29.10.2025 Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/9299/25
Провадження № 1-кп/644/921/25
29 жовтня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025221180000988 від 11.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.317, ч.1 ст.309 КК України,
В провадженні Індустріального районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження №12025221180000988 від 11.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.317, ч.1 ст.309 КК України.
Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 до 30.11.2025 року у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
В судовому засіданні захисником заявлено клопотання про проведення медичного обстеження її підзахисному через наявність трофічних язв та ряду захворювань - ВІЛ, гепатиту С. ОСОБА_5 звертався до медичної частини та керівника слідчого ізолятора, де останній утримується, із заявами про надання медичної допомоги, проте ці заяви залишені поза увагою. Вказала, що на момент затримання, медичне обстеження ОСОБА_5 проведено не було, а тому просила провести відповідне медичне обстеження, встановити діагноз за результатом такого обстеження та наявність чи відсутність потреби у лікуванні її підзахисного.
Обвинувачений підтримав клопотання, заявлене захисником, вказав, що близько трьох років в нього наявні трофічні язви, має захворювання ВІЛ та гепатитом С. Підтвердив факт звернення до медичної частини слідчого ізолятора з приводу надання медичної допомоги, проте не отримав, в тому числі ліки не надавались.
Прокурор не заперечував проти заявленого захисником клопотання.
Згідно з положеннями ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У статті 3 Конституції України наголошено, що Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Відповідно до ч. 7 ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.
Водночас у рішенні Конституційного Суду України від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016 зазначено, що пряма дія норм Конституції України означає, що ці норми застосовуються безпосередньо. Законами України та іншими нормативно-правовими актами можна лише розвивати конституційні норми, а не змінювати їх зміст. Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються лише у частині, що не суперечить Конституції України.
Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2014 року № 3-рп/2014 вказано, що Принцип верховенства Конституції України поширюється на всю територію України. Конституційний Суд України наголошує, що неухильне додержання органами державної влади та органами місцевого самоврядування Конституції та законів України є запорукою стабільності, підтримання громадського миру, злагоди в державі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі.
Держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п. 72 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 у справі «Ухань проти України», заява №30628/02).
Відповідно до пункту 138 рішення ЄСПЛ від 15.05.2012 у справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави (див., наприклад, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Ухань проти України»(Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пп. 72-74, з подальшими посиланнями). Встановлюючи те, чи виконали державні органи свої обов'язки з надання медичної допомоги особі, яка перебуває під вартою і під їхнім контролем, Суд має оцінити якість медичних послуг, наданих такій особі з урахуванням стану її здоров'я та «практичних вимог ув'язнення», і, якщо її було позбавлено адекватної медичної допомоги, з'ясувати, чи становило це нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження на порушення статті 3 Конвенції (див. рішення у справах «Сарбан проти Молдови» (Sarban v. Moldova), заява №3456/05, п.78, від 4 жовтня 2005 року.
Положеннями статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.
Відповідно до пункту 2.3 Розділу ІІ «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012, Медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.
У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Згідно з вимогами п. 2.5 Розділу ІІ цього Порядку, консультування, обстеження і лікування фахівцями закладів охорони здоров'я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) здійснюється в медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини.
Вимогами п. 2.7 Розділу ІІ цього Порядку визначено, що у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Суд констатує, що надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави та саме держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що клопотання захисника, подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України, суддя
Зобов'язати адміністрацію Харківської міської медичної частини № 27 філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» у Харківській та Луганській областях організувати та забезпечити невідкладне повне та належне медичне обстеження стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В разі встановлення діагнозу надати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належне медичне обслуговування.
Про виконання ухвали та результати медичного обстеження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомити Індустріальний районний суд міста Харкова засобами електронного та поштового зв'язку, до 20.11.2025 року .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 30.10.2025 року.
Головуючий: