30.10.2025
Справа № 497/2502/25
Провадження № 3/497/799/25
30.10.2025 року м.Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря - Мунтянової В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Вилкове, Ізмаїльського району Одеської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Італії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №263758 (надалі - протокол), складеного інспектором прикордонної служби ІІ категорії віпс (типА) прикордонної служби Болград сержантом ОСОБА_2 вбачається, що: "15.09.2025 року о 19:55 годині в міжнародному пункті пропуску «Виноградівка» прикордонним нарядом "Перевірка документів" під час здійснення прикордонного контролю на в'їзд в Україну було виявлено громадянку України ОСОБА_3 , яка надала на паспортний контроль паспорт громадянки Італії. В ході здійснення прикордонного контролю було встановлено, що дана особа є громадянкою України».
Також в протоколі значиться, що своїми діями ОСОБА_3 порушила вимоги ст.4 Конституції України, п.2 ПКМУ №57 «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України», ст.ст.2, 3 Закону України «Про громадянство», чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 204-1 КУпАП.
Особа відносно якої складено протокол ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, причини неявки не повідомила. Була сповіщена належним чином шляхом надіслання sms повідомлення на номер телефону НОМЕР_3 , який зазначений нею в Заявці на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою sms -повідомлення (а.с.5).
Відповідно до ст.277 ч.1 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів.
За таких обставин, з метою дотримання вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також приймаючи до уваги скорочені строки на розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП та те, що участь особи при розгляді даної категорії справ не є обов'язковою, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №263758 від 15.09.2025 року співробітниками прикордонної служби 15.09.2025 року о 19:55 годині в міжнародному пункті пропуску «Виноградівка» прикордонним нарядом "Перевірка документів" під час здійснення прикордонного контролю на в'їзд в Україну було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка надала на паспортний контроль паспорт громадянки Італії. В ході здійснення прикордонного контролю було встановлено, що дана особа є громадянкою України (а.с.3).
До матеріалів справи приєднано копію інформації про особу, що підтверджує громадянство України щодо ОСОБА_1 , копію паспортного документу громадянина Італії серії НОМЕР_1 , виданий 15.04.2024 року на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком дії до 14.04.2034 року (а. с. 9).
Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, а також громадянкою Італії, що підтверджується належними доказами в матеріалах справи.
Також вбачається, що ОСОБА_1 при перетині Державного кордону України пред'явила власний дійсний закордонний паспорт громадянина Італії, який містить у собі всі необхідні реквізити, виданий уповноваженим органом держави Ізраїль.
Диспозицією ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідно дост.2Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну). У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в'їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
Згідно ст. 3 вказаного Закону перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Як вбачається з положень ст. 12 Закону України «Про державний кордон України», пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прикордонний контроль», паспортний документ це виданий уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документ, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред'явника, дає право на в'їзд або виїзд з держави і визнаний Україною.
Положеннями ч. 3 ст. 6 вищевказаного Закону передбачено, що пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
За правилами ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про прикордонний контроль» паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до Європейської Конвенції «Про громадянство» від 06.11.1997 року, яка ратифікована Україною згідно Закону 20.09.2006 року, Україна зобов'язалась гарантувати права громадян із множинним громадянством.
Зокрема, згідно ст. 17 Конвенції, - громадяни держави-учасниці, які мають інше громадянство, мають на території держави-учасниці, в якій вони проживають, ті самі права та обов'язки, як і інші громадяни держави-учасниці.
При цьому апеляційний суд враховує, що чинним в Україні законодавством відповідальності за множинне громадянство не передбачено.
На переконання суду, 15.09.2025 року о 19:55 годині ОСОБА_1 на паспортний контроль пред'явила паспортний документ громадянина Італії серії НОМЕР_1 , виданий 15.04.2024 року на її власне ім'я - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком дії до 14.04.2034 року, тобто даний документ їй належить та містить усі необхідні реквізити, виданий уповноваженим державним органом іншої держави, посвідчує особу пред'явника, дає право на в'їзд або виїзд з держави (і це узгоджується із вимогами Європейської Конвенції «Про громадянство»).
При цьому, посадовими особами, які склали протокол про адміністративне правопорушення, не надано доказів того, що паспорт громадянина Італії для виїзду за кордон, який пред'явила ОСОБА_1 , є підробленим або ж містить недостовірні відомості.
Таким чином, дії ОСОБА_1 не суперечать положенням ст.12 Закону України «Про державний кордон України», ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» щодо вимоги про перетин кордону за дійсним паспортним документом, а також узгоджуються із положеннями Європейської Конвенції «Про громадянство», ратифікованої Україною.
Окрім того, відповідно до рішення Європейської Ради від 23.06.2022 року держава Україна на шляху до євроінтеграції отримала статус кандидата у члени Європейського Союзу.
Положення п. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство» стосовно того, що громадяни України, які набули громадянство іншої держави, у правових відносинах з Україною залишаються лише громадянами України, не призводить автоматично до недійсності документів щодо громадянства, виданих іншою державою у встановленому порядку.
Відповідальності за наявність у особи паспортів громадянина декількох держав законодавством України не встановлено.
Доказів того, що ОСОБА_1 в'їжджаючи в Україну та надаючи на паспортний контроль дійсний паспорт громадянина Італії діяла з прямим умислом на перетинання кордону у незаконний спосіб, без відповідних документів, суду не надано і у матеріалах справи таких доказів немає.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що співробітник ДПС України прийшов до поспішного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не надав належної правової оцінки діям останньої, залишив поза увагою той факт, що у діях останньої немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, так як не встановлено дій передбачених об'єктивною стороною даного правопорушення.
В своїх пояснення ОСОБА_1 вказала, що не раз в'їжджала в Україну та виїжджала з України з цим паспортом громадянина Італії, та жодного разу проблем не було. Вину свою не визнала, категорично заперечувала, вважала, що не допустила неправомірних дій при перетині кордону України.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно роз'яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява №39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
На думку суду, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1КУпАП не здобуто належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання її винною у вчиненні зазначеного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч.1 ст.204-1КУпАП слід закрити.
Керуючись ст. ст. 3, 8, 9, 62 Конституції України, ст.ст.9-11, 33, 44-3, 221, 245, 247 п. 1, 251, 266, 283-285 КУпАП, суд -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя С.В.Кодінцева