Справа № 645/7569/25
Провадження № 2-о/645/161/25
про залишення заяви без руху
30 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Немишлянського районного суду м.Харкова Спесивцев О.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуном,
ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою, в якій просить:
- визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатним;
- встановити над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , його опікуном.
- в порядку підготовки справи до розгляду витребувати від Органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, адреса: Харківська область, місто Харків, м-н Конституції, 7, 61003. Код ЄДРПОУ: 04059243, подання про можливість призначення заявника опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
З огляду на те, що нормами ЦПК не врегульовано питання залишення без руху заяв в порядку окремого провадження, у даному випадку застосуванню підлягають загальні норми цивільного процесуального законодавства.
Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України вбачається, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За правилами частини четвертої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Поняття заінтересованих осіб в окремому провадженні обмежене за змістом. Заінтересованими будуть лише ті особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов'язки.
Заінтересовані особи мають матеріально-правову заінтересованість у справах окремого провадження у випадку, коли рішення суду створює, змінює або припиняє певні права чи обов'язки цих осіб.
Для забезпечення правильного і швидкого вирішення справи суд з урахуванням конкретних її обставин повинен вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та інших учасників процесу. Суду необхідно також встановити осіб, які можуть брати участь у справі.
Неправильне визначення фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо стосуються вирішення спору, притягуються до участі у справі, що у свою чергу приводить до ухвалення незаконних судових рішень.
За загальним правилом цивільного процесуального законодавства України та положень статті 294 ЦПК України на заявника покладено обов'язок визначати заінтересованих осіб у справі.
Таким чином, визначення заінтересованих осіб у справі окремого провадження є правом заявника, а встановлення належності сторін у справі є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Така правова позиція міститься у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року (справа № 449/1352/15-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 27 березня 2008 року у справі «Штукатуров проти росії» (заява № 44009/05) зазначив, що, вирішуючи справу про визнання особи недієздатною виключно на підставі письмових доказів, не побачивши і не почувши особу, суд порушив її право на справедливий судовий розгляд, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Про необхідність надання доступу до суду навіть особам, які вже визнані недієздатними, відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції, наголошується у рішенні ЄСПЛ від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява № 49069/11).
Конституційний Суд України у рішенні від 1 червня 2016 року у справі № 2-рп/2016 зазначив, що недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод; хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Відповідно до ч.3 ст. 25 Закону України "Про психіатричну допомогу" особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на особисту участь у судових засіданнях, висловлення своєї думки щодо висновків лікарів-психіатрів у судовому засіданні при вирішенні питань, пов'язаних із наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв'язку з цим їх прав.
Натомість, заявник у своїй заяві не зазначив як заінтересовану особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - особу, яку він просить визнати недієздатною, хоча, особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її недієздатною, має право на особисту участь у слуханні справи та на справедливий розгляд своєї справи.
Також у матеріалах позовної заяви відсутні відомості про наявність у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адвоката, хоча його участь є обов'язковою відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦПК України.
Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який був затверджений Верховною Радою України, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався та триває в Україні і дотепер.
Також, Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, який був затверджений Верховною Радою України, було оголошено загальну мобілізацію в Україні. Правовий режим загальної мобілізації продовжувався та триває в Україні і дотепер.
Перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, визначений ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Так, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані - опікун особи, визнаної судом недієздатною (п. 10 ч. 1 ст. ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку»).
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин). Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №754/5841/17.
Виходячи з віку заявника, правовідносини у цій справі можуть бути пов'язаними з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому матеріали справи не містять інформацію про те, чи перебуває заявник на військовому обліку, і якщо так, то чи не призивався він на військову службу.
Органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з'єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).
При цьому, до участі у справі не залучено відповідний ІНФОРМАЦІЯ_3 як заінтересовану особу, при цьому взаємовідносини заявника з таким органом залежать від заявлених вимог щодо призначення ОСОБА_1 опікуном, що може вплинути на його права та обов'язки стосовно органів військового управління.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
У порядку вимог ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Суд вважає за необхідне зазначити, що фізична особа може бути призначена опікуном (піклувальником) лише за її згодою, що повинно бути виражено в письмовій заяві. Особа, яка виявила бажання виконувати обов'язки опікуна (піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном (піклувальником). До заяви додається медичний висновок про те, що за станом здоров'я заявник може бути опікуном (піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).
При цьому, станом на сьогодні саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений ст.65 Конституції України обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з'ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном. При розгляді питання про призначення опікуна слід враховувати кандидатуру, обґрунтовувати доцільність призначення саме його, а також, чи склалися між заявником та недієздатною особою особисті приязні взаємини, чи є у недієздатної особи інші близькі родичі, які могли б виконувати обов'язки опікуна.
На це вказав і Верховний Суд у своїй постанові від 23 липня 2025 року, розглянувши справу №279/3630/24 , де Верховний Суд зазначив, що під час розгляду питання про призначення опікуном військовозобов'язаної особи орган опіки повинен додатково з'ясувати доцільність такого призначення, враховуючи обов'язок захисту Вітчизни та загальну мобілізацію.
Проте зміст заяви та додані документи не містять даних, що заявник звертався до відповідного органу опіки та піклування зі заявою про призначення його опікуном, органом опіки та піклування затверджено відповідний висновок з цього питання та винесене відповідне подання органу опіки та піклування про можливість призначення заявника опікуном над недієздатною фізичною особою, при тому, що наявність такого подання є обов'язковим для ухвалення судом рішення за результатами розгляду заяви про визнання фізичної особи недієздатною.
Крім того, згідно прохальної частини заяви, заявник просить суд витребувати від Органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, адреса: Харківська область, місто Харків, м-н Конституції, 7, 61003. Код ЄДРПОУ: 04059243, подання про можливість призначення заявника опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом із тим, суду не надано доказів неможливості надання витребуваних доказів самостійно заявником. Так, заявником не вказано у заяві, та на підтвердження таких дій заявником не надано доказів того, що він намагався отримати докази які просить витребувати, однак у надані таких йому було відмовлено.
При цьому, відповідно до положень ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Тобто заявник вправі подати клопотання про витребування доказів з дотриманням вимог, встановлених ст. 84 ЦПК України, зокрема зазначити про вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу та надати відмову у наданні необхідних доказів. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначених у частинах другій та третій ст.83 ЦПК України.
За наведених обставин, суддя позбавлений можливості відкрити провадження за матеріалами даної заяви у її первісному вигляді, як такими, що складені в неналежному обсязі, необхідному для правильного і своєчасного розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена.
Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013р. у справі «Наталія Михайленко проти України»).
А тому, встановлення цивільним процесуальним законодавством вимог до заяви і залишення її без руху, у зв'язку із невідповідністю вимогам, передбачених законом, ґрунтується на нормах закону і слугує меті здійснення правосуддя, що в цілому не являється обмеженням доступу заявника до суду.
У зв'язку із наведеним, враховуючи, що заява подана без додержання вказаних вище вимог, її необхідно залишити без руху та надати строк на усунення недоліків вказаних в ухвалі.
Додатково суд вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України у випадку повернення позовної заяви позивачу це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 43, 175-177, 185, 294, 299 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», ст.1 Закону України «Про оборону України», суддя
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуном - залишити без руху.
Встановити заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п'ять днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Спесивцев