стан, не спілкується з донькою в достатньому обсязі. Дане явище сталося внаслідок аморального способу життя відповідача, систематичним вживанням останньою алкогольних напоїв, відсутністю постійного місця проживання та роботи.
Після смерті сина позивач намагалася знайти відповідача. Відповідач вийшла на зв'язок, проте участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини не приймає, а лише погрожує, що забере дитину та вивезе її до росії (відповідач є громадянкою рф, проживає на території України незаконно, строк дії посвідки на право перебування закінчився).
Позивач також зазначає, що згідно наказу №16 Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей ХМР про тимчасове влаштування дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, дитина мешкає разом із нею, перебуває на її утриманні та вихованні. Проте позивач не може оформити постійну опіку над онукою, оскільки відповідач не позбавлена батьківських прав, проте остання ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Оскільки позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який застосовується при наявності негативного впливу на дитину, а ОСОБА_3 наразі перебуває на повному утриманні позивача, мати участі у вихованні та утриманні доньки не приймає, позивач просить вирішити питання про примусове відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над дитиною і призначення її опікуном ОСОБА_3 .
Позивач надала заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.
Відповідач у судові засідання, призначені на 23.09.2025 та 22.10.2025 не з'явилася, про їх проведення повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов та заяву про розгляд справи без її участі до суду не подавала.
Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, просили винести рішення в найкращих інтересах дитини.
Зі згоди позивача, керуючись вимогами ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд проводить заочний розгляд справи.
Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України, є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження останнього (а.с.11).
ОСОБА_5 на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 21.06.2002 №2-1343 (копія а.с.46-47).
Згідно копії інформаційної довідки за підписом ДОП СДОП ХРУП №3 ГУНП в Харківській області (а.с.48) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; за місцем проживання характеризується позитивно; порушень громадського порядку не виявлено; за зловживанням алкогольними напоями не помічена. Згідно копії висновку про стан здоров'я заявника від 25.10.2024 (а.с.51) ОСОБА_5 за станом здоров'я придатна до опікунства.
12.09.2017 між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою рф, укладено шлюб (актовий запис №475 від 12.09.2017), що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 12.09.2017 (а.с.15, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище - « ОСОБА_2 »). Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася дитина - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 28.05.2018 (а.с.16, актовий запис №1393) та перекладом з російської мови на українську (а.с.17). Згідно копії довідки №14294 про реєстрацію особи громадянином України від 12.07.2021 (а.с.20) ОСОБА_3 , 21.05.2018 набула громадянства України на підставі п.1 ст.7 ЗУ «Про громадянство України» (Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України). ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки про реєстрацію місця проживання від 19.08.2018 (а.с.30).
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 05.10.2021 по справі №636/1492/21 (копія а.с.22-23) розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 казане рішення набрало законної сили 01.02.2022 (копія постанови Харківського апеляційного суду від 01.02.2022 а.с.24-28).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.09.2023 по справі №638/5230/21 (копія а.с.31-37) визначено місце проживання ОСОБА_3 за місцем проживання її батька ОСОБА_4 , стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки. Вказане рішення набрало законної сили 24.10.2023, що підтверджується копією довідки про набрання судовим рішенням законної сили від 11.10.2024 (а.с.38).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у смт. Іллінка, Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 09.10.2024 (а.с.12), копією довідки про причину смерті від 07.10.2024 (а.с.13, причина - поєднана мінна вибухова травма голови, тулуба та кінцівка) та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання №00047391224 від 09.10.2024 (а.с.14).
Згідно копії наказу Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей ХМР №16 від 15.10.2024 «Про тимчасове влаштування дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.39-40) дитину влаштовано в сім'ю родича ОСОБА_5 на строк 2 місяці, покладено на останню відповідальність за дитину.
Згідно копії довідки від 22.10.2024 №265/02-11 з КЗ «Харківський ліцей №146 ХМР» (а.с.41) ОСОБА_3 навчається у закладі. Згідно копії висновку про стан здоров'я, фізичний і розумовий розвиток дитини від 25.10.2024 (а.с.49-50) ОСОБА_3 має вроджену ваду серця.
Згідно копії довідки про реєстрацію місця проживання особи (а.с.42) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка рф, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (аналогічне вбачається з копії довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 05.03.2025 - а.с. 67/2) . Згідно копії листа ГУ ДМС України від 13.12.2022 (а.с.43) ОСОБА_2 притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП (Порушення іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства); згідно обліків рішення про примусове повернення до країни походження не приймалося; відповідно до наданих документів, ОСОБА_2 знаходиться на території України не законно.
Надано до суду і копію інформаційного листа від 22.10.2024 (а.с.53) згідно якого ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає.
Згідно ч.ч.4,5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
До суду надано копію подання про доцільність встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідність її інтересам дитини за №10-22/844/25 від 12.06.2025, за підписом начальника Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей ХМР, з якого вбачається, що Служба вважає, що встановлення опіки над дитиною та призначення ОСОБА_5 її опікуном є доцільним та відповідає інтересам малолітньої (а.с.104/2-105), а також копію висновку про доцільність відібрання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав за №253 від 26.06.2025 за підписом директора Департаменту служб у справах дітей ХМР, згідно якого відібрання є доцільним (а.с.105/2-106).
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, відповідно до ст.150СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Положеннями вказаної вище статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей.
Батьківські права є в той же час і обов'язками батьків з виховання дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов'язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.
Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї .
Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що «ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).
Статтею 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 6 Конвенції, держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід'ємне право на життя. Держави - учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину (стаття 19 Конвенції). Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом і позивач відповідно до частини третьої статті 170 СК України не позбавлена можливості повернути дитину.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. ст.150,155, 180 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею освіти, що є найважливішими обов'язками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Зазначене узгоджується з положеннями Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 якого передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч. 4ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За положеннями п. 2-5 ч. 1ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами.
Відповідно до ч.1ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва; залишення дитини у небезпечних для її життя, здоров'я і морального виховання умовах.
Відібрання дитини - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у ч.1ст. 170 СК України, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до протиправної чи розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику для життя, здоров'я або для морального виховання. Ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини варто оцінювати з урахуванням її фізичного та психічного розвитку.
Європейський суд з прав людини зазначав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866(далі - Порядок). Згідно п. 8 Порядку, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють. Про відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, орган опіки та піклування того ж дня письмово інформує органи прокуратури за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення звертається до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав, про відібрання дитини в матері, батька без позбавлення батьківських прав.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи наявні в справі докази, дані щодо стану здоров'я дітей, факт того, що відповідач створювали непридатні для життя дітей умови, постійно нехтували своїми батьківськими обов'язками, не змінювала своє ставлення до батьківських обов'язків і після проведення профілактичних заходів службою у справах дітей, неспроможна виконувати належним чином свої батьківські обов'язки, ніде не працює, не піклується про здоров'я дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, що негативно впливає на фізичний розвиток дітей, як складову виховання, суд дійшов висновку, що залишення дітей у відповідачки є небезпечним для їх життя та здоров'я, у зв'язку з чим дітей необхідно відібрати у матері без позбавлення її батьківських прав, задовольнивши в цій частині позовні вимоги.
Відібрання дітей у матері це санкція за невиконання батьківських обов'язків. Ця санкція є більш м'якою, порівняно з іншими, зокрема із позбавленням батьківських прав. Відібрання дитини не є крайнім і незворотним заходом.
Відповідно до ч.1ст. 170 СК України у разі відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Батько неповнолітньої ОСОБА_3 - помер, бабуся ОСОБА_5 виявила бажання на передання їй дитини та призначення її опікуном.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
Таким чином суд приходить до висновку про доцільність задоволення вимог щодо відібрання дитини ОСОБА_3 від матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ч.4 ст. 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину. Проте судом встановлено, що питання щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки вже вирішено рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова, у зв'язку з чим вказане питання не розглядається.
Згідно ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Положеннями ч.4 ст.63 ЦК України передбачено, що опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Згідно з ч.3 ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
У відповідності до ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно ст.244 СК України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про доцільність задоволення вимог щодо встановлення над неповнолітньою ОСОБА_3 опіки та призначення її опікуном бабусю ОСОБА_5 .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Частинами 1-4 статті 12 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Питання щодо судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.
Керуючись т.ст. 4, 12, 76, 80, 81, 264-268, 280-282, 350, 352 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та встановлення опіки - задовольнити.
Відібрати неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , без позбавлення матері батьківських прав.
Встановити опіку над неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , опікуном над дитиною.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 1300.00 грн. (одна тисяча триста гривень), судовий збір.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду виготовлено 30.10.2025.
Суддя О.О. Золотоверха