Справа № 947/22200/25
Провадження № 2/947/4086/25
29.10.2025 року
Київський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю секретаря Макаренко Г.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ 387502239) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Заходами електронного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання фінансового кредиту від 25.11.2018 №440427 у розмірі 21866,54 гривень, до суду звернувся ТОВ «Він Фінанс».
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О..
Ухвалою судді від 17.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Як вбачається з позову місцем проживання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено АДРЕСА_1 , згідно з відомостями, що містяться в матеріалах справи, а саме листа ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області № 5188/9916, підтверджено вказану адресу.
Однак в телефонному режимі, зі слів матері відповідача повідомлено суд, щодо смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим ухвалою суду від 06.10.25 витребувано наявні в органах РАЦС відомостей щодо смерті відповідача.
Так, на ухвалу суду від 06.10.2025, ВДРАЦС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) 27.10.25 надано витребувані відомості, з яких вбачається, щощ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 65 років ( актовий запис про смерть №10919 від 10.11.2022, видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ).
Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.
Відповідно до положень ст.ст.25,30 ЦК України, ст.ст. 46-48 ЦПК України позов може бути поданий лише до особи (відповідача), яка має цивільну процесуальну правоздатність та дієздатність.
Згідно з ч.1 ст. 42, ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Згідно з ч.4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Згідно зі ст. 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 помер, цивільна процесуальна правоздатність його припинилася (здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки).
Зважаючи на це, а також те, що смерть відповідача мала місце до відкриття провадження у справі, останній не набув цивільної процесуальної правоздатності у даному цивільному процесі, тобто не був стороною у даній справі на момент смерті.
Згідно із ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
За змістом наведеної норми процесуального права процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе шляхом залучення правонаступника, а не зміни відповідача, та лише у разі, коли фізична особа померла після відкриття провадження у справі.
З наведеного вбачається, що процесуальне правонаступництво - це заміна сторони іншою особою (правонаступником) у зв'язку із вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 251 ЦПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд зобов'язаний зупинити провадження до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника.
Таким чином, з наведеного вбачається, що вказана норма закону підлягає застосуванню виключно в разі, коли відповідач на момент відкриття провадження мав цивільну процесуальну дієздатність, однак помер після відкриття провадження у цивільній справі.
Тобто правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку ст. 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі.
Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Навпаки, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю, після відкриття провадження у справі.
В позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже, матеріальне правонаступництво тісно пов'язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.
З аналізу п.7 ч.1ст. 255 ЦПК України вбачається, що правонаступників у справу можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
У ст. 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Згідно з частиною першою ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
У ст. 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (стаття 46 чинного ЦПК України).
Частиною першою ст. 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Системний аналіз вказаних норм права, а також положень ч.1,2,4 ст.25, ч.1 ст. 26 ЦК України та ч.2 ст. 48 ЦПК України, дає підстави дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим.
В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до частини першої ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який закликає до зрозумілості норм, що застосовуються у будь-якій справі і до ясності гарантій для забезпечення об'єктивності та відкритості, запобігання сваволі суддів при вирішенні конкретних справ.
Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, що є принципом остаточності судового рішення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Отже, якщо позов пред'явлено до померлої особи, то провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини першої ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З позовною заявою позивач звернувся до суду 16.06. 2025 року.
Відповідач ОСОБА_1 , згідно актового запису про смерть, помер у 09.11.2022.
Провадження у справі відкрито 17.07. 2025 року.
Тобто відповідач помер до відкриття провадження у справі, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18) зробила висновок на підставі аналізу наведених норм процесуального права, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб'єктність. В іншому разі провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15квітня 2020 року у справі №203/201/19 (провадження № 61-20609св19),в постанові Верховного Суду від 18грудня 2019року у справі №321/1118/16-ц (провадження № 61-28917св18), в постанові Верховного Суду від 25вересня 2019року у справі №183/303/16 (провадження № 61-10982св18),в постанові Верховного Суду від 21серпня 2019року у справі №405/5728/16-ц (провадження № 61-29815св18),в постанові Верховного Суду від 24 липня 2019року у справі №621/1867/15-ц (провадження № 61-27512св18),у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018року у справі № 310/10284/15-ц (провадження № 61-2717св18), ухваленій Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Таким чином, встановивши, що відповідач помер до відкриття провадження у справі, суддя приходить до висновку про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На підставі викладеного, керуючись ст.255, 260 ЦПК України, суд
Закрити провадженняу справіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ 387502239) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Луняченко В. О.